Рішення
від 09.11.2021 по справі 910/3472/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2021Справа №910/3472/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/3472/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Медіа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Космонова Бродкаст"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Компанія "SES ASTRA AB" (СЕС АСТРА АБ)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення

про зобов`язання виконати певні дії

Представники сторін:

від позивача: Войтович І.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Губко В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тайм Медіа (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Космонова Бродкаст" (далі - відповідач) про зобов`язання виконувати умови договору №2/6571-270820ТВ про надання послуг від 01 листопада 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно в односторонньому порядку припинив надавати позивачу послуги за умовами договору про надання послуг №2/6571-270820ТВ від 01.11.2020, які полягали у безперервній передачі (доставці) телевізійних сигналів по каналам зв`язку, що є порушенням приписів ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, які визначають заборону односторонньої відмови від виконання зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3472/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 11.05.2021 суд, у відповідності до ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження підготовчого провадження на 30 днів, залучення до участі у справі Компанію "SES ASTRA AB" як третю особу-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача; Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення як третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та відкладення підготовчого засідання.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи предмет та підстави позову, а також те, що заявлені вимоги стосуються припинення надання послуг доставки сигналу на супутник через наземну станцію SES ASTRA AB, суд дійшов висновку що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Компанії "SES ASTRA AB", як оператора супутникового ретранслятора, та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка є органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, а тому наявні правові підстави для залучення до участі у справі вказаних осіб у якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

25.05.2021 через відділ діловодства суду від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів щодо видачі позивачу ліцензії на мовлення.

В судовому засіданні 25.05.2021 суд, у відповідності до ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання третьої особи-2 про долучення доказів та відкладення підготовчого засідання у зв`язку з зобов`язанням третьої особи-2 надати суду відомості про зміну власників позивача.

08.06.2021 через відділ діловодства суду надійшли пояснення по суті спору від третьої особи-2, з наданням витребуваних судом документів, в яких зауважує на тому, що згідно вимог чинного законодавства Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач, а ліценція на мовлення видана нею є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення. При цьому, повідомила, що ліцензія на мовлення, видана ТОВ Тайм Медіа є чинною та не скасованою у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні 22.06.2021, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

В судових засіданнях у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви, зокрема, до 09.11.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 09.11.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, третя особа-2 просила вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

В свою чергу, відповідач та третя особа-1 в судові засідання не з`являлись, хоча про час, місце та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач та третя особа-1 були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 16-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду ані відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, які приймали участь під час розгляду справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайм Медіа" відповідно до статуту здійснює діяльність, зокрема, у сфері телевізійного мовлення та радіомовлення, діяльність у сфері телебачення тощо.

Позивач є мовником супутникового телебачення, здійснює діяльність під логотипом "Перший Незалежний " у інформаційному форматі на супутниковому ретрансляторі "ASTRA 4A", оператором якого є компанія "SES ASTRA AB", Швеція, на територію України та інші країни в межах зони впевненого прийому сигналу супутникового ретранслятора, на підставі Ліцензії на мовлення серія НР №01464-м, яка видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення на строк з 12.02.2019 до 12.02.2029.

З метою створення та передачі телевізійного сигналу, в тому числі, через доступність сигналу на супутнику, 01 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Космонова Бродкаст", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайм Медіа", як замовником, було укладено договір №2/6571-270820ТВ про надання послуг (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець зобов`язується виконати роботи з інсталяції та налаштування обладнання приймально-передавального комплексу головних станцій, та надавати замовнику послуги з передачі (доставки) та технічного забезпечення ретрансляції телевізійних сигналів (надалі - послуги) у форматі IPTV, призначених для надання послуг цифрового телебачення провайдерами/операторами програмної послуги визначених замовником та узгоджених з виконавцем, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити.

У пункті 2.3 договору узгоджено, що у разі виникнення претензій третіх сторін щодо правомірності розповсюдження телевізійних сигналів провайдерами/операторами програмної послуги, зазначеними у відповідних додатках до цього договору, замовник візьме на себе урегулювання таких претензій.

Згідно з п. 3.1 договору передача (доставка) телевізійних сигналів за дорученням замовника здійснюється по каналу зв`язку.

Послуги надаються безперервно, не враховуючи час проведення планових ремонтних робіт, які не повинні перевищувати 3 (трьох) календарних днів з дати початку їх проведення. Про проведення планових ремонтних робіт виконавець зобов`язаний повідомити замовника за 10 (десять) днів до початку їх проведення. Виконавець зобов`язаний усувати будь-які пошкодження або поломки, які унеможливлюють передачу телевізійних сигналів замовника протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту їх виявлення або отримання повідомлення від замовника про неотримання послуг (п. 3.3 договору).

Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено, що за надання послуг з передачі (доставки) та транскодування телевізійних сигналів згідно з цим договором виконавцю виплачується щомісячна винагорода. Розрахунки за послуги згідно з цим договором здійснюються замовником щомісячно і складається з попередньої оплати абонентської плати за місяць, наступний за звітним.

У відповідності з п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору, та які сторони не могли ані передбачити, ані попередити розумними заходами. До таких обставин надзвичайного характеру відносяться повінь, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна, військові дії, неконтрольовані, протиправні дії та акти вандалізму третіх осіб, революційні дії, акти або дії органів державного управління та будь-які інші обставини поза контролем сторін.

Умовами пункту 7.2 договору сторони зобов`язались сповіщати одна одну про настання і припинення форс-мажорних обставин протягом 10 (десяти) робочих днів із дня їх настання. Невчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання зобов`язань. У випадках, коли обставини та їх наслідки, передбачені цим договором, продовжують існувати більше ніж 3 (три) місяці, або коли при настанні таких обставин стає очевидно, що такі обставини та їх наслідки будуть діяти більше цього терміну, сторони у найкоротший термін проводять переговори з метою виявлення прийнятних для сторін альтернативних шляхів виконання цього договору та досягнення відповідної домовленості.

Свідоцтво, видане Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим органом, є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії обставин непереборної сили (п. 7.3 договору).

Згідно з п. 8.1 договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до "31" грудня 2020 року.

Якщо жодна зі сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про припинення дії договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на наступний календарний рік. Пролонгація договору в порядку даного пункту відбувається періодично, щороку (п. 8.2 договору).

У відповідності до п. 8.3 договір може бути розірваний в односторонньому порядку кожною зі сторін з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 1 (один) місяць до дати розірвання договору.

У випадку письмового звернення телеканалу, сигнал якого передається (доставляється) за дорученням замовника або його представника, з вимогою припинити надання сигналу, виконавець має право припинити передачу (доставку) даного сигналу з негайним повідомленням про це замовника (п. 8.8 договору).

Позивач зазначає, що 26 лютого 2021 року о 19 годині 00 хвилин телевізійний сигнал телеканалу "Перший Незалежний" перестав надходити на супутник, що призвело до припинення мовлення позивачем.

У листі від 01 березня 2021 року №0103/21-1 Представництво компанії "СЕС АСТРА АБ", повідомило позивача, що цифровий сигнал ТОВ "Тайм Медіа", що несе в собі програму телеканалу зник у точці комутації 26 лютого 2021 року о 19:00.

Відповідач у листі № 28/03 від 01 березня 2021 року, на запит позивача повідомив, що ТОВ "Космонова Бродкаст" припинило надання послуг за договором № 2/6571-270820ТВ про надання послуг від 01 листопада 2020 року о 19 год. 00 хв. 26.02.2021 у зв`язку з надходженням на його адресу вимоги від Служби безпеки України, оформленої листом від 26.02.2021 № 99/103.

З огляду на викладене, оскільки відповідач, припинивши надання послуг позивачу, фактично відмовився від виконання зобов`язань за договором в односторонньому порядку, а така відмова не передбачена ані договором, ані законом, та в силу положень ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Сторонами в п. 8.1, 8.2 договору узгоджено, що договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками обох сторін та діє до "31" грудня 2020 року. Якщо жодна зі сторін не заявить письмово, документом, підписаним уповноваженим представником сторони, про припинення дії договору за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну його дії, то договір автоматично продовжується на наступний календарний рік. Пролонгація договору в порядку даного пункту відбувається періодично, щороку.

Доказів припинення дії договору у відповідності до приписів пункту 8.2 договору суду не надано, а отже договір про надання послуг №2/6571-270820ТВ від 01.11.2020 автоматично пролонгувався до 31 грудня 2021 року і є діючим на час розгляду справи.

За умовами договору відповідач зобов`язався надавати безперервно позивачу послуги з передачі (доставки) та технічного забезпечення ретрансляції телевізійних сигналів у форматі IPTV, призначених для надання послуг цифрового телебачення провайдерами/операторами програмної послуги визначених замовником та узгоджених з виконавцем, а замовник зобов`язався їх прийняти та оплатити.

Під час розгляду справи не спростовано того факту, що позивач належним чином та в повному обсязі виконував зобов`язання по оплаті наданих послуг на користь відповідача про що свідчить і відсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача, які пов`язані із невиконанням чи неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов`язань.

Тоді як відповідач в лютому 2021 року в односторонньому порядку припинив виконувати свої зобов`язання щодо надання позивачу послуги з передачі (доставки) та технічного забезпечення ретрансляції телевізійних сигналів у форматі IPTV, призначених для надання послуг цифрового телебачення провайдерами/операторами програмної послуги визначених замовником та узгоджених з виконавцем.

За приписами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Умовами пунктів 8.3, 8.8 договору сторони погодили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку кожною зі сторін з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 1 (один) місяць до дати розірвання договору. У випадку письмового звернення телеканалу, сигнал якого передається (доставляється) за дорученням замовника або його представника, з вимогою припинити надання сигналу, виконавець має право припинити передачу (доставку) даного сигналу з негайним повідомленням про це замовника.

Отже, сторони, укладаючи договір про надання послуг, погодити умови припинення (розірвання) договору, в тому числі в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення про таке припинення (розірвання) не менш ніж за один місяць до дати розірвання договору, а також встановили право виконавця припинити передачу (доставку) сигналу у випадку письмового звернення телеканалу, сигнал якого передається (доставляється) за дорученням замовника або його представника.

Втім доказів припинення дії договору у зв`язку зі спливом строку його укладення, розірвання, в тому числі в односторонньому порядку, внесення будь-яких змін до нього, визнання недійсним в судовому порядку матеріали справи не містять, а відтак в силу ст. 202 ЦК України він породжує для сторін цивільні права та обов`язки, а згідно ст. 629 ЦК України такий договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, як вже зазначалось, зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суть належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Припинення зобов`язання означає, що учасники зобов`язання втратили свої права та обов`язки за зобов`язанням, тобто кредитор вже не має права вимагати, а боржник не має обов`язку виконувати. Для припинення зобов`язання необхідне існування певної обставини, тобто юридичного факту, з настанням якого закон або договір пов`язує припинення зобов`язання.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

ЦК у статтях 599-609 передбачає такі підстави припинення зобов`язань: належне виконання, передання боржником кредиторові відступного, зарахування, домовленість сторін, прощення кредитором боргу, поєднання в одній особі борж ника і кредитора, неможливість виконання зобов`язання, смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи, та інші, передбачені договорами або законами.

Під час розгляду справи жодних належних та допустимих доказів наявності правових підстав, визначених законом або договором, для припинення зобов`язань за договором про надання послуг №2/6571-270820ТВ суду не надано. Суду також не надані докази на підтвердження письмового звернення телеканалу з вимогою припинити надання сигналу, що за умовами договору, а саме п. 8.8, є єдиною підставою для зупинення чи припинення надання послуг виконавцем за умовами договору.

При цьому, судом враховано, що сторони в пункті 8.3 договору встановили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку кожною зі сторін з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони не менше ніж за 1 (один) місяць до дати розірвання договору.

Отже, відповідач не був позбавлений права, у разі відсутності наміру продовжувати правовідносини з позивачем, направити у встановленому порядку письмове повідомлення про розірвання договору, втім таким правом не скористався, доказів зворотного суду не надано.

Відтак, враховуючи, що укладений між сторонами договір є чинним, недійсним не визнавався, дій для розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності до умов п. 8.3 договору сторони не вчиняли, і звернення телеканалу, сигнал якого передається за дорученням позивача, згідно п. 8.8 договору, не надходило, в силу приписів чинного законодавства, у відповідача, як зобов`язаної сторони за правочином, наявний обов`язок виконувати взяті на себе зобов`язання за договором належним чином, в тому числі безперервно забезпечувати надання позивачу послуги з передачі (доставки) та технічного забезпечення ретрансляції телевізійних сигналів.

Відповідно до пункту 2.1 договору позивач, як замовник, гарантув що має усі дозволи та ліцензії для здійснення своєї діяльності.

Як вже зазначалось, позивач здійснює свою господарську діяльність у сфері телевізійного мовлення на підставі Ліцензії на мовлення серія НР № 01464-м, що видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення на строк з 12.02.2019 до 12.02.2029, яка є єдиним і достатнім документом, що надає право здійснювати мовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень.

Абзацом 2 частини 1 статті 14 зазначеного Закону встановлено, що Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме - ліцензування телерадіомовлення.

Частинами 3 та 4 статті 7 Закону України Про телебачення і радіомовлення визначено, що єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення .

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України Про телебачення і радіомовлення ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення .

Отже, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є єдиним органом уповноваженим здійснювати ліцензування мовлення, тобто видачу ліцензії, яка, за приписами частини 9 статті 23 Закону України Про телебачення і радіомовлення , є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення та користуватися каналами мовлення.

В свою чергу, відповідно до абз. 28 ч. 1 ст. 1 Закону України Про телебачення і радіомовлення , ліцензування мовлення - видача, продовження, переоформлення, анулювання ліцензій на мовлення, внесення змін до ліцензій на мовлення, видача дублікатів ліцензій на мовлення, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов і умов ліцензії, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов і умов ліцензії, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування мовлення.

Згідно положень абз. 30 частини 1 статті 1 Закону України Про телебачення і радіомовлення мовлення (телерадіомовлення) - створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.

Частиною 1 статті 52 Закону України Про телебачення і радіомовлення унормовано, що підставами для припинення мовлення є закінчення терміну дії ліцензії, якщо строк її дії не був продовжений, або анулювання ліцензії відповідно до вимог цього Закону. Протягом доби з дня закінчення строку дії або анулювання ліцензії ліцензіат зобов`язаний припинити мовлення.

Отже, підставами з якими Закон України Про телебачення і радіомовлення пов`язує неможливість ліцензіата здійснювати розповсюдження програм, пакетів програм, передач, є виключно закінчення строку або анулювання ліцензії.

У свою чергу, статтею 37 Закону України Про телебачення і радіомовлення встановлено, що анулювання ліцензії на мовлення здійснюється або Національною радою або ж судом за позовом Національної ради залежно від підстав, передбачених у цій статті.

Втім, доказів на підтвердження ухвалення рішення компетентним органом про анулювання ліцензії або рішення суду з цього питання учасниками справи суду не надано.

Навпаки, під час розгляду справи, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення повідомлено суду, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та дату розгляду даної справи рішень компетентних органів щодо анулювання ліцензії позивача на мовлення у встановленому законом порядку не приймалось.

Разом з цим, судом враховано, що жодних доказів прийняття компетентними органами в межах наданих їм повноважень рішень щодо обмеження діяльності саме позивача, в тому числі в межах Закону України Про санкції , надано не було, як і не надано доказів застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) компетентними органами щодо учасників позивача у встановленому вимогами Закону порядку чи притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

З урахуванням викладеного суд вважає, що припинивши надання послуг згідно договору за відсутності рішень компетентних органів чи суду про анулювання ліцензії, тобто за наявності чинної ліцензії на мовлення (строк дії якої не закінчився), та за відсутності будь-яких рішень компетентних органів, прийнятих у встановленому законом порядку, щодо обмеження діяльності позивача, відповідач фактично безпідставно позбавив позивача права на мовлення, а його дії спричинили припинення мовлення за відсутності передбачених вимогами чинного законодавства правових підстав на це.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.04.2020 у справі № 910/ 9167/19, від 12.09.2019 у справі №910/17324/18.

Враховуючи, що укладений між сторонами договір не припинив свою дію, є обов`язковим до виконання сторонами, відповідач в односторонньому порядку припинив надання позивачу обумовленої договором послуги за відсутності передбаченої умовами договору підстави та за відсутності рішень компетентних органів, прийнятих у встановленому вимогами чинного законодавства порядку, щодо припинення/обмеження/заборони діяльності позивача, тобто порушив своє зобов`язання за договором, а також те, що обраний позивачем у спірних зобов`язально-правових відносинах спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, є тим належним та ефективним у розумінні положень статті 13 Конвенції способом захисту порушеного права позивача та за своєю суттю не є суперечливим у співвідношенні до правовідносин, які склались між сторонами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач під час розгляду справи надав суду належні та допустимі докази у підтвердження обґрунтованість позовних вимог, тоді як відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку виконувати свої зобов`язання за договором.

Водночас суд зауважує, що рішення у даній справі прийнято в межах спірних правовідносин, і не впливає на обставини, які можуть виникнути в подальшому, у разі прийняття відповідних рішень компетентними органами чи виникнення підстав, визначених договором.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд не надає оцінку доводам позивача щодо дій Служби безпеки України з надсилання листа №99/103 від 26.02.2020 з пропозицією припинення мовлення, оскільки це не є предметом розгляду у даній справі, такі дії оскаржені позивачем до адміністративного суду шляхом звернення із відповідним позовом, провадження за яким відкрито у адміністративній справі №640/5681/21.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 11, 13, 14, 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Медіа до Товариства з обмеженою відповідальністю Космонова Бродкаст про зобов`язання виконати певні дії задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Космонова Бродкаст (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 2/1; ідентифікаційний код 43628554) виконувати зобов`язання та продовжити надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю Тайм Медіа (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, офіс 1306; ідентифікаційний код 42568499) відповідно до умов договору №2/6571-270820ТВ про надання послуг від 01 листопада 2020 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Космонова Бродкаст (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 2/1; ідентифікаційний код 43628554) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Медіа (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, офіс 1306; ідентифікаційний код 42568499) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2021.

Суддя Т.В. Васильченко

Дата ухвалення рішення09.11.2021
Оприлюднено30.11.2021

Судовий реєстр по справі —910/3472/21

Рішення від 09.11.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 05.11.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 05.11.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 18.10.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 28.09.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 28.09.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 14.09.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 14.09.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 14.09.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

Ухвала від 27.08.2021

Господарське

Господарський суд міста Києва

Васильченко Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні