Рішення

від 15.11.2021 по справі 185/1255/20

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/1255/20

Провадження № 2/185/202/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Врони А.О., за участю секретаря Астапчук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу ЄУ № 185/1255/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Паволія про стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі,-

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства Паволія, в якому просить суд з урахуванням збільшення позовних вимог від 04 червня 2021 року стягнути з приватного підприємства Паволія середній заробіток за час перебування на строковій військовій службі в розмірі 68825,88 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з січня 2017 року він перебував у трудових відносинах з приватним підприємством Паволія. 19.06.2019 року був призваний для проходження строкової військової служби у військову частину НОМЕР_1 згідно довідки ВЧ 3036 №597 від 12.07.2019 року, вказана довідка була направлена роботодавцю. На час перебування на строковій військовій службі з 19.06.2019 року по 04.12.2020 року підприємство зберегло за позивачем робоче місце та посаду, проте припинило виплату заробітної плати. Виходячи з середньої заробітної плати в розмірі 4196,71 грн, середньоденна заробітна плата заробітна плата складає 186,52 грн. За 369 днів перебування на строковій військовій службі підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 68825,88 грн.

Позовна заява була подана до суду з дотримання правил підсудності за місцезнаходженням приватного підприємства Паволія (м.Павлоград, вул.Центральна, 19/147), проте після відкриття провадження у даній справі відповідач змінив місцезнаходження АДРЕСА_1 .

Згідно з ч.2 ст.31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

З урахуванням положень ч.2 ст.31 ЦПК України цивільна справа ЄУ № 185/1255/20 розглянута Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області з дотриманням правил підсудності.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.11.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, зобов`язано приватне підприємство Паволія надати суду не пізніше п`яти днів з моменту отримання копії ухвали суду: завірену належним чином копію трудової книжки ОСОБА_1 ; завірені належним чином копії документів щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 з 19.06.2019 року по 18.02.2020 року.

Вищезазначена ухвала суду неодноразово направлялась на адресу приватного підприємства Паволія, однак залишилась невиконаною.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року стягнуто з приватного підприємства Паволія штраф в дохід державного бюджету.

Ухвалою суду від 01.06.2021 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області належним чином завірену копію повідомлення про прийняття працівника на роботу за 2017 рік, яке подавалось приватним підприємством Паволія (код ЄДРПОУ 37735508) органам державної податкової служби щодо працівника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву, згідно з якою просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Враховуючи строк розгляду справи, систематичну неявку відповідача в судові засідання, думку представника позивача щодо можливості розгляду справи заочно на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке було надіслано приватним підприємством Паволія, код ЄДРПОУ 37735508, органам державної податкової служби в електронній формі, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , був найнятий працівником з трудовою книжкою згідно наказу (розпорядження) про прийняття на роботу від 17.02.2017 року №166, дата початку роботи 20.02.2017 року, дата формування повідомлення у страхувальника 17.02.2017 року.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України визначає, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 (ОК-5) або додатком 2 (ОК-7) до цього Положення.

Відомості про заробітну плату, що подаються роботодавцями до Реєстру застрахованих осіб, є офіційними відомостями, тому індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) є доказом, що містить інформацію щодо розміру нарахованої заробітної плати.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , страхувальником, приватним підприємством Паволія, код ЄДРПОУ 37735508, було внесено відомості про виплату заробітної плати позивачу в звітних роках - в 2017 році, в 2018 році та до листопада 2019 року.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2021 року №6/36/22-412, ОСОБА_1 , 1995 року народження, дійсно проходив строкову військову службу з 19.06.2019 року, з 20.09.2019 року переведений для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 13.05.2021 року №2/24-731, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України з 20.09.2019 року по 04.12.2020 року.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з червня 2019 року страхувальником, Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ 23316220, було внесено відомості про виплату грошового забезпечення позивачу, а також з вересня 2019 року страхувальником, Військовою частиною НОМЕР_3 Національної гвардії України, код ЄДРПОУ 08803617, було внесено відомості про виплату грошового забезпечення позивачу.

Військовою частиною НОМЕР_1 12.07.2019 року була видана довідка №597 для пред`явлення ТОВ «Паволія» м.Павлоград, про те, що солдат ОСОБА_1 перебуває на строковій військовій службі з 19.06.2019 року по теперішній час.

Відповідно до статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII був затверджений Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», який набрав чинності з дня його опублікування в газеті «Голос України» від 18 березня 2014 року № 49.

Таким чином, із 18 березня 2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 119 КЗпП України «Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків» (в редакції на час початку проходження позивачем строкової військової служби), за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України"Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявністьправ на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку тазавершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулюваннясоціального і правового статусувійськовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно дочастин першої та другої, шостої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова службає державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військовоїслужби здійснюється,зокрема громадянамиУкраїни у добровільномупорядку (законтрактом)або запризовом.Одним звидів військовоїслужби є строкова військова служба.

Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинамитретьоютачетвертоюстатті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61Закону України"Про освіту".

Враховуючи викладене, гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, є безумовними.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 522/4116/19 (провадження № 61-10763св20), від 12 квітня 2021 року у справі № 265/8076/19 (провадження № 61-11989св20).

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи з наведених вище норм чинного законодавства та індивідуальних відомостей про застраховану особу, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середньоденна заробітна плата становить 186,52 грн (заробітна плата за квітень 2019 року -4196,71 грн + заробітна плата за травень 2019 року -4196,71 грн = 8393,42 грн / 45 робочих днів = 186,52 грн ).

Таким чином, стягненню з роботодавця підлягає 68825,88 грн за період з 19.06.2019 року по 04.12.2020 року, час перебування на строковій військовій службі (186,52 грн * 369 днів).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язанихіз вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Згідно положень статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідач, роботодавець, своїм правом на захист своїх прав та інтересів не скористався, жодного разу не з`явився в судове засідання, належних та допустимих доказів, які б спростували доводи позивача, суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги є законним та обґрунтованими матеріалами справи.

Середній заробіток за час перебування на строковій військовій службі у розмірі 68825,88 грн підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст. 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави, оскільки позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного підприємства Паволія про стягнення середнього заробітку за час перебування на строковій військовій службі задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства Паволія на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час перебування на строковій військовій службі у розмірі 68825 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 88 коп. без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з приватного підприємства Паволія на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - приватне підприємстве Паволія, код ЄДРПОУ: 37735508, місцезнаходження зареєстровано за адресою: 08700, Київська обл., місто Обухів, вул.Київська, будинок 119.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Заочне рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона