Постанова

від 28.10.2021 по справі 444/2083/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/2083/19 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є.

Провадження № 22-ц/811/375/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

за участі секретаря: Савчук Г.В.,

з участю представника Служби автомобільних доріг у Львівській області - Бойчук В.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (Транспортного) страхового бюро України на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області 08 вересня 2020 року у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Львівській області до ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2019 року Служба автомобільних доріг у Львівській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 04 листопада 2018р. на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-09 Тернопіль-Львів-Рава-руська ( на м.Люблін) на ділянці дороги км. 151 + 341 м., громадянин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки CITROEN C5", н.з. НОМЕР_1 , здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої державі, в особі Служби автомобільних доріг у Львівській області, заподіяно майнову шкоду (збитки), яка виражається в пошкодженні 20 м.п. металевого дорожнього бар"єрного огородження, яке слугує для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позивач вказував, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди державі в особі Службі автомобільних доріг у Львівській області заподіяно майнову шкоду (збитки), як виражається в пошкодженні 20 м.п. металевого дорожнього бар"єрного огородження, які знаходяться на балансі Служби автомобільних доріг у Львівській області. Зазначив, що згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва Служби автомобільних доріг у Львівській області, затвердженого заступником начальника Служби 29.11.2018р., сума завданої Відповідачем державі майнової шкоди становить 38244,00 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області завдану майнову шкоду (збитки) у сумі 38244,00 грн. шляхом перерахування коштів на р/р НОМЕР_2 в AT Укрексімбанк, МФО 322313, ЄДРПОУ 25253009; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В подальшому, за клопотанням Служби автомобільних доріг у Львівській області, ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 10 лютого 2020 року до участі у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Львівській області до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в якості співвідповідача залучено Моторне (Транспортне) страхове бюро України.

Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 08 вересня 2020 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області завдану майнову шкоду (збитки) у сумі 38 244 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на р/р НОМЕР_2 в AT Укрексімбанк, МФО 322313, ЄДРПОУ 25253009.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду оскаржило МТСБУ.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 03 грудня 2020 року заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржило МТСБУ.

В апеляційній скарзі посилається на те, що залучення МТСБУ до участі у справі в якості співвідповідача відбулось з порушенням ст. 51 ЦПК України.

Стверджує, що позивач не довів, що не міг знати до подання позову у справі про залучення МТСБУ як співвідповідача.

Вважає також, що Служба автомобільних доріг у Львівській області є неналежним позивачем, оскільки пошкоджене дорожнє огородження протяжністю 20 квадратних метрів належить ПП Рома , а не Службі автомобільних доріг Львівської області.

Вважає, що судом порушено правила юрисдикції загальних судів.

Звертає увагу на те, що справ в часині позовних вимог Служби автомобільних доріг Львівської області до МТСБУ не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду.

Стверджує, що рішення МТСБУ про відмову в регламентній виплаті відповідає вимогам законодавства та правовій позиції Верховного Суду, висловлену у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 724/1009/16-ц.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Служби автомобільних доріг у Львівській області - Бойчук В.З. назаперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 04 листопада 2018 року близько 02:00 год., керуючи автомобілем марки CITROEN C5", н.з. НОМЕР_1 , за адресою: під`їзд до м. Львова 3 км + 700 м на автодорозі Львів-Рава-Руська 28 км. не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на металеве дорожнє огородження, внаслідок чого пошкоджено 20 пагонних метрів даного огородження, належне ПП "Рома".

Внаслідок ДТП автомобіль та огорожа отримали механічні пошкодження. Суд вважав, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

З довідки № 13-6942/05-3а від 29 листопада 2018 року, виданої Службою автомобільних доріг у Львівській області, вбачається, що Служба автомобільних доріг у Львівській області є балансоутримувачем автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області, в тому числі ділянки автомобільної дороги М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська, км 151+341, та відповідно технічних засобів організації дорожнього руху (дорожніх знаків, металевого бар`єрного огородження, перильного огородження, сигнальних стовпчиків, опор освітлення т.ін).

Як вбачається з дефектного акту від 29 листопада 2018 року вбачається, що найменування робіт і витрат для відновлення пошкодженого бар"єрного огородження внаслідок ДТП на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська, км 151+341.

З зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкту будівництва від 29 листопада 2018 року вбачається, що загальна вартість відшкодування бар"єрного огородження огородження на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська, км 151+341 становить 38244,00 грн.

Згідно вимоги № 01н-134/01-04 від 10.01.2019 року позивач звертався до відповідача з вимогою про добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області майнової шкоди .

З таким висновком суду колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно ч.2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

За змістом статті 19 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

У свою чергу, предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.377 ЦПК України, порушення правил юрисдикції загальних судів визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно положень ст.20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Аналогічного змісту положення містяться і у ст. 21 ГПК України.

Згідно частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом вказаної статті право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності.

Тобто у порядку господарського судочинства розглядаються спори юридичних осіб між собою та фізичних осіб підприємців, при цьому категорії таких справ визначені у статті 20 ГПК України.

Отже, справа №:444/2083/19 в частині позовних вимог Служби автомобільних доріг Львівської області до Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарського суду.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги Служби автомобільних доріг у Львівській області до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття провадження по справі в частині позовних вимог Служби автомобільних доріг у Львівській області до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За правилами пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своїми неправомірними діями завдав шкоди майну Служби автомобільних доріг у Львівській області, вказане підтверджується постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2018 року

Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкту будівництва від 29 листопада 2018 року вбачається, що загальна вартість відшкодування бар"єрного огородження огородження на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-09 Тернопіль-Львів-Рава-Руська, км 151+341 становить 38244,00 грн.

Згідно статті 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із п.13.1 ст. 13 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик у разі настання страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 на підставі документу ЕАВ № 711743 належить до пільгової категорії громадян, яка звільнена від обов`язкового Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, як вказано в Довідці Управління патрульної поліції у львівській області № 3018310361771648 від 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 належить до пільгової категорії громадян на підставі документу ЕАВ № 711743.

В той же час, в матеріалах справи відсутній пільговий документ ЕАВ № 711743 чи будь які інші докази на підтвердження наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язкового Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Судом не встановлено ні назву самого пільгового документу ЕАВ № 711743 про який йде мова в довідці, ні якою саме пільгою користується ОСОБА_1 і чи користувався він цією пільгою на момент вчинення ДТП. Відтак вказану обставину не можна вважати встановленою

Враховуючи вищенаведене, те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2018 року, розмір заподіяної шкоди підтверджений зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкту будівництва від 29 листопада 2018 року, а наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язкового Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів судом не встановлена, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення ОСОБА_1 на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області 38 244 грн. майнової шкоди.

За вказаних обставин, апеляційна скарга Моторного (Транспортного) страхового бюро України підлягає до часткового задоволення. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області 08 вересня 2020 року підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення ОСОБА_1 на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області 38 244 грн. заподіяної майнової шкоди та судових витрат.

В частині позовних вимог Служби автомобільних доріг у Львівській області до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди провадження слід закрити.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Моторного (Транспортного) страхового бюро України - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області 08 вересня 2020 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Служби автомобільних доріг у Львівській області задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області 38 244 ( тридцять вісім тисяч двісті сорок чотири) гривні заподіяної майнової шкоди.

Закрити провадження по справі в частині позовних вимог Служби автомобільних доріг у Львівській області до Моторного (Транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Служби автомобільних доріг у Львівській області 1921 гривень судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (Транспортного) страхового бюро України 2881 гривень судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.