Рішення

від 26.11.2021 по справі 120/10308/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 листопада 2021 р. Справа № 120/10308/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до відкритого акціонерного товариства "Барське Автотранспортне підприємство 10513" про стягнення податкового боргу, накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий орган, позивач) з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Барське Автотранспортне підприємство 10513" (далі - ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513", відповідач). За змістом позовних вимог позивач просить стягнути з рахунків, у банках, що обслуговують ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513", кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 153354,41 грн та постановити судове рішення, яким накласти арешт на кошти та інші цінності ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513", що відкриті в установах банків, на суму податкового боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується податковий боргу сумі 153354,41 грн. Оскільки платник податків самостійно не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання у строки, встановлені законом, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення коштів відповідача з рахунків у банках, що його обслуговують, та накладення арешту на кошти та інші цінності, з огляду на відсутність майна.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 01.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. Зокрема встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

05.10.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи відзив, відповідача зазначає, що 20.02.2014 на адресу ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513" було направлено податкову вимогу, однак, як вказує відповідач, жодних роз`яснень та обґрунтувань, яким чином вказана вимога стосується наявності податкового боргу.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Барського району управління юстиції Лєбєдєвичем В.В. при примусовому виконанні виконавчого провадження №44756020 від 12.06.2014 накладено арешт на кошти ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513" в сумі 362791,80 грн, які перебувають на всіх рахунках в банках: АТ "Укргазбанк", ПАТ КБ "Хрещатик", АТ "Райфайзен Банк Аваль" у м. Києві, ПАТ КБ "Правекс-Банк", що належать ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513". Разом із тим, відповідач вказує, що арешт на кошти не знято, виконавче провадження триває, здійснення будь-яких операцій з вказаними рахунками, в тому числі сплатою податків з 2015 року не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд установив, що ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513" як суб`єкт підприємницької діяльності зареєстроване 15.07.1997, перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Вінницькій області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно з довідкою про суму податкового боргу станом на 27.08.2021 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 153354 грн, що складається з:

податку на прибуток 2820 грн, з яких 1800 грн 42523wto основний платіж, 1020 грн - штрафні санкції, 0,00 грн - пеня. Дана заборгованість виникла 22.04.2019 на підставі самостійно поданої податкової декларації з податку на прибуток №9373291206 від 09.04.2021 та податкового повідомлення-рішення №0026245205 від 12.04.2019;

податку на нерухоме майно 42523wto1442,93 грн, з яких 103,82 грн - основний платіж, 629,23 грн - штрафні санкції, 709,88 грн - пеня. Дана заборгованість виникла 22.04.2019 на підставі самостійно поданої податкової декларації з податку на нерухоме майно №9058195520 від 04.04.2018, самостійно поданої податкової декларації з податку на нерухоме майно №9025784411 від 19.02.2019, податкового повідомлення-рішення №0051025201 від 14.08.2018, податкового повідомлення-рішення №0028325204 від 19.06.2020, податкового повідомлення-рішення №0028385204 від 19.06.2020;

земельного податку - 67370,48 грн., з яких 54465,84 грн - основний платіж, 8222,84 грн - штрафні санкції, 4681,80 грн - пеня. Дана заборгованість виникла 30.08.2018 на підставі самостійно поданої податкової декларації з плати за землю №9025870781 від 19.02.2019, самостійно поданої податкової декларації з плати за землю №9058195629 від 04.04.2018, самостійно поданої податкової декларації з плати за землю №9038896280 від 28.02.2020, самостійно поданої податкової декларації з плати за землю №9018142100 від 09.02.2021, податкового повідомлення - рішення №0050985201 від 14.08.2018, податкового повідомлення-рішення №0077155205 від 06.11.2018, податкового повідомлення - рішення №0084715204 від 09.12.2019, податкового повідомлення-рішення №0035515205 від 22.05.2019, податкового повідомлення-рішення №0029600419 від 09.10.2020, податкового повідомлення-рішення №0049780413 від 29.10.2020;

податку на додану вартість - 81721 грн, з яких 78321 грн - основний платіж, 3400 грн - штрафні санкції, 0,00 грн - пеня. Дана заборгованість виникла 30.08.2018 на підставі самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9174249827 від 17.08.2018, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9200467316 від 18.08.2018, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9227237827 від 18.10.2018,самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9255515235 від 19.11.2018, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9283841503 від 19.12.2018, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9307533039 від 18.01.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9024540935 від 18.02.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9050031771 від 19.03.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9086176736 від 26.04.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9104298996 від 20.05.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9131736915 від 20.06.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9157937751 від 19.07.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9186631158 від 20.08.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9216241127 від 20.09.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9245430941 від 21.10.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9275495962 від 19.11.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9306984229 від 20.12.2019, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9332246854 від 20.01.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9029186478 від 19.02.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9056108960 від 18.03.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9078272039 від 13.04.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9140475446 від 19.06.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9171564783 від 20.07.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9207619246 від 21.08.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9236792603 від 18.09.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9270849508 від 20.10.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9306663160 від 20.11.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9338155651 від 18.12.2020, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9370234876 від 21.01.2021, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9032787825 від 23.02.2021, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №29370234876 від 21.01.2021, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9056614395 від 19.03.2021, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9089962762 від 19.04.2021, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9131181608 від 19.05.2021, самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9165419179 від 22.06.2021, податкового повідомлення-рішення №0035475205 від 22.05.2019, податкового повідомлення-рішення №0037125204 від 08.09.2020, податкового повідомлення-рішення №1039/02320405 від 10.02.2021, податкового повідомлення-рішення №2104/02320405 від 12.03.2021.

З метою стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513" ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п.п. 15.1-15.2 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом, та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк. вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення були вручені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до п. 42.1. ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно із п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, вказані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими відповідачу відповідно до вимог, встановлених ПК України.

Інформація щодо оскарження таких рішень в адміністративному та (або) у судовому порядку у суду відсутня.

Несплата відповідачем узгодженого податкового боргу в необхідних розмірах у встановлений законом термін на підставі підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податковим боргом.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України позивач, на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляв податкову вимогу № 2-25/9 від 20.02.2014 на суму податкового боргу 39191,49 грн, яка була вручена відповідачу 28.02.2014.

Однак, відповідач після надіслання вимоги суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість не погасив.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток, податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, земельного податку з юридичних осіб та з податку на додану вартість, що становить всього 153354,41 грн.

Зазначена сума боргу підтверджується сформованою позивачем інтегрованою карткою платника податків.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з вимогами п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів з платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надсилання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність у відповідача податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про необхідність стягнути з рахунків у банку, що обслуговують ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513" кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі 153354,41 грн.

Щодо позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, суд зазначає таке.

Згідно із підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Дані види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, суд вважає, що такі норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 названого Кодексу, саме і визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим.

Вказана норма та пункт 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одне одного, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість, підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме: питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, в специфічній ситуації, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Визначений у підпункті 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України механізм реалізовується постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22, якою затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).

Пунктом абзацу 1 п. 9.10 гл. 9 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 3 та 4 п. 9.10 гл. 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги / інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог / інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою / інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Як вбачається із матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вживав необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №74032943 від 29.07.2021, все майно підприємства ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513" перебуває в арешті.

Отже, у відповідача відсутнє будь-яке майно, на яке можна було б звернути стягнення у погашення податкового боргу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу в сумі 153354,41 грн, а позивачем було дотримано усіх вимог чинного законодавства України для звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банках боржника, в якого відсутнє майно, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги та наявність підстав для стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти та інші цінності ВАТ "Барське Автотранспортне підприємство 10513" у відкритих рахунках у банках, в межах суми податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки такі витрати судом не встановлено, то судові витрати з відповідача на стягуються.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Барське Автотранспортне підприємство 10513" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 153354,41 грн (сто п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят чотири гривні сорок одна копійка).

Накласти арешт на кошти та інші цінності, які перебувають на рахунках відкритого акціонерного товариства "Барське Автотранспортне підприємство 10513", відкритих в банківських установах, на суму податкового боргу 153354,41 грн (сто п`ятдесят три тисячі триста п`ятдесят чотири гривні сорок одна копійка).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 44069150)

Відповідач: відкрите акціонерне товариство "Барське Автотранспортне підприємство 10513" (23007, Вінницька область, Барський район, селище Бар, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 13313775)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович