Рішення

від 26.11.2021 по справі 460/11039/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2021 року м. Рівне №460/11039/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доМлинівської селищної ради Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Млинівської селищної ради Рівненської області (далі - селищна рада, відповідач) у якому просив: визнати бездіяльність Млинівської селищної ради Рівненської області, яка полягала у не винесенні на розгляд чергової сесії його заяв від 29 червня 2021 року щодо надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, протиправною; зобов`язати Млинівську селищну раду Рівненської області винести на розгляд чергової сесії Млинівської селищної ради його заяви від 29 червня 2021 року та прийняти рішення про надання дозволу: на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Млинівської селищної ради; на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Млинівської селищної ради.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що у червні 2021 він звернувся до селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Млинівської селищної ради, в порядку статті 118 Земельного кодексу України. До клопотань було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок, копії посвідчення багатодітної сім`ї, свідоцтва про народження трьох дітей, свідоцтва про шлюб та копію посвідчення учасника бойових дій. Листами від 16.07.2021 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяв, оскільки земельні ділянки вказані у його заявах не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач вказав, що таку бездіяльність органу місцевого самоврядування вважає незаконною, такою, що порушує його право на безоплатну передачу земельних ділянок та суперечать положенням статей 116, 118 Земельного кодексу України, а тому звернувся з позовом до суду.

Ухвалою суду від 11.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 06.09.2021 та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.

У строк встановлений судом, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що земельна ділянка площею 5,7646 га (кадастровий номер: 5623880300:03:001:0153), на частину якої було подано позивачем клопотання, передана у комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області від 21.12.2018 № 3203, однак право комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно за територіальною громадою в особі відповідача не зареєстровано. Позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності селищної ради відповідач вважає безпідставною, оскільки клопотання позивача не були проігноровані, відповідні питання були розглянуті та позивачу було надано відмову оформлену листами Млинівської селищної ради № 1263 та № 1264 від 16.07.2021. Незаконних дій, спрямованих на порушення прав позивача, селищна рада не вчиняла і не мала такого наміру. З наведених підстав відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

29.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Млинівської селищної ради із заявами відповідно до статті 118 Земельного кодексу України про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Млинівської селищної ради Рівненської області.

До заяв долучив копію паспорта громадянина України, копію посвідчення Учасника Бойових Дій, копію свідоцтва про шлюб, три копії свідоцтв про народження дітей, копію посвідчення багатодітної сім`ї та викопіювання з публічної кадастрової карти України і з зазначенням бажаного місця розташування земельних ділянок.

Відповідно до листів Млинівської селищної ради Рівненської області № 1263 та № 1264 від 16.07.2021 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяв, оскільки право комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухому майно за територіальною громадою в особі відповідача на бажані земельні ділянки не зареєстровано.

Вважаючи неправомірною поведінку селищної ради при вирішенні заяв про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з пунктами б , в частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , у відповідності до частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України, з метою одержання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Млинівської селищної ради Рівненської області, звернувся 29.06.2021 з відповідними заявами до уповноваженого органу місцевого самоврядування Млинівської селищної ради.

У встановлений ч. 7 ст. 118 ЗК України строк заяви позивача були розглянуті відповідним органом місцевого самоврядування, про що повідомлено ОСОБА_1 листами № 1263 та № 1264 від 16.07.2021.

Разом з тим, судом достеменно встановлено і сторони не заперечують, що за результатами розгляду заяв позивача селищною радою не було прийняте жодного рішення у розумінні статті 118 Земельного кодексу України по суті заяв: ні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні про відмову у його наданні, з наведенням мотивів такої відмови.

Слід зазначити, що відповідно до закону, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, суду слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Отже, вирішення питань, які є предметом судового розгляду в даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Крім того, суду слід зазначити, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо дискреційних повноважень, зокрема, від 23.05.2018 у справі № 825/602/17, від 11.09.2019 у справі №819/570/18. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в дослідженій ситуації селищною радою розгляд заяв позивача не мав наслідком жодного визначеного законом результату правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Отже, суд вважає, що поведінка відповідача в спірній ситуації є протиправною бездіяльністю.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що оскаржена поведінка суб`єкта владних повноважень не ґрунтується на матеріальному законі, не відповідає критеріям добросовісності та розсудливості, а відтак є протиправною бездіяльністю, яка призвела до порушення права позивача на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою або мотивованої відмови в його наданні.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, а відтак позивач не позбавлений можливості розробити відповідні проекти за принципом мовчазної згоди, відповідно до положень абз. 3 ч.7 ст.118 ЗК України.

Суд зазначає, що вказаною нормою земельного законодавства встановлено право зацікавленої особи розробити проект землеустрою в разі якщо відповідний орган державної влади чи орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення такого проекту або мотивованої відмови у його наданні. Однак, вказана норма не відміняє встановленого в абз. 1 ч.7 ст.118 Кодексу обов`язку органу місцевого самоврядування розглянути клопотання і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. Слід зауважити, що в разі якщо зацікавлена особа погодиться з обґрунтованістю мотивів відмови, будуть відсутніми підстави для замовлення такою особою проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди.

Та обставина, що чинне земельне законодавство не виокремлює випадку судового оскарження бездіяльності органу місцевого самоврядування в разі неприйняття встановленого законом рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови в наданні такого дозволу, не дає підстав для висновку, що вищевказана протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування не може бути предметом судового спору.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва слід задовольнити.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що селищною радою всупереч приписам ч. 7 ст. 118 ЗК України за результатами розгляду заяв позивача не прийнято жодного законного рішення з можливих (надати дозвіл чи відмовити в наданні такого), суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання відповідача винести на розгляд чергової сесії Млинівської селищної ради його заяви від 29 червня 2021 року щодо надання дозволу: на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Млинівської селищної ради Рівненської області та прийняти рішення по суті порушених у заявах питань у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 справа №420/5288/18.

За наведеного вище, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, а інші судові витрати не підтверджено належними та допустимим доказами, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Млинівської селищної ради Рівненської області (вул. Степана Бандери, 1, смт. Млинів, Рівненської області, 35100; ЄДРПОУ 04386338) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Млинівської селищної ради Рівненської області, яка полягала у не винесенні на розгляд чергової сесії заяв ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року щодо надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок у власність та не прийняття рішень по суті порушених у заявах питань у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Млинівську селищну раду Рівненської області винести на розгляд чергової сесії Млинівської селищної ради Рівненської області заяви ОСОБА_1 від 29 червня 2021 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства та на виготовлення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Млинівської селищної ради Рівненської області, та прийняти рішення по суті порушених у заявах питань у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Млинівська селищна рада Рівненської області (вул. Степана Бандери, буд.1,смт.Млинів,Рівненська область,35100. ЄДРПОУ/РНОКПП 04386338)

Повний текст рішення складений 26 листопада 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля