Постанова

від 01.11.2021 по справі 460/787/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 460/787/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Карпин І.М.

Провадження № 22-ц/811/1146/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Симець В.І.

з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року та ОСОБА_1 на додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ частки майна в натурі. , -

в с т а н о в и в:

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про виділ частки майна в натурі. В обґрунтування позову зазначав, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 04.10.2012 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Новояворівської державної нотаріальної контори про визначення права на спадщину і внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом. Визнано недійсною відмову від прийняття спадщини, вчинену ОСОБА_6 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 в частині Ѕ; визнано за ОСОБА_1 право на Ѕ ідеальну частку спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , зокрема на Ѕ житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01.04.2013 було скасовано рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04.10.2012 в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 в частині Ѕ та в цій частині ухвалено в справі нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним в цілому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_7 , видане ОСОБА_4 . Новояворівською державною нотаріальною контрою 25.04.2006, зареєстроване в реєстрі за №318. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач не бажає вирішити питання реального поділу будинку та господарських споруд в добровільному порядку, перешкоджає йому в доступі до спадкового майна, між ними постійно виникають спори про порядок користування та володіння таким.

Просив визнати за ним право власності на мезонін площею 43,6 кв.м, влаштований на ІІ поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Провести виділ в натурі Ѕ ідеальної частки в майні за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на приміщення на І поверсі житлового будинку під літерами 1-6 площею 16,7 кв.м, 1-5 площею 16,2 кв.м; цегляний сарай під літерою Ж площею 13,2 кв.м, хвіртку, ворота, хвіртку, частину огорожі, вбиральню; колодязь та двоє воріт залишити у спільному користуванні.

14 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву, та просив: провести виділ в натурі його Ѕ ідеальної частки в майні за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ним та виділивши у приватну власність майно за варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи 2А, зокрема: на першому поверсі загальною площею 33,2 кв.м: прим. літ.1-5, житлова кімната в т.ч. з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв.м, прим. літ.1-6, житлова кімната 16,7 кв.м., мезонін загальною площею 44,4 кв.м: прим. літ. 1-7, кухня в т.ч. з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв.м, прим. літ.1-8 житлова кімната 19,2 кв.м,, прим.літ.1-9, житлова кімната 11,8 кв.м, з господарських будівель і споруд: літню кухню літ. Ж , літню кухню літ. Г та хвіртку №3. В спільному користуванні залишити хвіртки №1 та №6, ворота №2, колодязь літ. К , замощення літ. І та огорожі №4 і №5. Стягнути з ОСОБА_4 в його користь грошову компенсацію в розмірі 198 484 гривні та понесені судові витрати.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року

позов ОСОБА_1 про виділення в натурі Ѕ ідеальної частки із спільного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 задоволено.

Виділено ОСОБА_1 із спільного майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 приміщення житлового будинку літ. А-1 : на першому поверсі загальною площею 33,2 кв.м: прим. літ.1-5, житлова кімната в т.ч. з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв.м, прим. літ.1-6, житлова кімната 16,7 кв.м., мезонін загальною площею 44,4 кв.м: прим. літ. 1-7, кухня в т.ч. з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв.м, прим. літ.1-8 житлова кімната 19,2 кв.м,, прим.літ.1-9, житлова кімната 11,8 кв.м, з господарських будівель і споруд: літню кухню літ. Ж , літню кухню літ. Г та хвіртку №3.

В спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено хвіртки №1 та №6, ворота №2, колодязь літ. К , замощення літ. І та огорожі №4 і №5.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 198 484 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12243 (дванадцять тисяч двісті сорок три) грн.. 60 коп.

Додатковим рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Райхеля Р.П. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ частки майна в натурі відмовлено.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року оскаржив ОСОБА_4 .

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема покликається на те, що судом обрано запропонований експертом варіант №2А виділу позивачу частки домоволодіння згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №02/17 від 20.03.2017 року без врахування вартості покращень, оскільки такий забезпечує виділення співвласникам рівноцінні частки майна, як за вартісними так і за якісними показниками.

Також покликається на те, що суд не звернув увагу на здійснені переобладнання, зміну параметрів та зміну цільового призначення приміщень, які підпадають під ознаки самочинного будівництва, та включив їх до складу частки майна, яке виділив позивачу, при чому - без зазначення його частки у праві власності на домоволодіння, не врахувавши, що зважаючи на вищевикладені обставини та зазначене законодавство, вони не можуть враховуватися при вирішенні питання про можливість виділу такого майна.

Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що правнича допомога у даній цивільній справі надавалась позивачу адвокатом Райхелем Р.П. на підставі укладеного 10 серпня 2011 року договору про надання правничої допомоги, копія якого долучена до матеріалів справи, факт укладення якого встановлено додатковим рішенням у справі і ніким не оспорюється. Участь адвоката Райхеля Р.П. у судових засіданнях у суді першої інстанції підтверджується протоколами судових засідань, які наявні в матеріалах справи, а підготовка процесуальних документів адвокатом на стадіях підготовки та розгляду справи підтверджуються відповідними процесуальними документами, а саме складанням позовної заяви, відповіді на відзив, заяв з процесуальних питань, тощо.

Звертає увагу суду на те, що провадження у даній справі відкрите 10.03.2015 року. В ході шестирічного судового розгляду проводились судові засідання, подавались докази, клопотання, проводилась судова експертиза. Весь судовий процес вимагав активної участі адвоката, правову допомогу якого оплатив позивач.

Враховуючи наведене просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на підтримання своєї апеляційної скарги та заперечення апеляційної скарги ОСОБА_4 , пояснення представника відповідача - ОСОБА_3 на підтримання своєї апеляційної скарги і на заперечення апеляційної скарги ОСОБА_1 перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам, а додаткове рішення не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що для вирішення конфлікту між сторонами та виділу ОСОБА_1 частки із спільної часткової власності судом обрано запропонований експертом варіант №2А' виділу позивачу частки домоволодіння згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №02/17 від 20.03.2017, оскільки такий забезпечує виділення співвласникам рівноцінні частки майна як за вартісними, так і за якісними показниками. Переобладнання та перепланування жилого будинку, не передбачають втручання в несучі конструкції такого, а тому не потребують отримання документів, що дають право на їх виконання. Здійснення прибудови при розподілі житлового будинку носить лише рекомендаційний характер.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно з ч .1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 04.10.2012 року визнано недійсною відмову від прийняття спадщини, вчинену ОСОБА_6 у формі письмової заяви Яворівській нотаріальній конторі посвідченої 13.03.2006 року керуючою справами Рясно-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, зареєстрованої в реєстрі № 16; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 Новояворівською державною нотаріальною конторою 25.04.2006, зареєстроване в реєстрі за № 318 в частині 1/2; визнано за ОСОБА_1 право на 1/2 ідеальну частку спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема на 1/2 житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01.04.2013 року скасовано рішення Яворівського районного суду Львівської області від 04.10.2012 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_4 в частині Ѕ та в цій частині ухвалено в справі нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано недійсним в цілому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_7 , видане ОСОБА_4 . Новояворівською державною нотаріальною контрою 25.04.2006, зареєстроване в реєстрі за №318. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.05.2019 року вбачається, що житловий будинок загальною площею 80,1 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки Ѕ, належить ОСОБА_1 .

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні..

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дозволяє дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна відповідно до статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі такої частки власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділено окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

На відміну від виділу, у разі поділу майна (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх учасників.

На час розгляду справи ОСОБА_1 належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також Ѕ частка цього житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами належить відповідачу ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_4 право власності на свою частку не оформив та не зареєстрував у встановленому законом порядку.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовом про виділ у натурі частки із майна позивач повинен довести (обґрунтувати) технічну можливість виділити частку, що зазвичай підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи. Виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то при поділі майна в натурі (виділ частки), передачі співвласнику підлягає частина нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Під час обрання варіанту поділу необхідно обґрунтувати доцільність зміни ідеальних часток, яка б не порушувала права кожного зі співвласників.

Відповідно до положень статті 152 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , який набрав чинності 05 квітня 2015 року) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Вказаними Правилами також визначено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За змістом частин першої та сьомої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідно до частини 7 статті 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

По справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу.

З висновку №02/17 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №460/787/15-ц, складеного 20.03.2017 року, квартира влаштована в мезоніні житлового будинку по АДРЕСА_1 складається з приміщення кухні та двох житлових кімнат, а також в якості кладових частково використовується простір горища. Влаштована квартира в мезоніні житлового будинку по АДРЕСА_1 ІІ-Л.1-71 Жилие здания. Норми проектирования ; п.2.2. ДБН В.2.6-31:2006 Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель та п.2.9, частково п.2.12, п.2.22, частково п.2.24 і п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005 Житлові будинки. Основні положення . Зважаючи на рішення суду від 04.10.2012, в якому зазначено, що даним судом встановлено факт перепланування та переобладнання в 1977 році ОСОБА_1 горища в мансардні приміщення/мезонін, а також на наявні документи на право власності на земельну ділянку в ОСОБА_4 , згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 01.01.2017 і п.1.9.3 Методичних рекомендацій Організація проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах , експерт вважає, що приміщення мезоніну можуть бути об`єктом поділу.

На час виконання експертизи склад та характеристики земельних поліпшень будинковолодіння АДРЕСА_1 , порівняно з даними на 22.04.1987 р., частково змінились, зокрема демонтовані: сарай літ. З , сарай літ. В , сарай-котельня літ. К , вбиральня літ. Д , ворота №4, хвіртки №№5,7,8,11 та огорожа №6, замість них споруджені нові будівлі і споруди: сарай літ. Л , сарай літ. М , сарай літ. Н , навіс літ. О , баня літ. П та хвіртка №6, металева вбиральня б/н та цегляна котельня б/н. Також в наявних будівлях, які існують з 1987 р. виявлені певні зміни, встановлені шляхом порівняння технічних паспортів з 22.04.1987 р. і 26.03.2014 р. та даними натурного огляду, зокрема: приміщення літ.1-4 житлового будинку переобладнане з кухні в житлове приміщення; проведені ремонтно-опоряджувальні роботи в приміщеннях літ. 1-4 і літ.1-5 з використанням сучасних будівельних матеріалів; в приміщеннях літ.1-1, літ.1-4 і літ.1-5 замінені дерев`яні вікна на металопластикові; замуровані по одному віконному прорізу в приміщеннях літ.1-1, літ.1-5, літ.1-6 і дверний проріз між приміщеннями літ.1-5 та літ.1-6;влаштований дверний проріз між приміщеннями літ.1-4 і літ. 1-5; в гаражі літ. Б замінене покриття покрівлі з рулонної на азбестоцементні хвилясті листи, влаштоване електропостачання (за даними технічних паспортів); змінились параметри будівлі літньої кухні літ. Г та замінене покриття покрівлі з рулонної на азбестоцементні хвилясті листи; влаштовані інженерні мережі: електропостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання (за даними Технічних паспортів); змінилось використання сараю літ. Ж і його параметри (за даними Технічних паспортів) з переобладнанням в суміжне приміщення літньої кухні літ. Г і проведенням ремонтно-опоряджувальних робіт, проведена заміна покриття покрівлі з рулонної на азбестоцементні хвилясті листи; влаштовано електро - та газопостачання (за даними Технічних паспортів). Орієнтовна вартість покращень кількісних та якісних показників будинковолодіння по АДРЕСА_1 , становить: 619859 грн, що становить 42% від вартості будинковолодіння на час виконання експертизи. Виконати розподіл будинковолодіння в натурі без виявлених змін не є можливим, проте необхідно врахувати користування демонтованими будівлями і спорудами ОСОБА_4 з 25.04.2006 року до часу виконання експертизи. Варіанти поділу житлового будинку та господарських будівель і споруд викладені у дослідницькій частині та зображені на схемах, які додаються.

03 грудня 2018 року експерт ОСОБА_8 надала роз`яснення до висновку №02/17 судової будівельно-технічної експертизи зазначивши, що у випадку встановлення судом неправомірності проведення будівельно-монтажних та ремонтно-будівельних робіт (покращень) будівель і споруд, що були в складі будинковолодіння АДРЕСА_1 на час виконання експертизи або неможливості встановлення ким були проведені вказані роботи, виконати розподіл вказаного будинковолодіння в існуючому стані на час проведення експертизи без врахування вартості таких покращень є можливим.

У зв`язку з тим, що перша частина питання 2 вимагає значних додаткових досліджень, на розгляд суду представлений варіант, подібний до варіанта 2А Висновку судової будівельно-технічної експертизи №02/17 від 20.03.2017 без врахування вартості покращень. ОСОБА_4 пропонуються такі приміщення житлового будинку літ. А-1 : перший поверх: прим.літ.1-1, веранда 13,4 кв.м, прим.літ.1-2 ванна кімната 2,9 кв.м, прим. літ 1-3 житлова кімната 18,4 кв.м, прим.літ 1-4, кухня 12,8 кв.м. Загальна площа приміщень, які пропонуються ОСОБА_4 становить 47,5 кв.м ( 34,1 кв.м приміщення будинку і 13,4 кв.м приміщення веранди), а також погріб, який знаходиться під приміщенням веранди та східці а' . З господарських будівель і споруд ОСОБА_4 пропонуються : гараж літ. Б , сарай літ. Л , сарай літ. М , сарай літ. Н , навіс літ. О та баня літ. П . ОСОБА_1 пропонуються такі приміщення житлового будинку літ А-1 : перший поверх: прим. літ. 1-5, житлова кімната в т.ч. з врахуванням площі під пічкою 16,5 кв.м, прим. літ. 1-6, житлова кімната 16,7 кв.м; мезонін: прим.літ.1-7, кухня в т.ч. з врахуванням площі під пічкою 13,4 кв.м, прим.літ.1-8 житлова кімната 19,2 кв.м, прим.літ. 1-9 житлова кімната 11,8 кв.м. Загальна площа приміщень першого поверху, які пропонуються ОСОБА_1 становить 33,2 кв.м і мезоніну 44,4 кв.м. З господарських будівель і споруд ОСОБА_1 пропонуються : літня кухня літ. Ж , літня кухня літ. Г та хвіртка №3. В спільному користуванні співвласників залишаються хвіртки №1 та №6, ворота №2, колодязь літ. к , замощення літ. І та горожі №4 і №5 ( розподіл огорож на час виконання експертизи виконати не є можливим, оскільки не встановлений порядок користування земельною ділянкою). При цьому варіанті розподілу житлового будинку необхідно провести наступні ремонтно-будівельні роботи в житловому будинку: закласти дверні прорізи між приміщеннями літ. 1-3-літ.1-6 та літ.1-4- літ.1-5; відновити дверний проріз між приміщеннями літ. 1-5 та літ. 1-6; відновити віконний проріз в приміщенні літ.1-6 та облаштувати дверний проріз з віконного прорізу приміщення літ. 1-6 в запропоновану прибудову; влаштувати санвузол в межах горища біля житлової кімнати літ.1-9 ( над приміщенням коридору літ. 1-1 першого поверху), прокласти мережі водопостачання і каналізації, виконати теплоізоляцію зовнішніх стін та замінити зовнішні металеві сходи на сходи, що відповідатимуть будівельним нормам; для відповідності будівельним нормам рекомендовано в квартирі, запропонованій ОСОБА_4 відновити використання приміщення літ.1-4 в якості кухні. Більшість робіт по переплануванню приміщень житлового будинку, літ. А-1 при даному варіанті розподілу виконуються спільно, як позивачем, так і відповідачем, у зв`язку з чим вартість влаштування і закладання дверних отворів не розраховувалась. Також в ході розподілу житлового будинку необхідно відокремити інженерні мережі - газопостачання, водопостачання, каналізації та електропостачання. З метою облаштування повноцінних квартир у відповідності до вимог ДБН і Методичних рекомендацій Організація проведення судових будівельно-технічних експертиз по цивільних справах пропонується виконати реконструкцію з добудовою двоповерхової прибудови з входом на мезонін через наявний балкон орієнтовною загальною площею 22,5 кв.м з облаштуванням в ній тамбура з гвинтовими сходами. При цьому рекомендовано засклити і утеплити балкон з влаштуванням веранди. Згідно даних Мінрегіону України - опосередкована вартість будівництва будинків садибного типу на території України становить 15608 грн/кв.м загальної площі( в т.ч. ПДВ) (згідно листа Мінрегіону від 25.01.2017 №7/15-868). Вартість запропонованої прибудови біля приміщенням літ.1-6 може становити 351180 грн . - розрахунок 22,5 х 15608 грн = 351180 грн). Вказана прибудова є рекомендованою при розподілі житлового будинку. Для проведення реконструкції необхідними будуть послуги ліцензованої будівельної компанії для складання проекту і проведення будівельних робіт. При варіанті розподілу №2А' земельних поліпшень ОСОБА_4 за збільшення своєї частки (без врахування вартості покращень (зміни) нерухомого майна) повинний сплатити ОСОБА_1 198 484 грн.

Не заслуговують на увагу покликання ОСОБА_4 та його представника на Рішення виконкому Рясно-Руської сільської ради від 16.03.2006 р., як на підставу здійснення реконструкції господарських будівель, оскільки вказаним рішенням надано ОСОБА_4 дозвіл на будівництво літньої кухні, сараю та господарської будівлі на присадибній земельній ділянці, в той час як такі споруди вже знаходились на території будинковолодіння, а ОСОБА_4 не був належним власником будинковолодіння та не вправі був здійснювати будівництво. Будь-які дозволи належного власника будинковолодіння на здійснення таких робіт, яким станом на 2006 рік була ОСОБА_6 в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи, Технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ОКП ЛОР БТІ та ЕО (а.с.109-112) станом на 26.03.2014 р. до будинку за вказаною адресою належали: гараж під літ Б , літня кухні літ. Г , сарай літ Л 2006 р. побудови, сарай М 2007 року побудови, сарай Н 2007 року побудови, навіс О 2006 року побудови, баня П 2014 року побудови, вбиральня У 2007 року побудови, хвіртка №1, ворота №2, хвіртка №3, огорожа №4, огорожа №5, хвіртка №6, замощення І , колодязь К .

Висновком будівельно-технічної експертизи №02/17 від 20.03.2017 р. встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 у жовтні 2008 року, житловий будинок та надвірні господарські споруди не відповідають переліку та зазначеним характеристикам в технічному паспорті. На час виконання експертизи склад та характеристики земельних поліпшень порівняно з зазначеними станом на 22.04.1987 року частково змінились, зокрема: демонтовано: сарай літ. З , сарай літ В , вбиральня літ. Д , ворота № 4, хвіртки №№ 5,7,8,11, огорожа № 6. Споруджено нові будівлі та споруди: сарай літ. Л , сарай літ. М , сарай літ Н , навіс літ О , баня літ. П , хвіртка № 6, металева вбиральня б/н, цегляна котельня б/н. При цьому запропоновано варіанти поділу будинковолодіння між співвласником ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по Ѕ ідеальній частці, при цьому експертом враховувались реконструкції господарських будівель що зі слів ОСОБА_4 проводились ним особисто.

Відповідно до ч.3-4 ст.357 Цивільного кодексу України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Не заслуговують на увагу покликання ОСОБА_4 , що ним споруджено сарай літ Л у 2006 році, сарай М у 2007 році, сарай Н у 2007 році, навіс О у 2006 році, вбиральня «У» у 2007 році, оскільки у вказаний період одноособовим власником будинковолодіння була ОСОБА_6 . Доказів проведення будь-яких будівельних робіт, витрат суду не представлено.

Так само не заслуговують на увагу та відхиляються за безпідставністю твердження відповідача та його представників про спорудження у 2014 році бані під літером П , оскільки спадкоємцями ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в рівних частках стали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.5 ст1268 Цивільного кодексу, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідачем не подано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що він за власний рахунок та у встановлений законом спосіб здійснив реконструкцію чи будівництво господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (правочин щодо нерухомого майна), не тільки про здійснення будівництва бані під літ. «П» за згодою обох співвласників, але й про будь-які дозволи на ведення будівельних робіт чи про факт проведення будівельних робіт, встановити особу, яка здійснила таке будівництво неможливо, а відтак і немає підстав для виключення господарської будівлі бані під літ. «П» із складу майна, яке підлягає поділу, як немає підстав для зміни розміру часток співвласників спірного будинковолодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Правильно встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши наявні в справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поділ спірного домоволодіння відповідно до вказаного висновку, адже при цьому вірно враховано, що саме за цим висновком сторонам виділяється саме та частина будинковолодіння, якої вони фактично користується (проживають), несуть витрати по її утриманню, і технічно можливо здійснити перепланування. При цьому поділ домоволодіння в натурі з урахуванням технічної можливості відбувається найбільш наближено до часток співвласників, і за відхилення від рівності часток експертом визначено розмір грошової компенсації.

Що стосується додаткового рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27.01.2021 року, то слід вказати наступне.

Відмовляючи в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Райхеля Р.П. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), а відтак позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону Про адвокатуру і адвокатську діяльність встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на всебічно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2011 року між ОСОБА_1 та адвокатом Райхель Романом Петровичем укладено договір про надання правової допомоги. Предметом даного договору є надання юридичних послуг (правової допомоги) по питаннях, пов`язаних із визнанням права власності, спадкуванням, володінням та користуванням майном у АДРЕСА_1 , а також іншим нерухомим та рухомим майном, яке позивачем успадковувалось чи набувалось. Предметом даного договору є виключно надання юридичних послуг, а не їх результат. За виконання юридичних дій по даному договору замовник оплачує винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається за домовленістю сторін враховуючи: обсяг часу й роботи, що вимагається для належного виконання доручення; ступінь складності даної справи та новизни правових питань для Уповноваженого; необхідність досвіду для успішного завершення справи; велику вірогідність того, що прийняття даного доручення перешкоджатиме прийняття адвокатом доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі; важливість доручення для замовника; роль Уповноваженого у досягненні гіпотетичного результату, бажаного для замовника; професійний досвід, науково-теоретичну та практичну підготовку уповноваженого. Конкретний розмір гонорару обумовлюється сторонами в протоколі погодження гонорару, що виступає додатком до даного договору.

До клопотання представником позивача надано: детальний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у справі №460/787/15-ц базою для розрахунків є погоджена сторонами договірна вартість правової допомоги у даній справі, яка складає 15000 гривень, вартість участі адвоката в судовому засіданні, включаючи матеріальні витрати на доїзд в суд та повернення до робочого місця адвоката, та відповідні витрати часу з розрахунку 1500 гривень за одне засідання не залежно від його тривалості. Ознайомлення з матеріалами, вивчення ситуації, в тому числі поза офісом виконавця, надання консультацій щодо можливого позасудового врегулювання спору вивчення судової практики, надання консультацій та формування правової позиції, підготовка позову, надання усних консультацій щодо порядку слухання справи, наслідків вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій, роз`яснення законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, судової практики, позицій і роз`яснень Верховного Суду, напрацювання варіантів позиції сторони у справі, оцінка вибору правової позиції, підготовка відповіді на відзив та інших заяв по суті спору, підготовка адвоката до судових засідань, підготовка заяв з процесуальних питань ( заява про виклик свідка) - 15000 гривень, представництво інтересів замовника в судових засіданнях в суді першої інстанції (кількість засідань 11) - 16500 гривень.

Відповідно до прибуткового касового ордера №05 від 22 грудня 2020 року ОСОБА_1 сплатив 31500 гривень за надання правничої (правової) допомоги у справі №460/787/15-ц.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 31 500 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу адвокатів, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20 000 грн.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 2, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Додаткове рішення Яворівського районного суду Львівської області від 27 січня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Райхеля Р.П. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про виділ частки майна в натурі - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 31 500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15.11.2021 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.