Рішення

від 29.11.2021 по справі 360/5344/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5344/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 28 вересня 2021 року надійшла позовна заява адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2021 року форми Ф № 0296631-2407-1214.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2021 року форми Ф № 0296631-2407-1214 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік на суму 283754,30 грн.

Позивач згідно з договором купівлі-продажу від 22 червня 2018 року № 2316 є власником об`єкту нерухомого майна - складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 з, які у відповідності до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, мають код 1251.8 та відносяться до Будівель підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості .

Згідно з ЄДР основним видом діяльності позивача є код КВЕД 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний). Даний вид діяльності, у відповідності до КВЕД, знаходиться у Секції Е Будівництво , розділ 43 Спеціалізовані будівельні роботи , група 43.2 Електромонтажні, водопровідні та інші будівельно-монтажні роботи .

У відповідності до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи Будівлі промисловості та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Оскільки належний позивачу об`єкт нерухомого майна відноситься до групи Будівлі промисловості та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, то такий об`єкт не є об`єктом оподаткування.

Щодо іншої кваліфікаційної ознаки невключення об`єкта нерухомого майна до об`єктів оподаткування - використання за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, представником позивача зазначено, що вид діяльності позивача згідно з КВЕД ДК 009:2010 входить до секції F Будівництво розділ 43 Спеціалізовані будівельні роботи .

Також, відомості про здачу даного об`єкта нерухомого майна в оренду, лізинг, позичку протягом 2020 року відсутні.

Таким чином у відповідача відсутні будь-які підстави для складання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03 травня 2021 року форми Ф № 0296631-2407-1214.

Також представник позивача зауважив, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року в справі № 360/3184/20 за позовом адвоката Суткового А.М. в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення встановлено, що об`єкт нерухомого майна - склади негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , розташовані за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, які належать громадянину України ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу № 2316 від 22 червня 2018 року, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою від 30 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (арк. спр. 15-16).

Від представника ГУ ДПС у Луганській області 18 жовтня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 20-28).

ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна: складу негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 13108,2 кв. м, яке належить йому на праві приватної власності за договором купівлі продажу від 02 червня 2018 року за № 2316, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1587097444129.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради шістдесят п`ятої (позачергової) сесії сьомого скликання від 12 червня 2019 року № 3712 встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 0,5 % за 1 кв. м від розміру мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата на 01 січня 2020 року становила 4723,00 грн, відповідно ставка 0,5 % від її розміру - 23,615 (за 1 кв. м.).

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) платників звільнено від сплати податку на нерухомість за березень 2020 року.

На підставі зазначеного, ГУ ДПС у Луганській області направлено позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2021 року форми Ф № 0296631-2407-1214, за яким податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельні ділянки, за 2020 рік складає 283754,30 грн, яке розраховується: розмір мінімальної заробітної плати за 2020 рік - 4723,00 грн, ставка 0,5 % =23,615 грн (за 1 кв. м.), загальна площа об`єкта 13108,20 кв. м = 283754,30 грн за 11 місяців 2020 року. Таким чином, позивач має сплатити за 2020 рік податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі - 283754,30 грн.

Позивач хибно вважає, що належне йому нерухоме майно відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 лютого 2020 року в справі № 820/3556/17, надання податкової пільги за цим підпунктом можливе за умови (з врахуванням виду діяльності власника) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Натомість, надані в матеріали справи № 360/3184/20 документи: договори про надання послуг відповідального зберігання від 08 червня 2018 року № 28/06/18 та від 30 червня 2018 року № 28/06/18, укладені позивачем з ТОВ НВП Сєвєродонецький завод опорів , ТОВ Укренергогрупп строком на 3 роки; акти приймання-передачі товарів на відповідальне зберігання, свідчать, що позивач використовує склад з метою надання послуг зі зберігання матеріальних цінностей інших підприємств та отримує за це грошову винагороду. Відтак, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки не використовується відповідачем безпосередньо для здійснення власної промислової діяльності.

Відповідач звертає увагу, що коди КВЕД за напрямками господарської діяльності позивача, як фізичної особи - підприємця, свідчать про те, що позивач має право надавати різного роду послуги, в тому числі й послуги з будівельних робіт. Отже саме послуги, а не матеріальні об`єкти (товар кінцевого виробництва, товарів промисловості) має право реалізовувати позивач відповідно до зазначених напрямків своєї діяльності. Таких напрямків діяльності позивача, що пов`язані з виробництвом певного виду матеріальних об`єктів (товарів кінцевого виробництва, товарів промисловості, наприклад будівельних матеріалів, тощо), за відомостями цього реєстру не передбачено. Таким чином господарська діяльність позивача не направлена на виготовлення нової продукції.

На підставі викладеного ГУ ДПС у Луганській області вважає податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2021 року форми Ф № 0296631-2407-1214 законним, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача 29 жовтня 2021 року подано відповідь на відзив (арк. спр. 43-44).

Від представника відповідача 04 листопада 2021 року надійшли заперечення (арк. спр. 46-53).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 21 листопада 2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, видами діяльності якого є: 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи (основний), 43.34 Малярні роботи та скління, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 79.11 Діяльність туристичних агентств, 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність, 82.20 Діяльність телефонних центрів, 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у., 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти, 47.53 Роздрібна торгівля килимами, килимовими виробами, покриттям для стін і підлоги в спеціалізованих магазинах, 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 56.29 Постачання інших готових страв, 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, що підтверджено детальною інформацією про фізичну особу-підприємця з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 9).

Позивач є власником об`єкту нерухомого майна - складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , загальною площею 13108,2 кв. м, розташованих на земельній ділянці площею 0,9604 га, кадастровий номер 4412900000:07:001:0012, за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 4з, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22 червня 2018 року № 2316, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (арк. спр. 6-7, 8).

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у Луганській області від 03 травня 2021 року форми Ф № 0296631-2407-1214 позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 , за 2020 рік у розмірі 283754,30 грн (арк. спр. 5).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.

Пунктом 12.4 статті 12 Податкового кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать:

встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом (підпункт 12.4.1);

визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу (підпункт 12.4.2);

прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (підпункт 12.4.3).

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі (підпункт 14.1.129-1 пункту 14.1);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1).

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 266 Податкового кодексу України врегульовано питання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт 266.1.1 пункту 266.1, підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи Будівлі промислові та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (абзац перший підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна - складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 13108,2 кв. м.

Рішенням Сєвєродонецької міської ради шістдесят п`ятої (позачергової) сесії сьомого скликання від 12 червня 2019 року № 3712 Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України згідно з додатком 2, зокрема ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для складів спеціальних товарних (у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, має код 1252.5), що перебувають у власності фізичних осіб, за 1 кв.м. бази оподаткування, складає 0,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року (арк. спр. 57, 58-63).

Законом України від 14.11.20119 № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 2020 року - 4723 гривні.

На підставі рішення Сєвєродонецької міської ради шістдесят п`ятої (позачергової) сесії сьомого скликання від 12 червня 2019 року № 3712 Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2020 рік відповідачем зроблено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , згідно з яким сума податку за нерухоме майно - складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 13108,2 кв. м, за 11 місяців 2020 року складає 283754,30. У розрахунку вказано, що ставка 0,5 % - 23,62 грн (за 1 кв. м); загальна площа об`єкта нежитлової нерухомості 13108,2 кв. м; щомісячна сума податку - 25795,85 грн (арк. спр. 34).

Відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2021 року форми Ф № 0296631-2407-1214, яким до сплати визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2020 рік в сумі 283754,30 грн.

Правильність та обґрунтованість математичного розрахунку суми податку позивачем не оспорюється.

Спірним питанням цієї справи є саме наявність правових підстав для звільнення позивача від сплати цього податку відповідно до вимог підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

За встановлених у справі обставин, суд погоджується з твердженнями позивача, що види його господарської діяльності, у відповідності до КВЕД, знаходиться у Секції Е Будівництво , розділ 43 Спеціалізовані будівельні роботи , група 43.2 Електромонтажні, водопровідні та інші будівельно-монтажні роботи .

Проте, суд не погоджується з твердженнями позивача, що належні йому склади негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , за адресою: місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 4з, загальною площею 13108,2 кв. м, у відповідності до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, мають код 1251.8 та відносяться до Будівель підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості .

Так, за кодом 125 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 класифікуються Будівлі промисловості та склади .

Згідно з кодом 1251 Будівлі промисловості цей клас включає: - криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням. Цей клас не включає: - резервуари, силоси та склади (1252); - будівлі сільськогосподарського призначення (1271); - комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

Відповідно до опису за кодом 1252 Резервуари, силоси та склади цей клас включає: - резервуари та ємності; - резервуари для нафти та газу; - силоси для зерна, цементу та інших сипких мас; - холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також: - складські майданчики. Цей клас не включає: - сільськогосподарські силоси та складські будівлі, що використовуються для сільського господарства (1271); - водонапірні башти (2222); - нафтотермінали (2303).

З наведених описів класів Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 слідує, що представник позивача помилково класифікує належні позивачу склади негорючих будівельних матеріалів за кодом 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості .

Суд вважає, що належні позивачу нежитлові приміщення - склади негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , за адресою: місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, будинок 4з, загальною площею 13108,2 кв. м, у відповідності до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 слід класифікувати за кодом 1252.5 Склади спеціальні товарні .

Проте, неправильна класифікація позивачем належного йому нерухомого майна за кодом 1251.8 Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, на яку зауважив відповідач, не змінює тієї обставини, що таке нерухоме майно все одно віднесено до групи Будівлі промислові та склади (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, але за іншим кодом класифікації.

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначальним для вирішення даної справи є встановлення обставин щодо використання належних позивачу будівель промисловості за їх функціональним призначенням в його господарській діяльності.

Такого висновку суд дійшов з огляду на викладену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2020 року в справі № 820/3556/17 правову позицію, згідно з якою: Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки будівлі промислові , які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт ґ підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівель промисловості , зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій будівлі промислові , законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

[…]

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

[…]

З урахуванням наведеного судова палата в цій справі вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа № 806/2676/17, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду) .

Однак, позивач, стверджуючи про використання складів негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 13108,2 кв. м, за їх функціональним призначенням у власній господарській діяльності, не надав суду жодних доказів цих обставин.

В обґрунтування існування правових підстав для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач вказує на обставини, встановлені постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року в справі № 360/3184/20 за позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Проте, суд зауважує, що в цій справі предметом спору було податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік, тобто використання позивачем у господарській діяльності належних йому складів негорючих будівельних матеріалів за їх функціональним призначенням протягом іншого податкового періоду - 2019 року, тому встановлена вказаним рішенням обставина, що належні позивачу об`єкти нерухомого майна - склади негорючих будівельних матеріалів літ. А-5Н, а , за адресою: АДРЕСА_1 з, загальною площею 13108,2 кв. м, використовувалися ним як необхідна складова виробничого ланцюжка його виробничої/підприємницької діяльності, тобто не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не може вважатися обставиною, звільненою від доказування відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до чинного законодавства, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, керуючись положеннями статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ ВП 44082150) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова