Постанова

від 16.11.2021 по справі 909/1041/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. Справа №909/1041/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Плотніцького Б.Д.

Кравчук Н.М.

секретар судового засідання - Олійник Н.

за участю представників учасників процесу

від позивача - Мигович І.В.-представник

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, б/н б/д (вх. № 01-04/6422/21 від 15.09.2021)

у справі №909/1041/20 (суддя Шкіндер П.А.)

за позовом : Івано-Франківської міської ради, м.Івано-Франківськ,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Франківське» , м. Івано-Франківськ,

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати 276 527,62 грн.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ТОВ "Франківське " - 276 527,62грн за використання земельної ділянки площею 0,4364га, за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Чорновола, 157 без оформлення договору оренди за період з 12.03.2017 по 23.04.2019 на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ " Франківське" було власником складського приміщення та фактичним користувачем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,43641 га з кадастровим номером 2610100000:20:007:0165 по вул. Чорновола, 157 в м. Івано-Франківськ. Позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади м.Івано-Франківська зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 12.03.2017 по 23.04.2019 в розмірі 276 527,65грн, які просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2021 у справі №909/1041/20 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ "Франківське» на користь Івано-Франківської міської ради 184 591,01 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 2 768,87грн судового збору; в частині стягнення 91 936,61грн - відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки в матеріалах справи відсутній укладений в період з 12.03.2017 по 23.04.2019 договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та ТОВ " Франківське ", як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Івано-Франківською міською радою подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2021 у справі №909/1041/20, просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 91 936,61грн та прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необгрунтованим.

Зокрема зазначає, що правові підстави для одержання відповідачем земельної ділянки за адресою вул. Чорновола, 157 у м.Івано-Франківську безоплатно у власність або користування відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем також відсутні. У Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою.

Зазначені обставини, на думку скаржника свідчать про порушення прав останнього та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна, збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

Також, скаржник не погоджується із застосуванням строків позовної давності

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ТОВ "Франківське " у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу задоволити частково, скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що звертаючись з позовом про стягнення суми безпідставно збережених грошових коштів, за відсутності рішення про передачу товариству земельної ділянки в оренду, а також договору оренди землі, позивачем не обгрунтовано нарахування безпідставно збережених коштів саме в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також відповідач вважає незаконним рішення в частині стягнення судових витрат.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2021 справу №909/1041/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кордюк Г.Т., судді Кравчук Н.М., Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради, вих. №842/11.1-03/14в від 19.07.2021 (вх. №01-05/2478/21 від 21.07.2021), на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2021 у справі №909/1041/20. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 20.09.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д. розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.10.2021..

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кордюк Г.Т., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 за № 833 призначено повторний автоматизований розподіл апеляційної скарги у справі № 909/1041/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.10.2021, справу №909/1041/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Кравчук Н.М. та Плотніцього Б.Д.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25..10.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.11.2021.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу.

Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи

24.12.2019, відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 № 375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 № 1508-47 із змінами від 07.06.2019 №1508-47, проведено обстеження земельної ділянки, за адресою вул. Максимовича, 13 у м.Івано-Франківську на предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (кадастровий номер 2610100000:20:007:0110).

Рекомендованим листом відповідачу надсилалось повідомлення № 332/34.3-02/18 від 16.05.2019 про проведення обстеження земельної ділянки у період з 26.05.2019 по 06.06.2019.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки № 238 від 27.05.2020, яким в процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка використовувалась для обслуговування складу ТОВ «Франківське» .

Обстежувана земельна ділянка прямокутної форми, не огороджена, розташована в південній частині міста та межує з землями підприємства споживчої кооперації «Універсальна торгова база Івано-Франківської облспоживспілки» (кадастровий номер 2610100000:20:007:0165). Площа земельної ділянки складає 0,4364 га. Заїзд на ділянку здійснюється з вул. Чорновола.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 (VIII сесія) п`ятого демократичного скликання вилучено, за згодою, частину земельної ділянки площею 0,4364 га у СП «Івано-Франківська універсальна торгова база облспоживспілки . Підставою для вилучення земельної ділянки став продаж нежитлових приміщень ЗАТ «Зірниця» . Цим же рішенням міської ради затверджено технічну документацію із землеустрою та передано в оренду ЗАТ «Зірниця» вищезазначену земельну ділянку.

01.11.2006 укладено договір оренди землі, який продовжений до 05.03.2015. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 8021, виданий 28.09.2015, власником складу на обстежуваній земельній ділянці було ТОВ «Франківське» . Право користування землею ТОВ «Франківське» не оформлялось.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 166748457 від 16.05.2019) на час обстеження власником складу загальною площею 3915 кв.м та рампи загальною площею 405.5 кв.м є СТ «Прикарпаткоопінвест» . Реєстраційний номер майна 723462226101. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію - 24.04.2019 (відповідно право власності на нерухоме майно ТОВ «Франківське» припинено 24.04.2019). Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер: 1469, виданий 24.04.2019.

Відповідно до даних, отриманих з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (лист 1509/9/09-19-55-12-19 від 22.05.2019) ТОВ «Франківське» з дня набуття права власності на нерухоме майно (28.09.2015) і до дня продажу нерухомого майна (24.04.2019) не декларувало та не сплачувало кошти за користування земельною ділянкою.

Відповідачу надсилалось клопотання від 31.05.2019 № 369/34.3-02/18в з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, сплативши кошти за користування земельною ділянкою за минулий період.

Окрім того, відповідачу надсилалась претензія від 02.06.2020 № 502/01 -18/19в з пропозицією добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів. До даної претензії було додано Акт обстеження земельної ділянки № 238 від 27.05.2019 та розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська.

Згідно розрахунків, розмір орендної плати, нарахованої за користування земельною ділянкою в період з 12.03.2017 по 23.04.2019 за площу 0,4364 га становить 276 527,65 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проведено позивачем на підставі витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, розташованої, за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 157, площею 0,4364 га з кадастровим номером 2610100000:20:007:0110.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення з ТОВ Франківське на користь Івано-Франківської міської ради безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 276 527,62грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.

Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Приписами частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ "Франківське" було власником нерухомого нежитлового приміщення (склад) по вул. Чорновола, 157 в м. Івано-Франківську до 24.04.2019

Оскільки в матеріалах справи відсутній укладений в період з 12.03.2017 по 23.04.2019 договір оренди земельної ділянки між Івано-Франківською міською радою та ТОВ " Франківське ", як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частин 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Таким чином до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідач згідно інформації Івано-Франківського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 06.11.2019 № 871/9/09-19-55-04-20 за користування земельною ділянкою площею 0,4364 га за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 157, земельний податок не декларував та не сплачував.

Частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка по вул. Чорновола 157 в м. Івано-Франківськ, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, як в період, зазначений у позові, так і на сьогоднішній день, є сформованим об`єктом цивільних прав. Зокрема земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2610100000:20:007:0110; визначено її площу - 0.4364 га..

Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Матеріали справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,4364 га, кадастровий номер 2610100000:20:007:0110 за 2017, 2018, 2019 рік.

З врахуванням наведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується порушення права позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 12.03.2017 по 23.04.2019 на суму 276 527,65 грн судова колегія вважає його обгрунтованим та правильним.

Однак, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано заяву про застосування при вирішенні спору загальну позовну давність, обумовлену статтею 257 Цивільного кодексу України та у зв"язку з цим частково відмовити в позові.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Запроваджений нормами ЦК України інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві.

З аналізу наведеної норми права вбачається, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому початок перебігу строку позовної давності для звернення до суду пов`язується як з об`єктивним моментом - наявністю порушення прав особи, так і з суб`єктивним, коли особа, яка звертається до суду, дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Отже виникнення права на позов пов`язане не з моментом порушення цивільного права суб`єкта, що його реалізує, а з моментом, коли він довідався або міг довідатись про таке порушення, зважаючи при цьому на суб`єктивні та об`єктивні чинники, такі як усвідомлення порушення його права, наявність достатнього обсягу інформації, яка б давала можливість усвідомити те, що право порушено, наявність права на захист інтересів (обсяг повноважень, у тому числі процесуальних, для захисту права).

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає можливість застосування судом правового інституту позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з розрахунку, позивачем заявлено до стягнення суму безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати в сумі 276 527,62грн за період з 12.03.2017 по 23.04.2019, в той час як позов пред`явлено 23.11.2020, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, не додаючи при цьому доказів переривання такого строку.

Посилання скаржника на те, що обгрунтованим початком перебігу строку позовної давності скаржник вважає 27.05.2019 - день проведення обстеження земельної ділянки, оскільки з цього моменту Івано-Франківській міській раді стало відомо, що відповідач користується земельною ділянкою без укладеного договору оренди, судовою колегією не береться до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджується обізнаність позивача з 2015 року (дати укладення договору купівлі-продажу ТОВ «Франківське» ., серія та номер: 8021, виданий 28.09.2015 складу, який знаходиться на обстежуваній земельній ділянці) і право користування землею ТОВ «Франківське» не оформлялось.

З огляду на викладене, позовні вимоги Івано-Франківської міської ради щодо нарахування відповідачу безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 23.11.2017 (в межах строку позовної давності) до 23.04.2019 (кінцевий строк визначений позивачем у розрахунку) в сумі 184 591,01грн є правомірними та підлягають задоволенню. В частині стягнення 91 936,61грн слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги частково.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2021 у справі №909/1041/20 прийнято з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради, б/н б/д (вх. № 01-04/6422/21 від 15.09.2021) залишити без задоволення .

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2021 у справі №909/1041/20 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.11.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Кравчук Н.М.