Ухвала

від 25.11.2021 по справі 914/3540/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.11.2021 Справа№ 914/3540/21

Суддя Манюк П.Т., розглянувши матеріали

заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Коарт» , м. Львів

про забезпечення позову до подання позовної заяви

до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коарт» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову, що подана до подання позовної заяви до суду, у якій особою, що може мати статус учасника справи, зазначено відповідача - Львівську міську раду (код ЄДРПОУ 04055896), а третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство «Азов-Галичина» (код ЄДРПОУ 23885082). Згідно вказаної заяви, заявник просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Львівській міській раді розглядати і приймати 25.11.2021 року рішення про продаж Приватному підприємству «Азов-Галичина» земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:02:004:0021, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка. 120.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову (з урахуванням доповнень до заяви) заявник зазначив, що на його замовлення 19.11.2021 ТзОВ «АБМК» виготовлено Схему формування меж ділянки для забезпечення проїзду в масштабі 1:250 з ситуаційною схемою та нанесеними земельними ділянками з кадастровими номерами 4610137500:02:004:0021 і 4610137500:02:004:0038. Зі схеми вбачається суміжність зазначених земельних ділянок, а також з першого аркуша даної Схеми, з покликанням на ДБН Б.2.2-12:2019 п. 15.3.1, вбачається мінімальна відстань від повздовжньої сторони фасаду будівлі ТзОВ «Коарт» літ. «З-2» з північної сторони до краю пожежного проїзду - 5 м; мінімальна ширина пожежного проїзду - 3,5 м. Із східної сторони будівлі ТзОВ «Коарт» літ. «З-2» , з покликанням на ДБН В.2.3-5.:2018 (вулиці та дороги населених пунктів), мінімальна ширина смуги руху дороги господарського проїзду - 4,5 м. З другого аркуша Схеми випливає орієнтована площа земельної ділянки, кадастровий номер 4610137500:02:004:0021, що перебуває в оренді ПП «Азов-Галичина» , власником якої є Львівська міська рада, яка, фактично, є землею загального користування - 332, 4 м. кв.

Як стало відомо заявнику, в четвер 25.11.2021 в порядок денний пленарного засідання Львівської міської ради включено питання прийняття ухвали про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, 120, власником якої є Львівська міська рада, а орендарем - ПП «Азов - Галичина» на підставі договору оренди землі від 29.11.2019, укладеного між Львівською міською радою та вказаним підприємством.

При цьому, заявником зазначено, що ним буде подано позов про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 17.06.2021 № 991 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Т. Шевченка. 120, яка підлягає продажу ПП «Азов-Галичина» , яка є необхідною передумовою для набуття у власність ПП «Азов-Галичина» спірної земельної ділянки.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності представлені заявником докази, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У постанові Верховного Суду України від 18.01.2017 № 6-2552цс16 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими заявником вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача (заявника), тобто, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.

Оскільки, як зазначив заявник, він має намір звернутися до суду у даній справі з позовною вимогою немайнового характеру (позов про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 17.06.2021 № 991 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення на вул. Т. Шевченка. 120, яка підлягає продажу ПП «Азов-Галичина» ), судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він планує звернутися до суду. При цьому, в такому немайновому спорі має досліджуватися і те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Проте, судом також враховано те, що згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1 і 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з доводами заявника, Львівська міська рада на відповідному засіданні 25.11.2021 може прийняти рішення про продаж спірної земельної ділянки.

Варто зауважити, що міська рада, як власник земельної ділянки, керуючись своїми повноваженнями, які визначені, зокрема, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про землеустрій" фактично реалізує свої правомочності власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, 120, та яка з 2019 року перебуває в орендному користуванні Приватного підприємства «Азов - Галичина» .

На думку суду, наведені заявником обгрунтування самі по собі не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо свого майна, позаяк заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайнім засобом судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

Варто також зауважити, що заявником до матеріалів заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, не долучено жодних доказів, які б свідчили про намір Львівської міської ради на пленарному засіданні 25.11.2021 прийняти рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:02:004:0021, яка розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, 120 Приватному підприємству «Азов - Галичина» .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Коарт» про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку визначеному ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.