Ухвала

від 23.11.2021 по справі 120/5871/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

23 листопада 2021 р. Справа № 120/5871/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мультян Марини Бондівни,

за участю:

представника позивача: Герасимчука О.О.

представника відповідача: Парпальос В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 19.08.2020 він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка розташована на території Іллінецької міської ради Іллінецького району Вінницької області.

26.10.2020 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №639 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

10.02.2021 року позивач повідомив Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що враховуючи принцип мовчазної згоди, він матиме право на подальше виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №О-319/0-699/6-21 від 17.02.2021 позивача повідомлено, що поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, буде погоджено у порядку визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України.

У зв`язку із тим, що земельна ділянка площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029 перейшла у комунальну власність Іллінецької міської ради Вінницької області, 12.03.2021 року позивач звернувся до Іллінецької міської ради Вінницької області із письмовою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї ж самої земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу) площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029, яка на даний час розташована території Іллінецької міської ради Вінницької області, за межами населеного пункту.

Рішенням 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області №321 від 20.05.2021 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, оскільки рішенням 9 сесії Іллінецької міської ради 8 скликання №233 від 04.03.2021 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншим особам.

На переконання позивача, зазначені вище дії відповідача є протиправними, оскільки він перший за інших громадян розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, а прийняте відповідачем рішення №233 від 04.03.2021 року свідчить про позбавлення його можливості завершити розпочату ним процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись до суду з позовною заявою та просити суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 20.05.2021 №321 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029;

- визнати протиправним та скасувати додаток 4 рішення 9 сесії 8 скликання Іллінецької міської ради Вінницької області від 04.03.2021 №233 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою іншим особам;

- зобов`язати відповідача надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029.

Ухвалою суду від 09.06.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 15.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 03.08.2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

08.10.2021 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у адміністративній справі, оскільки характер спірних правовідносин є приватноправовий, а не публічно-правовий, а тому повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

Ухвалами суду від 11.10.2021, 27.10.2021 та 09.11.2021 відкладено підготовчі судові засідання у адміністративній справі.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала заявлене клопотання та просила закрити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із належністю розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції цього спору, суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно пунктів 1, 2 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

В свою чергу, у частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Натомість, як зазначено вище, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що виникнення спірних правовідносин у даній справі, зумовлено, зокрема, незгодою позивача з діями відповідача щодо прийняття рішення №233 від 04.03.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за межами населеного пункту с. Романів - Хутір за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 54,8265 га кадастровий номер 0521282600:02:000:0029 іншим особам.

Позивач вважає, що оскільки він перший за інших осіб розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, прийняте відповідачем рішення №233 від 04.03.2021 позбавляє його можливості завершити розпочату процедуру отримання у власність земельної ділянки.

Проаналізувавши позовні вимоги позивача та їх обґрунтування, суд зауважує, що підстави позову фактично зводяться до визнання за ними першочергового права на спірні земельні ділянки, та, як наслідок, неправомірності надання іншим особам дозволу на розробку проекту землеустрою.

При цьому, слід зазначити, що земельні ділянки, на які іншим особам надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, в липні 2021 передано їм у приватну власність, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено відповідні записи.

Тобто, перевірка за критеріями, визначеними у КАС України, дотримання відповідачем встановленої законодавством процедури, вирішення порушених позивачами земельних питань щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, як результату реалізації публічно-владних управлінських функцій, у цій справі набувають другорядного значення й фактично не призводить до вирішення даного спору.

Так, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Отже, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, передачу земельних ділянок у власність чи оренду (користування), тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки в такої особи виникло право користування земельною ділянкою, яке ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.

Тобто, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення органу місцевого самоврядування, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо набуття права власності на земельну ділянку, належну на даний час іншим особам, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

В контексті зазначеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, за наявності вже зареєстрованого права на бажану позивачем земельну ділянку, не відновить порушених, на думку позивача, прав та не призведе до завершення розпочатої ним процедури отримання у власність бажаної земельної ділянки.

За вказаних обставин, суд вважає, що даний спір позбавлений ознак публічно - правового, а тому з огляду на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та предмет спору, такий повинен вирішуватись судом цивільної юрисдикції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

За змістом частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про розподіл судових, суд виходить із наступного.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 132 КАС України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, для повернення сплаченої суми судового збору, позивачем до суду повинно бути подано відповідне клопотання, а тому судом при вирішенні питання про закриття провадження у справі, рішення про повернення сплаченої суми судового збору не приймається.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача про закриття провадженні у справі - задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 120/5871/21-а за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали сторони можуть отримати 29.11.2021.

Суддя Мультян Марина Бондівна