Постанова

від 18.11.2021 по справі 520/7021/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 р.Справа № 520/7021/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Величко Р.С.

представник відповідача Красникова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.06.21 по справі № 520/7021/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС"

до Слобожанської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати Рішення Слобідської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2021/000057/2 від 20.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС" до Слобожанської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність обов`язкових документів не відповідає дійсності.

Позивач вважає, що твердження про неподання платіжного документу на підтвердження оплати за інвойсом від 21.12.2020 року № 1 не вірне: сума в контракті (додаток 1) - 12 626,9 дол США; сума в інвойсі - 12 626,9 дол США; сукупна сума двох платіжних доручень № 35 від 22.12.2020 року та № 37 від 06.01.2021 року складає 12 626, 9 дол. США.

Тобто документи надано, вони є в матеріалах справи, але не досліджені судом першої інстанції.

Позивач наголошує, що при аналізі всіх документів у сукупності видно, що оплата за договором була проведена в розмірі визначеному договором.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції зроблено не вірний висновок, щодо не співпадіння вартості товару зазначеного в інвойсі та митній декларації країни відправлення від 23.12.2020 року № Е3221, що як наслідок унеможливлює визначити митну вартість товару за першим методом.

Так виробником товару є Сирія, а постачальником товару за контрактом є Турецька компанія, яка фактично купила необхідний нам товар дешевше та перепродала дорожче. Але ж суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що виробник та постачальник одна і та сама компанія.

На думку позивача, відповідачу було надано всі документи для визначення митної вартості товару за першим методом.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача в якому зазначає, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. При цьому розрахунки робляться на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідач наголошує, що контроль правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за №UA807170/2021/002648 від 20.01.2021 здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Відповідач вважає, що в результаті вивчення поданих до митного оформлення документів, перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого і за, ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено наведені обставини.

Відповідач вважає, що підставою для запиту у декларанта додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ стали наявні розбіжності в документах, обґрунтовані підстави митного органу вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а також документи подано до митного оформлення не містили відомостей щодо ціни, що була сплачена за товар.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.01.2021 до митного поста Харків-товарний Слобожанської митниці Держмитслужби ТОВ ФЛЄКСС була подана митна декларація за номером №UA807170/2021/002648 на товар: Пластмаси, полімерні матеріали у первинних формах, поліетилентерефталат (ПЕТ), що має в`язкість 73мл/г, у вигляді шматків та крихти неправильної форми з розміром фракцій 8-12 мм (факт. 11мм): ПЕТ пластівці прозорі CW - 24282,5 кг. Торговельна марка: нема даних Виробник: Muhannad Issa Suleiman Країна виробництва: SY .

Вказаний товар надійшов на адресу ТОВ ФЛЄКСС в рамках контракту №11/1-20 від 30.11.2020 з Muhannad Issa SuleimanC/O LAMARCO COMPANY LTD, Сирія.

У вказаній ЕМД митна вартість товару позивача була визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. Класифікатор документів, затверджено наказом Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012.

Разом з ЕМД №UА807170/2021/002648 від 20.01.2021 для декларування товарів були надані документи, зазначені в графі 44.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення оформлене з додержанням вимог ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до п.23 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України передбачено, що митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до положень ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Як передбачено положеннями ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.8 ст.257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України, підставами для видання органом доходів і зборів письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, положеннями ч.4 ст.53 Митного кодексу України визначено, що обґрунтоване припущення Митниці про існування взаємозв`язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч.1 ст.55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Судова колегія зазначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із ч.4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Приписами ч.3 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч.1 ст.64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64).

Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості Митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст.60 Митного кодексу України, де, зокрема, вказано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч.2 ст.60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч.3 ст.60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч.4 ст.60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч.5 ст.60).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає, що позивачем було виконано вимоги ч. 2 ст. 53 МКУ та надано відповідачу наступні документи для підтвердження митної вартості: контракт з постачальником № 11/1-20 від 30.11.2020 р.; специфікацію № 1 від 30.11.2020 р. до Контракту, в якій сторони узгодили асортимент, кількість, вартість товару; Додаткова угода № 1 від 18.12.2020 р.; Інвойс № 1 від 21.12.2020р.; пакувальний лист № б/н від 21.12.2020; прайс лист від 15.12.2020 р.; експортна декларація Е3221 від 23.12.2020 р.; платіжне доручення № 35 від 22.12.2020 року та № 37 від 06.01.2021 року; висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза № 94 від 19.01.2021 року.

При аналізі вказаних документів, як кожного окремо так і в їх сукупності, вбачається, що всі числові показники в наявності, надані документи і по формі і по суті відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів, вважає, що позивачем було надано всі наявні документи, які можуть бути при проведені господарської операції.

Колегія суддів вважає, помилковими доводи відповідача, про неподання платіжного документу на підтвердження оплати за інвойсом від 21.12.2020 року № 1, так сума в контракті (додаток 1) - 12 626,9 дол США; сума в інвойсі - 12 626,9 дол США; сукупна сума двох платіжних доручень № 35 від 22.12.2020 року та № 37 від 06.01.2021 року складає 12 626, 9 дол. США.

Крім того, в платіжному дорученні № 35 від 22.12.2020 року, в даті інвойсу допущена числова описка, а саме інвойс № 1 має дату 21.12.2020 року, а в платіжному дорученні помилково зазначено, що оплата здійснена на підставі інвойсу №1 від 18.12.2020 року, при цьому посилання на контракт вірне.

Проте, при аналізі матеріалів справи у сукупності колегією суддів встановлено, що оплата за договором була проведена в розмірі визначеному договором.

Щодо доводів відповідача, стосовно неподання страхового полісу, який є обов`язковим документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ та п. 2.3 Контракту, колегія суддів зазначає наступне.

Поставка за контрактом здійснювалась на умовах CIF Одеса відповідно до правил Інкотермс 2010, де страхування та транспортування вже входить у вартість товару/поставки та здійснюється постачальником.

Зі змісту вимоги п. 8 ч. 2 ст. 53 МКУ, вбачається обов`язковість страхового документу, якщо страховка не входить у вартість поставки.

Щодо неспівпадіння вартості товару зазначеного в інвойсі та митній декларації країни відправлення від 23.12.2020 року № Е3221, колегія суддів зазначає наступне.

В судовому засіданні суду пеляційної інстанції, з пояснень представника позивача встановлено, що вказана декларація надавалась відповідачу для пояснення походження ціни за контрактом, оскільки товар з даної країни ввозився в перше. Вказана декларація стосується відносин виробника та постачальника, а це різні компанії, тому ціна на товар і не повинна збігатися. Так, виробником товару є Сирія, а постачальником товару за нашим контрактом є Турецька компанія, яка фактично купила необхідний товар дешевше та перепродала дорожче.

Отже, колегія суддів доходить висновку про помилковість доводів відповідача, що виробник та постачальник одна і та сама компанія.

Таким чином, в зв`язку з наведеним, вказана декларація не повинна братися до уваги при визначенні митної вартості товару та не є обов`язковою для пред`явлення у відповідності до ст. 53 МКУ.

Надаючи оцінку Висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 19.01.2021 р. № 94, який було отримано позивачем на підтвердження митної вартості товару ринковим цінам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Товар за Контрактом - ПЕТ (поліетилентерефталат), виготовляється в процесі обробки нафтопродуктів, та є створеним продуктом. В свою чергу ПЕТ також переробляється в іншу продукцію, а тому є вторинною сировиною.

Первинна форма товару - це інше поняття, яке визначено в кодах УКТ ЗЕД (товарна позиція 3901-3914) та означає, що це форма товару у вигляді:

А) рідини і пасти, включаючи дисперсії (емульсії та суспензії) та розчини;

Б) блоки неправильної форми, шматки (грудки), порошки (включаючи формувальні порошки), гранули, пластівці та подібні об`ємні форми, які також по суті можуть бути вторинною сировиною.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС" було придбано товар - ПЕТ, що є вторинною сировиною, а первинна форма його у виді пластівців та гранул.

Графа митної декларації 31 заповнюється за рекомендаціями та кодами товарів, які визначені УКТ ЗЕД, що було вірно зроблено позивачем.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та аналізуючи наведене нормативне регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було надано відповідачу всі документи для визначення митної вартості товару за першим методом.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду від 12.03.2021 року по справі 808/3837/16, спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками й наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено в митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив помилкові висновки.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року по справі № 520/7021/21, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 по справі № 520/7021/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛЄКСС" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Слобідської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2021/000057/2 від 20.01.2021.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 29.11.2021 року