Рішення

від 30.11.2021 по справі 703/2858/21

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2858/21

2/703/1424/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Гордієнко І.М.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

встановив:

05 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить: зобов`язати ОСОБА_2 повернути самовільно зайняту земельну ділянку та усунути перешкоди у користуванні їй земельною ділянкою, кадастровий номер 7123787200:02:002:0379, площею 2 га, що розташована в адмінмежах Ротмістівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, шляхом заборони здійснювати будь-яку господарську діяльність на цій земельній ділянці, а також обробляти земельну ділянку будь-якою технікою, тобто заборонити вчиняти будь-які дії, направлені на користування чи розпорядження земельною ділянкою; стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить земельна ділянка площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, кадастровий номер 7123787200:02:002:0379. Вказана земельна ділянка виділена позивачу із загального масиву землі. 30 березня 2021 року позивачу передано на зберігання межові знаки. В цей же день позивачу стало відомо про самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 , в зв`язку з чим вона 20 квітня 2021 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з заявою про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства по її земельній ділянці. 24 червня 2021 року проведено зазначену перевірку, якою встановлено самовільне використання земельної ділянки та складено протокол про адміністративне правопорушення від 24 червня 2021 року №304-ДК/0123/П/07/01/-21. Самовільне використання земельної ділянки з боку відповідача створює позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, які полягають: у неможливості вирощувати сільськогосподарську продукцію, відповідач фактично на свій власний розсуд без відповідних правовстановлюючих документів або договорів обробляє земельну ділянку позивача, засіяв зерно соняшника та продовжує вирощувати сільськогосподарську культуру. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області визначено розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття належної позивачу земельної ділянки згідно методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Відповідач визначений розмір шкоди у сумі 9308 гривень сплатив позивачу, але земельної ділянки не звільнив, а також не звільнив на момент подання позовної заяви. Відповідач, сплачуючи визначений ГУ Держгеокадастру у Черкаській області розмір шкоди визнає заподіяння шкоди та продовжує своїми діями перешкоджати використовувати земельну ділянку. Позивач стверджує, що на її звернення відповідач ОСОБА_2 не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою, в зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 20 вересня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розгляд справи провести без його участі.

Суд, врахувавши доводи позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 17 липня 2013 року, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , є власником земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 7123787200:02:002:0379, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в адміністративних межах Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області. Орган державної реєстрації прав - Реєстраційна служба Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с.7).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 серпня 2021 року за №НВ-7116773762021, складеного на заяву (запит) ОСОБА_1 від 09 серпня 2021 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7123787200:02:002:0379 розташована в адміністративних межах Ротмістівської сільської ради Смілянського району Черкаської області; цільове призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства; форма власності - приватна; площа земельної ділянки - 2,0000 гектарів; нормативна грошова оцінка - 76498,41 гривень; дата проведення нормативної грошової оцінки - 20 лютого 2020 року; орган, який зареєстрував земельну ділянку - Міськрайонне управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області; дата державної реєстрації земельної ділянки - 17 квітня 2013 року (а.с.8-10).

При цьому, доказів укладення позивачем ОСОБА_1 будь-яких договорів щодо вищевказаної земельної ділянки матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Таким чином, з 17 липня 2013 року законним та єдиним власником вищевказаної земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 , що надає їй право вільного володіти, розпоряджатися та безперешкодно користуватися нею.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно п. г ч.1 ст.91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. б ч.1 ст.211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №304-ДК/301/АП/09/01/-21 від 24 червня 2021 року, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотримання вимог законодавства України про охорону земель Присяжнюк Л.В. проведена перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель в адмінмежах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району. У результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району, площею 2,0000 га з кадастровим номером 7123787200:02:002:0379 використовується для вирощування сільськогосподарських культур без оформлення права власності або права користування, самовільно. В діях фізичної або юридичної особо вбачається порушення вимог ст.125, 126 ЗК України, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП (а.с.11).

У вищевказаному акті, в графі Підпис представника юридичної особи чи уповноваженої ним особи або фізичної особи чи її представника, які перевірялись: З актом ознайомлений, копію акта отримав наявний рукописний текст, а саме: 24.06.2021 ОСОБА_2 , підпис (а.с.11-зворот).

Також, 24 червня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням законодавства України про охорону земель Присяжнюк Л.В. складено акт обстеження земельної ділянки №304-ДК/12/АО/10/01/-21, відповідно до якого, останньою, у зв`язку із розглядом звернення ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року (вх. №К-229/0/5-21 від 26 квітня 2021 року), проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в адмінмежах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району, загальною площею 2,000 га, площа, на якій вчинено правопорушення (чи яку необхідно обстежити) - 2,0000 га, форма власності - приватна, категорія земель - сільськогосподарського призначення, цільове призначення земель - для ведення особистого селянського господарства, відсутні відомості про державну реєстрацію речових прав. За результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка с/г призначення, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району, площею 2,0000 га з кадастровим номером 7123787200:02:002:0379 використовується для вирощування сільськогосподарських культур без оформлення права власності або права користування (самовільно), що є порушенням вимог ст.125, 126 ЗК України, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП (а.с.12).

У вказаному акті, в графі Копію цього акта отримав: наявний рукописний текст, а саме: 24.06.2021 ОСОБА_2 , підпис (а.с.12-зворот).

Також, 24 червня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням законодавства України про охорону земель Присяжнюк Л.В. складено протокол про адміністративне правопорушення №304-ДК/0123П/07/01/-21, відповідно до якого, при перевірці дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель в адмінмежах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району встановлено, що 24 червня 2021 року земельна ділянка с/г призначення, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району, площею 2,0000 га з кадастровим номером 7123787200:02:002:0379 використовується для вирощування с/г культур (соняшник) без оформлення прав користування, що є порушенням ст.125, 126 ЗК України. Відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ст.53-1 КУпАП та ч.1 ст.211 ЗК України (а.с.13).

У відомостях про особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, що зазначені у вказаному протоколі, вказано, що порушення вчинив голова ФГ Антоній ОСОБА_2 , та саме останнього ознайомлено зі змістом протоколу та саме йому вручено другий примірник протоколу (а.с.13-зворот).

Відповідно до листа №29-23-0.4-764/90-21 Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області адресованого адвокату Громову С.С., який, відповідно до матеріалів цивільної справи є представником позивача ОСОБА_1 , його повідомлено, що Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки приватної власності площею 2,0000 га з кадастровим номером 7123787200:02:002:0379. Під час перевірки виявлено порушення, яке полягає в самовільному зайнятті зазначеної земельної ділянки. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки, відносно керівника фермерського господарства Антоній Хаврела Ю.А. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП (а.с.14).

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за адресою: Ротмістрівської ТГ с.Ротмістрівка, який є додатком до повідомлено від 06 липня 2021 року №304-ДК/0095/ШК/11/01/-21, розмір заподіяної шкоди в зв`язку з самовільним зайняттям земельної ділянки площею 2,0000 га, що розташована на території Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка), складає 9308 гривень 00 копійок (а.с.17).

Відповідно до виписки по особовому рахунку, відкритому в АТ Ощадбанк на ім`я ОСОБА_1 , 22 липня 2021 на рахунок позивача зараховано кошти у сумі 9308 гривень, переказ яких здійснено ОСОБА_2 як сплата орендної плати (а.с.19).

06 липня 2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Присяжнюк Л.В. розглянуто протокол від 24 червня 2021 року №304-ДК/0123П/07/01/-21, за результатами якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №304-ДК/0129По/08/01/-21 (а.с.15-16).

Як вбачається з вказаної постанови, державним інспектором встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює головою ФГ Антоній , порушив вимоги ст.125, 126 ЗК України, а саме: земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 з кадастровим номером 7123787200:02:002:0379 площею 2,0000 га, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району, використовується для вирощування сільськогосподарських культур (соняшника) без оформлення права власності або права користування, самовільно. Порушенням заподіяно матеріальної шкоди на суму 9308 гривень. За згадане порушення передбачена відповідальність згідно з ст.53-1 КУпАП.

Вказаною постановою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.15-16).

Відповідно до санкції ст.53-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених диспозицією даної статті, тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи, що постановою про накладення адміністративного стягнення №304-ДК/0129По/08/01/-21 від 06 липня 2021 року на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень, що становить 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, дане стягнення накладено на нього виключно як на посадову особу, а саме - голову Фермерського господарства Антоній .

При цьому, як вбачається з вищевказаних доказів, які складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням законодавства України про охорону земель Присяжнюк Л.В. в зв`язку із розглядом звернення ОСОБА_1 від 22 квітня 2021 року (вх. №К-229/0/5-21 від 26 квітня 2021 року), державним інспектором не встановлено факту самовільного зайняття земельної ділянки позивача відповідачем ОСОБА_2 як фізичною особою.

Крім того, будь-яких доказів самовільного користування ОСОБА_2 як фізичною особою земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 , зокрема, здійснення її обробітку та посіву на ній, матеріали цивільної справи не містять та позивачем не надано.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що самовільне зайняття земельної ділянки позивача ОСОБА_1 за вищевказаних встановлених державним інспектором обставин, було здійснено Фермерським господарством Антоній , головою якого є ОСОБА_2 , відтак і порушення прав позивача допущено відповідним фермерським господарством, а не фізичною особою ОСОБА_2 , про що безпідставно стверджує позивач.

Вищевказані обставини позивачем ОСОБА_1 не були враховані при визначенні відповідача за пред`явленим нею до суду позовом, внаслідок чого позов пред`явлено до неналежного відповідача.

При цьому, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 мала об`єктивну можливість визначити вірного відповідача за даним позовом, оскільки в її розпорядженні, до подання позовної заяви до суду, були наявні всі необхідні для цього докази, оскільки є додатками до позовної заяви.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до ч.2 ст.51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, заміна первісного відповідача належним відповідачем здійснюється виключно за клопотанням позивача та суд не наділений повноваженням здійснювати таку заміну за власної ініціативи.

Однак, позивач ОСОБА_1 з клопотання про заміну первісного відповідача - фізичної особи ОСОБА_2 на належного відповідача - Фермерське господарство Антоній , до суду не зверталася.

У пункті 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зазначено, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц; від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Крім того, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що: він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором; діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (правова позиція викладена КЦС ВС у Постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №145/407/19).

Отже, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить до висновку про наявність у діях Відповідача порушення прав Позивача, що полягають у обмеженні правомочностей останнього на вільне користування своєю власністю - земельною ділянкою, яка розташована в адміністративних межах Ротмістрівської ТГ (с. Ротмістрівка) Черкаського району, площею 2,0000 га з кадастровим номером 7123787200:02:002:0379.

З врахуванням ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ст.316, 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 2 та 5 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення (негаторний позов).

При цьому, власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №523/4591/16-ц та від 16 лютого 2021 року у справі №127/33179/19.

Також, правовою підставою для пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь які дії на земельній ділянці, яка належить позивачці є положення статті 152 ЗК України, яка вказує на те, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Належним обґрунтуванням позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є необхідність доказування наявності у фізичних осіб права власності на такі земельні ділянки, перешкод для реалізації права власності, наявність обставин, які підтверджують, що причиною виникнення цих перешкод є саме дії відповідача.

Як стверджує позивач ОСОБА_1 , самовільне використання земельної ділянки з боку відповідача створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, які полягають: у неможливості вирощувати сільськогосподарську продукцію, відповідач фактично на свій власний розсуд без відповідних правовстановлюючих документів або договорів обробляє земельну ділянку позивача, засіяв зерно соняшника та продовжує вирощувати сільськогосподарську культуру. На її звернення відповідач ОСОБА_2 не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача ОСОБА_1 , а саме самовільне зайняття її земельної ділянки, встановлено та документально підтверджено 24 червня 2021 року.

Натомість, з даною позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду лише 03 вересня 2021 року, тобто через два місяці після виявлення порушення її прав як власника самовільно зайнятої земельної ділянки.

При цьому, будь-яких доказів, на підставі яких суд може прийти до висновку, що з дати виявлення самовільного зайняття земельної ділянки позивача, тобто з 24 червня 2021 року, до дня як звернення позивача до суду з даним позовом, так і прийняття рішення у цій справі, дана земельна ділянка не була звільнена особою, якою була самовільно зайнята, така особа або будь-яка інша особа продовжує самовільно її займати та використовувати у власних цілях, а також будь-яким іншим чином перешкоджати позивачу в реалізації нею свого права власності, матеріали цивільної справи не містять та позивачем не надані.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що на її звернення відповідач ОСОБА_2 не реагує та відмовляється від добровільного усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою, оскільки жодного доказу звернення до відповідача з відповідною вимогою та її невиконання або ігнорування позивачем не надано.

Встановлення 24 червня 2021 року державним інспектором порушення права позивача ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, не є безумовною підставою вважати, що таке порушення не припинено, продовжує безперервно існувати до даного часу та що такі права позивача порушуються виключно однією і тією ж особою.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами вчинення, як станом на день звернення до суду з даним позовом, так і станом на день розгляду справи по суті, будь-якими особами перешкод у її користуванні земельною ділянкою, що належить їй на праві власності.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно квитанції про сплату №12122 від 01 вересня 2021 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 908 гривень 00 копійок.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 понесенні судові витрати пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у сумі 4100 гривень.

Однак, приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, відтак, відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача зазначені судові витрати на користь позивача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 89, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко