Вирок

від 29.11.2021 по справі 518/791/21

ШИРЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ширяївський районний суд Одеської області

29.11.2021 Справа №: 518/791/21 Провадження № 1-кп/518/53/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ширяєве кримінальне провадження № 12021168260000001 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валентинівка, Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном на строк 1 рік, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець с. Петровірівка, Березівського району, Одеської області, будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, останнього разу 27.02.2020 року Любашівським районним судом Одеської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном на строк 1 рік, маючи не зняту та не погашену судимість, необхідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та в період іспитового строку вчинив новий корисливий злочин за наступних обставин.

21 січня 2021 року о 15:55 годин ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні автостанції, ТОВ «Ширяївське автотранспортне підприємство 15167», код ЄДРПОУ 03118050, що розташоване за адресою смт. Ширяєве, Березівського району, Одеської області по вулиці Соборній, 119, керуючись корисливими мотивами направленими на заволодіння чужого майна, діючи повторно, скориставшись відсутністю касира, підійшов до приміщення каси, вхідні двері якого були закриті, однак не зачиненні на замикаючий пристрій, відчинивши їх проник до вказаного приміщення. Знаходячись в приміщенні каси ОСОБА_4 переслідуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, відчинив одну із шухляд робочого столу касира де виявив грошові кошти купюрами різних номіналів. Після чого ОСОБА_4 забрав із шухляди кошти в сумі 8 465 (вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять) гривень та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив ТОВ «Ширяївське автотранспортне підприємство 15167» матеріальну шкоду на загальну суму 8465 (вісім тисяч чотириста шістдесят п`ять) гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини обвинувачення та визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, що йому інкриміновано органом досудового розслідування,шкодує за вчинене.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3ст. 349 КПК України.

Суд, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 3ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), крадіжка вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення.

Відповідно до частини 1статті 1 КК Україницей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положеньст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосувати як джерело праваКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлені.

Згідно висновку досудової доповіді відносно ОСОБА_4 орган пробації на підставі інформації, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , його спосіб життя, історію правопорушень, високу ймовірність вчинення повторного правопорушення та дуже високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства у тому числі для окремих осіб. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Таким чином, при визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його характер та наслідки, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який схильний до вчинення корисливих злочинів, небажання його ставати на шлях виправлення, спосіб життя (не працюючий, раніше судимий), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає не прийнятні соціальні зв`язки; позицію потерпілого щодо відсутності претензій до обвинуваченого, а також прокурора про доцільність призначення покарання за ч. 3ст. 185 КК Україниу виді позбавлення волі; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення а саме: його класифікацію за ступенем тяжкості, передбачену ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, з визначенням остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 даного Кодексу, у виді позбавлення волі.

Також, суд враховує, те що системний аналіз положень КК України свідчить, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України. У разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК Українипро звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Суд враховує, що вироком Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном на строк 1 рік, з покладенням обов`язків, передбаченихст. 76 КК України, новий злочин ОСОБА_4 вчинено в період іспитового строку, а саме 21 січня 2021 року.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначеннями судами кримінального покарання» наголошено, що згідно з частиною 2 статті 75 КК України, суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту частини 3 статті 78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин в період іспитового строку, а також вимоги статей 71, 78 КК України, положення пунктів 10, 26 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально і про неможливість застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

Відтак, підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у межах санкції частини 3ст. 185 КК України, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити, згідно положеньст. 100 КПК України.

Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно до ч. 2ст. 124 КПК України та вважає за необхідне стягнути їх з обвинуваченого.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, до обвинуваченого не застосовувався та, враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178 КПК України, підстави для його обрання, на даному етапі, відсутні.

Керуючись ст. ст.381-382, ст. ст.368-371,373-374,376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

В силу ч. 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, визначеного вироком Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року, остаточно визначити покарання у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави витрати за проведення судової експертизи, в сумі 2745 (дві тисячі сімсот сорок п`ять) гривень 92 копійки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6ст. 376 КПК Україникопію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_6