Постанова

від 25.11.2021 по справі 914/2494/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2494/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія - не з`явився,

відповідача - Західного офісу Держаудитслужби - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України- не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія

на рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2020 (суддя Матвіїв Р.І.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 (головуючий суддя: Плотніцький Б.Д., судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.)

у справі № 914/2494/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія (далі - Товариство, позивач, скаржник)

до Західного офісу Держаудитслужби (далі - Офіс Держаудитслужби, відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - Відділ, третя особа),

про визнання недійсним пункту вимоги Щодо усунення виявлених порушень законодавства від 13.06.2018.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Офісу Держаудитслужби про визнання недійсним пункту вимоги Щодо усунення виявлених порушень законодавства від 13.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог Товариство стверджувало, що оскаржуваний пункт 1 вимоги Офісу Держаудитслужби Про усунення виявлених порушень законодавства № 13-17-08-17/2725 має бути визнаний судом недійсним, оскільки суперечить законодавству, ущемлює права та інтереси Товариства. Позивач зазначає, що тарифи, за якими здійснювалося постачання теплової енергії третій особі, встановлювались відповідно до законодавства, на підставі рішень органів місцевого самоврядування, та ніким не оскаржувались, а право органів Держпродспоживслужби України здійснювати нагляд (контроль) над порядком формування, встановлення, застосування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг не передбачено законодавством.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.12.2020, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Відділ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.10.2020 зі справи № 914/2494/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані з посиланням на те, що: встановлені в оскаржуваному рішенні обставини вказують на передчасність необхідності захисту прав позивача у заявлений ним спосіб; позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення його цивільних прав оскаржуваною вимогою; оспорювана позивачем вимога сама по собі не створює для нього юридичних наслідків та не підлягає скасуванню, оскільки такою вимогою неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки; суть вимог зводиться до обов`язку підконтрольного суб`єкта усунути вказані у вимозі та акті ревізії порушення у встановленому законодавством порядку; враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, враховуючи відсутність такого спору, суди дійшли висновку, що заявлені позові вимоги у даній справі є передчасними. Крім того, суди попередніх судових інстанцій дослідили та встановили, що дана справа про визнання недійсним пункту вимоги відповідача Щодо усунення виявлених порушень законодавства від 13.06.2018 року, за обставин відсутності публічно-правових відносин між сторонами спору, належить до юрисдикції господарських судів, врахувавши при цьому висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 03.07.2019 у справі № 826/18840/15, від 29.08.2018 у справі № 816/2394/16 (провадження № 11-412апп18), 03.04.2019 у справі № 804/13208/15 (провадження № 11-1247апп18), від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16. При цьому суди попередніх судових інстанцій врахували практику Верховного Суду викладену у постановах від 16.10.2018 у справі №904/10545/17, від 07.03.2018 у справі №916/611/17, від 18.03.2020 у справі № 910/11655/18.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Товариство, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Товариство, в якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права (частини другої статті 20 Господарського кодексу України) у подібних правовідносинах, а саме, чи має право непідконтрольна установа оскаржити у господарському суді вимогу Держаудитслужби, якщо вона є учасником господарських правовідносин із підконтрольною установою, які були предметом перевірки, а оскаржувана вимога, як правовий акт індивідуальної дії, ущемляє права та інтереси такої непідконтрольної установи .

Доводи інших учасників справи

Офіс Держаудитслужби у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення попередніх інстанції - залишити без змін, посилаючись, зокрема, на їх законність та обґрунтованість.

Відділ не скористався наданим йому правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області 07.05.2018 складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 № 13-17-08-06/14. Ревізією досліджувались стан збереження майна, повнота оприбуткування та дотримання законодавства при списанні, безоплатній передачі та при його відчуженні, законність здійснення операцій із земельними ділянками, повнота оприбуткування та використання котельного палива, відповідність його якісним характеристикам визначеними умовами договорів, укладення договорів оренди нерухомого військового майна, повнота надходжень, відшкодування вартості спожитих орендарями комунальних послуг та інших витрат, використання коштів на проведення виплат військовослужбовцям грошової компенсації за піднаймання житлового приміщення, використання коштів на капітальне будівництво, капітальний та поточний ремонт, реконструкцію будівель і споруд військових об`єктів, достовірність внесених даних КЕВ до заявок про потребу на оплату видатків на відповідний рік, наявність або відсутність фактів списання військового майна за результатами службових розслідувань, через втрату вказаного майна внаслідок проведених бойових дій, нестач та інших випадків, ведення претензійно-позовної роботи.

13 червня 2018 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області винесено вимогу Про усунення виявлених порушень законодавства № 13-17-08-17/2725 , якою встановлено порушення, виявлені під час ревізії, та не усунуті.

Зокрема, пункт 1 відповідної вимоги викладений наступним чином: В недотримання постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2014 № 1073 із змінами та від 03.03.2016 № 286 Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії ТОВ Поліська енергосервісна компанія КЕВ м. Рівне вартість теплової енергії, виготовленої ТОВ ПЕК з використанням дров, оплачено по тарифах на виробництво теплової енергії з використанням природного газу, чим порушено вимоги статті 276 Господарського кодексу України від 16.01.2013 № 436-IV в частині, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону, що призвело до завищення вартості наданої послуги за січень, березень-листопад 2016 року на суму 762 238,35 грн. та, як наслідок, завдано матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму .

Відповідна вимога містить також сім інших пунктів виявлених недоліків та підсумок про пред`явлення вимоги про усунення виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку. У вимозі також встановлено строк до 15.07.2018 для надання Управлінню вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень.

Як вбачається з повідомлення-вимоги від 24.04.2020, Відділ звернувся до позивача із вимогою в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки в сумі 762 238,35 грн. з письмовим повідомленням про результати розгляду такого повідомлення, у випадку невідшкодування таких збитків письмово повідомити підстави невиконання вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби.

Із листування позивача та третьої особи вбачається, що 07.05.2018 Відділ звернувся до позивача із вимогою про повернення зайво сплачених коштів за період 2016 року у розмірі 762 242,26 грн. за відшкодовану в ревізійний період теплову енергію та 3 909,88 грн. за помилкове включення до оплати ПДВ.

У відповідь на зазначену вимогу позивач вказав, що не погоджується із суб`єктивними висновками контролюючого органу і вважає, що заявлена вимога може бути вирішена лише за рішенням суду за позовом Відділу до Товариства про їх відшкодування за умови прийняття такого рішення на користь позивача.

18.06.2018 Відділ повторно направив позивачу лист з проханням у добровільному порядку в термін до 02.07.2018 відшкодувати Відділу завдані збитки в сумі 762 238,35 грн. з посиланням на вимогу від 13.06.2018 №13-17-08-17/2725.

Судами також встановлено, що Рівненський окружний адміністративний суд розглядав адміністративну справу № 1740/1852/18 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія , Товариства з обмеженою відповідальністю Геус Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Військторг , до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області та Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними та скасування пунктів 1, 3-8 Вимоги від 13.06.2018 № 13-17-08-17/2725 Щодо усунення виявлених порушень законодавства . Позовні вимоги були задоволені частково: визнано протиправними та скасовано пункти 1, 6, 7, 8 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13.06.2018 № 13-17-08-17/2725 Про усунення виявлених порушень законодавства ; у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13.06.2018 № 13-17-08-17/2725 Про усунення виявлених порушень законодавства - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 у справі № 1740/1852/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 06.02.2020, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі № 1740/1852/18 залишено без змін.

Звертаючись з даним позовом, Товариство вказувало на те, що ним не допущено ніяких порушень, а висновки викладені у пункті 1 вимоги Про усунення виявлених порушень законодавства № 13-17-08-17/2725 стосовно порушень, що призвели до матеріальної шкоди (збитків), є протиправними та необґрунтованими. Вважає, що зазначена вимога, яка є актом індивідуальної дії, безпосередньо ущемлює інтереси Товариства та порушує права його права, тому підлягають захисту в обраний позивачем спосіб.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним пункту 1 вимоги Щодо усунення виявлених порушень законодавства від 13.06.2018.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: встановлені в оскаржуваному рішенні обставини вказують на передчасність необхідності захисту прав позивача у заявлений ним спосіб; позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення його цивільних прав оскаржуваною вимогою ; оспорювана позивачем вимога сама по собі не створює для нього юридичних наслідків та не підлягає скасуванню, оскільки такою вимогою неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки; суть вимог зводиться до обов`язку підконтрольного суб`єкта усунути вказані у вимозі та акті ревізії порушення у встановленому законодавством порядку; враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, враховуючи відсутність такого спору, суди дійшли висновку, що заявлені позові вимоги у даній справі є передчасними.

Звертаючись з касаційною скаргою до Суду, Товариство, в обґрунтування підстав касаційного оскарження, зазначило про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права (частини другої статті 20 Господарського кодексу України) у подібних правовідносинах, а саме: чи має право непідконтрольна установа оскаржити у господарському суді вимогу Держаудитслужби, якщо вона є учасником господарських правовідносин із підконтрольною установою, які були предметом перевірки, а оскаржувана вимога, як правовий акт індивідуальної дії, ущемляє права та інтереси такої непідконтрольної установи.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 вбачається, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону обов`язковою до виконання підконтрольною установою , якому вона адресована. Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу (Держаудитслужби) є такою, яка породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата , відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії.

Таким чином, суди попередніх судових інстанцій, у справі що розглядається, вірно встановили, що оскаржувана Товариством вимога від 13 червня 2018 Про усунення виявлених порушень законодавства № 13-17-08-17/2725 є актом індивідуальної дії.

Стосовно права непідконтрольної установи оскаржити у господарському суді вимогу Держаудитслужби, якщо вона є учасником господарських правовідносин із підконтрольною установою, які були предметом перевірки, Верховний Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2018 зі справи № 9901/415/18 вже надавався загальний правовий висновок згідно з яким право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано як особі, щодо якої цей акт прийнятий так і тій прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується .

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду . Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Верховний Суд зазначає, що гарантоване Конституцією та законами України право на захист можливе лише у разі його порушення, відповідно логічною вимогою при захисті такого права є його конкретизація позивачем, обґрунтування і доведення ним такого порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду.

Таким чином, особа може одержати захист своїх прав в судовому порядку лише в тому випадку, якщо ця особа є учасником відповідних відносин, спір в яких переданий на вирішення суду , і в цих відносинах певним чином були порушені, невизнанні або оспорювані права цієї особи . В іншому випадку особа не є носієм порушеного права, а отже, не є суб`єктом права на судовий захист. (Близька правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 800/587/17, від 16.01.2019 у справі № 9901/656/18).

Водночас, у справі № 914/2494/19, яка наразі розглядається, судами попередніх інстанцій було надано оцінку обставинам спірних правовідносин та встановлено , що позивачем не обґрунтовано та не доведено порушення його цивільних прав оскаржуваною вимогою; оскаржувана вимога сама по собі не спрямована на вчинення позивачем тих чи інших дій та не створює жодних обов`язків для позивача , тому її існування (вимоги) не порушує прав останнього як суб`єкта господарювання.

Враховуючи викладене та те, що суди попередніх судових інстанцій з`ясувавши характер спірних правовідносин, дослідивши обставини справи та надані докази, надали оцінку змісту порушеного права (інтересу) позивача дійшли висновку, що на момент звернення до господарського суду з даним позовом були відсутні обставини, які б підтверджували наявність порушення права (інтересу) позивача, за захистом якого останній звернувся.

Водночас, касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскільки суди встановили відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів Товариства на момент його звернення до суду, спричинених безпосередньо письмовою вимогою контролюючого органу (Держаудитслужби), то, відповідно в позивача не має права на оскарження акта індивідуальної дії (вимоги від 13.06.2018).

Враховуючи наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про відмову у задоволенні позову, встановивши при цьому передчасність необхідності захисту прав позивача у заявлений ним спосіб, не доведення порушення його прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду та те, що оспорювана позивачем сама по собі вимога не створює для нього юридичних наслідків, оскільки такою вимогою неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують висновків судів попередніх судових інстанцій.

При цьому, вимога касаційної скарги щодо необхідності надання Верховним Судом висновку, в частині підтвердження права позивача на оскарження правового акта індивідуальної дії, який на його думку, ущемляє права та інтереси позивача не відповідає встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи щодо відсутності порушеного права (інтересу) та фактично направлена на їх переоцінку.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків . Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Доводи Офісу Держаудитслужби, викладені у відзиві на касаційну скаргу, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими попередніми судовими інстанціями та правильним застосуванням норм права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд надає відповідь на ключові питання спору.

З огляду на викладене, Верховний Суд надав вичерпну відповідь на всі вагомі та визначальні аргументи скаржника, які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій - відсутні.

Судові витрати

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15.10.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 у справі № 914/2494/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова