Ухвала від 25.11.2021 по справі 373/1034/21

25 листопада 2021 року Справа № 373/1034/21

Провадження № 373/2/640/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року м. Переяслав

Переяслав - Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Залеської А.О.

за участю секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , про захист прав власника земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просила поновити межі належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,1000 га (кадастровий номер 3211000000:01:058:0039) відповідно до технічної документації із землеустрою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з сусіднім землекористувачем відповідачкою ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано наступним .

Будинок по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить трьом особам: позивачці ОСОБА_1 в розмірі 44/100 частини; відповідачці ОСОБА_2 в розмірі 31/100 частини та третій особі ОСОБА_3 в розмірі 25/100 частини. Присадибна земельна ділянка також розділена в натурі між співвласниками. При цьому позивачка приватизувала під своєю частиною будинку 1000 кв. м. При виготовленні технічної документації у 2010 році межі належної позивачці земельної ділянки були визначені огорожею та погоджені з усіма сусідніми землекористувачами, будь-яких зауважень з їх боку не було. Відповідачка, в користування якої пізніше від попереднього співвласника перейшла земельна ділянка площею 692 кв.м. вважає, що має право на земельну ділянку 869 кв.м. У зв`язку з цим між позивачкою та відповідачкою почали виникати спори та конфліктні ситуації. Для того, щоб довести відповідачці свою правоту та те, що позивачка звернулась до Головного управління Держгеокадасту у Київській області, де їй листом від 20.07.2020 рекомендовано встановити (відновити) межі земельної ділянки у натурі та визначити площу можливого самовільного зайняття земельної ділянки. Проте ОСОБА_2 представників землевпорядної організації (запрошених позивачкою) на свою земельну ділянку не впустила, а тому позивачка звернулась до суду з позовом про поновлення межі свої земельної ділянки з ділянкою відповідачки.

30.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в загальному порядку з призначенням підготовчого судового засідання на 27.07.2021.

26.07.2021 від відповідачки ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов.

Відзив на позов містить заперечення проти позову, які зводяться до того, що позов не містить жодних посилань та доказів на порушення будь-яких прав чи інтересів позивачки, в тому числі і відносно порушення меж її земельної ділянки. У відзиві на позов наголошується на тому, що якби у позивачки були сумніви щодо дотримання суміжними землекористувачами меж її земельної ділянки, яка до того ж огороджена парканом, вона могла запросити спеціаліста землевпорядника, який би перевірив визначені огорожею межі її земельної ділянки на відповідність даним технічної документації із землеустрою, без залучення до цієї процедури відповідачки та суду. Крім того, ч.3 ст. 158 ЗК України та ст. 159 цього Кодексу передбачений досудовий порядок вирішення спорів щодо меж земельних ділянок та додержання правил добросусідства органами місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Зважаючи на вищевикладене, відповідачка у відзиві вказує на безпідставне звернення позивачки до суду з відповідними позовними вимогами та на необґрунтованість позову.

27.07.2021 підготовче засідання відкладено на 29.09.2021 за клопотанням представника позивача для подання відповіді на відзив.

29.09.2021 задоволено клопотання представника позивача про витребування у ВП №1 Бориспільського РУП ГУНП в Київській області доказів наявності спору щодо межі між земельними ділянками позивачки та відповідачки.

11.10.2021 у підготовчому засіданні за клопотанням представника позивача призначено земельно-технічну експертизу, а провадження у справі зупинено.

01.11.2021 за заявою позивачки ОСОБА_1 провадження у справі відновлено, матеріали цивільної справи витребувано від експерта без проведення експертизи та призначено підготовче судове засідання на 10.11.2021 для продовження розгляду.

10.11.2021 позивачка та її представник в підготовче судове засідання не з`явилися подали заву про закриття провадження у справі в зв`язку з відмовою від позову, а відповідачка ОСОБА_2 подала письмову заяву про компенсацію витрат на правову допомогу, понесених внаслідок необґрунтованих дій позивачки.

23.11.2021 позивачка ОСОБА_1 направила до суду письмові заперечення щодо стягнення з неї судових витрат та просила відмовити у задоволенні заяви відповідачки у зв`язку з відсутністю підстав для компенсації та необґрунтованим розміром.

Розглядаючи заяву позивачки ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження у справі та заяву відповідачки ОСОБА_2 про компенсацію понесених нею судових витрат, судом з`ясовано наступне.

Позивачка ОСОБА_1 підтвердила в суді добровільність відмови від позову та просила закрити провадження у справі без розподілу судових витрат, пояснивши, що ОСОБА_2 усунула порушення, яке стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Також позивачка суду повідомила, що з позовними вимогами про поновлення меж земельної ділянки вона звернулась з метою довести відповідачці, що її земельна ділянка є меншою ніж вона думає і щоб та не посягала на межі її земельної ділянки при майбутній приватизації своєї, а також з метою запобігання порушення меж її ділянки при забудові ОСОБА_2 своєї земельної ділянки, оскільки та вже самовільно (без будь-яких дозволів) здійснила перебудову веранди до свого будинку у більшому розмірі ніж мав попередній власник.

Представник позивачки адвокат Васюхно В.О. додав, що фактично відбулось мирне врегулювання спору, оскільки відповідачка вчинила дії, які задовольнили позивачку - зменшила розмір своєї веранди, а тому зважаючи, що ОСОБА_1 не ставить вимоги про стягнення понесених нею судових витрат з відповідачки, то справедливим буде за кожною стороною залишити понесені ними судові витрати. Окрім цього, на думку представника, заявлена відповідачкою сума компенсації витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та в будь-якому разі завищеною, оскільки позивачка відмовилась від позову на стадії підготовчого судового провадження.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечень проти закриття справи не висловила. Водночас заявила суду, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 , яка вже давно огороджена сіткою, вона не порушувала, веранду вона не перебудовувала, стіни та фундамент не зміщувала, а лише зробили з чоловіком незначний зовнішній сезонний ремонт стіни веранди.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 також наголосили на тому, що ні про яку веранду чи іншу прибудову або споруду, в тому числі і про огорожу в позовній заяві не згадувалось, позов був завідомо безпідставний, а дії позивачки, пов`язані з поданням такого позову, заявленням у суді клопотання про призначення експертизи, а потім відмова від такої експертизи та подання заяви про закриття провадження у справі є незрозумілими, непослідовними та не обґрунтованими. Відповідачка ОСОБА_2 та її представник вважають, що ця судова справа була порушена позивачкою ОСОБА_1 виключно на ґрунті неприязних стосунків у відповідь на побутові конфлікти та скарги ОСОБА_2 до правоохоронних та інших органів відносно дій ОСОБА_1 . А тому відповідачка вимагає компенсації понесених нею судових витрат.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За правилами ч.5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відмова ОСОБА_1 від позову перевірена судом, вона є вільною.

Роз`яснивши позивачці правові наслідки відмови від позову, в тому числі ті, які стосуються розподілу судових витрат, суд прийняв відмову позивача від позову, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Водночас перевірити пояснення ОСОБА_1 та достовірно встановити чому вона не підтримує своїх позовних вимог суду не вдалося, оскільки будь-яких доказів її твердження, що такі вимоги були задоволені відповідачкою, суду не надавались.

При цьому суд звертає увагу, що сформульовані в позовній заяві вимоги (поновити межі земельної ділянки) та обґрунтування позову, ніяк не були пов`язані з конкретними неправомірними діями чи бездіяльністю ОСОБА_2 , які призвели чи потенційно могли призвести до порушення меж земельної ділянки ОСОБА_1 , та які відповідачка могла б добровільно усунути під час судового розгляду справи, задовольнивши цим позивачку.

Позивачка ОСОБА_1 не подала суду заяви про зміну предмету та підстав позову після того як отримала відзив на позов, в якому відповідачка прямо вказала на його необґрунтованість та відсутність у позові посилання на конкретні порушення з її боку.

За загальним правилом в ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

За змістом цієї норми закону винятком з цього правила може бути лише те, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. У такому разі право на відшкодування понесених витрат виникає у позивача (2 реч. ч.3 ст. 142 ЦПК), що в свою чергу позбавляє відповідача права на компенсацію своїх витрат.

Доведення вказаної у цій нормі закону поважної причини відмови позивача від позову покладається на позивача, не лише тоді, коли він ставить вимогу про відшкодування, понесених судових витрат, а й у випадку, якщо позивач заперечує проти відшкодування судових витрат відповідачу.

У досліджуваній ситуації, заперечуючи в цілому проти заяви відповідача про стягнення з неї судових витрат, позивачка ОСОБА_1 усунулась від доведення тієї обставини що її вимоги про поновлення меж земельної ділянки, без зазначення конкретних зобов`язальних дій відповідачки ОСОБА_2 , остання якимось чином задовольнила після подання позову та, що саме це стало підставою відмови позивачки від проведення земельно-технічної експертизи, призначеної судом, та від позову в цілому.

Така непослідовна позиція та дії позивачки є не лише необґрунтованими, а й нелогічними, що з огляду тривалі неприязні відносини між сторонами, що ними визнається, може свідчити про безпідставність звернення до суду з відповідним позовом.

Отже відповідач ОСОБА_2 на підставі положень ч.3 та ч.5 ст. 142 ЦПК України має право на стягнення з позивача понесені судові витрати.

Зважаючи на те, що сторона позивача заперечує не лише щодо стягнення судових витрат в цілому, а й щодо заявленого відповідачкою розміру витрат на правничу допомогу у сумі 14200,00 грн, суд дослідив це питання та при вирішенні суми стягнення виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат витратами на правничу допомогу визначено: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2020 року між адвокатом Романенком Г.П. та Середою Т.В. укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є правова допомога у всіх справах, які пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів Клієнта по спору з ОСОБА_1 відносно земельної ділянки АДРЕСА_1 , та його законних інтересів у (а.с. 136-140).

Згідно з додатком №2 від 22 липня 2021 року до договору про надання правничої допомоги від 28.08.2020 сторони погодили, що адвокат Романенко Г.П. надає ОСОБА_2 правову допомогу при вирішенні усіх питань, пов`язаних з розглядом цивільної справи №373/1034/21 за позовом ОСОБА_1 . Гонорар адвоката у цій справі сторони визначили його у таких розмірах: консультація адвоката, узгодження правової позиції - 1200,00 грн; складання відзиву на позовну заяву - 3000,00 грн; участь у суді першої інстанції (за судодень) - 2500,00 грн; участь в апеляційному розгляді справи (за судодень) - 3000,00 грн; участь у касаційному розгляді справи - 5000,00 грн (а.с.141)

Розрахунок витрат на правничу допомогу у цій справі сторони погодили, підписавши Акт надання правничої допомоги (приймання-передачі послуг) від 10.11.2021, з якого слідує, що адвокат Романенко Г.П. надав клієнту ОСОБА_2 правничу допомогу у справі №373/1034/21 на загальну суму 14200,00 грн, а саме: консультація адвоката, узгодження правової позиції - 1200,00 грн; підготовка та складання відзиву на позов від 26.07.2021 - 3000,00 грн; участь у суді першої інстанції (за судодень) - 2500,00 грн х 4 засідання = 10000,00 грн (27.07.2021, 29.09.2021, 11.10.2021, 10.11.2021).

ОСОБА_2 суду повідомила, що перед підписанням додаткової угоди (додаток №2 до договору) адвокат їй повідомив, що вартість його послуг разом зі складанням заяв та клопотань до ухвалення остаточного рішення у цій справі, буде становити приблизно 10000 грн., що може бути змінено в залежності від кількості судових засідань. А тому вона сплатила йому 14200 грн згідно розрахунку.

Представник позивача адвокат Васюхно В.О. заперечив проти такого розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 відмовилась від позову ще у підготовчому судовому засіданні. Також звернув увагу суду на те, що за такого розрахунку, якби справа розглядалась по суті, то гонорар адвоката був би необґрунтовано високим, значно більшим ніж повідомив ОСОБА_2 її адвокат.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд частково погодився з аргументами сторін та дійшов висновку, що заява відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Вимоги відповідачки про стягнення витрат на підготовку та складання відзиву на позов від 26.07.2021 на суму 3000,00 грн підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню вимоги в частині гонорару адвоката за консультацію адвоката та узгодження правової позиції на суму 1200,00 грн.

Що стосується участі адвоката в суді в чотирьох засіданнях (27.07.2021, 29.09.2021, 11.10.2021, 10.11.2021), то вимоги про стягнення витрат за участь у засіданнях на загальну суму 10000,00 грн (2500,00 грн х 4) є неспівмірними з участю представника відповідача у цих засіданнях як правника та з тривалістю цих підготовчих засідань і кількістю питань, які у них вирішувались.

Так, згідно протоколу судового засідання від 27.07.2021 підготовче засідання тривало 39 хв. і жодного юридичного питання на ньому не було вирішено. Засідання відкладено за клопотанням представника позивача у зв`язку з наданням часу на підготовку відповіді на відзив на позов в (а.с.61-62).

Згідно протоколу судового засідання від 29.09.2021 підготовче засідання тривало 59 хв., на якому в основному вирішувались клопотанням представника позивача щодо витребування доказів та виклику свідків. Представник відповідача лише коротко висловлював свою думку(а.с.79-81).

Згідно протоколу судового засідання від 11.10.2021 підготовче засідання тривало з 1 год. 28 хв., на якому вирішувалось клопотання представника позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи. (а.с.116,117).

Згідно протоколу судового засідання від 10.11.2021 засідання тривало 6 хв. та було відкладним у звязку з неявкою позивача та його представника, участь яких у розгляді заяви позивача про закриття провадження у справі та у вирішенні питання розподілу судових витрат, визнана судом обов`язковою (а.с.144,145).

Отже загальна тривалість підготовчого судового засідання, яке відкладалось та переривалось чотири рази, склала 3 год. 12 хв.

Вартість участі адвоката згідно Додатку №2 від 22.07.2021 до Договору про надання правничої допомоги розрахована за один судодень та складає 2500,00 грн (а.с.141).

Робочий день або, як висловився адвокат судодень , у суді становить 8 год.

Виходячи з цього, вартість 1 год. участі адвоката під час здійснення судочинства у його справі становить 312,50 грн (2500,00 грн / 8 год.).

Оскільки адвокат Романенко Г.П. приймав участь у підготовчому судовому засідання не усі вісім годин робочого часу за судодень , а лише 3 год. 12 хв., при цьому активності не проявляв і клопотань не заявляв, то справедливим та співмірним буде визначення його гонорару за таку правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (3 год. 12 хв. х 312,50 грн).

Таким чином, з позивачки ОСОБА_1 , яка відмовилась від позову, на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 5200,00 грн, з яких 1200,00 грн - консультація адвоката; 3000,00 грн - підготовка та складання відзиву на позов; 1000,00 грн - участь адвоката в підготовчому судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 142, п.4 ч.1, ч.2 ст. 255 ЦПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Переяславської міської ради, ОСОБА_3 , про захист прав власника земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5200,00 грн , з яких: 1200,00 грн - консультація адвоката; 3000,00 грн - підготовка та складання відзиву на позов; 1000,00 грн - участь адвоката в підготовчому судовому засіданні.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.О. Залеська