Постанова

від 29.11.2021 по справі 320/8977/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8977/20 Головуючий у І інстанції - Василенко Г.Ю.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, треті особи: Приватне сільськогосподарське підприємство Переселенське-К , Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Пульс , про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2020 №176642-5505-1016, яким їй нараховане податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 517, 27 грн, посилаючись на те, що висновок податкового органу про наявність у неї податкового боргу є помилковим.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що після укладення договору користування землею, обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме юридична особа, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем, яким в даному випадку є Приватне сільськогосподарське підприємство Переселенське-К .

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Пульс , яке є платником єдиного податку 3 групи, правові підстави для звільнення власника такої земельної ділянки від сплати земельного податку відсутні. Крім того, відповідач ставить під сумнів реальність договору про співпрацю, який укладений між ТОВ Агро Пульс та ПСП Переселенське-К .

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

ТОВ Переселенське-К подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких воно просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0003, загальною площею 1, 9497 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

21.08.2013 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Пульс , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки №б/н, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0003, загальною площею 1,9497, яка знаходиться на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

Як вбачається з акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, позивач передав в оренду земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,9497 га, яка знаходиться на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, а орендар прийняв земельну ділянку згідно договору оренди №б/н від 21.08.2013 і зобов`язується використовувати її у відповідності до мети визначеної у договорі.

01.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Пульс (сторона 2) та Приватним сільськогосподарським підприємством Переселенське-К (сторона 1) був укладений договір про співпрацю №02/18, предметом якого є співпраця Сторін в процесі здійснення господарської діяльності, визначена у розділі 2 цього договору. Пунктом 2.1.4 договору визначено, що сторона 2 зобов`язується для забезпечення співпраці надати можливість стороні 1 безперешкодно та на власний розсуд обробляти земельні ділянки, які належать стороні 2 на праві власності або праві користування з правом засіву, вирощування та збору на них сільськогосподарських культур. Усі вирощені культури та зібрані на умовах цього договору продукція є власністю сторони 1, яка вправі розпоряджатися ними на власний розсуд з метою отримання прибутку.

Судом встановлено, що землекористувачем належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0003, починаючи з 01.05.2018 є Приватне сільськогосподарське підприємство Переселенське-К , яким і було сплачено податок.

20.05.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення №176642-5505-1016, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 517, 27 грн.

Незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями обумовили її звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п.п. 36.1, 36.2, 36.4 ст. 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктами 38.1 та 38.2 ст. 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п.п.14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Статтею 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як вбачається зі ст. 13 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в користування з метою провадження господарської діяльності підприємства, а майнові права на вказану земельну ділянку передаються до складеного капіталу такого підприємства, яке реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю. Саме з таких підприємств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0003, загальною площею 1,9497 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Як зазначалось вище, 21.08.2013 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Пульс , як орендарем, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки №б/н, яка була передана ТОВ Агро Пульс відповідно до акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.6 договору сплата всіх податків, зборів, що випливають з даного Договору проводиться орендарем у встановленому законодавством порядку.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Пульс (сторона 2) та Приватним сільськогосподарським підприємством Переселенське-К (сторона 1) був укладений договір про співпрацю №02/18, щодо земельної ділянки позивача.

Пунктом 2.1.4 договору визначено, що сторона 2 зобов`язується для забезпечення співпраці надати можливість стороні 1 безперешкодно та на власний розсуд обробляти земельні ділянки, які належать стороні 2 на праві власності або праві користування з правом засіву, вирощування та збору на них сільськогосподарських культур. Усі вирощені культури та зібрані на умовах цього договору продукція є власністю сторони 1, яка вправі розпоряджатися ними на власний розсуд з метою отримання прибутку.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є Приватне сільськогосподарське підприємство Переселенське-К , а відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем.

Сторонами у справі не заперечується що Приватне сільськогосподарське підприємство Переселенське-К сплатило податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3222286000:02:010:0003, загальною площею 1,9497 га, яка знаходиться на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що сплата позивачем визначених контролюючим органом податкових зобов`язань спірним рішенням за земельну ділянку з кадастровим номером 3222286000:02:010:0003, площею 1,9497 га матиме своїм наслідком подвійне оподаткування.

Щодо посилання апелянта на неможливість застосувати до позивача приписи п. 281.3 ст. 281 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 281 ПК України передбачені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб.

Зокрема, п. 281.3. ст. 281 ПК України встановлює, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Колегія суддів зауважує, що ні позивач, ні Приватне сільськогосподарське підприємство Переселенське-К не вимагають застосування пільг до себе щодо сплати земельного податку, що підтверджується фактом сплати такого Приватним сільськогосподарським підприємством Переселенське-К за відповідну земельну ділянку.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова