Рішення

від 22.11.2021 по справі 520/13234/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22 листопада 2021 р. справа № 520/13234/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Турко А.В.

представника позивача - Такідзе І.Л.,

представника відповідача - Довгаль В.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "БУДГАРАНТ-7" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство "БУДГАРАНТ-7" (далі за текстом - заявник, платник, ПП, Підприємство), у порядку адміністративного судочинства заявив позовні вимоги про: 1) скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113550706, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5617993,75 грн.; 2) скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113520706, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32447,00 грн.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що у відносинах з вітчизняними контрагентами - постачальниками діяв обачливо, розсудливо і виважено; податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами. Наголошував на відсутності події вчинення податкового правопорушення у вигляді недоплати грошових зобов`язань з ПДВ та на штучність, неправдивість, вигаданість суджень контролюючого органу про протилежне.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що проведена податкова перевірка показала на формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість у межах нереальних господарських операцій.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права-резидента України, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 34390160, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в установі відповідача.

За викладеним у позові твердженням заявника, між позивачем (у якості покупця) та контрагентами - постачальниками (ПП «ТУРАЙС-Н» , ТОВ «АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ» , ТОВ «СКВАДЕР» , ТОВ «НЕДА 1» , ТОВ «АЗОВБУД ЛТД» , ПП «НАФТАДОРБУД» , ТОВ "Техдор", ТОВ "Технобуд-Дор", ПП "Харківспецпостач", ТОВ "Будмайстерпро") були укладені письмові правочини у формі договорів поставки товарів/послуг. Ці договори відповідають закону за усіма параметрами, потреба у вчиненні правочинів була зумовлена об"єктивними чинниками (а саме: своєчасним виконанням зобов`язань за договорами підряду на капітальний ремонт вулиць та надання послуг по утриманню вулиць та доріг), зобов`язання сторін були виконані у повному обсязі, контрагенти - постачальники зареєстрували власно складені податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, господарські операції відбулись у реальності і зумовили зміни у стані активів сторін правочинів.

07.05.2021р. контролюючим органом було видано наказ №3228-п з приводу призначення позапланової виїзної документальної перевірки заявника з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з ТОВ «АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ» (код за ЄДРПОУ 41715105) за грудень 2018 року, ТОВ «СКВАДЕР» (код за ЄДРПОУ 42515804) за листопад 2018 року, ПП «ТУРАЙС-Н» (код за ЄДРПОУ 42446275) за лютий, березень 2019 року, ТОВ «НЕДА-1» (код за ЄДРПОУ 42454286) за січень 2019 року, ТОВ «ТЕХДОР» (код за ЄДРПОУ 42559642) за квітень, червень, липень, грудень 2019 року, ТОВ «АЗОВБУД ЛТД» (код за ЄДРПОУ 42852663) за липень 2019 року, ТОВ «ТЕХНОБУД-ДОР» (код за ЄДРПОУ 42555281) за квітень, травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2019 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року, ПП «ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ» (код за ЄДРПОУ 31436081) за листопад 2018 року, квітень 2019 року, ПП «НАФТАДОБРОБУД» (код за ЄДРПОУ 42467871) за листопад 2018 року, ТОВ «БУДМАЙСТЕРПРО» (код за ЄДРПОУ 43387279) за грудень 2020 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг),

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 26.05.2021р. №9039/20-40-07-06-10/34390160 (далі за текстом - Акт перевірки).

У тексті Акту перевірки викладені судження контролюючого органу про вчинення товариством податкових правопорушень, а саме: п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4.494.395,00грн., у тому числі за грудень 2018 року у сумі 1.679.107,00грн., за березень 2019 року у сумі 569.459,00грн., за квітень 2019 року у сумі 1.396.471,00грн., за травень 2019 року у сумі 274.165,00грн., за липень 2019 року у сумі 575.193,00грн.; та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року у сумі 32.447,00грн.

16.06.2021р. з посиланням на Акт перевірки контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №00113520706 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - липень 2019 р. у розмірі - 32.447,00грн.; податкове повідомлення-рішення №00113550706 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 5.617.993,75грн. (основний платіж - 4.494.395,00грн.; штраф - 1.123.598,75грн.).

Не погодившись із відповідністю закону управлінських волевиявлень контролюючого органу з приводу додаткового обчислення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за вказаним вище правовим актом індивідуальної дії, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність обтяження додатковим податковим обов`язком.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відносини з приводу справляння податку на додану вартість з 01.01.2011р. регламентовані, насамперед, приписами розділу V Податкового кодексу України.

Так, за визначенням п.п. «а» п.185.1 ст.185 та п.п. «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю), також операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

При цьому, у розумінні п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, а у розумінні п.п.14.1.185 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу п.201.10 ст.201 названого кодексу реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Функціонування Єдиного реєстру податкових накладних (далі за текстом Реєстр) відбувається в автоматизованому режимі за правилами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), а також Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569).

З 01.02.2020р. в Україні діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою КМУ від 11.12.2019р. №1165 (далі за текстом - Порядок зупинення №1165).

Зокрема, п.12 Порядку зупинення №1246 передбачено, що саме в автоматизованому режимі здійснюється перевірка одержаної від платника податків податкової накладної на предмет наявності підстав для зупинення реєстрації.

Відповідно до п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Отже, відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість виключає як правомірність виписування податкової накладної контрагентом - постачальником, так і легальність включення такої податкової накладної покупцем до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного податкового періоду.

Тому, податкові накладні, складені за відсутності об"єкта справляння ПДВ, за правилами п.п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та норм Порядку зупинення №1246 не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а включені до Реєстру - скасуванню.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За правилом абз.1 п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Окрім того, аналізуючи положення норм розділу V Податкового кодексу України (а саме: ст.ст.185, 187, 188, 198, 201) у кореспонденції з приписами ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України суд доходить висновку про те, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов`язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб`єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату (тобто відповідність стандарту розумної та обачливої поведінки комерсанта); 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вимоги до змісту та форми первинних документів викладені законодавцем у ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» , де передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До того ж у силу вимог абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Таким чином, і за приписами ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", і за приписами абз.2 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна у якості первинного документа повинна містити відомості, котрі поза розумним сумнівом детально висвітлюють зміст та обсяг господарської операції і є достовірними.

На виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України суд бере до уваги, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. по справі №826/16776/18 (адміністративне провадження №К/9901/29228/19) "Для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання (придбання) товарів (послуг) мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку.

Наявність у платника ПДВ первинних документів, які складені для оформлення операції з постачання, не є безумовною підставою для визнання за платником податку права на податковий кредит. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів.".

При цьому, суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 08.09.2020р. у справі №819/1250/17 "Норми Податкового кодексу України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.".

Назване рішення Верховного Суду є останнім у часі, де викладена правова позиція з приводу наслідків власної необізнаності, необачності, необережності платника податків у контексті наміру на безпідставне отримання податкової вигоди, а тому у силу ч.5 ст.242 КАС України має пріоритет над іншими судовими актами з даного питання.

У ході розгляду справи суд зважає, що обставини наявності у згаданих в тексті Акту контрагентів позивача-постачальників статусу платників ПДВ і реєстрації виписаних такими контрагентами податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних визнаються учасниками справи.

Також суд бере до уваги, що претензій до форми, змісту або підстави складання податкових накладних контролюючий орган не висловив, відсутності першої із подій для складання податкових накладних - поставка товару/поставка послуг ані у ході податкової перевірки, ані під час розгляду справи достеменно не спростував.

Між тим, у розумінні абз.1 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз.2 п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Окрім того, за приписами п.112.7 ст.112 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

Звідси слідує, що у цілях застосування норм Податкового кодексу України вина та умисел є тотожними категоріями і кваліфікуючими ознаками вини як суб»єктивної сторони складу протиправного порушення платника податків є: 1) удавані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 2) цілеспрямовані дії платника податків, спрямовані на створення умов, котрі виключають намір на досягнення будь-якої мети, окрім невиконання податкового обов`язку (недотримання як податкової дисципліни, так і дисципліни в інших сферах контролю органами системи ДПС України); 3) існування у платника податків фізичної змоги забезпечити дотримання правил та норм у сфері податкової справи; 4) явно та очевидно нерозумні діяння платника податків; 5) явно та очевидно недобросовісні діяння платника податків; 6) діяння платника податків, явно та очевидно вчинені без належної обачності.

Суд вважає, що усі перелічені критерії охоплюються судовою доктриною неприпустимості безпідставного одержання податкової вигоди .

Тому відносно суджень контролюючого органу про намір платника на отримання безпідставної податкової вигоди суд зауважує, що реальність існування такого наміру має бути підтверджена об`єктивними даними, котрі поза розумним сумнівом виключають будь-яке інше сприйняття винних, умисних, усвідомлених, взаємоузгоджених з іншими суб`єктами права та зловмисних дій приватної особи - платника податків окрім як використання «права» на «зло» публічним інтересам суспільства, тобто зловживання правом.

На виконання імперативних приписів ч.4 ст.9 КАС України задля з»ясування об`єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до доводів сторін справи та процесуальної поведінки учасників спору судом від заявника були витребувані докази про обставини вчинення та виконання згаданих у тексті Акту правочинів, юридична оцінка яких у контексті положень ст.109 Податкового кодексу України обумовлена наступними міркуваннями.

До епізоду взаємовідносин з Приватним підприємством «ТУРАЙС-Н»

За викладеним у позові твердженням заявника, ПП «ТУРАЙС-Н» надавало послуги ПП «БУДГАРАНТ-7» з перевезення робітників, інвентарю автобусом, послуги з утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою зелених насаджень, у тому числі утримання вулично-дорожньої мережі м.Полтави. Договір на надання згаданих послуг між контрагентами не укладався.

За твердженням заявника послуги були надані за актами надання послуг: №96 від 04.03.2019 р. на суму 120047,62 грн., №95 від 04.03.2019 р. а суму 325441,58 грн., №84 від 19.02.2019 р. на суму 279475,03 грн., №83 від 18.02.2019 р. на суму 299758,32 грн., №81 від 18.02.2019 р. на суму 60000,48 грн., №80 від 15.02.2019 р. на суму 299974,75 грн., №79 від 14.02.2019 р. на суму 299397,60 грн., №78 від 12.02.2019 р. на суму 299397,60 грн., №77 від 12.02.2019 р. на суму 299974,75 грн., №76 від 13.02.2019 р. на суму 84309,12 грн., №75 від 11.02.2019 р. на суму 180360,00 грн., №74 від 11.02.2019 р. на суму 21657,46 грн.; зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр) податковими накладними контрагента-постачальника на загальну суму - 2.569.793,94грн. (в тому числі ПДВ - 428.298,99 грн.), а саме: №1 від 12.02.2019 р. на загальну суму 299297,60 грн. (у т.ч. ПДВ 49899,60 грн.), №2 від 15.02.2019 р. на загальну суму 199974,75 грн. (у т.ч. ПДВ 49995,79 грн.), №3 від 18.02.2019 р. на загальну суму 299758,32 грн. (у т.ч. ПДВ 49959,72 грн.), №4 від 11.02.2019 р. на загальну суму 180360,00 грн. (у т.ч. ПДВ 30060,00 грн.), №5 від 12.02.2019 р. на загальну суму 299974,75 грн. (у т.ч. ПДВ 49995,79 грн.), №11 від 14.02.2019 р. на загальну суму 299397,60 грн. (у т.ч. ПДВ 49899,60 грн.), №12 від 19.02.2019 р. на загальну суму 279475,03 грн. (у т.ч. ПДВ 46579,17 грн.), №10 від 11.02.2019 р. на загальну суму 21657,46 грн. (у т.ч. ПДВ 3609,58 грн.), №18 від 13.02.2019 р. на загальну суму 84309,12 грн. (у т.ч. ПДВ 14051,52 грн.), №22 від 18.02.2019 р. на загальну суму 60000,11 грн. (у т.ч. ПДВ 10000,02 грн.).

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності послуг із посиланням на власно добуті докази, але із посиланням виключно на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Турайс-Н " (№61/14-29-50-05/42446275 від 29.05.2019р.), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента заявника.

Докази існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) контролюючим органом в основу власних суджень за даним епізодом не покладались.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

До епізоду взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аль-Трейд-Юг»

16.12.2018 року між позивачем ПП «БУДГАРАНТ-7» (в якості покупця) та ТОВ «Аль-Трейд-Юг» було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №10-С, предметом якого є поставка адгезійної добавки.

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені реальні господарські операції з поставки позивачу адгезійної добавки, які оформлені: копіями видаткових накладних: №1 від 20.12.2018 р. на суму 6.684.000,00грн., №12 від 20.12.2018 р. на суму 6.684.000,00грн., №10 від 20.12.2018 р. на суму 6.684.000,00грн.; копіями товарно-транспортних накладних без дати №16, №15, №17; зареєстрованих в реєстрі податкових накладних: №107 від 20.12.2018 р. на загальну суму 960657,90 грн. (у т.ч. ПДВ 160109,65 грн.), №100 від 20.12.2018р. на загальну суму 919050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 153175,00 грн.), №101 від 20.12.2018р. на загальну суму 1002600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 167100,00 грн.), №102 від 20.12.2018р. на загальну суму 1041033,00 грн. (у т.ч. ПДВ 173505,50 грн.), №103 від 20.12.2018р. на загальну суму 1041200,10 грн. (у т.ч. ПДВ 173533,35 грн.), №104 від 20.12.2018р. на загальну суму 1169700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 194950,00 грн.), №105 від 20.12.2018р. на загальну суму 1263777,30 грн. (у т.ч. ПДВ 210629,55 грн.), №106 від 20.12.2018р. на загальну суму 1170034,20 грн. (у т.ч. ПДВ 195005,70 грн.), №108 від 20.12.2018 р. на загальну суму 969180,00 грн. (у т.ч. ПДВ 161530,00 грн.), №109 від 20.12.2018 р. на загальну суму 990234,60 грн. (у т.ч. ПДВ 1658039,10 грн.), №110 від 20.12.2018р. на загальну суму 996918,60 грн. (у т.ч. ПДВ 166153,10 грн.), №111 від 20.12.2018р. на загальну суму 1146138,90 грн. (у т.ч. ПДВ 191023,15 грн.), №112 від 20.12.2018р. на загальну суму 1147642,80 грн. (у т.ч. ПДВ 191273,80 грн.) №114 від 20.12.2018 р. на загальну суму 1128092,10 грн. (у т.ч. ПДВ 188015,35 грн.), №113 від 20.12.2018р. на загальну суму 1161679,20 грн. (у т.ч. ПДВ 193613,20 грн.), №115 від 20.12.2018р. на загальну суму 1143131,10 грн. (у .ч. ПДВ 190521,85 грн.), №116 від 20.12.2018р. на загальну суму 1142128,50 грн. (у т.ч. ПДВ 190354,75 грн.), №117 від 20.12.2018р. на загальну суму 1100854,80 грн. (у т.ч. ПДВ 183475,80грн.), №118 від 20.12.2018р. на загальну суму 557946,90 грн. (у т.ч. ПДВ 92991,15 грн.); зобов`язання з оплати вартості придбаного товару були виконані шляхом перерахування за платіжним дорученням №189 від 13.02.2019 р. на суму 520.428,19грн.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Аль-Трейд-Юг" (№28/14-29-14-08/41715105 від 05.02.2019р.), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента заявника.

Докази існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) контролюючим органом в основу власних суджень за даним епізодом не покладались.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

До того ж суд зважає на ту обставину, що виконання зобов"язань з поставки товару вже існуючого у якості речі матеріального світу не вимагає від платника податків забезпечення ані окремих вимог до персоналу, ані окремих вимог до матеріально-технічних ресурсів, ані окремих вимог до фінансового стану тощо.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

До епізоду взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сквадер»

15.10.2018р. між позивачем (в якості замовника) та ТОВ «Сквадер» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі договору про надання послуг №2018.10.15/1, предметом якого є надання послуг транспортних засобів та/або механізмів при утриманні в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, вулично-дорожньої мережі.

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника реальність господарських операцій підтверджується: копіями актів надання послуг: б/н від 21.11.2018р. на загальну суму 665.916,00грн. (у т.ч. ПДВ 110.986,00грн.), копіями рапортів про роботу машин, в яких відображено облік роботи машин позмінно за жовтень-листопад 2018 року, копією довідки про виконані роботи/послуги за період з 21.10.2018 по 20.11.2018; зареєстрованою в реєстрі податковою накладною №65 від 26.11.2018 р. на загальну суму 665.916,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 110.986,00грн.); копією платіжного доручення №1504 від 31.12.2018р. на суму 100.000,00грн.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності послуг із посиланням на власно добуті докази, але із посиланням на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Кіровоградській області стосовно ТОВ "Сквадер" №40/11-28-12-01-11/42515804 від 06.05.2019р.), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента заявника.

Докази існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) контролюючим органом в основу власних суджень за даним епізодом не покладались.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

До епізоду взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Неда 1»

03.01.2019 року між позивачем ПП «БУДГАРАНТ-7» (в якості покупця) та ТОВ «Неда 1» було укладено письмовий правочин у формі договору поставки №03/-01, предметом якого є поставка солі для промислового призначення.

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені господарські операції з поставки солі промислового призначення, які оформлені: видатковими накладними: №17 від 20.01.2019 р. на суму 91025,63 грн., №16 від 20.01.2019 р. на суму 801830,39 грн.; товарно-транспортними накладними: №Д-16.01.19-2 від 16.01.2019 р., №Д-17/01/19-6 від 17.01.2019 р., №Д-18.01.19-1 від 18.01.2019 р., №Д-18.01.19-2 від 18.01.2019 р., №Д-16.01.19-3 від 16.01.2019 р., №Д-16.01.19-4 від 16.01.2019 р., №Д-17.01.19-5 від 17.01.2019 р., №Д-17.01.19-4 від 17.01.2019 р., №Д-16.01.19-21 від 16.01.2019 р., №Д-17.01.19-3 від 17.01.2019 р., №Д-17.01.19-2 від 17.01.2019 р., №Д-17.01.19-1 від 17.01.2019 р., №Д-16.01.19-6 від 16.01.2019 р., №д-16.01.19-5 від 16.01.2019 р.; зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними: №20 від 20.01.2019 р. на загальну суму 801830,39 грн. (у т.ч. ПДВ 133638,40 грн.), №21 від 20.01.2019 р. на загальну суму 91025,63 грн. (у т.ч. ПДВ 15170,94 грн.).

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Неда-1" (№104/14-29-50-05/42454286 від 24.07.2019р.), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента заявника.

Докази існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) контролюючим органом в основу власних суджень за даним епізодом не покладались.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

До того ж суд зважає на ту обставину, що виконання зобов"язань з поставки товару вже існуючого у якості речі матеріального світу не вимагає від платника податків забезпечення ані окремих вимог до персоналу, ані окремих вимог до матеріально-технічних ресурсів, ані окремих вимог до фінансового стану тощо.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

До епізоду взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовбуд ЛТД»

За твердженням заявника реальність господарських операцій з постачання щебеню підтверджується: копіями прибуткових накладних №ЖЦБ-0001851 від 16.07.2019 р. на суму 1.511.136,80грн. та №ЖЦБ-00001852 від 16.07.2019 р. на суму 1.101.988,80 грн.; зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними: №958 від 30.07.2019 р. на загальну суму 1.101.988,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 183.664,80 грн.), №958 від 30.07.2019 р. на загальну суму 1.511.135,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 251.856,00 грн.).

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Миколаївській області стосовно ТОВ "Азовбуд ЛТД " (№13/14-29-50-04-26/42852663 від 30.01.2020р.), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента заявника.

Докази існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) контролюючим органом в основу власних суджень за даним епізодом не покладались.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

До того ж суд зважає на ту обставину, що виконання зобов"язань з поставки товару вже існуючого у якості речі матеріального світу не вимагає від платника податків забезпечення ані окремих вимог до персоналу, ані окремих вимог до матеріально-технічних ресурсів, ані окремих вимог до фінансового стану тощо.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

До епізоду взаємовідносин з Приватним підприємством «Нафтадорбуд»

За викладеним у позові твердженням, 16.11.2018 року між позивачем ПП «БУДГАРАНТ-7» (в якості покупця) та ПП «Нафтадорбут» (в якості постачальника) було укладено письмовий правочин у формі договору постачання нафтопродуктів №12, предметом якого є поставка бітуму шляхового БНД 60/90, бітуму шляхового БНД 70/100, пічного палива, мінерального порошку МП1.

Вад у правоздатності і дієздатності юридичних осіб-сторін правочину, повноважності представників цих юридичних осіб, істотних дефектів у процедурі створення та процесі функціонування цих юридичних осіб приватного права судом з матеріалів справи не знайдено.

За твердженням заявника у межах згаданого правочину були проведені реальні господарські операції, які підтверджуються: копією видаткової накладної №143 від 24.11.2018 р. на загальну суму 367360,00 грн.; копією товарно-транспортної накладної №Р143 від 24.11.2018р.; зареєстрованими у Реєстрі податковими накладними: №26 від 23.11.2018р. на загальну суму 344.400,00грн. (у т.ч. ПДВ - 57.400,00грн.), №27 від 24.11.2018 р. на загальну суму 22.960,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3826,67 грн.); платіжними дорученнями: №1366 від 23.11.2018 р. на суму 344400,00 грн. та №1473 від 07.12.2018 р. на суму 22960,00 грн.

У тексті Акту контролюючий орган не спростовує обставин реальності фізичного існування товару, але із посиланням на Узагальнену податкову інформацію ГУ ДФС у Кіровоградській області стосовно ТОВ "Нафтадорбуд" (від 06.11.2020р.), стверджує про суто документальне оформлення господарських операцій при їх фактичному невиконанні.

Суд зауважує, що складений контролюючим органом офіційний письмовий документ у формі узагальнення податкової інформації не є результатом реалізації заходу податкового контролю, а тому здатен викликати сумнів у дотриманні учасником суспільних відносин податкової дисципліни і зумовити виникнення приводу для призначення податкової перевірки, але не може бути кваліфікований у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення, позаяк у силу п.п.86.7.5 ст.86 Податкового кодексу України навіть акт податкової перевірки за відсутності винесеного за ним діючого податкового повідомлення - рішення не може бути використаний контролюючим органом.

Суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури зустрічної звірки контрагента заявника.

Також у спірних правовідносинах контролюючий орган не ініціював процедури отримання письмових пояснень від керівника або засновника контрагента заявника.

Докази існування розпочатих досудових розслідувань у кримінальному провадженні чи обвинувальних вироків кримінального суду (які б набрали законної сили) контролюючим органом в основу власних суджень за даним епізодом не покладались.

Правочини платника у судовому порядку контролюючим органом не оскаржувались, вимоги про стягнення одержаного за нікчемним правочином, який суперечить публічним інтересам Держави і суспільства у сфері податкової справи контролюючим органом до суду не заявлялось.

До того ж суд зважає на ту обставину, що виконання зобов"язань з поставки товару вже існуючого у якості речі матеріального світу не вимагає від платника податків забезпечення ані окремих вимог до персоналу, ані окремих вимог до матеріально-технічних ресурсів, ані окремих вимог до фінансового стану тощо.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за даним епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення (заниження грошового зобов`язання з ПДВ) слід визнати недоведеною контролюючим органом за правилом ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.2, ч.2 ст.77 КАС України.

На вимогу суду заявником надані документи (копії договорів підряду №24 від 24.09.2018р., №3 від 14.06.2018р., №14 від 24.07.2019р. із договірною ціною та копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робі до вказаних договорів), які підтверджують виконання підприємством робіт, що були виконанні із використанням поставлених товарів та наданих послуг зазначеними вище контрагентами.

З наведених документів слідує, що фізична реальність загаданих у тексті Акту податкової перевірки послуг, робіт та товарів підлягає обов`язковій перевірці замовником - розпорядником бюджетних коштів і виявлення їх відсутності унеможливлює прийняття робіт.

Між тим, у тексті Акту контролюючим органом не викладено жодних даних про те, що замовник - розпорядник бюджетних коштів висловив незгоду із повнотою або якістю отриманих від заявника послуг, робіт, товарів.

Що стосується відсутності сертифіката та паспорта на адгезійну добавку від виробника, то відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2020 року по справі №810/4304/16, сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Таким чином, відсутність паспорта якості чи сертифіката відповідності жодним чином не може впливати на реальність фінансово - господарських відносин.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскаржених рішень, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскаржених рішень, адже усі судження контролюючого органу ґрунтуються виключно на змісті узагальнених податкових інформацій відносно контрагентів - постачальників, будь-яких інших доказів в основу оскаржених управлінських волевиявлень не покладено, у той час як обставини фізичного існування товару як реальної речі матеріального світу, обставини реєстрації податкових накладних контрагентів-постачальників в Єдиному реєстрі податкових накладних, виключають існування наміру на безпідставне одержання заявником податкової вигоди і доводять правильність та достовірність даних податкового обліку заявника з податку на прибуток та з ПДВ.

Доводи контролюючого органу з приводу нездатності контрагента - постачальника виконати власні господарські зобов`язання за правочином поставки товарів суд відхиляє, позаяк, по-перше, виконання зобов`язань з продажу вже створеного товару об`єктивно не вимагає ані існування основних фондів, ані існування виробничих потужностей, ані наявності трудових ресурсів чи будь-яких інших активів.

По-друге, суд зважає, що контролюючим органом не були опитані керівники та засновники контрагентів - постачальників, хоча відомості про їх ідентифікуючі ознаки як учасників суспільних відносин були достеменно відомі Управлінню, а ця обставина призводить до істотної вади у результатах реалізації контролю за дотриманням податкової дисципліни. До того ж контролюючим органом не були виявлені та зафіксовані в акті перевірки (а відтак, і не брались до уваги при винесенні оскаржених податкових повідомлень - рішень) істотні дефекти у процедурі створення контрагентів заявника та суттєві вади у процесі поточного функціонування цих суб`єктів господарювання.

По-третє, суд бере до уваги, що у спірних правовідносинах контролюючим органом за відсутності жодних розумних причин не були ініційовані процедури зустрічної звірки контрагентів - постачальників.

По-четверте, наявності кримінальних проваджень або обвинувальних вироків судів відносно посадових осіб чи засновників контрагентів-постачальників по ланцюгу придбання товарів/послуг контролюючим органом у спірних правовідносинах не виявлено, у тексті Акту про існування таких обставин не згадано.

Тому суд схиляється до застосування правового висновку постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №200/14552/19-а, за яким оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що ПК України не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Окрім того, суд враховує правовий висновок постанови Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №460/143/19, за яким будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Згідно з правовою позицією викладеної у постанові Верховного Суду №826/12528/17 від 30.09.2021, так само не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними факт порушення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 20.02.2018 по справі №826/6280/13-а.

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок та робіт, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних суб»єктивних прав та інтересів приватної особи.

Оскільки у межах даного спору контролюючий орган обмежився виключно констатацією змісту складених відносно контрагентів заявника узагальнень податкової інформації, але взагалі будь-яких належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вчинення податкового правопорушення у формі заниження грошових зобов`язань з ПДВ не здобув, порушення заявником стандартів розумної, виваженої, достатньо обачливої, доброчесної господарської діяльності не довів, спільної узгодженої і зловмисної діяльності заявника та контрагентів - постачальників з метою безпідставного одержання податкової вигоди не доказав, то слід дійти до переконання про порушення суб»єктивного права заявника у сфері податкової справи у спосіб обтяження майновим/фінансовим тягарем проведення додаткового платежу.

Тому позов підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» , від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії» , від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії» , від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України» , від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії» , від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії» , від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії» ), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Дефект (недолік, вади) у неповному з`ясуванні органом публічної адміністрації обставин фактичної дійсності, ненаданні належної оцінки усім юридично значимим факторам (зокрема, обставинам фізичного існування товару, відсутності інших джерел отримання заявником товару у власність тощо), у помилковому тлумаченні положень закону призвели до невідповідності вчиненого контролюючим органом оскарженого управлінського волевиявлення дійсному змісту нормативного регламентування спірних правовідносин та суті, характеру і наслідкам діянь приватної особи у сфері податкової справи.

Указане призвело до погіршення правового становища заявника за рахунок безпідставного обтяження майновим обов`язком проведення додаткових платежів на користь держави у сфері справляння ПДВ.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113550706, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5617993,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16.06.2021 №00113520706, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32447,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495, адреса: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) на користь Приватного підприємства "БУДГАРАНТ-7" (код ЄДРПОУ 34390160, адреса: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 31) витрати зі сплати судового збору в розмірі 23790,00 грн. (двадцять три тисячі сімсот дев`яносто гривень 00 копійок).

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 26.11.2021 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя О.В. Старосєльцева