Ухвала

від 18.11.2021 по справі 761/36301/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня2021 року,

за участі:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника ITT Produktion LLP ОСОБА_7

та Alderman Management LTD

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволення клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на грошові кошти в сумі 5066563 Швейцарських франків, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , який належить компанії-неризиденту ITT Produktion LLPта грошові кошти в сумі 107443 Швейцарських франків, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , який належить компанії нерезиденту Alderman ManagementLTD, відкритих у банку «CREDIT SUISSEAG».

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необгрунтованою та постановлена всупереч вимогам ст. 370 КПК України

Зазначає, що вказані грошові кошти можуть бути предметом вчинення злочину та постановою слідчого визнані речовим доказом.

Вважає, що з метою припинення подальшого продовження злочинної діяльності та запобігання перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки інших підконтрольних юридичних осіб, необхідно накласти арешт на вказані грошові кошти.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурорів, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення представника власників майна, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів судового провадження, ГСУ СБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 23 листопада 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42020000000002256, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч 2, 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи суб`єктів господарювання мережі компаній «Алло», фактичним власником яких є ОСОБА_8 , а саме: ТОВ «Алло» (код СДРПОУ 30012848), ТОВ «Цифротех» (код СДРПОУ 33164534), 1111 «Алло-Груп» (код СДРПОУ 35111950), ТОВ «Алло-Контент» (код СДРПОУ 33564086), ТОВ «Алло-Сервіс» (код СДРПОУ 33855433), ТОВ «Алло-Строй» (код СДРПОУ 36053214), ПП «Строй Град 16» (код СДРПОУ 40934542), 1111 «Дніпро-Інвест 2016» (код СДРПОУ 41033210), ПП «Ассет 2017» (код СДРПОУ 41154101), ТОВ «Алло Солар» (код СДРПОУ 41303401), ТОВ «Укркастом» (код СДРПОУ 43022855), ТОВ «Укрвео» (код СДРПОУ 42330106) та інших, у період 2019-2020 років здійснюють реалізацію портативної, цифрової техніки та мобільних телефонів, використовуючи реквізити підконтрольних фізичних осіб-підприємців, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування (платників єдиного податку), без належного відображення відповідних операцій у первинних бухгалтерських документах та документах податкової звітності та, як наслідок, без дійсного відображення фактичних обсягів прибутку, що призвело до ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) та фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Крім того встановлено, що постачання електронної продукції в адресу ТОВ «Цифротех» (код ЄДРПОУ 33164534), ТОВ «Укркастом» (код ЄДРПОУ 43022855) здійснювали компанія Xiaomi Н.К. Limited, компанія ITT Production LLPта компанія Lira Import-Export Service GMBH.

Також встановлено, що службові особи ТОВ «АЛЛО» та інших пов`язаних суб`єктів господарської діяльності шляхом реалізації товарів (побутової техніки, електроніки) від імені підконтрольних фізичних осіб - підприємців без відповідного відображення даних операцій в реєстрах бухгалтерського та податкового обліку ухиляються від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Як зазначає у клопотанні слідчий, що компанія-нерезидент ITT PRODUCTION LLPмає банківський рахунок № НОМЕР_1 та компанія-нерезидент ALDERMAN MANAGEMENTLTD має банківський рахунок № НОМЕР_2 відкриті у банку «CREDIT SUISSE (SUISSE) AG» на розрахункові рахунки яких надходили грошові кошти, щодо яких є підстави вважати, що вони набуті злочинним шляхом.

Грошові кошти, які знаходяться на розрахунковому рахунках № НОМЕР_1 , який належить компанії-нерезиденту ITT' Production LLP та № 0251-1382846-6, який належить компанії-нерезиденту Alderman ManagementLTD, відкритих у банку «CREDIT SUISSEAG» можуть бути предметом вчинення злочину та постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

08 жовтня 2021 року прокурор Офісу Генерального прокурора звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні № 42020000000002256.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не дотримано вимог кримінального процесуального закону та не надано даних про те, що на грошові кошти може бути накладено арешт з метою забезпечення та збереження як речового доказу.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів, пославшись на те, що постановою таке майно визнано речовим доказам.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

Зокрема, прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що кошти на банківських рахунках ITT PRODUCTION LLP та ALDERMANMANAGEMENT LTDнабуті кримінально протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, не обґрунтовано розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Окрім того, прокурором не надано доказів на підтвердження того, що посадовим особам ITT PRODUCTION LLP та ALDERMAN MANAGEMENT LTD повідомлено про підозру.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Враховуючи той факт, що визнання речовими доказами грошових коштів у кримінальному провадженні № 42020000000002256, що містяться на банківських рахунках компаній нерезидентів, є необгрунтованими, оскільки стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження того доводу, що вказані грошові кошти є предметом злочину передбаченого ст. 212 КПК України, а не є результатом законної фінансової-господарської діяльності компаній, а тому слідчим суддею обґрунтовано прийнято рішення щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання.

Окрім того, за повідомленням представника власників майна СУФР ОВПП ДФС здійснювалося досудове розслідування відносно ITT PRODUCTION LLP та ALDERMAN MANAGEMENT LTDу кримінальному провадженні № 32018100110000090 від 25.10.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

06 травня 2019 року у кримінальному провадженні № 32018100110000090 в частині вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України винесено постанову про закриття у відповідності до вимог ст. 284 КПК України.

Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні посадовим особам ТОВ «АЛЛО», ТОВ «Цифротех», ITT PRODUCTION LLPта ALDERMAN MANAGEMENT LTDповідомлення про підозру не висувалося.

Відтак, наведені прокурором заходи не відповідають принципам пропорційності, справедливої рівноваги та можуть привести до невиправданого обмеження прав власності осіб та безперешкодне користування своїм майном та особливого і надмірного тягаря для осіб.

Доводи сторони обвинувачення про відповідність вказаного майна, критеріям передбаченим ст. 98 КПК України, - неє безумовною підставою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів. Слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям зазначеної статті, при цьому його висновки не залежать лише від наявності чи відсутності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року, якою відмовлено у задоволення клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на грошові кошти в сумі 5066563 Швейцарських франків, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 , який належить компанії-неризиденту ITT Produktion LLPта грошові кошти в сумі 107443 Швейцарських франків, які знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_2 , який належить компанії нерезиденту Alderman ManagementLTD, відкритих у банку «CREDIT SUISSEAG», - залишити без змін, а апеляційну скаргупрокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 761/36301/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9

Провадження № 11сс/824/6243/2021 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України