Рішення

від 16.11.2021 по справі 917/1250/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 р. Справа № 917/1250/21

м. Полтава

за позовною заявою Селянського (фермерського) господарства "Вікторія", вул.Гагаріна, 31, с. Устивиця, Миргородського району, Полтавської області,38315

до Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, вул. Горєва, 27, смт. Гоголеве, Миргородського району, Полтавської області,38310

про визнання права постійного користування

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання

Селянське (фермерське) господарство "Вікторія" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права постійного користування земельними ділянками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не визнає права позивача постійного користування земельними ділянками, наданими ОСОБА_1 для створення фермерського господарства.

Ухвалою суду від 06.08.2021 вказану позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 07.09.2021 р. на 09:20 год.

Ухвалою від 07.09.2021 р. судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 26.10.2021 р. на 09:50 год.

Ухвалою від 26.10.2021 р. судом закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2021 р. на 14:00 год.

Від представника позивача, адвоката Ярошенко С.М. 05.11.2021 р. до суду подано письмові пояснення (вх. № 12272).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надавши до суду клопотання про проведення судового засідання без участі позивача та його представника (вх.№12666 від 16.11.21 р.). Позов підтримує та просить суд його задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

Згідно ч.2 ст. 178 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 16.11.2021р. судом ухвалено рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням Великобагачанської районної ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 23 грудня 1994 року ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку для створення фермерського господарства з правом постійного користування 29 га. На підставі даного рішення отримано Державний акт на право постійного користування землею серії IV-ПЛ №002017 (а.с.13-14).

26 квітня 1995 року створено Селянське (фермерське) господарство Вікторія (СФГ Вікторія ) (далі по тексту - Позивач, СФГ Вікторія ) головою якого став ОСОБА_1 .

На підставі рішення 17 сесії 23 скликання Великобагачанської районної ради у Полтавської області від 27 лютого 2001 року ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку в розмірі 21 га, що підтверджується Додатком до Державного акту на право постійного користування землею серії IV-ПЛ №002017 (а.с.15).

Як зазначає позивач, голова СФГ Вікторія ОСОБА_1 в грудні 2017 року подав заяву зборам членів господарства, в якій зазначив, що у зв`язку зі станом здоров`я та віком він у добровільному порядку складає з себе повноваження голови господарства.

Рішенням зборів членів СФГ Вікторія , оформленим протоколом від 27.12.2017 року №1, затверджено зміни до статуту СФГ Вікторія , згідно з пунктом 1 цих змін до статуту СФГ Вікторія , пункт 1.5 розділу 1 статуту господарства викладено в такій редакції: 1.5. Головою Господарства може бути один із засновників. За згодою засновників Господарства його головою може бути будь хто із членів даного господарства з правом підпису юридичних та банківських документів. Голова СФГ Вікторія - ОСОБА_2 .

24 травня 2019 року відбулися загальні збори членів Селянського (фермерського) господарства Вікторія (протокол №1/05 від 24.05.2019 року). На даних зборах прийнято заяву ОСОБА_3 про вихід із складу СФГ Вікторія та перерозподіл часток в складеному капіталі господарства. (а.с.107-108).

Таким чином, станом на 25 травня 2019 року господарство Вікторія створено у складі: ОСОБА_2 - голова фермерського господарства; ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - члени фермерського господарства.

ОСОБА_1 , засновник та перший голова СФГ Вікторія , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно був виключений із членів господарства в зв`язку зі смертю, його частку в статутному капіталі успадкував син ОСОБА_2 .

Відповідно п.1.4 Статуту СФГ Вікторія (а.с.16-22) фермерське господарство організовано на земельних ділянках загальною площею 50 га, а саме на :

земельній ділянці площею 29,0 га розташованій на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка надана для ведення селянського фермерського господарства у постійне користування громадянину України ОСОБА_1 на підстав рішення Великобагачанської районної ради народних депутатів Великобагачанського району Полтавської області від 23 грудня 1994 року та про що 11 квітня 1995 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії IV-ПЛ №002017 та зареєстровано 17 квітня 1995 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №21;

земельній ділянці площею 21,0 га розташованій на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка надана для ведення селянського фермерського господарства у постійне користування громадянину України ОСОБА_1 на підстав рішення 17 сесії 23 скликання Великобагачанської районної ради у Полтавської області від 27 лютого 2001 року, про що 6 червня 2001 року внесено зміни та видано Додаток до Державного акту на право постійного користування землею серії IV-ПЛ №002017, що зареєстрований 17 квітня 1995 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №21.

Членами фермерського господарства є Рудич Олександр Вікторович - голова фермерського господарства (керівник) та ОСОБА_4 (а.с.24).

За змістом чинного на час створення СФГ законодавства, а саме ч.5 ст. 2, ч.ч. 1 ,3 ст. 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , а також ч.1 ст. 92, ст. 141 Земельного кодексу України (2001 р.), хоча державний акт і видано фізичній особі - засновнику СФГ, земельна ділянка пов`язана із СФГ, для створення якого цю земельну ділянку було надано, юридична особа - СФГ використовувало її з відповідною метою -ведення фермерського господарства. Після державної реєстрації СФГ у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою на підставі Закону України Про селянське (фермерське) господарство , відбувається фактична заміна землекористувача.

З матеріалів справи вбачається, що в 2017 році вищезазначений масив передано для розпаювання між членами фермерського господарства, відповідно було поділено на 7 земельних ділянок, розроблені проекти землеустрою та присвоєні кадастрові номери:

5320285300:00:001:0911 загальною площею 3,27 га,

5320285300:00:001:0904 загальною площею 3,677 га,

5320285300:00:001:0905 загальною площею 3,677 га,

5320285300:00:001:0906 загальною площею 3,677 га,

5320285300:00:001:0907 загальною площею 3,677 га,

5320285300:00:001:0919 загальною площею 23,3584 га

5320285300:00:001:0930 загальною площею 8,2968 га

Процес розпаювання не було завершено, а земельними ділянками продовжило користуватися СФГ Вікторія .

Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5320285300:00:001:0911 загальною площею 3,27 га, яка перебувала в постійному користуванні СФГ Вікторія на час розгляду справи в суді, перебуває у приватній власності ОСОБА_5 (а.с.75-80).

Шість земельних ділянок, що перебувають у користуванні СФГ Вікторія , передані у комунальну власність відповідно Наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.11.2020 р. №3-ОТГ (а.с.28), а саме:

5320285300:00:001:0904 загальною площею 3,677 га

5320285300:00:001:0905 загальною площею 3,677 га

5320285300:00:001:0906 загальною площею 3,677 га

5320285300:00:001:0907 загальною площею 3,677 га

5320285300:00:001:0919 загальною площею 23,3584 га

5320285300:00:001:0930 загальною площею 8,2968 га

Відповідно Додатку до Акту приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність в графі відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку навпроти вищезазначених земельних ділянок значиться - постійне користування. (а.с.29-36)

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна містяться відомості лише про реєстрацію права власності за Гоголівською селищною радою. Похідне право, право постійного користування СФГ Вікторія не зареєстровано за вказаними земельними ділянками.

Голова СФГ Вікторія ОСОБА_2 звернувся до Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області з проханням передати СФГ Вікторія в постійне користування земельні ділянки, якими фактично господарство й так користується.

Відповідно рішення позачергової десятої сесії восьмого скликання Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 16 квітня 2021 року (а.с.81) відмовлено СФГ Вікторія в передачі в постійне користування земельних ділянок з посиланням на те, що згідно ст. 92 ЗК України передача земельних ділянок у постійне користування фермерським господарствам не передбачена.

Позивач зазначає, що вищезазначене рішення прийнято за відсутності правових підстав; порушено право СФГ, оскільки за змістом ст. 141 та ст. 142 Земельного кодексу України право постійного землекористування не припиняється в разі смерті особи, на ім`я якої видано державний акт; невизнання права користування є втручанням у право на мирне володіння позивачем земельною ділянкою, що суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 5 травня 1993 року, на момент створення СФГ Вікторія ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 5 травня 1993 року, на момент створення СФГ Вікторія ) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 5 травня 1993 року, на момент створення СФГ Вікторія ) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року №3312-XII, на момент створення СФГ Вікторія ; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року №973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ Вікторія , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акту, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство №2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч.1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону №937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 (провадження №14-385цс19).

З аналізу приписів ст. ст. 1, 5, 7, 8 Закону N937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвала Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі №6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі №6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Велика Палата Верховного Суду 23 червня 2020 року у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19) зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження №14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження №12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Вікторія , так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Велика Палата Верховного Суду 23 червня 2020 року у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19) відступила раніше сформованої правової позиції та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу, невизнання/визнання права та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного/невизнаного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Обрання позивачем такого способу захисту як визнання права постійного користування за Селянським (фермерським) господарством Вікторія (код ЄДРПОУ 22552266) на земельні ділянки, у даному випадку, є ефективним способом захисту невизнаного права, оскільки визнання права постійного користування буде підставою реєстрації похідного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право постійного користування за Селянським (фермерським) господарством Вікторія (код ЄДРПОУ 22552266) на земельні ділянки:

кадастровий номер 5320285300:00:001:0904 площею 3,677 га

кадастровий номер 5320285300:00:001:0905 площею 3,677 га

кадастровий номер 5320285300:00:001:0906 площею 3,677 га

кадастровий номер 5320285300:00:001:0907 площею 3,677 га

кадастровий номер 5320285300:00:001:0919 площею 23,3584 га

кадастровий номер 5320285300:00:001:0930 площею 8,2968 га

загальною площею 46,3632 га, розташованих на території земель Гоголівської селищної ради Миргородського району Полтавської області, отриманих на підставі державного акту на право постійного користування землею від 17.04.1995 року серії ІV-ПЛ №002017, який зареєстровано в Книзі записів державних актів за №21 та Додатку до державного акту від 06.06.2001 р.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.