Ухвала

від 25.11.2021 по справі 200/12315/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 200/12315/20-а

адміністративне провадження № К/9901/40565/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року

у справі №200/12315/20-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до суду із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 07 грудня 2020 року ВП №61510102 на суму 10200,00 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями позивач 09 листопада 2021 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287 , 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у цій справі виник у зв`язку із незгодою позивача з постановою державного виконавця про накладення штрафу.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судові рішення, заявник указує, що оскаржувані судові рішення винесені без урахування позицій Верховного Суду у справах №200/5270/19-а, №495/7135/16-а.

Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючии необхідність касаційного перегляду судових рішень, прийнятих за правилами статті 287 КАС України, заявник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не посилається на значення саме цієї справи при формуванні єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на викладене, обґрунтування скаржником підстави скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дає підстав для висновку, що справа №200/12315/20-а має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №200/12315/20-а.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду