Вирок

від 29.11.2021 по справі 711/1641/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/1641/20

Номер провадження 1-кп/711/133/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарях судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження 12020251010000497 від 31.01.2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, українця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, освіта середня, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, учасником бойових дій, інвалідом, депутатом, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС не являється, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,суд -

за участі:

потерпілого - ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В:

30.01.2020, близько 18 год 20 хв, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в маршрутному таксі № 22, яке знаходилося на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Кобзарська в м. Черкаси, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один удар кулаком правої руки в область носу, тим самим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носу зі зміщенням уламків та носової переділки, які відповідно до висновку експерта № 02-01/155 від 20.02.2020 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення , проступок передбачений ч.2 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав частково. Цивільні позови заявлені прокурором та потерпілим ОСОБА_8 не визнав. Надав суду наступні покази, того дня він з товаришами переходив проїжджу частину в невстановленому місці. Товариші перейшли, а він зупинився на узбіччі, в цей час вийшов водій маршрутного таксі і з криками до нього та завдав йому удар. Водій попрямував в автобус, а він пішов за ним. Водій хотів виштовхати його з автобусу. Між ними почалась штовханина і він відштовхнув водія, останній впав боком до водійського сидіння, під кермо. Коли водій встав у нього з`явилась кров. Кров текла з носу. Ніяких тілесних ушкоджень він водієві не завдавав. Не заперечує, що перебував в стані алкогольного сп`яніння. Конфлікт відбувався лише з ним, інші особи не приймали участь в конфлікті. Визнає вину частково, лише в тій частині, що штовхнув водія, але зазначає, що конфлікт спровокував саме потерпілий. Позов визнає лише в частині витрат на призначене лікування, позов прокурора не визнає.

Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 вина останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

В судовому засіданні допитаний потерпілий ОСОБА_8 який надав суду покази, що він працює водієм маршрутного таксі № 22 та здійснює перевезення по місту Черкаси. 30.01.2020 року керував автобусом № 22. Їхав по маршруту. Близько 18.00 -18.10 год рухався в сторону площі 700 річчя, в салоні було багато людей. Під`їжджав до перехрестя, вул. Вербовецького та бул. Шевченка, йому горів зелений сигнал світлофора. В цей час на дорогу, прямо перед ним вийшло троє чоловіків. Він різко натиснув по гальмам, через що люди, які перебували в салоні його автобусу ледь не попадали. Зупинивши автобус він вийшов на вулицю, двоє хлопців втекли, а один залишився. Він підійшов до хлопця який залишився, це був обвинувачений ОСОБА_7 та запитав, що він робить, так як через нього в салоні автобуса попадали люди та пояснив, йому що так не роблять. Потім він пішов до свого автобуса, на передні водійські двері. У нього великий автобус Мерседес. В той час як він вже був в середині автобусу і сів за кермо, ОСОБА_11 заскочив на передні двері і в цей час він відчув сильний удар в обличчя в область носу, в результаті чого сильно пішла кров. Потім ОСОБА_12 схопив його за шию та почав душити. В цей час перелякані пасажири із дітьми почали кричати, щоб ОСОБА_12 відпустив його. Останній через сильну кровотечу злякався та відпустив його. Скільки всього ударів було не пам`ятає. Один із них був в обличчя в область носу, інший в живіт. Після цього були викликані працівники поліції та швидка медична допомога. Його доставили в лікарню, зробили операцію. Після цього він вийшов на роботу, пробув пару тижнів, проте йому було зле, сильно боліла голова, були носові кровотечі., піднімалась температуру. Два місяці в нього випало на роботі, що призвело до оформлення кредитів на лікування, невчасне їх погашення. Все це призвело до сильного скрутного положення. Обвинувачений шкоду не відшкодував і навіть не вибачився, а навпаки звинувачує, що нібито конфлікт виник через нього. Цивільний позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Міру покарання просив визначити найсуворішу передбачену санкцією статті, а саме реальне обмеження волі.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_13 , яка надала покази, що вона працює кондуктором. На той час працювала з потерпілим ОСОБА_8 . Так, 30.01.2020 року близько 18.10 год. вона перебувала на маршруті в салоні автобуса за кермом якого був ОСОБА_14 . В той час, як вони рухалися на зелене світло, під`їжджали до перехрестя вул. Вербовецького та бул. Шевченка , група хлопців напідпитку почали різко переходити через дорогу на червоний для них сигнал світлофору, таким чином перешкоджаючи. ОСОБА_8 призупинив автобус і попросив, щоб обвинувачений відійшов з дороги. Проїхавши перехрестя вони зупинилися і ОСОБА_8 вийшов до ОСОБА_7 . Що між ними відбувалося точно не знає, бачила, що вони почати штовхатися. Бачила, як ОСОБА_8 взяв за верхній одяг обвинуваченого і відтягнув в сторону, після чого повернувся до салону автобусу через передні водійські двері. За ним зайшов обвинувачений до кабіни. Потім побачила, як перший удар прийшовся в живіт потерпілого ОСОБА_8 , це вже відбувалося в салоні автобусу. Як обвинувачений наносить удар потерпілому по обличчю не бачила, оскільки в цей час відвернулася. А коли повернулася то вже побачила калюжу крові і розбите обличчя у ОСОБА_8 . Після цього вона викликала швидку і поліцію.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_15 , яка надала покази, що 30.01.2020 року близько 18 год, вона поверталась додому з роботи. Сіла в маршрутне таксі №22 на зупинці Пастерівська, та мала їхати до площі 700 річчя. Сіла на заднє сидіння автобуса. Доїхавши до перехрестя вул. Вербовецького та бул. Шевченка, автобус зупинився на світлофорі. Коли рушив, то побачила, що двоє молодих людей почали рух через проїзну частині на червоний для них сигнал світлофору. Водій почав сигналити, один чоловік прискорився і перебіг, а інший зупинився. Проїхавши перехрестя водій зупинився та вийшов дуже розлючений і підійшов до чоловіка, ним виявився ОСОБА_16 . Спочатку вони про щось розмовляли, а потім почали штовхатися та битися. Бійка перемістилась в автобус. Побачила, як ОСОБА_12 завдав удар водієві в живіт. Потім побачила, що у водія була вся жилетка в крові, як завдавав ОСОБА_12 удар в лице не бачила. Конфлікт водія був лише з ОСОБА_17 . Після цього викликали швидку та поліцію. Гречаний був скоріш всього в алкогольному сп`янінні, був неадекватний. Водій був весь в крові та погано себе почував.

В судовому засіданні досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:

-протокол слідчого експерименту від 05.02.2020 року з фото таблицею до нього, проведеного за участі потерпілого ОСОБА_8 . В ході проведення якого встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 в присутності понятих в приміщенні «Першої міської лікарні» розповів та вказав, як 30.01.2020 року близько 18.20 год. на перехресті вул. Вербовецького та бул. Шевченка, під час раптово виниклого конфлікту з перехожим, повертаючись в автобус за кермо водія, в цей час невідома особа чоловічої статі зненацька нанесла один удар кулаком правої руки в область носу. Відповідно, потерпілий ОСОБА_8 продемонстрував на стажорові в присутності понятих куди саме був нанесений удар, а саме в область носу (а.м.с.71-74);

-протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 20.02.2020 року, згідно якого, серед чотирьох наданих фото для впізнання, потерпілий ОСОБА_8 вказує, що на фотознімку № 3 впізнає особу, яка 30.01.2020 року приблизно о 18.20 год. на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Кобзарська в м. Черкаси, в салоні маршрутного таксі нанесла йому тілесні ушкодження. (а.м.с.75-76);

-довідка про те, що під час розслідування кримінального провадження № 20202510000497 від 31.01.2020 року за ч.1 ст.125 КК України, було складено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав особу під фото № 3, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.м.с.77);

-протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 11.02.2020 року, згідно якого, серед чотирьох наданих фото для впізнання, свідок ОСОБА_13 вказує, що на фотознімку № 2 впізнає особу, яка 30.01.2020 року приблизно о 18.20 год. на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Кобзарська в м. Черкаси, в салоні маршрутного таксі нанесла ОСОБА_8 удар, чим спричинив останньому тілесні ушкодження. (а.м.с.82-83);

-довідка про те, що під час розслідування кримінального провадження №120202510000497 від 31.01.2020 року за ч.1 ст.125 КК України, було складено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок ОСОБА_13 впізнала особу під фото № 2, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.м.с.84);

-протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 14.02.2020 року, згідно якого, серед чотирьох наданих фото для впізнання, свідок ОСОБА_15 вказує, що на фотознімку № 4 впізнає особу, яка 30.01.2020 року приблизно о 18.20 год. на перехресті бульвару Шевченка та вулиці Кобзарська в м.Черкаси, переходила дорогу на заборонений сигнал світлофору та з якою в подальшому стався конфлікт з водієм маршрутного таксі №22 та яка нанесла останньому тілесні ушкодження. (а.м.с.85-86);

-довідка про те, що під час розслідування кримінального провадження №120202510000497 від 31.01.2020 року за ч.1 ст.125 КК України, було складено протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, в ході якого свідок ОСОБА_15 впізнала особу під фото № 4, а саме ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.м.с.87);

-висновком судово-медичної експертизи № 02-01/155 від 20.02.2020 року згідно якого: у ОСОБА_8 , згідно даних медичної картки, мало місце ушкодження: перелом кісток носу зі зміщенням уламків носової переділки. Вказане ушкодження виникло від дії тупого предмета, по давності виникнення може відповідати часу вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Перелом кісток носу зі зміщенням уламків та носової переділки у ОСОБА_8 міг виникнути, як за обставин на які він вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 05.02.2020 року, так і за обставин на які вказала ОСОБА_13 в протоколі проведення слідчого експерименту від 11.02.2020 року. Перелом носу зі зміщенням уламків та носової переділки не характерний для тих ушкоджень, які виникають внаслідок само ушкоджень. В результаті падіння з положення стоячи, падаючи на площину чи виступаючу поверхню.

Щодо протоколу слідчого експерименту від 11.02.2020 року з фото таблицею до нього, проведеного за участі свідка ОСОБА_13 . В ході проведення якого встановлено, що свідок ОСОБА_13 в присутності понятих в приміщенні Черкаського відділу поліції та за участі стажиста розповіла та вказала, як 30.01.2020 року близько 18.20 год. на перехресті вул.Вербовецького та бул. Шевченка, водій ОСОБА_8 зайшов в автобус в кабіну водія, за ним зайшла раніше невідома особа чоловічої статі та несподівано нанесла один удар кулаком правої руки в область носу. Відповідно свідок ОСОБА_13 продемонструвала на стажорові в присутності понятих куди саме був нанесений удар, а саме в область носу (а.м.с.78-81). Даний доказ суд не покладає в основу обвинувального вироку, оскільки в ході допиту свідок ОСОБА_13 показала, що не бачила, як ОСОБА_7 завдав удар кулаком в обличчя потерпілому ОСОБА_8 та не підтвердила обставини події, які були нею відтворені та продемонстровані під час слідчого експерименті від 11.02.2020 року.

Судом досліджені характеризуючі данні обвинуваченого ОСОБА_7 .

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із спів існування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілого, свідків, оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 надані в судовому засіданні про те, що він ударів потерпілому не наносив, суд оцінює критично та розцінює їх як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого йому обвинувачення, так як його покази в цій частині повністю спростовуються дослідженими судом доказами, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред`явлене обвинувачення.

Так, потерпілий ОСОБА_8 дав свідчення, згідно яких обвинувачений ОСОБА_7 наніс йому один удар кулаком правої руки в область носу. Вказані свідчення також узгоджуються з проведеним слідчим експериментом. Також згідно висновку експерта № 02-01/155 від 17.02.2020 року вбачається, що тілесні ушкодження, встановлені у ОСОБА_8 могли виникнути за обставин на які останній вказав в протоколі проведення слідчого експерименту від 05.02.2020 року. Надані свідчення потерпілим ОСОБА_8 безпосередньо в судовому засіданні є аналогічними тим, які надавались ними під час проведення слідчих експериментів. У суду не має підстав для сумніву в правдивості свідчень потерпілого.

В ході судового розгляду встановлено, що до початку конфлікту у потерпілого були відсутні будь які тілесні ушкодження. Конфлікт відбувався лише між потерпілим та обвинуваченим. Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_15 підтвердили, що хоча вони і не бачили, як ОСОБА_7 завдавав удар потерпілому ОСОБА_8 в обличчя, але після штовханини побачили кров на обличчі у потерпілого, яка текла з носу. Жоден з свідків не підтвердив, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 , що потерпілий падав під водійське сидіння і внаслідок цього отримав ушкодження носа. Суд зважує також на ту обставину, що обвинувачений є значно молодшим та фізично розвинутим за потерпілого.

Твердження обвинуваченого надані в судовому засіданні про те, що потерпілий спровокував конфлікт та тілесні ушкодження у нього виникли внаслідок падіння від поштовху, суд також оцінює критично. Так, дані доводи спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 02-01/155 від 20.02.2020 року відповідно до якого: перелом носу зі зміщенням уламків та носової переділки не характерний для тих ушкоджень, які виникають внаслідок самоушкоджень, в результаті падіння з положення стоячи, падаючи на площину чи виступаючу поверхню.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.125 КК України умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст.65 КК України, суд також керується Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, який згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком, характеризується по місцю проживання посередньо; не працюючого; його відношення до скоєного; наявність обставини, що обтяжує покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; висновки досудової доповіді, згідно якої ризик повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюється як середній; поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, а саме - не усвідомлення скоєного та не відшкодування завданої шкоди, і на підставі викладеного суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді громадських робіт.

Суд вважає, що покарання у вигляді штрафу, виправних робіт не може бути застосовано, оскільки ОСОБА_7 ніде не працює, а покарання у вигляді обмеження волі буде надто суворим.

Суд не застосовує до обвинуваченого ОСОБА_7 положення ст.69 КК України, оскільки відсутні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого проступку підсудним, щоб дало можливість суду призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі або перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання, на підставі ст.69 КК України.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 , попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.

Вирішуючи позов прокурора в інтересах комунального некомерційного підприємства Перша Черкаська міська лікарня про стягнення витрат понесених на лікування ОСОБА_8 в сумі 3072 грн, суд прийшов до висновку про задоволення в повному обсязі з наступних підстав. Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно зі ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключному порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що в період з 03.02.2020 року по 11.02.2020 рік потерпілий ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Перша Черкаська міська лікарня» у отоларингологічному відділенні. За час перебування використано кошти на загальну суму 3072 грн, що підтверджується рахунком № 60 від 03.03.2020 року.

Первинний та уточнюючий цивільний позов ОСОБА_8 до відповідача ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд вирішує відповідно до вимог ст.ст.128, 129 КПК України (а.с.134).

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В ході судового розгляду встановлено, що в наслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , у період з 03.02.2020 року по 11.02.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Перша Черкаська міська лікарня» з діагнозом перелом кісток носа зі зміщенням уламків, дислокація носової перетинки. За час лікування в стаціонарі ОСОБА_8 придбав ліки, за що сплачував грошові кошти за проведення необхідних медичних процедур, що підтверджується фіскальними чеками та квитанціями на загальну суму 1695 грн. 30 коп. Також, в період часу з 01.02.2021 по 11.02.2021 потерпілий ОСОБА_18 перебував на лікарняному, про що свідчить лист непрацездатності, за час якого витратив кошти на ліки, що підтверджується фіскальними чеками та квитанціями на загальну суму 1607 грн 50 коп. Крім того, суд приймає до уваги та вважає дійсною упущену вигоду в розмірі 6000 грн., оскільки ОСОБА_8 з 03.02.2020 року по 11.02.2020 року та з 01.02.2021 по 11.02.2021 року, перебуваючи на посаді водія підприємства «Еліт-Транс» не мав змоги працювати, оскільки в зв`язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень перебував на вимушених лікарняних. Оскільки, позов в частині матеріальної шкоди підтверджується письмовими доказами: чеками, рахунками, виписками з медичних карток, лікарняними листками, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині матеріальної шкоди в повному обсязі.

При вирішенні питання про задоволення цивільного позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де вказано, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при рішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її спричиненні.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичної болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Таким чином, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_8 має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що йому в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 було заподіяно таку шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, принижені його честі, порушенні звичайного способу та укладу життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ч.3 ст.23 ЦК України, згідно яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням викладеного, цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого підлягає задоволенню частково, оскільки суд дійшов висновку, що підлягає до стягнення сума моральної шкоди в розмірі 10000 грн. з обвинуваченого, яка буде співрозмірною, справедливою і розумною.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України передбачено, щодо процесуальні витрати складаються, зокрема із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Встановлено, що потерпілий в інтересах якого діяв адвокат заявлено також вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу 10000 грн.

З цього приводу, суд вважає, що розмір наданої правової допомоги підлягає стягненню в повному обсязі.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на час ухвалення вироку не обирався.

Процесуальні витрати підлягають стягнення з обвинуваченого.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.370, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у вигляді громадських робіт строком 150 годин.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 витрати на лікування потерпілого ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12020251010000497 на користь КНП Перша Черкаська міська лікарня в сумі 3072 грн (кошти перерахувати: ДКСУ ум.Київ код02004947,р/р НОМЕР_1 , МФО 854018.)

Цивільний позов ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 3302,80 грн. матеріальної шкоди, 6000 грн. упущеної вигоди, а всього 9302,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 10000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 процесуальні витрати (за надання правничої допомоги) в сумі 10000 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення, з підстав, передбаченихст.394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано,набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий: ОСОБА_1