Ухвала

від 26.11.2021 по справі 344/19006/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/19006/21

Провадження № 1-кс/344/7397/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №62020140000000301 від 18.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з вказаним клопотанням, в обґрунтування якого покликався на те, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62020140000000301 від 18.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що підставою для внесення вказаних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань слугувало повідомлення ЛП «Ворохтянське Лісове господарство» від 12.03.2020 з якого вбачається, що працівник Управління захисту економіки в Івано-Франківській області з метою одержання неправомірної вигоди зловживав своїм службовим становищем в супереч інтересів служби та самовільно зайняв три земельні ділянки №№ 2611092001:22:002:2524, 2611092001:22:002:2784, 2611092001:22:002:2804, які знаходяться на території Поляницької сілької ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та перебувають у володінні ДП «Ворохтянський Лісгосп».

Разом з тим, відповідно до повідомлення Управління СБ України в Івано-Франківській області від 07.05.2019 з якого вбачається, що начальник Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_5 з метою одержання неправомірної вигоди зловживав своїм службовим становищем в супереч інтересів служби шляхом тиску на посадових осіб органів місцевого самоврядування та державних лісогосподарських підприємств Івано-Франківської області отримав на близьких родичів та інших підставних осіб право власності на 29 земельних ділянок, які знаходяться на території Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та перебувають у володінні ДП «Ворохтянський Лісгосп».

Відповідно до відомостей отриманих від ДП «Львівська державна лісовпорядна експедиція» встановлено, що місце розташування земельних ділянок, шляхом накладення картографічних матеріалів збігається із кварталами, які перебувають у володінні ДП «Ворохтянське лісове господарство», а тому вони належать до земель лісового фонду, а згідно з повідомленої інформації ДП «Ворохтянський Лісгосп» будь-яких погоджень на відчуження земельних ділянок не надавав.

В ході досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:2638, реєструвалась в землевпорядних органах протягом 2016-2019 роках та як підставу для реєстрації надавався державний акт на право власності на земельну ділянку, який виданий Поляницькою сільською радою, Яремчанського району, Івано-Франківської області у 2001 році.

Разом з тим, встановлено, що Поляницькою сільською радою у 2001 році зареєстровано два державні акти на право власності на земельні ділянки двом суб`єктам господарювання, а відомості щодо рішень рішення виконкому Поляницької сільської ради народних депутатів від 13.12.2001 до Івано-Франківського обласного Головного управління земельних ресурсів не подавались.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено, що державні акти на право власності на земельні ділянки, які значаться такими, що видані Поляницькою сільською радою, Яремчанського району, Івано-франківської області та датовані 2001 роком мають ознаки підробки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:2638, знаходиться у тому ж масиві земельних ділянок, які розташовані на території Поляницького лісового господарства ДП «Ворохтянський лісгосп».

Надалі, громадяни на яких оформлені земельні ділянки, що фактично знаходяться в межах земель лісового фонду, в межах виділів що перебувають у віданні ДП «Ворохтянський Лісгосп», у період з 2018 року по теперішній час уклали сумнівні договори купівлі-продажу.

12.04.2021 у кримінальному провадженні №62020140000000501 від 08.05.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, накладено арешт на майно на земельну ділянку № 2611092001:22:002:2638, яку визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, про що винесена відповідна постанова слідчого.

22.06.2021 Львівським апеляційним судом винесено ухвалу, якою прийнято відмову адвоката ОСОБА_6 від апеляційної скарги та апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах громадянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

12.08.2021 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_9 скасовано раніше накладений арешт з аналогічних підстав, які зазначались адвокатом ОСОБА_6 у апеляційній скарзі.

В той же час, на адресу першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові надійшов висновок спеціаліста з викопіюванням з державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІФ№ 002701 від 19.11.2001 р. Відповідно до зазначеного викопіювання, земельні ділянки, які є предметом кримінального правопорушення, в т.ч. земельна ділянка із кадастровим номером № 2611092001:22:002:2638, входять в межі ДП «Ворохтянський лісгосп» (Поляницьке лісове господарство) відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002701 від 19.11.2001.

Разом з тим, після скасування ухвали про накладення арешту, земельну ділянку з кадастровим номером № 2611092001:22:002:2638 поділено на дві земельні ділянки 2611092001:22:002:3553, 2611092001:22:002:3552, та зареєстровано на двох різних власників, що відповідно створює умови документального спотворення відомостей про предмет розслідуваного кримінального правопорушення, затягування досудового розслідування, а також можливість здійснення її продажу іншим особам, які внаслідок таких дій зможуть отримати збитки.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав на нерухоме майно кінцевим власником земельної ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:002:3553 є ОСОБА_7 , 2611092001:22:002:3552, є ОСОБА_8 .

В той же час, враховуючи, що дані земельні ділянки розташовані на території ДП «Ворохтянське лісове господарство» і те, що на них проводяться, або можуть проводитись активні будівельні роботи, які у своєму прояві пов`язані зі зміною ландшафту земельних ділянок, та приймаючи до уваги що земельні ділянки відносяться до лісового фонду, є необхідність у збереженні їх, з метою попередження нанесенню додаткових збитків у вигляді зрубаних дерев, зміненого ландшафту та виведенні земельних ділянок із володіння лісового господарства.

Відповідно до статті 5 Лісового кодексі України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Разом з тим ст. 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства, що зроблено не було.

Разом з тим, у 2019, 2020, 2021 році в межах 24 кварталу, де знаходиться земельна ділянка 2611092001:22:002:3553, 2611092001:22:002:3552 здійснювались лісозаготівельні роботи рубка дерев, що підтверджує використання території ДП «Ворохтянське лісове господарство».

В той же час, можливе добросовісне набуття права власності на земельну ділянку у невстановлений законодавством спосіб не створює підстав виведення земель лісового фонду з державної власності, та відміни визначених Законами України прав та обов`язків, оскільки таке право власності має самостійно визначені права та обов`язки, які виникають у власника під час володіння ними, тобто носить окремий характер, про що визначено Законами України, зокрема є такі зобов`язання:

? вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування;

? забезпечувати охорону, захист, відтворення і підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей та покращання родючості ґрунтів;

? дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

? вести лісове господарство та використовувати лісові ресурси способами, які не завдають шкоди навколишньому природному середовищу, забезпечують збереження корисних властивостей лісів і створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

? вести первинний облік лісів, надавати в установленому законодавством порядку статистичну звітність та інформацію про стан лісів і використання лісових ресурсів;

? забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Таким чином, земельні ділянки, які вибули із власності у невстановлений законом спосіб не можуть визнаватись такими, які внаслідок набуття права власності змінюють свої характеристики, зокрема цільове призначення, належність до іншої категорії земель, тощо. А правочини пов`язані із набуттям права власності з використанням документів, що містять неправдиві відомості в т.ч. щодо цільового призначення, категорії земель тощо не можуть бути визначені такими що набуті законно. Така позиція відображається в практиці суддів у тотожних випадках, зокрема Яремчанського районного суду Івано-Франківської області у справі № 354/724/13-ц, Івано-Франківського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ у справі № 354/1033/13-ц, та правовою позицією Верховного Суду України ( справа №6-169 цс12 від 17.04.2013р.).

В той же час, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, що були об`єктами кримінально протиправних дій, а також набуті кримінально-протиправним шляхом.

Приймаючи до уваги, що земельні ділянки 2611092001:22:002:3553, 2611092001:22:002:3552 мають значення для досудового розслідування, оскільки були об`єктом кримінально протиправних дій, та підпадають під визначення ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України, та одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та мають важливе значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, у вказаному кримінальному провадженні земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3553, 2611092001:22:002:3552, визнано речовим доказом у кримінальному проваджені, про що винесена відповідна постанова.

Слід зазначити, що для визначення цільового призначення земельної ділянки не має будь-якого значення наявність/відсутність дерев, тому що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

На даний час у кримінальному провадженні приймаючи до уваги отриманий висновок спеціаліста відповідно до якого встановлено, що земельні ділянки, в т.ч. 2611092001:22:002:3553, 2611092001:22:002:3552, знаходяться на території ДП «Ворохтянське лісове господарство», та з метою підтвердження/спростування висновку, у кримінальному провадженні призначено земельно-технічну експертизу.

Слідчий в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву згідно якої просив розгляд клопотання проводити у його відсутності, підтримав у повному обсязі.

Власник майна в судове засідання не викликався відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено, що це є необхідним для забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Беручи до уваги вищенаведене, враховуючи, що всі особи, які беруть участь у судовому провадженні в судове засідання не прибули приходжу до висновку, про можливість розгляду клопотання без здійснення фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю наступне.

Згідно копії постанови слідчого першого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у м.Львові П.Сегеди від 08.11.2021 року земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3553 та земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3552, визнано речовим доказом у кримінальному проваджені, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Враховуючи те, що майно, на яке згідно клопотання просить накласти арешт слідчий, погоджене прокурором, а саме: земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3553 та земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:3552, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №62020140000000301 від 18.03.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з метою недопущення нанесення додаткових збитків та збереженням лісових насаджень, а тому, такий захід забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно із забороною на відчуження, розпорядження, користування і проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності лісових насаджень та ландшафту є підставним та доцільним.

Керуючись ст.ст.171, 173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: об`єкт нерухомості земельну ділянку з кадастровим номером: 2611092001:22:002:3553, та кадастровим номером 2611092001:22:002:3552, шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування і проведення будівельних робіт з метою забезпечення схоронності лісових насаджень та ландшафту.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10