Ухвала

від 23.11.2021 по справі 910/14957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.11.2021Справа №910/14957/19 За розглядом скарги Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція", Київська область, Вишгородський район, с. Демидів

на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича, м. Київ

у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція", Київська область, Вишгородський район, с. Демидів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсол", м. Київ

про стягнення грошових коштів,

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін та учасників:

від стягувача (скаржника): Поліщук А.М.;

від боржника: не з`явились;

від державної виконавчої служби: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" (позивач) надійшла позовна заява № 164/10 від 16.10.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДСОЛ" (відповідач) про стягнення заборгованості на суму в розмірі 18 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема, відповідач не здійснив поставку товару у встановлені строки та не повернув позивачу сплачені грошові кошти за непоставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 року у справі №910/14957/19 позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсол" на користь Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" грошові кошти, а саме основний борг в розмірі 18 000,00 грн та судовий збір - 1 921,00 грн.

На примусове виконання рішення у справі №910/14957/19 судом 09.01.2020 року видано відповідний наказ.

26.10.2021 року Приватним акціонерним товариством "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" подано скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця, в якому скаржник просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №63489532 при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 року по справі №910/14957/19;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 року по справі №910/14957/19 стягувачу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 , матеріали справи №910/14957/19 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича у справі №910/14957/19 призначено на 16.11.2021.

В судовому засіданні 16.11.2021 судом було оголошено перерву до 23.11.2021.

22.11.2021 до суду від стягувача (скаржника) надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копій електронних доказів по виконавчому провадженню ВП №63489532.

В судове засідання 23.11.2021 боржник та представник органу ДВС не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином та відповідно до приписів ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 23.11.2021 підтримав доводи скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши подану позивачем скаргу, дослідивши подані електронні копії виконавчого провадження ВП №63489532, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до п. 8 Розділу ІІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017р. зареєстровані в установленому цими Правилами порядку документи розглядаються керівником органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після дня їх надходження. Не підлягають розгляду керівником органу державної виконавчої служби документи про відкриття виконавчого провадження. Такі документи не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації та автоматичного розподілу Системою передаються державному виконавцю.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, а також Рішення від 26 червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

При розгляді даної скарги, суд встановив обставини звернення стягувача в порядку ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" з заявою до органу ДВС про примусове виконання судового рішення у даній справі.

За приписами ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як передбачено ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд у своїй ухвалі від 01.11.2021 пропонував учасникам справи, в тому числі й державному виконавцю Коваленку Євгенію Івановичу у строк до десяти днів з дня вручення цієї ухвали, але не пізніше 12.11.2021 року надати суду письмові пояснення (заперечення) з приводу поданої скарги.

Проте державний виконавець Коваленко Євгеній Іванович у запропонований судом строк письмових пояснень (заперечень) з приводу поданої скарги не надав.

Як вбачається з поданої скарги, 20.10.2021 стягувачем було направлено на адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 №910/14957/19 за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/14957/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсол" про стягнення заборгованості у розмірі 19 921 грн.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича від 09.11.2020 було відкрито виконавче провадження ВП№63489532 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/14957/19 від 09.01.2020. Також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 09.11.2020.

25.11.2020 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Копії даної постанови направлено на виконання до банківських та інших фінансових установ.

24.09.2021 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, де зазначено про те, що вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно боржника, не яке можливе звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим.

У зв`язку з вищевикладеним, Приватним акціонерним товариство "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" було подано скаргу, яка мотивована тим, що державний виконавець не вчинив всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення, наслідком чого є невиконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2020. Зокрема, державним виконавцем не було направлено виклик керівнику боржника ОСОБА_3 , не вчинено дій щодо встановлення ідентифікуючих (персональних даних - паспортних даних та ідентифікуючого номеру, місця реєстрації проживання (перебування)) керівника боржника, не направлено до Державної прикордонної служби України запити з метою з`ясування факту перетинання керівником боржника державного кордону України, частоти (періодичності) такого здійснення, встановивши при цьому період перебування керівника поза межами України, не було вжито заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника, не здійснено звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника за невиконання рішення суду, перешкоджання при його виконання та ухиленні від його виконання.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як встановлено з наданих електронних копій виконавчого провадження ВП №63489532, у відповіді на запит №89999634 від 09.11.2020 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, у відповіді на запит №89999634 від 09.11.2020 до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником-юридичною особою через свої відокремлені підрозділи надано перелік рахунків боржника відкритих в АБ УКРГАЗБАНК та КРД АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ .

АБ УКРГАЗБАНК листом від 16.12.2020 повідомило Шевченківський РВ ДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) про прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника від 25.11.2020 (ВП №63489532) та відсутність станом на 08.12.2020 коштів на рахунках. Також повідомлено про те, що рахунки боржника арештовані згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М. про арешт коштів від 17.10.2019 (ВП №60338571), Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 29.01.2020.

Згідно з відповіді на запит №93149000 від 24.12.2020 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби, відповідно до відповіді на запит №93149000 від 15.06.2021 до Державної фіскальної служби України щодо наявних рахунків у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником-юридичною особою через свої відокремлені підрозділи надано перелік рахунків боржника відкритих в АБ УКРГАЗБАНК та КРД АТ РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ .

Також згідно з відповіді на запит №106004533 від 15.06.2021 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

За приписами ч. 3 ст. 18 закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Як вказує стягувач у своїй скарзі, що не спростовано органом державної виконавчої служби, останнім при здійсненні виконавчого провадження не було вчинено всіх, передбачених законом дій щодо виконання судового рішення у даній справі, а саме не встановлено осіб власника та керівника боржника, не вчинено заходів щодо виклику посадових осіб боржника, державний виконавець не вимагав пояснень матеріально відповідальних осіб, тощо, як те передбачено ст. 18 закону України "Про виконавче провадження".

Суд також відзначає, що Закон встановлює підстави та умови відповідальності у виконавчому провадженні, однак, штрафів на боржника державний виконавець не накладав, заяв до правоохоронних органів не подавав, з заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до суду не звертався.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

З огляду на наведені вище норми законодавства, наявні в матеріалах справи докази та зважаючи на широке коло повноважень та законодавчо визначені механізми, які мають бути застосовані державним виконавцем в процесі виконання судових рішень, суд дійшов висновку, що бездіяльність органу ДВС призвела до невиконання судового рішення у даній справі.

За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, присудженні до стягнення рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Тоді як, у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права позивача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Органом державної виконавчої служби у встановленому законом порядку доводів стягувача щодо порушення його прав не спростовано, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При розгляді даної скарги, судом встановлено порушення державним виконавцем прав стягувача як сторони виконавчого провадження

При розгляді даної скарги, судом визнано незаконною бездіяльність державного виконавця та встановлено обґрунтованість скарги Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція", у зв`язку з чим її слід задовольнити та визнати дії органу державної виконавчої служби неправомірними щодо повернення наказу Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 у справі №910/14957/19 - стягувачу, а оскаржувану постанову - неправомірною.

Керуючись ст. 12, 233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "ПВІ ЗІТ Нафтогазбудізоляція" на дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича в справі №910/14957/19 задовольнити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.11.2021

Суддя C. МОРОЗОВ