Постанова
від 25.11.2021 по справі 640/23342/19
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 640/23342/19

адміністративне провадження № К/9901/30480/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/23342/19

за позовом ОСОБА_1 до Офіса Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітка за вимушений прогулу

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року, ухвалене суддею Вєкуа Н.Г.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач), де просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати yаказ від 28 жовтня 2019 року № 1234ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України (далі - yаказ № 1234ц );

1.2. поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або зобов`язати відповідача надати відомості про всі наявні вакантні посади у відповідному органі прокуратури із зазначенням вакансій для працевлаштування позивача;

1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу на день прийняття судового рішення.

2. Позовні вимоги вмотивовано тим, що на момент звільнення позивача не було утворено Офіс Генерального прокурора, а Генеральна прокуратура України не була ліквідована, накази про скорочення штатної чисельності Генеральним прокурором не видавалися, що свідчить про відсутність правових підстав для звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII). Також підставою для винесення оскаржуваного наказу також був підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 113-ІХ від 19 вересня 2019 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформи органі прокуратури (далі - Закон № 113-ІХ ), яким передбачено можливість звільнення прокурорів у випадку неподання у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію. Форма такої заяви встановлена у додатку 2 до Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03 жовтня 2019 року (далі - Порядок № 221), та така форма містить низку формулювань, які є дискримінаційними, суперечать загальновизнаним принципам та стандартам захисту прав та свобод людини, а також положенням Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конституції України та законодавству України. Таким чином, під час звільнення позивача допущено грубі порушення законодавства, що вказує на протиправність такого звільнення та наявність підстав для поновлення порушених прав останнього.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач з серпня 2016 року обіймав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.

3.1. 19 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури № 113-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року.

3.2. Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджений Порядок проходження прокурорами атестації.

3.3. 04 жовтня 2019 року на сайті Генеральної прокуратури України було оприлюднено оголошення про порядок подання прокурорами заяв для проходження атестації.

3.4. 15 жовтня 2019 року позивачем на виконання пункту 10 Порядку № 221 на ім`я Генерального прокурора було подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, яка була складена в довільній формі.

3.5. Наказом Генерального прокурора від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).

3.6. Також, у наказі міститься посилання про те, що його прийнято на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ.

3.7. Підставою для такого звільнення слугувало те, що позивачем заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора подано не за встановленою формою.

3.8. Уважаючи рішення про звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної, касаційної інстанцій

4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва занесеною до протоколу судового засідання від 25 січня 2021 року замінено відповідача з Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора (далі - відповідач).

5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 24 березня 2021 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ від 28 жовтня 2019 року №1234ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням держаного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України та поновлено позивача на цій посаді в Генеральній прокуратурі України або на рівнозначній посаді в органах прокуратури, в тому числі в Офісі Генерального прокурора, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 612 976,32 грн 32 коп.

5.1. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ані ліквідації, ані реорганізації Генеральної прокуратури України не відбулося, а проведено лише зміну назви зазначеного органу. Окрім того, Закон № 1697-VII, Закон № 113-ІХ та Порядок № 221 не містять приписів про те, що вчасно подана прокурором заява про переведення до відповідного органу прокуратури, невстановленої форми та змісту вважається неподаною вчасно з відповідними правовими наслідками. Єдиним наслідком подання прокурорами заяв, які не відповідають встановленим вимогам, повинно бути невідкладне повернення прокурорам таких заяв для належного оформлення. Судом також зазначено, що закон пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини статті 51 Закону № 1697-VII саме із фактом неподання у встановлений строк заяви про переведення та намір пройти атестацію, а не з невідповідністю поданої заяви встановленій формі.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року змінено, шляхом виключення з абзацу третього резолютивної частини рішення фразу або на рівнозначній посаді в органах прокуратури, в тому числі в Офісі Генерального прокурора , а в абзаці четвертому резолютивної частини рішення замість 612 976,32 грн зазначено 609490 грн 00 коп . У решті судове рішення залишено без змін.

6.1. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі встановлення факта звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень трудового законодавства незаконно звільнений працівник не поновлюється на попередній роботі лише тоді, коли повністю ліквідоване підприємство. Проте така підстава у даному випадку відсутня. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність виключення з резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання про поновлення позивача на рівнозначній посаді в органах прокуратури.

6.2. Щодо суми середнього заробітку, суд апеляційної інстанції зазначив, що за період з 30 жовтня 2019 року по 24 березня 2021 року було 350 робочих днів, середньоденна заробітна плата позивача складає 1741,40 грн, отже позивачу має бути виплачено середній заробіток у розмірі 609490,00 грн, замість 612976,32 грн, стягнутих судом першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню за час вимушеного прогулу.

6.3. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

7. 17 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора, де відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.

8. У касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а щодо подання прокурором заяви установленого зразка, яка повинна містити в собі відомості відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 та посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 10, 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-ІХ, пункту 9 розділу І Порядку № 221.

8.1. Касаційну скаргу вмотивовано тим, що оскільки обов`язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення, неподання відповідної заяви вказує на відсутність бажання позивача щодо його переведення до відповідної прокуратури з дотриманням чітко визначеного у Законі механізму.

8.2. Отже, на думку відповідача, суди дійшли неправильного висновку відносно того, що умовою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VIІ є лише факт неподання заяви у встановлений строк про переведення та проходження атестації.

8.3. Вказує, що в пункту 10 розділу II Закону № 113-ІХ чітко вказані вимоги до такої заяви та зазначено, що форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком №221. Законом не передбачена для допуску до проходження прокурорами атестації можливість подання Генеральному прокурору заяви якогось іншого зразка чи з вибірковою кількістю умов.

8.4. Також зазначають, що висновки судів щодо протиправності вказаного наказу у зв`язку із відсутністю факту ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України є необґрунтованими.

8.5. Таким чином, на думку скаржника, чітко визначеною нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру , у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - неподанням позивачем Генеральному прокурору заяви встановленого зразка про переведення в Офіс Генерального прокурора.

8.6. Скаржник уважає, що є необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а щодо того, що Закон № 1697-VIІ, Закон № 113-ІХ та Порядок № 221 не передбачають ототожнення невідповідності поданої позивачем заяви формі, встановленій додатком 2 до Порядку, неподанню такої заяви взагалі.

8.7. Така необхідність зумовлена, зокрема тим, що вимоги Закону № 113-ІХ щодо форми і змісту заяви про переведення на посаду прокурора (набору обов`язкових елементів) є відображенням точного вираження волі відносно процедури переведення та атестації. Формалізованість обумовлюється важливістю процесу, його складністю, необхідністю дотримання конституційних принципів рівності та запобігання дискримінації і зловживанням.

9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24 листопада 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

11. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року про відкриття касаційного провадження у справі № 640/23342/19 ОСОБА_1 отримано 02 листопада 2021 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102934693415, водночас правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

12. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

13. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

14. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

15. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

16. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

17. У тексті Закону № 1697-VII слова Генеральна прокуратура України , регіональні прокуратури , місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора , обласні прокуратури , окружні прокуратури .

18. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої 1697-VII. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

19. Пунктом 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

20. Згідно з пунктом 11 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

21. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

22. Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

23. Згідно з пунктами 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

24. За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

25. Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

27. Зі змісту ухвали суду від 04 жовтня 2021 року слідує, що підставою для відкриття провадження визначено пунктів 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі з посиланням щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а щодо подання прокурором заяви установленого зразка, яка повинна містити в собі відомості відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221 та посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пунктів 10, 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури , пункту 9 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221.

28. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу правомірності/неправомірності звільнення позивача з посади та з органів прокуратури у зв`язку з неподанням заяви про переведення та проходження атестації на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

29. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, враховує, що після подання цієї касаційної скарги Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування приписів пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та Закону № 113-IX від 19 вересня 2019 року, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справі № 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, від 29 вересня 2021року у справі № 440/2682/20 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 280/3705/20, які підлягають врахуванню у цьому касаційному провадженні.

30. Пунктом 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

31. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

32. Посилання у пункті 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ на нормативний припис як на підставу для звільнення прокурора на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, містить інший зміст положень цієї статті, які визначають Загальні підстави для звільнення прокурорів , визначені Законом № 1697-VII.

33. Прокурор відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

34. Таким чином, посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII і посилання в пункті 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ, які передбачають законодавче регулювання підстав і умов звільнення прокурорів, має місце ситуація, коли на врегулювання цих правовідносин претендують декілька правових норм, які відмінні за своїм змістом і містяться в різних законах.

35. Порівнюючи співвідношення правових норм Закону №1697-VII і Закону № 113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна сказати, що вони не суперечать одна одній, кожна з них має відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.

36. Існування Закону №1697-VII та Закону № 113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон № 113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон № 113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше.

37. Оскільки, Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв`язанні спірних правовідносин щодо оскарження наказу про звільнення з посади прокурора у зв`язку з неподанням позивачем у встановлений строк заяви про переведення на відповідну посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, яка б містила відомості про його намір пройти атестацію, його згоду на обробку персональних даних та на застосування процедур і умов проведення атестації.

38. Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020 до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

39. Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), можна зробити висновок, що до спірних правовідносин застосованим є пункт 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно правилу конкуренції правових норм, має перевагу над загальним Законом №1697-VII.

40. Таким чином, у пункті 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання).

41. Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

42. У додатку 2 до Порядку № 221 встановлено форму заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Текст письмової заяви встановлено такий:

На підставі пункту 10 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX прошу перевести мене на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.

З умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений (ознайомлена) та погоджуюся.

Зокрема, підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюся, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком, а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX, мене буде звільнено з посади прокурора.

Крім того, погоджуюсь із тим, що під час проведення співбесіди та ухвалення рішення кадровою комісію може братися до уваги інформація, отримана від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню.

Для цілі проходження атестації, яка включає оцінку моєї професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, даю згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також даю згоду на надсилання мені комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності .

43. Як установлено судами попередніх інстанцій підставою для звільнення позивача слугувало те, що заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора подано ним не за встановленою формою.

44. Офіс Генерального прокурора на обґрунтування відповідності вимогам закону оскаржуваного наказу № 1234ц про звільнення позивача, вказував, що надіслана позивачем Генеральному прокурору заява про переведення до Офісу Генерального прокурора за своїм змістом та формою не відповідала вимогам Порядку № 221, а саме, у ній не зазначено про намір пройти атестацію, що свідчить про відсутність його волевиявлення щодо призначення до Офісу Генерального прокурора.

45. Водночас судами встановлено, що 15 жовтня 2019 року позивачем було направлено на адресу Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, проте довільної форми.

46. При цьому, зі змісту судових рішень слідує, що про неналежне оформлення заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора позивач до закінчення строку подання цієї заяви відповідачем не повідомлявся.

47. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що закон пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини статті 51 Закону № 1697-VII саме із фактом неподання у встановлений строк заяви про переведення та намір пройти атестацію, а не з невідповідністю поданої заяви встановленій формі.

48. При перегляді рішення суду першої інстанції апеляційним судом було враховано та застосовано до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а.

49. Так у постанові від 26 листопада 2020 року суд касаційної інстанції зазначив, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

50. Судом касаційної інстанції також зазначено, що Закон 1697-VII, Закон № 113-ІХ та Порядок № 221 не передбачають ототожнення невідповідності поданої позивачем заяви формі, встановленій додатком 2 до Порядку № 221, неподанню такої заяви взагалі.

51. Колегія суддів уважає за необхідне врахувати вказаний висновок, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року при касаційному перегляді цієї справи і не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

52. Відповідно до пункту 10 Порядку № 221 подана позивачем заява, для визначення її відповідності вимогам закону, мала містити у собі такі відомості: про переведення на посаду прокурора Офіса Генерального прокурора; про намір пройти атестацію; про надання згоди на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.

53. Зі змісту заяви позивача від 15 жовтня 2021 року слідує, що вона містить у собі відомості, визначені пунктом 10 Порядку № 221.

54. Ураховуючи, що позивачем було подано у встановлений строк заяву та висловлено намір пройти атестацію для переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора доводи відповідача про відсутність його волевиявлення щодо призначення до Офісу Генерального прокурора є не обґрунтованими, оскільки подана позивачем заява у достатній мірі дає розуміння волі позивача щодо погодження на проходження процедур атестації.

55. Відтак, з огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про передчасність та необґрунтованість рішення відповідача про наявність підстав для звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зв`язку з неподанням відповідної заяви.

56. За таких обставин, Верховний Суд уважає, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

57. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

58. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

59. Касаційна скарга не містить доводів про незгоду з іншими висновками судів попередніх інстанцій, а тому, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, оцінка рішень судів попередніх інстанцій у цих частинах судом касаційної інстанції не надається і Верховний Суд не перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у цій частині.

60. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

62. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

63. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

64. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

65. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов

Дата ухвалення рішення25.11.2021
Оприлюднено28.11.2021

Судовий реєстр по справі —640/23342/19

Постанова від 25.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Ухвала від 24.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Ухвала від 05.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Ухвала від 06.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Єресько Л.О.

Постанова від 14.07.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Глущенко Яна Борисівна

Постанова від 14.07.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Глущенко Яна Борисівна

Ухвала від 15.06.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Глущенко Яна Борисівна

Ухвала від 15.06.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Глущенко Яна Борисівна

Ухвала від 11.06.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Глущенко Яна Борисівна

Ухвала від 24.05.2021

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Глущенко Яна Борисівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні