Рішення

від 29.11.2021 по справі 308/11951/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11951/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Хамник М.М.,

за участі секретаря судових засідань Івашко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №308/11951/21 за позовом Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

В С Т А Н О В И В:

Ужгородська міська рада звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності площею 420 кв.м. з кадастровим номером 2110100000:20:001:0022, за період з 01.01.2016 по 31.11.2020 року.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між управлінням майном міста та попереднім власником нерухомого майна, яке знаходиться на вказаній земельній ділянці, до 25.05.2015 існували договірні відносини щодо оренди земельної ділянки. Після набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, яке розміщене на вказаній земельній ділянці договір оренди землі не було укладено, у зв`язку з чим, враховуючи нормативну грошову оцінку землі, в період з 01.01.2016 по 30.11.2020 років позивачем, Ужгородською міською радою не одержано дохід у сумі 117 090,22 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим через канцелярію суду подав заяву в якій просив здійснювати розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем реєстрації проживання.

У зв`язку з тим, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача невідоме, останній в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду порталу судової влади України.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, але не з`явилися в судове засідання без повідомлення причин, правом подання відзиву на позов не скористалися і позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України .

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справу доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією .

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно із статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Згідно до ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування №2192 від 10.08.2011 року, укладеного з ОСОБА_2 , набула на праві приватної власності приміщенням кафе загальною площею 132,8кв.м. по АДРЕСА_1 . Згідно вказаного договору вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 420 кв.м. з кадастровим номером 2110100000:20:001:0022. Дана земельна ділянка є об`єктом комунальної власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Межі земельної ділянки внесено до Державного земельного кадастру, в т.ч. у зв`язку із формуванням її як об`єкта цивільних прав у порядку визначеному статтею 79-1 Земельного кодексу України.

28.02.2007 року між управлінням майном міста та ФОП ОСОБА_2 на підставі рішення Ужгородської міської ради 26.01.2007 року № 198 укладено договір оренди земельної ділянки площею 420 кв.м. по вул. 8 -го березня, 31 "А" під вказаним вище об`єктом терміном на 3 роки, з наступним його поновленням строком до 25.05.2015 року. Вказаний договір оренди землі припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. В подальшому Ужгородською міською радою та відповідачем не укладався догорів оренди земельної ділянки.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач 01.12.2020 року відчужила належне їй нерухоме майно за договором купівлі продажу від 01.12.2020 року №1919 на користь ОСОБА_3 . Однак, залишилось невирішеним питання, щодо повернення Ужгородській міській раді безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в період з 2016-2020 років під належним на той час відповідачу майном.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача , в порядку ст.1212 ЦК України , безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки комунальної форми власності площею 420 кв.м. з кадастровим номером 2110100000:20:001:0022, за період з 01.01.2016 по 31.11.2020 року

Згідно зі ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України Про оренду землі .

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України .

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

Розмір безпідставно збережених коштів розрахований позивачем у відповідності до нормативної грошової оцінки земельної ділянки і такий розрахунок є правомірним виходячи з наступного.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно з пунктом 14.1.125 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (частини перша та друга статті 18 Закону України Про оцінку земель ).

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України Про оцінку земель ).

Отже, відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України. Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постановах від 02.03.2016 у справі №922/538/14 та від 18.05.2016 у справі №6-325цс16.

Ужгородською міською радою, у відповідності до вимог чинного законодавства, 14.07.2014 прийнято рішення №1398 Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населеного пункту міста Ужгорода , яким затверджено нову технічну документацію із нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м.Ужгорода по базовій вартості 1 м. кв. забудованої території в розрізі економіко - планувальних зон та грошової оцінки сільськогосподарських угідь населеного пункту. Вказаний регуляторний акт про затвердження нової нормативно-грошової оцінки землі набув чинності 01.01.2015 року та опублікований в місцевій газеті Ужгород . Отже, рішення органу місцевого самоврядування щодо визначення розміру неодержаної плати за земельну ділянку на підставі нормативної грошової оцінки є чинним та обов`язковим до виконання.

Позивачем здійснено розрахунок неодержаного доходу із застосуванням 3 відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 року № 1651 Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради , а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:20:001:0022 за 2016-2020 роки, які були надані Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Отже, у відповідності до нормативної грошової оцінки, в період з 01.01.2016 по 30.11.2020 років Ужгородською міською радою не одержано суму 117 090,22 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2270грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 81, 109, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Ужгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ужгородської міської ради 117 090(сто сімнадцять тисяч дев`яносто гривень), 22 коп. безпідставно збережених коштів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ужгородської міської ради 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Закарпатського апеляційного суду до або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: Ужгородська міська рада (місцезнаходження, пл.Поштова, 3, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 33868924).

Відповідач: ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 29.11.2021.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник