Рішення

від 18.11.2021 по справі 141/706/21

ОРАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/706/21

Провадження №2/141/408/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

сторони в судове зсідання не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №141/706/21 за позовом ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

04.10.2021 року до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Оратівської селищної ради Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла прабаба позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Медівка, Оратівського району, Вінницької області, яка до дня смерті проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 залишила на ім`я свого сина ОСОБА_3 заповіт, посвідчений Великоростівською сільською радою народних депутатів Оратівського району Вінницької області на належну їй земельну ділянку (пай) площею 2,5802 га, кадастровий номер 0523182800:02:004:0121, розташовану на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.

Син ОСОБА_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя не прийнявши та не оформивши вказане майно, спадкова справа до належного йому майна після його смерті не заводилась. Його єдиний син ОСОБА_4 від прийняття спадщини після смерті баби відмовився, усвідомлюючи значення своїх дій та маючи можливість керувати ними, розуміючи значення обставин, що мають істотне значення, без застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку інших осіб. Інші спадкоємці, які б мали право на обов`язкову долю у спадщині, після смерті ОСОБА_2 відсутні, заповіт не змінено та не скасовано.

Крім сина ОСОБА_3 , спадкоємцем за законом, передбаченим ст. 529 ЦК УРСР, є дочка ОСОБА_2 (баба позивача по матері) ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інші спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_2 відсутні.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_2 та на ім`я позивача залишила заповіт, посвідчений 31.01.2013 року Якимівською сільською радою Оратівського району Вінницької області. Заповіт не змінено та не скасовано, особи, передбачені ст. 1241 ЦК України, після смерті баби відсутні. Позивач в судовому порядку переоформила все спадкове майно за заповітом, належне бабі на своє ім`я. Спадкова справа до майна померлої прабаби у нотаріальній конторі не заведена.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, що складається з земельної частки (паю) орієнтовною площею 2,71 умовних кадастрових гектарах (2,5802 га, кадастровий номер 0523182800:02:004:0121), розташованої на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383515, зареєстрованого за порядковим № 424 14.08.1997 року по КСП Маяк , с. Медівка, вартістю 11565 грн. Однак, за життя вона не отримала правовстановлюючий документ, так як померла, державний акт на право власності на земельну ділянку, взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) не видавався.

Проте, при огляді нотаріусом документів, поданих позивачем для переоформлення земельної частки (паю), належної ОСОБА_2 виявлено, що відсутні документи підтверджуючі родинні стосунки між бабою позивача та прабабою, і невидачею за життя правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), а тому нотаріусом роз`яснено, що подальше переоформлення спадкових прав можливе в судовому порядку та надано відповідну обґрунтовану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.02.2021 року.

Таким чином, ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що має юридичне значення, про те, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_2 є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, та котра фактично прийняла після її смерті спадщину, вступивши в управління та володіння її спадковим майном, а також визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на земельну частку (пай) площею 2,71 умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, в порядку спадкування за заповітом, після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 07.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 02.11.2021 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 02.11.2021 року, у зв`язку з неявкою сторін було відкладено на 18.11.2021 року.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання 18.11.2021 року не з`явилася. При цьому, у позові просила розглядати справу без її участі.

Оратівська селищна рада Вінницької області будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання 18.11.2021 року не з`явилася, повноважного представника до суду не направила. При цьому, 11.10.2021 року до суду надійшла заява (№ 2083/04-02) селищного голови Г. Лошак про розгляд справи без участі представника селищної ради, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

Як вбачається із матеріалів справи, від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211 ЦПК України, у зв`язку з чим в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За правилами ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з свідоцтва про народження № НОМЕР_1 від 26.04.1983 року, викладеного російською мовою, ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_6 . Її батьками зазначені: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_8 .

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 30.09.2006 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 уклали шлюб 30.09.2006 року, актовий запис 1166. Прізвище дружини після укладення шлюбу змінено на ОСОБА_11 .

Як вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.03.1959 року, ОСОБА_12 , в графі Мати записано ОСОБА_5 .

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 03.10.1981 року, викладеного російською мовою, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 уклали шлюб 03.10.1981 року, актовий запис № 56, прізвище дружини після укладення шлюбу змінено на ОСОБА_13 .

Відповідно до архівної довідки № 07-1461/7 від 12.08.2020 року, у книзі реєстрації актових записів про народження громадян по АДРЕСА_1 за 1935 рік є актовий запис № 8 за 13 лютого 1935 року про народження: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько ОСОБА_15 , мати ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00031992716 від 05.08.2021 року, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб 30.05.1958 року, актовий запис № 13. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_17 .

Згідно заповіту від 31.01.2013 року, посвідченого секретарем Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 все своє майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, на що вона матиме право, в тому числі житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 33227916 від 08.02.2013 року, 31.01.2013 року було зареєстровано заповіт ОСОБА_5 (номер в Спадковому реєстрі 54142661).

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 18.03.2013 року, виданого виконавчим комітетом Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається з довідки № 473 від 19.06.2013 року, виданої виконкомом Якимівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, відповідно до запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Якимівської сільської ради за № 6, особовий рахунок НОМЕР_6 померла ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 в с. Медівка, Оратівського району Вінницької області, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 . На день смерті спадкодавця за вказаною адресою були зареєстровані та проживали слідуючі особи: син ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 27.06.2013 року визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Якимівка, Оратівського району, Вінницької області. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на земельну ділянку, посвідчену державним актом на право власності на землю серії ІV - ВН № 047090 для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд площею 0,2470 га, розташовану по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Якимівка, Оратівського району, Вінницької області.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2013 року, земельна діянка, площею 0,2321 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) належить ОСОБА_1 .

Як вбачається з повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 05.08.2021 року, виданого Оратівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки № 149/8 від 26.08.2021 року, виданої виконкомом Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, відповідно до запису в погосподарській книзі № 1 Медівського старостинського округу Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, № 73-1 померла гр. ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 в с. Медівка і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 .

Відповідно до заяви ОСОБА_4 від 27.08.2021 року, засвідченої приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, від прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_2 відмовився.

Згідно виписки із книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 109/426/21 від 06.09.2021 року, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 і видана Оратівською райдержадміністрацією Вінницької області по КСП Маяк с. Медівка, Оратівського району Вінницької області, сертифікат серії ВН № 0383515 за порядковим № 424, зареєстровано 14.08.1997 року на ОСОБА_2 , яка проживала на території с. Медівка, Оратівського району Вінницької області. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах становить 2,71 га. Вартість земельної частки (паю) становить 94885 грн. Державний акт на право власності на земельну ділянку взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) не видавався. Сертифікат не видавався, в зв`язку із смертю власника.

Згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області по Медівській сільській раді КСП "Маяк" № 1-466 за 14.08.1997- 12.04.2001 роки (№11), за порядковим номером 424 зареєстровано 14.08.1997 року на ОСОБА_2 розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах 2,71.

Як вбачається з довідки № 140 від 17.08.2021 року, виданої Медівським старостинським округом Вінницького району Вінницької області, згідно Акту розподілу земельних ділянок власників сертифікатів СВК Маяк на території Медівського територіального округу Вінницького району Вінницької області, земельна ділянка № НОМЕР_8 , розташована за межами населеного пункту с. Медівка, площею 2,5802 га, кадастровий номер 0523182800:02:004:0121 належить ОСОБА_2 .

Згідно повідомлення в.о. завідувача Оратівською державною нотаріальною конторою Манус В.В. № 363/01-16 від 19.10.2021 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 66898610 та № 66898673 від 19.10.2021 року спадкові справи після смерті відповідно 03.09.1996 року ОСОБА_2 , та 15.03.2013 року ОСОБА_5 не заводилися.

Постановою приватного нотаріуса Оратівського районного нотаріального округу Дронової В.О. № 11/02-31 від 23.02.2021 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на право на земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом.

Визначаючись щодо встановлених обставин та спірних правовідносин, суд керується наступним.

Щодо позовної вимоги про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998 р., в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як вбачається з п. 7 зазначеної Постанови суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, який діяв на час смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Часом відкриття спадщини, згідно із ст. 525 ЦК УРСР, визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з правовою позицією ВС, що зазначена у Постанові від 25.03.2020 у справі №305/235/17 під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (далі - Інструкція), яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (пункт 113 Інструкції).

Відповідно до статті 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення (з подальшими змінами та доповненнями), заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію. При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

За результатами встановлених обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що факт родинних відносин між ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дочкою та матір`ю доводиться та підтверджується сукупністю долучених до заяви документів, а тому заява в частині встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню, оскільки даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, від його встановлення залежить реалізація її права на оформлення спадщини і іншого порядку його встановлення немає.

Крім того, матеріалами позову за результатами розгляду справи підтверджується, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_2 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Медівка, Оратівського району Вінницької області, оскільки вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а тому заява про встановлення факту прийняття спадщини підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнова проти України ).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього Кодексу).

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У разі, коли спір виникає у зв`язку з неможливістю документального оформлення права на спадщину, за відсутності спору про безпосереднє право на неї, спадкоємець може оскаржити відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій у судовому порядку.

Крім того, як роз`яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України Про нотаріат , на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з п. 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч. 4 ст. 49 Закону України Про нотаріат відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Положеннями ст. 5 Земельного кодексу України (1991 року) передбачалося, що земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

В результаті проведеної процедури паювання земель колективної власності передбачалася видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та проведення їх реєстрації відповідною районною державною адміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Отже, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, а також свідоцтво про право на спадщину або рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Як встановлено судом та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383515 ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належало право на земельну частку (пай) розміром 2,71 га. При цьому, ОСОБА_5 , яка, в свою чергу, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в АДРЕСА_2 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , в порядку ст. 549 ЦК УРСР, шляхом вступу в управління спадковим майном. Поряд з цим, ОСОБА_4 від прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_2 відмовився, а ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Однак, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні стосунки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , та відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), позивач не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 .

При цьому, відповідач, згідно поданої заяви (№ 2083/04-02) від 11.10.2021 року не заперечує проти задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин, суд, враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, коло спадкоємців та склад спадкового майна після померлої ОСОБА_2 , і той факт, що спадкодавцець за час свого життя отримала сертифікат серії ВН № 0383515 на право на земельну частку (пай) площею 2,71 в умовних кадастрових гектарах, а ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та згідно заповіту від 31.01.2013 року, посвідченого секретарем Якимівської сільської ради Оратівського району Внницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 07, заповіла спірне нерухоме майно ОСОБА_1 , а також приймаючи до уваги повне і безумовне визнання позову відповідачем, та те, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню з метою захисту спадкового майнового права позивача.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 р., ст. ст. 1220, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315, 316, 319, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, про те, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Якимівка, Оратівського району, Вінницької області є дочкою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Медівка, Оратівського району Вінницької області та котра фактично прийняла після її смерті спадщину, вступивши в управління та володіння її спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 право на земельну частку (пай) площею 2,71 умовних кадастрових гектарах, розташованої на території Оратівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0383515 КСП Маяк с. Медівка, в порядку спадкування за заповітом після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судові витрати залишити без відшкодування.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 29.11.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Оратівська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. Паркова, 14, смт Оратів, Вінницького району, Вінницької області, 22600).

Суддя С.В. Климчук