Рішення

від 03.11.2021 по справі 759/7948/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7948/21

пр. № 2/759/4311/21

03 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Проневич В.В.,

представника позивача адвоката Дяченка І.В.,

представника відповідача адвоката Мельниченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія про стягнення неустойки за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія про стягнення неустойки за договором позики. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та відповідачем 28.01.2015 було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до якого відповідач зобов`язався передати позивачу квартиру АДРЕСА_2 . В подальшому. Сторони уклали додаткову угоду №1/3 відповідно до якої домовились змінити майнове право на отримання у власність новозбудовану квартиру АДРЕСА_3 такої ж площі. В договорі було вказано, що термін прийняття будинку в експлуатацію - 4 квартал 2016 року і не пізніше 30.06.2017. У разі порушення вказаного зобов`язання, в договорі передбачена можливість стягнення неустойки. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 17.04.2020 по 16.04.2021 у розмірі 97 444,31 грн, а також, судовий збір.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2021 провадження у справі було відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наголошував, вказував, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.07.2020 було розглянуто подібний позов, який стосувався іншого періоду стягнення неустойки. Позовні вимоги були задоволені.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначав, що позивач уже звертався з вимогою про стягнення неустойки, що виключає можливість повторного звернення. Окрім того, наголошував на тому, що відповідач не може виконати зобов`язання за договором в силу об`єктивних, не залежних від нього причин, оскільки рішення про прийняття в експлуатацію приймають відповідні державні органи і відповідач не може передбачити строки прийняття рішення такими органами. Окрім того, представник наголошував, що в договорі вказано орієнтовний термін прийняття будинку в експлуатацію. Заявив клопотання про залишення позову без розгляду.

Згідно з ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.11.2021 у задоволенні клопотання було відмовлено, оскільки предметом розгляду цивільної справи є стягнення неустойки за період з 17.04.2020 по 16.04.2021, натомість предметом розгляду справи №753/19761/19 були вимоги про стягнення неустойки за період з 10.10.2018 по 08.10.2019.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов таких висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 28.01.2015 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5-15).

Додатковою угодою № 1/3 від 30.07.2015 змінено майнове право на отримання у власність новозбудованої квартири АДРЕСА_4 на інше майнове право, а саме на отримання у власність новозбудованої квартири АДРЕСА_3 та викладено у новій редакції п. 1.4 договору (а.с. 16-18).

Позивачем було сплачено 100% вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_5 , відповідно до умов договору у розмірі 762 404,59 грн., включаючи ПДВ, що підтверджується довідкою (а.с. 19).

Відповідно до акту прийому-передачі майнових прав від 21.07.2017, відповідач передав позивачу майнове право на отримання у власність новозбудованої квартири відповідно договору № 9-17-153 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28.01.2015 (а.с. 20).

Пунктом 1.7 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28.01.2015 зазначено, що термін прийняття будинку в експлуатацію - 4 квартал 2016 року, і не пізніше 30.06.2017 (а.с.6).

Пунктом 4.6. передбачено, що у випадку порушення стороною-2 строків, визначених у п. 1.7 цього договору більш ніж на 180 днів, сторона-2 сплачує стороні-1 починаючи з 181 дня з моменту порушення зазначеного строку договірну неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від фактично сплаченої суми ціни продажу майнового права за кожен день прострочення (а.с.11).

В судовому засіданні сторони не визнали, що фактично, станом на день розгляду справи, будинку в експлуатацію не прийнято. Тобто, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав.

Посилання відповідача на те, що дата зазначена в п.1.7 договору є орієнтовною не витримує критики, оскільки вказаний пункт містить чітко визначений присічний термін прийняття будинку в експлуатацію не пізніше якого, відповідач зобов`язався виконати свої зобов`язання.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Свобода договору, закріплена в ст. 6, 627 ЦК, яка полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28.01.2015 є дійсним, жодного примусу при його укладенні чи при визначенні умов договору - не встановлено.

Відповідно, суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту порушення умов договору визначених п.1.7 Договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 28.01.2015.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому твердження відповідача про відсутність його вини у простроченні строку здачі будинку в експлуатацію та невиконання зобов`язання у зв`язку з бездіяльністю третіх осіб, не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (ст. 617 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Окрім того, згідно зі ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відтак, доводи представника відповідача про неможливість стягнення неустойки з огляду на наявність рішення у справі №753/19761/19 не беруться до уваги.

Відтак, суд дійшов висновку про наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,274,279,354,355 ЦПК України, ст.ст. 526,550,624 ЦК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія про стягнення неустойки за договором позики - задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія на користь ОСОБА_1 неустойку за період з 17.04.2020 по 16.04.2021 у розмірі 97 444,31 грн.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Українська будівельна компанія на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 974,44грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.11.2021.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Закрите акціонерне товариство Українська будівельна компанія (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ремонтна, буд.8, ЄДРПОУ: 23728595).