Рішення

від 29.11.2021 по справі 927/704/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/704/21

Господарський суд Чернігівської області, у складі судді Федоренко Ю.В., за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Линовицької селищної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

За участю представників сторін:

позивач: не прибув.

Відповідач: не прибув.

Треті особи: не прибули.

В розгляді справи приймав участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Шиленко М.В.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Керівником Прилуцької окружної прокуратури подано позов в якому просить суд витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест" (код ЄДРПОУ 42536892) на користь Линовицької об`єднаної територіальної громади земельну ділянку, площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.07.2021. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області; третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 .

Разом із позовною заявою керівником Прилуцької окружної прокуратури подано заяву про забезпечення позову № 2706вих-21 від 30.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021 заяву Прилуцької окружної прокуратури про забезпечення позову задоволено повністю, накладено арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Линовицької ОТГ площею 1,5357 га, кадастровий номер 7424180900:07:000:0755 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827111874241, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53276265 від 23.07.2020), право власності на яку зареєстровано за ТОВ Прилуки Агроінвест , до набранням рішенням у даній справі законної сили.

Прокурор, позивач та третя особа на стороні позивача були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується розпискою прокурора від 06.07.2021 та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400051819731, №1400051819740, №14000518194202. Докази належного повідомлення відповідача та третьої особи на стороні відповідача на час проведення підготовчого судового засідання 26.07.2021 у матеріалах справи відсутні.

16.07.2021 від третьої особи на стороні позивача надійшли пояснення, в яких третя особа, зокрема, просить розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

Письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.07.2021 постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 09.09.2021, про що повідомлено прокурора під розписку від 26.07.2021, позивача, відповідача та третіх осіб - ухвалою суду від 26.07.2021.

Ухвали Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021, 26.07.2021, направленні на адреси відповідача ( АДРЕСА_1 ) та третьої особи на стороні відповідача ( АДРЕСА_2 ), повернуті відділенням зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Судове засідання призначене на 09.09.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Федоренко Ю.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2021 призначено підготовче судове засідання на 06.10.2021.

Відповідач та третя особа на стороні відповідача належним чином не повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, у зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати для відправки поштової кореспонденції, що підтверджується довідкою від 28.09.2021.

У судовому засіданні 06.10.2021 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 18.10.2021 та зобов`язано прокурора надати в наступне судове засідання докази про зареєстроване місце проживання третьої особи без самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Прокурора повідомлено під розписку від 06.10.2021, позивача, відповідача, третіх осіб - ухвалою суду від 06.10.2021. На час проведення підготовчого засідання 18.10.2021 докази отримання відповідачем та третьою особою на стороні відповідача ухвали суду від 06.10.2021 у матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні 18.10.2021 прокурором заявлено усне клопотання про витребування від Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації даних про місце реєстрації ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) .

Суд постановив ухвалу про задоволення клопотання прокурора про витребування у Голосіївської РДА даних про місце реєстрації ОСОБА_1 та відкладення підготовчого судового засідання на 26.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2021 ухвалено Голосіївській районній в місті Києві державній адміністрації протягом п`яти днів з моменту отримання даної ухвали надати Господарському суду Чернігівської області інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

У судовому засіданні 26.10.2021 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.11.2021.

27.10.2021 від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист-відповідь №100-15955 від 25.10.2021, згідно з якою ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 28.10.2011 по 01.04.2017.

Лист долучено судом до матеріалів справи.

Оскільки ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ухвали суду за вказаною адресою не направлялись.

28.10.2021 від Прилуцької окружної прокуратури надійшло клопотання №4979вих-21 від 27.10.2021 про долучення до матеріалів справи листа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації №100-13869 від 22.09.2021.

Суд задовольнив клопотання та долучив доказ до матеріалів справи.

Позивач, відповідач та треті особи не повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати для відправки поштової кореспонденції, що підтверджується довідкою від 26.10.2021.

У судовому засіданні 02.11.2021 постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 29.11.2021, про що повідомлено прокурора та третю особу на стороні позивача під розписки від 02.11.2021, 11.11.2021, а позивача шляхом направлення ухвали суду від 02.11.2021 на його адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення позивачу12.11.2021 поштового відправлення №1400052651974.

Копії ухвали суду від 02.11.2021, направлені на адресу відповідача та третьої особи на стороні відповідача, повернуті відділенням зв`язку з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце розгляду справи, оскільки такі обставини зумовлені не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18.

У даному випадку судом враховано, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Отже, відповідач та третя особа на стороні відповідача не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача та третю особу на стороні відповідача про судове засідання у справі №927/704/21.

У судове засідання 29.11.2021 повноважні представники позивача, відповідача та третіх осіб не прибули, заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 29.11.2021 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.10.2020 у справі №742/1445/20, що набрало законної сили 03.12.2020, яким задоволено позов заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури та витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку площею 1,5357 га (кадастровий номер 7424180900:07:000:0755), що розташована за межами населених пунктів Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області. Зазначеним рішенням встановлено факт незаконного отримання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 для ведення особистого селянського господарства та в подальшому відчуження її на користь ОСОБА_1 .

Як вказує прокурор, на момент відкриття провадження у справі №742/1445/20, спірна земельна ділянка перебувала на праві приватної власності ОСОБА_1 та підлягала витребуванню саме з його незаконного володіння. Однак, відповідач ( ОСОБА_1 ), достовірно знаючи про наявність судового спору відносно земельної ділянки, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна неправомірно передав її у власність ТОВ Прилуки Агроінвест , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.07.2020 внесено відомості про реєстрацію права власності за №37455608. Прокурор зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Прилуки Агроінвест керівником вказаного товариства є ОСОБА_1 , що беззаперечно свідчить про обізнаність юридичної особи ТОВ Прилуки Агроінвест щодо спору відносно земельної ділянки та ставить під сумнів добросовісність поведінки відповідача.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом в інтересах позивача, прокурор вказує, що така необхідність зумовлена тим, що Линовицька селищна рада, самоусунулась від виконання обов`язку щодо вжиття відповідних заходів до повернення спірної земельної ділянки шляхом її витребування у ТОВ Прилуки Агроінвест . Так, згідно листа-відповіді Линовицької селищної ради № 477 від 08.06.2021, наданої на запит прокурора №1737вих-21 від 01.06.2021, жодних заходів реагування, в тому числі в частині пред`явлення позову про витребування земельної ділянки, селищною радою не вживалося. Прокурор зазначає, що не вжиття Линовицькою селищною радою належних та достатніх заходів щодо повернення спірної земельної ділянки беззаперечно свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою на вжиття заходів представницького реагування за вказаним фактом, та є підставою для втручання прокурора для захисту інтересів держави.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив. Заяви та клопотання від відповідача до суду не надходили. В ухвалі про відкриття провадження у справі попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області у письмових поясненнях підтримує позов керівника Прилуцької окружної прокуратури в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 письмових пояснень щодо заявленого позову не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин, тому в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа вирішується судом за наявними у ній матеріалами.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Абзацом другим ч. 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Таким чином, позивачами у справі виступають органи, уповноважені державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, які визначені прокурором в позовній заяві, а саме Городнянська міська рада Чернігівської області та Державна екологічна інспекція у Чернігівській області.

Частиною третьою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до частини четвертої вказаної вище статті, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві наступним.

У позовній заяві керівник Прилуцької окружної прокуратури вказує на те, що у відповідності до вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Оскільки спірна земельна ділянка площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 розташована за межами населених пунктів Богданівської сільської ради Прилуцького району і право розпорядження спірною земельною ділянкою з 27.05.2021 належить Линовицькій об`єднаній територіальній громаді, тому позовна заява подається прокурором як захід прокурорського реагування в інтересах Линовицької об`єднаної територіальної громади.

Виконуючи вимоги ст. 23 Закону України Про прокуратуру на адресу Линовицької об`єднаної територіальної громади 01.06.2021 Прилуцькою окружною прокуратурою направлено лист №1737вих-21 про необхідність врегулювання питання правомірності використання земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест шляхом вжиття заходів представницького характеру та подачі позовної заяви до суду про витребування земельної ділянки із незаконного володіння (а.с.13).

Виконавчий комітет Линовицької селищної ради листом №477 від 08.06.2021 повідомив прокуратуру, що заходи цивільно-правового характеру щодо витребування земельної ділянки з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест не вживались. При цьому Линовицька селищна рада не заперечує щодо вжиття відповідних заходів прокуратурою (а.с.14).

За твердженням керівника Прилуцької окружної прокуратури, з огляду на те, що орган місцевого самоврядування - Линовицька селищна рада не вжила відповідних заходів щодо витребування спірної земельної ділянки площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест , зазначене свідчить про бездіяльність органу, уповноваженого державою на вжиття заходів представницького реагування за вказаним фактом та є підставою для втручання прокурора для захисту інтересів держави.

Керівник Прилуцької окружної прокуратури зазначає, що його звернення з даним позовом є законним та беззаперечно переслідує суспільний , публічний інтерес, оскільки у даній ситуації спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке здійснюється з грубим порушенням вимог чинного законодавству.

Так, суспільний інтерес, який полягає у поверненні у розпорядження органу місцевого самоврядування (з 27.05.2021) земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю, явно переважає приватний інтерес в утриманні Товариством з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест незаконно отриманої ОСОБА_2 та витребуваної на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду у справі №742/1445/20 у ОСОБА_1 земельної ділянки.

Інтереси суспільства в частині законності використання земельної ділянки явно переважають приватний інтерес Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест , яке на даний час є її власником.

Прокурор зазначає, що факт невжиття органом місцевого самоврядування (Линовицькою селищною радою) заходів щодо усунення порушень вимог земельного законодавства встановлено прокурором при виконанні рішення Прилуцького міськрайонного суду у справі № 742/1445/20 від 23.10.2020 та шляхом моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

29.06.2021 керівником Прилуцької окружної прокуратури було направлено Линовицькій селищній раді повідомлення в порядку ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому зазначено, що Прилуцькою окружною прокуратурою в інтересах територіальної громади в особі Линовицької селищної ради підготовлено позовну заяву про витребування земельної ділянки з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест , яку буде скеровано до Господарського суду Чернігівської області (а.с.17).

Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.

Фактичні обставини справи.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.10.2020 у справі № 742/1445/20, що набрало законної сили 03.12.2020, позовні вимоги заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, задоволено повністю та витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку загальною площею 1,5357 га (кадастровий номер 7424180900:07:000:0755), що розташована за межами населених пунктів Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області (а.с.7-10).

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.10.2020 у справі № 742/1445/20 встановлено наступні факти:

07.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, в якій додатково зазначив, що рішення про безкоштовну передачу у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням не отримував, а також не заперечував проти ознайомлення з його персональними даними та використання їх в роботі.

11.12.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено наказ за №25-9669/14-18-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

27.03.2019 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Богданівської сільської ради Прилуцького району, а також не заперечував проти ознайомлення з його персональними даними та використання їх в роботі.

18.04.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області винесено наказ за №25-2825/14-19-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 на території Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5357 га (кадастровий номер 7424180900:07:000:0755).

На підставі вказаного наказу 06.05.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, номер запису про право власності 31948144, однак дана земельна ділянка була відчужена на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 .

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.10.2018 №7234-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 16.10.2018) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6323985000:01:000:0556) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області, при цьому дану земельну ділянку було відчужено ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 .

Зазначене підтверджує той факт, що на час отримання спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 (наказ №25-2825/14-19-сг від 18.04.2019) ОСОБА_2 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.10.2018 №7234-сг).

При цьому, земельну ділянку з кадастровим номером 6323985000:01:000:0556 було відчужено ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №206 від 28.02.2019 ОСОБА_3 , а земельну ділянку з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 було відчужено ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №539 від 11.06.2019 ОСОБА_1 , що свідчить про прагнення ОСОБА_2 приховати відомості про повторне використання ним права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Таким чином, всупереч вимог ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_2 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 07.11.2018 надав недостовірну інформацію про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він ще не використав.

Керівник Прилуцької окружної прокуратури у позовній заяві зазначає, що для даної справи є преюдиціальним той факт, що ОСОБА_2 незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755, площею 1,5357 га та в подальшому відчужив її на користь ОСОБА_1 . На момент подання позовної заяви та відкриття провадження у справі № 742/1445/20 вказана земельна ділянка перебувала на праві приватної власності у ОСОБА_1 та підлягала витребуванню саме з його незаконного володіння, однак відповідач, достовірно знаючи про наявність судового спору відносно земельної ділянки, умисно, з метою ускладнити процес її повернення у власність держави, на підставі акту приймання передачі нерухомого майна неправомірно передав її у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.07.2020 № 37455608 внесено відомості про реєстрацію права власності.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест керівником зазначеного товариства є ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест щодо спору відносно земельної ділянки, проте не перешкодило ОСОБА_1 передати у власність, а Товариству з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест прийняти у власність земельну ділянку з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755.

За твердженням керівника Прилуцької окружної прокуратури, зважаючи на наявність рішення суду про витребування земельної ділянки із володіння ОСОБА_1 , яке набрало законної сили 03.12.2020, та неможливість його фактичного виконання в частині повернення земельної ділянки у власність розпорядника, у зв`язку з передачею права власності на земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю Прилуки Агроінвест , спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у володільця.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (частини 1 та 2 статті 84 ЗК України).

Згідно приписів статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або в користування для всіх потреб.

За правилами частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 ЗК України).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в частини 3 статті 116 ЗК України).

За частиною 4 вказаної статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Як установлено судом, заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.10.2020 у справі № 742/1445/20, що набрало законної сили 03.12.2020, задоволено позов заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку загальною площею 1,5357 га (кадастровий номер 7424180900:07:000:0755), що розташована за межами населених пунктів Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

Суд зазначає, що частиною другою ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області № 742/1445/20 та у даній справі Господарського суду Чернігівської області №927/704/21 беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.10.2020 у справі № 742/1445/20 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Як установлено рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.10.2020 у справі № 742/1445/20, ОСОБА_2 на момент набуття у власність земельної ділянки площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 фактично повторно скористався своїм правом, передбаченим ст.116 Земельного кодексу України, тобто з порушенням визначеного земельним законодавством порядку. Оскільки повторна безоплатна передача у власність громадян земельної ділянки по одному виду використання в межах норм, визначених Земельним кодексом України, є прямим порушенням чинного законодавства, а тому ОСОБА_2 всупереч вимогам ч.4 ст.116 Земельного Кодексу України порушив принцип разової приватизації землі, що призвело до порушення прав держави на законне володіння земельною ділянкою. Зважаючи на неправомірність отримання ОСОБА_2 земельної ділянки та подальший її продаж ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про задоволення позову та витребування у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку загальною площею 1,5357 га (кадастровий номер 7424180900:07:000:0755), що розташована за межами населених пунктів Богданівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.

У той же час, судом у даній справі встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 17.07.2020, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 20.05.2020, право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест" (код 42536892) (запис про право власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно №37455608).

Статтею 387 Цивільного кодексу встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

За приписами частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовано заявлений позов, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому, незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом доказування в справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння є обставини, що підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують: право власності на витребуване майно; вибуття його з володіння позивача; перебування його в натурі в відповідача; обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння власника.

У разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 Цивільного кодексу України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними (пункти 85, 114, 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 по справі № 910/2861/18).

Власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.

Враховуючи, що судовим рішенням у справі №742/1445/20, що набрало законної сили, встановлено неправомірність набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755, відчуження її на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №539 від 11.06.2019, а також з урахуванням відчуження у подальшому ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест", керівником якого на дату відчуження був ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест" не могло не знати про те, що його керівник ОСОБА_1 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755.

За таких обставин, позовні вимоги керівника Прилуцької окружної прокуратури про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест" на користь Линовицької об`єднаної територіальної громади земельну ділянку площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо судових витрат.

За приписами ч.1,3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021 задоволено заяву Прилуцької окружної прокуратури про забезпечення позову, накладено арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Линовицької об`єднаної територіальної громади площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827111874241, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53276265 від 23.07.2020) право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест".

Оскільки ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.07.2021 задоволено заяву Прилуцької окружної прокуратури про забезпечення позову, судовий збір, сплачений прокуратурою за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1135,00 грн, також покладається на відповідача.

На момент ухвалення рішення Господарським судом Чернігівської області у даній справі, клопотань від учасників справи про скасування заходів забезпечення позову в порядку ст.145 Господарського процесуального кодексу України до суду не надходило.

Керуючись ст. 129, 233, 238-239, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест" (вул. Промислова, 10, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, ідентифікаційний код 42536892) на користь Линовицької об?єднаної територіальної громади (вул. Шевченка, 1, смт. Линовиця, 17584; ідентифікаційний код 04412455) земельну ділянку площею 1,5357 га з кадастровим номером 7424180900:07:000:0755.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки Агроінвест" (вул. Промислова, 10, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, ідентифікаційний код 42536892) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; рахунок IBAN UA248201720343140001000006008, МФО 820172, код 02910114, банк Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - прокуратура Чернігівської області) 2270,00 грн. судового збору за подання позову та 1135,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 30.11.2021.

Суддя Ю.В. Федоренко