Рішення

від 26.11.2021 по справі 640/17968/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року Справа № 640/17968/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Рябчук О.С.

При секретарі Хобот І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Приватного підприємства Ворленд Трейдінг про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ :

29.06.2021 року засобами поштового зв`язку до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві до Приватного підприємства Ворленд Трейдінг , в якому позивач просить:

- прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків ПП Ворленд Трейдінг (код ЄДРПОУ 24330682) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 112 370 209, 20 гривень.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне. Відповідач має податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 112 370 209,20 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати задекларованих зобов`язань та зобов`язань, донарахованих контролюючим органом, про що прийняті податкові повідомлення-рішення. Податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу. Так, у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована та направлена відповідачу податкова вимога від форми Ю 18.01.2017 р. №9-17. Однак, сума боргу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

16 липня 2021 р. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив передати адміністративну справу № 640/17968/21 Головного управління ДПС у м. Києві до Приватного підприємства Ворленд Трейдінг про стягнення коштів на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

02.09.21 р. на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи № 640/17968/21.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та проведення підготовчого засідання призначено на 29 вересня 2021 року о 11:30год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та позовні вимоги викладені в наступній редакції:

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства Ворленд Трейдінг ( код ЄДРПОУ 24330682), що знаходяться в банку, на суму податкового боргу у розмірі - 112 370 209,20грн. .

Судове засідання було призначено у справі на 22 листопада 2021 року об 11:30.

До судового засідання представники сторін не з`явились. Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач до суду з клопотаннями не звертався. Відзиву на позовну заяву не було надано.

Повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується корінцями про вручення поштових відправлень, що наявні у матеріалах справи.

Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1,ч. 9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство Ворленд Трейдінг утворено в якості юридичної особи, про що 26.09.2005 р. вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про юридичну особу № 14801200000015148; код ЄДОПОУ 24330682.

Юридична адреса Приватного підприємства Ворленд Трейдінг : 49019, місто Дніпро, вулиця академіка Белелюбського, будинок 68, корпус 2.

Приватне підприємство Ворленд Трейдінг перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу Приватного підприємства Ворленд Трейдінг , код ЄДОПОУ 24330682, з податку на додану вартість складає 112 370 209,20 грн.

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість по податку на додану вартість у розмірі, що заявлена до стягнення, утворилась внаслідок не сплати самостійно задекларованих податкових зобов`язань, а саме, Приватним підприємством Ворленд Трейдінг в податковій декларації від 20.11.2015 р. визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного ( податкового ) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного ( податкового) періоду (рядок 18-рядок 20) - 126071774.

Згідно детального розрахунку податкового боргу, наданого позивачем, заборгованість в розмірі 112 370 209,20 грн. виникла внаслідок не сплати податкових зобов`язань по податковій декларації з податку на додану вартість № 9238224880 від 20.11.2015 р. терміном сплати 30.11.2015 р.

Податковим органом було винесено податкові повідомлення - рішення, якими було донараховано податковий борг підприємства, а саме: № 0000051402 від 04.01.2017р, № 0005684106 від 08.08.2017р.; № 0008464106 від 17.10.2017р.; № 0011844106 від 18.12.2017р.; № 0002224203 від 26.06.2019р. та № 152390416 від 24.02.2021р.

На виконання положень ст.59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми Ю №9-17 від 18.01.2017р. на суму 137 656 088,15 грн., яка вручена комерційному директору Приватного підприємства Ворленд Трейдінг 27.01.2017р. особисто під підпис.

З врахуванням викладеного, враховуючи відсутність майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу платника податків, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках Приватного підприємства Ворленд Трейдінг , відкритих у банках.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Положеннями п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 цього Кодексу, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1 ст.57 цього ж Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому п.57.3 ст.57 Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 129.1.1 пункту 129.1 ст.129 Кодексу встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з п.59.5 ст. 59 ПК України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно п.60.6 ст.60 ПК України, якщо нарахована сума грошового зобов`язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) повідомлення - рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов`язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Згідно з вимогою ст.59 ПК України по Приватному підприємству Ворленд Трейдінг в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу форми Ю № 9-17 від 18.01.2017 року на суму 137 656 088,15 грн., яку було отримано 27.01.2017р., що підтверджується підписом комерційного директора підприємства.

Податковий борг, відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків, відповідно до п.87.2 ст.87 цього ж Кодексу, є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 87 Податкового кодексу України зазначені джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків.

Так, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно з п.87.3 ст.87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави; майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління; майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження; кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім`я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів; майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України; майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України; майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу"; кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Згідно з п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Тому положення ст. 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, якими є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Аналіз наведених норм чинного податкового законодавства дає можливість зробити висновок про те, що законодавцем передбачено два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

- адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням;

- арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

При цьому необхідно враховувати, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 р. у справі №813/4345/16, від 24.01.2019 р. у справі №809/161/13-а, від 19.09.2019 р. у справі №804/17275/14, від 17.09.2019 р. у справі №804/4273/13-а, і відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо зареєстрованого майна у Приватного підприємства Ворленд Трейдінг відсутні.

При цьому, суд зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом, податковий орган має довести не лише наявність у відповідача податкового боргу, а також і відсутність майна та/або факту, що його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиції щодо питань застосування арешту висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові суду від 14.05.2020 року по справі № 820/5660/16, від 04 вересня 2018 року по справі №813/2018/17, від 20.11.2018 по справі №825/1722/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якого у відповідача не має у власності нерухомого майна та фінансову звітність підприємства на підтвердження відсутності інших активів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено відсутність майна, яке може бути джерелом стягнення податкового боргу.

За таких обставин, вимоги податкового органу про накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках у банку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві до Приватного підприємства Ворленд Трейдінг про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі 112 370 209,20грн. - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства Ворленд Трейдінг ( код ЄДРПОУ 24330682), що знаходяться в банку, на суму податкового боргу у розмірі - 112 370 209,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 27.11.2021 р.

Суддя О.С. Рябчук