Рішення

від 23.11.2021 по справі 384/278/21

ВІЛЬШАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 384/278/21

№пр. 2/384/129/2021

23 листопада 2021 року смт. Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

у складі:

головуючої судді Сорокіної О.О.

з участю секретаря судового засідання Рябова М.В.,

учасник справи:

представник позивача - адвокат Оніщук В.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Вільшанка цивільну справу за позовом адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Адвокат Оніщук Володимир Іванович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача, ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача, ОСОБА_3 . На день смерті батька позивача - ОСОБА_2 , спільно з ним проживала та була зареєстрована мати позивача ОСОБА_3 , а тому є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером: 3524355100:02:000:0158, загальною площею 3,3352 га, яка розташована на території Вільшанської селищної ради Вільшанського району та житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . У визначений законом строк позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті спадкодавця. В подальшому позивач оформила свої спадкові права на вищевказану земельну ділянку та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Щодо оформлення своїх спадкових прав на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , позивач отримала від приватного нотаріуса Вільшанського районного нотаріального округу Науменко Ф.С. постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 листопада 2016 року. Позивач вважає, що житловий будинок під АДРЕСА_1 , належав в цілому, на праві приватної власності її батьку - ОСОБА_2 , а після його смерті право власності на вказаний будинок, в порядку спадкування, належало матері позивача - ОСОБА_3 , а тому входить до складу спадщини. У зв`язку з наведеним, просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селищі міського типу Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06 жовтня 2021 року

06 жовтня 2021 року підготовче засідання відкладено на 09 листопада 2021 року у зв`язку з неявкою учасників судового провадження.

09 листопада 2021 року підготовче засідання відкладено на 23 листопада 2021 року у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Позивач у підготовче засідання не з`явилася. Представник позивача - адвокат Оніщук Володимир Іванович в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги повністю, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області у підготовче засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив слухати справу у його відсутність, позовні вимоги відповідач визнає повністю, не заперечував проти їх задоволення.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення, зокрема у разі визнання позову, проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого: визнання права (частина 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до п.1 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування": спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХП "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року № 2709-ІУ "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину. Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР в редакції 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Згідно з ч.1ст.524 ЦК УРСР в редакції 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки

(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У частині другій статті 1223 ЦК України зазначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 3 статті 1296 ЦК України визначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Судом встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Вільшанським райвідділом ЗАГС Кіровоградської області 26 червня 1976 року. Батьками у вказаному свідоцтві вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10). 09 вересня 1995 року ОСОБА_4 уклала шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03 вересня 2021 року за №00032410611. Після державної реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 (а.с. 9). Батьки позивача, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрували шлюб 04 липня 1970 року у Вільшанському райбюро ЗАГС Кіровоградської області, про що свідчить копія свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 (а.с.103). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом запису актів громадянського стану Вільшанської районної державної адміністрації Кіровоградської області 30 серпня 1993 року (а.с. 11). У судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилася, про що свідчить інформаційна довідка зі Спадкового реєстру за №66444920 від 16 вересня 2021 року (а.с. 91). Відповідно до довідки Вільшанської селищної ради за №1231 від 05.08.2021, згідно із записом в домовій книзі на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , в АДРЕСА_1 , спільно з ним проживала та була зареєстрована дружина ОСОБА_3 (а.с.23). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вільшанського районного управління юстиції у Кіровоградській області 21 квітня 2016 року (а.с.12). 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Вільшанського районного нотаріального округу Кіровоградської області Науменко Ф.С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилась після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 , але їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на вказаний житловий будинок, про що свідчить копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 листопада 2016 року (а.с.29). Відповідно до копії архівної довідки КП БМБТІ №95 від 28.07.2021, станом на 01.01.2013 року за архівними даними реєстрових книг КП БМБТІ право власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 , не зареєстровано (а.с. 27). Згідно з копією технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого Ульяновським КМБТІ, зазначений будинок побудований у 1974 році (а.с.24-26). Відповідно до копії дозволу №98 від 20 квітня 1971 року, виданого Вільшанською районною Радою депутатів трудящих, ОСОБА_2 було дозволено здійснювати забудову в АДРЕСА_1 (а.с. 13). Згідно з копією договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 16 квітня 1971 року, виконкомом Вільшанської районної Ради депутатів Трудящих, відповідно до рішення виконкому Вільшанської районної Ради депутатів трудящих №98 від 16 квітня 1971 року про відведення земельної ділянки, надано ОСОБА_2 на праві безстрокового користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 800 кв. м. (а.с.14-15). Відповідно до копії погосподарської книги Вільшанської сільської ради народних депутатів за період з 1986 по 1990 роки, особовий рахунок НОМЕР_5 , ОСОБА_2 значиться власником житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . (а.с.19-20). Згідно з рішенням виконавчого комітету Вільшанської селищної ради Кіровоградської області за №96 від 29 грудня 2009 року Про уточнення адресного господарства затверджено нумерацію будинку по АДРЕСА_1 , в якому проживала ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно зі ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року, речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачає обов`язкової реєстрації таких прав. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 13 червня 2012 року за наслідками розгляду справи за №6-54цс12). Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з ч.1 та ч.2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Так, 5 серпня 1992 року було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництвапостановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів"). Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/319, від 21 лютого 2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку. Згідно з додатком 3 "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно" рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно. Відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої наказом Мінкомгоспу УРСР від 31.01.1966 року (надалі Інструкція), реєстрації підлягали всі будинки та домоволодіння в межах міста і селища міського типу Української РСР, а відповідно до п. 6 Інструкції не підлягали реєстрації будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністра Отже, у сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних) будинків здійснювалося шляхом проведення у погосподарській книзі сільської ради відповідного запису та відкриття особистого рахунку. Інших правовстановлюючих документів чинне на той час законодавство не передбачало. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Підстави набуття права власності на житловий будинок, споруди та належність цього майна особі визначаються законодавством, чинним на час набуття права власності. Законодавством, яке діє на час відкриття спадщини, врегульовано питання спадкування цього майна, а не його належність спадкодавцю. Відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, п. 45 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР № 1/5 від 19 січня 1976 року, підтвердженням належності будинку може служити відповідна довідка виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, в якій, крім підтвердження належності жилого будинку (частини будинку) відчужувачу на підставі запису в погосподарській книзі, повинно бути також зазначено: дані про склад будинку; розмір загальної жилої площі і розмір земельної ділянки. Житлові будинки, побудовані до 05 серпня 1992 року на земельній ділянці, яка була відведена для такого будівництва та у сукупності з висновком про технічний стан і погодження з відповідними службами судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючий документ. Виходячи з наведеного, підтвердженням належності житлового будинку певній особі є запис в погосподарських книгах, ведення яких на той час передбачалось наказами Центрального статистичного управління СРСР і було обов`язковим. Виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Таким чином, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок, позивач, як спадкоємець, не може оформити спадщину після смерті своєї матері. Враховуючи вищенаведене суд вважає, що право власності ОСОБА_2 на спірний будинок встановлено матеріалами справи, підтверджено технічним паспортом від 26.01.2016 та записами в погосподарських книгах. З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів належність ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , і таких доказів суду не надано. Матеріалами справи встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, його дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Вільшанка Кіровоградської області протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, а отже прийняла спадщину. Незважаючи на відсутність письмового звернення із відповідною заявою до нотаріальної контори, вона вчинила дії, що свідчать про прийняття нею спадщини, передбачені ст.549 ЦК УРСР. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач є спадкоємцем першої черги за законом, у встановленому законом порядку прийняла спадщину, спадкове майно належало спадкодавцю, а тому порушене право позивача на успадкування майна підлягає судовому захистові. За таких обставин суд вважає, що є усі достатні підстави для визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженкою смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті чоловіка,ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області. Разом з цим, суд враховує те, що відповідач визнав позов в повному обсязі і визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Судові витрати сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду у розмірі 908 грн. 00 коп. залишити по фактично понесеним. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов адвоката Оніщука Володимира Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок за АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті чоловіка,ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вільшанська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 04365595, місцезнаходження: вул. Центральна, 15, смт. Вільшанка Голованівського району Кіровоградської області. Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2021 року.

Суддя О.О. Сорокіна