Рішення

від 27.10.2021 по справі 372/2105/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2105/21

Провадження № 2-1322/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 жовтня 2021 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Денисенко Ю.С.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Обухівської міської ради, відділ у Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про виділ майна в натурі, визнання припиненим права власності, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про виділ майна в натурі, визнання припиненим права власності, визнання права власності, в якій просив:

-визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку виділу в натурі 49/100 частки із спільної часткової власності, право власності на земельну ділянку площею 3192 (три тисячі сто дев`яносто два) квадратних метрів (0,0392 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0075, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, і належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2008 року серії НОМ № 215881, реєстраційний номер 445.

-визнати припиненим право часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку загальною площею 6455 (шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) квадратних метрів (0,6455 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0044, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

-визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку виділу в натурі 42/100 частки із спільної часткової власності, право власності на земельну ділянку площею 8078 (вісім тисяч сімдесят вісім) квадратних метрів (0,8078 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0072, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, і належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2008 року серії НОМ № 215879, реєстраційний номер 447.

-визнати припиненим право часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку загальною площею 19459 (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) квадратних метрів (1,9459 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0038, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Обґрунтовуючи позовну заяву зазначив, що за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу він придбав частини двох земельних ділянок у відповідачів на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області. При державній реєстрації права власності виявилось, що відповідачі продали інші частини своїх ділянок, а новий їх власник об`єднав їх у одну земельну ділянку. Таким чином, фактично відбувся поділ спірних земельних ділянок на частини, однак відсутність юридичного оформлення такого виділу в натурі часток земельних ділянок через зміну власника та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів перешкоджає позивачеві реалізувати своє право власності на придбані земельні ділянки та завершити процедуру державної реєстрації свого права власності на фактично виділені частини земельних ділянок.

13 серпня 2021 року винесено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання.

14 вересня 2021 року винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність. Позові вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоч про день, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачі відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження, до суду не подавали, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 березня 2008 року, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, Щур Н.Р. було посвідчено нотаріальний договір купівлі-продажу частини земельної ділянки (серії НОМ № 215881, реєстраційний номер 445), згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купив 49/100 частини земельної ділянки площею 3192 (три тисячі сто дев`яносто два) квадратних метрів (0,3192 га) від земельної ділянки загальною площею 6455 (шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) квадратних метрів (0,6455 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0044, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка, частина якої була відчужена, належала ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №946166, виданого на підставі розпорядження Обухівської райдержадміністрації за № 1194 від 07 вересня 2007 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733100369 від 10 жовтня 2007 року.

Також, 05 березня 2008 року, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, Щур Н.Р. було посвідчено нотаріальний договір купівлі-продажу частини земельної ділянки (серії НОМ № 215879, реєстраційний номер 447), згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив 42/100 частини земельної ділянки площею 8078 (вісім тисяч сімдесят вісім) квадратних метрів (0,8078 га) від земельної ділянки загальною площею 19459 (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) квадратних метрів (1,9459 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0038, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка, частина якої була відчужена, належала ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №946189, виданого на підставі розпорядження Обухівської райдержадміністрації за № 1194 від 07 вересня 2007 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733100385 від 10 жовтня 2007 року.

Згідно ст. 5 Земельного кодексу України , одними з принципів земельного законодавства є принцип невтручання держави в здійснення громадянами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом та принцип забезпечення гарантій прав на землю.

Згідно ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України, відповідно до п. а ч. 1 ст. 81 ЗК України (в редакції від 01.02.2008, на час виникнення правовідносин) набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 373 ЦК України (в редакції від 14.06.2007, на час виникнення правовідносин) право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції від 01.02.2008), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Частина 1 ст. 126 Земельного кодексу України в редакції від 01.02.2008, передбачала, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, відповідно вимог законодавства, до 01 січня 2013 року право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом, а право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчувалось також:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину.

За положеннями статей 181 , 182 ЦК України , земельні ділянки, житлові будинки, будівлі, споруди є нерухомим майном, щодо яких проводиться державна реєстрація прав.

При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз`яснює, що вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК ).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК ) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК ).

До державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК . При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов`язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК ), а покупець є його законним володільцем. У разі укладення нового договору про відчуження раніше переданого покупцю майна без розірвання попереднього договору чи визнання судом його недійсним продавець несе відповідальність за його невиконання у виді відшкодування збитків новому покупцеві.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 87 ЗК України , право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 88 ЗК України , володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення.

Положеннями ч. 1 ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною третьої цієї статті передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У статті 367 ЦК України визначено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач у позовній заяві стверджує, що під час проведення відповідних реєстраційних дій щодо своєї частки земельної ділянки йому стало відомо про відчудження відповідачами частин вказаних вище земельних ділянок. В межах розгляду справи це ніким не спростовано.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 було продано свою частку в розмірі 51/100 частини земельної ділянки площею 3263 (три тисячі двісті шістдесят три) квадратних метрів (0,3263 га) від земельної ділянки загальною площею 6455 (шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) квадратних метрів (0,6455 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0044, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_3 було продано свою частку в розмірі 58/100 частини земельної ділянки площею 11381 (одинадцять тисяч триста вісімдесят один) квадратний метр (1,1381 га) від земельної ділянки загальною площею 19459 (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) квадратних метрів (1,9459 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0038, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Новим власником вищевказаних часток земель ОСОБА_5 було їх об`єднано в одну земельні ділянку загальною площею 14644 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок чотири) квадратні метри або 1,4644 га та визначено єдиний кадастровий номер 3223186200:02:003:0073.

Водночас, згідно інформації державного кадастрового реєстратора відділу в Обухівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, 49/100 (0,3192 га) частина земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:02:003:0044, площею 0,6455 га, для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, яка належала ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №946166 за № 010733100369 від 10.10.2007 року була відчужена ОСОБА_1 на підставі договору №445 від 05.03.2008 року. В результаті, згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 3192 (три тисячі сто дев`яносто два) квадратних метрів (0,3192 га), у зв`язку з виявленою помилкою в Державному реєстрі земель, а саме: присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів, кадастровий номер земельної ділянки було змінено з 3223186200:02:003:0044 на 3223186200:02:003:0075, що відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3221668832021 від 28.01.2021 та цього листа відповідає чинному індексно кадастровому поділу.

Отже, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 фактично відбувся розподіл в натурі земельної ділянки, яка належала їм на праві спільної часткової власності, внаслідок чого утворилося дві окремі земельні ділянки: ОСОБА_1 виділено земельну ділянку із кадастровим номером 3223186200:02:003:0075 площею 0,3192 га, а відповідачу ОСОБА_2 виділено земельну ділянку із кадастровим номером 3223186200:02:003:0044 площею 0,3263 га.

Також, згідно інформації державного кадастрового реєстратора відділу в Обухівському районі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, 42/100 (0,8078 га) частина земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:02:003:0038, площею 1,9459 га, для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, яка належала ОСОБА_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №946189 за № 010733100385 від 10.10.2007 року була відчужена ОСОБА_1 на підставі договору №447 від 05.03.2008 року. В результаті, згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 8078 (вісім тисяч сімдесят вісім) квадратних метрів (0,8078 га), у зв`язку з виявленою помилкою в Державному реєстрі земель, а саме: присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів, кадастровий номер земельної ділянки було змінено з 3223186200:02:003:0038 на 3223186200:02:003:0072, що відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3221668652021 від 28.01.2021 та цього листа відповідає чинному індексно кадастровому поділу.

Отже, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 фактично відбувся розподіл в натурі земельної ділянки, яка належала їм на праві спільної часткової власності, внаслідок чого утворилося дві окремі земельні ділянки: ОСОБА_1 виділено земельну ділянку із кадастровим номером 3223186200:02:003:0072 площею 0,8078 га, а відповідачу ОСОБА_3 виділено земельну ділянку із кадастровим номером 3223186200:02:003:0038 площею 1,1381 га.

Формування земельної ділянки, як передбачає частина 1 статті 79-1 ЗК України , полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.10 ст.79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою КМУ №1127 від 15.12.2015 р., реєстрації права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186200:02:003:0075 площею 0,3192 га, яка сформована після поділу, та на земельну ділянку із кадастровим номером 3223186200:02:003:0072 площею 0,8078 га, яка сформована також після поділу, можлива лише на підставі нотаріально посвідченого договору про поділ спільного майна або рішення суду.

Тобто, між сторонами дійсно наявний спір щодо виділу часток із спільного часткового майна в зв`язку з неможливістю посвідчення права власності через відсутність нотаріально посвідченого договору про поділ спільного майна та через те, що земельні ділянки площею 0,6455 та 1,9459 га припинили своє існування і про них відсутні відомості у Державному земельному кадастрі, і внаслідок такої ситуації позивач ОСОБА_1 не має можливості реалізувати своє право власності (володіння) на належні йому земельні ділянки (їх частини).

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч.1,4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

На підставі ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов`язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму, а статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.334 ЦК України , право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Частиною 4 статті 334 ЦК України (в редакції від 14.06.2007) передбачено, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 210 , частини третьої статті 640 ЦК України у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації. Договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно зі ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає способи захисту прав на земельні ділянки. Так, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Виходячи із вказаних положень Конституції України, Земельного та Цивільного кодексів України Позивач, як володілець майна має право на захист цього права та таке право гарантується державою. Тобто, у разі неможливості реалізації свого права держава, в особі судів, забезпечує захист права власності.

Суд вважає можливим захистити право власності позивача шляхом визнання за ним права особистої приватної власності та припинення права спільної часткової власності відносно спірних земельних ділянок, оскільки обраний позивачем спосіб захисту його інтересів ґрунтується на законі.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодекос випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки під час судового розгляду факт порушення прав позивача доведений належними і допустимими доказами, а відповідачі всупереч вимогам ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України не подали заперечень на позов та їх не довели, не спростували покладених в основу позову доводів та обставин.

Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на законі та зібраних у справі доказах, тому позов слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати слід покласти на відповідачів повністю у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 14, 19, 41, 55, 121 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 78, 79-1, 81, 87, 88, 125, 126, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 181, 182, 210, 319, 321, 328, 334, 356, 358, 364, 367, 373, 391, 392, 396, 655, 657 Цивільного кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку виділу в натурі 49/100 частки із спільної часткової власності, право власності на земельну ділянку площею 3192 (три тисячі сто дев`яносто два) квадратних метрів (0,0392 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0075, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, і належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2008 року серії НОМ № 215881, реєстраційний номер 445.

Визнати припиненим право часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку загальною площею 6455 (шість тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) квадратних метрів (0,6455 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0044, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку виділу в натурі 42/100 частки із спільної часткової власності, право власності на земельну ділянку площею 8078 (вісім тисяч сімдесят вісім) квадратних метрів (0,8078 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0072, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, і належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 березня 2008 року серії НОМ № 215879, реєстраційний номер 447.

Визнати припиненим право часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку загальною площею 19459 (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят дев`ять) квадратних метрів (1,9459 га), кадастровий номер 3223186200:02:003:0038, що розташована на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з ОСОБА_2 (прож. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (прож. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі по 1 816 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.В.Кравченко