Ухвала

від 25.11.2021 по справі 372/4469/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4469/21

Провадження 1-кс-1390/21

ухвала

Іменем України

25 листопада 2021 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області про арешт майна,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12021111230001425, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. На обґрунтування клопотання зазначив, що до Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення, про те що на башті в смт. Козин Обухівського району Київської області невідомі особи із застосуванням земснаряду добувають із озера корисні копалини державного значення, а саме пісок, без відповідних документів та дозволів. Виїздом СОГ на місце події встановлено, що у водоймі поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:017:0050 та географічними координатами 50°16'25.8"N 30°37'21.8"E (50.273819, 30.622721), яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області, виявлено земснаряд з маркуванням Г-430, та труби пластикові, які простягаються від нього на вказану земельну ділянку, а також виявлено насипи піску на вказаній земельній ділянці. 17.11.2021 року в ході проведення огляду місця події вилучено вказаний земснаряд з маркуванням Г-430, в якості предмету злочину та речового доказу вчинення злочину.

17.11.2021 року вказані відомості внесені до ЄРДР за №12021111230001425, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Відповідно до інформації з державного земельного кадастру України земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:017:0050 належить Козинській селищній раді Обухівського району Київської області, однак перебуває в оренді в ТОВ «Лотос», код ЄДРПОУ 32111544.

17.11.2021 року вказаний земснаряд з маркуванням Г-430 визнаний речовим доказом та приєднаний до кримінального провадження №12021111230001425.

Вилучений 17.11.2021 в ході огляду місця подій земснаряд є безпосереднім засобом та предметом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України.

Виходячи зтого,що наданий часу слідстває достатніпідстави вважати,що вилученів ходіпроведеного оглядумісця подіїпредмети таречі,є безпосереднімизасобами тапредметом вчиненнязлочину щорозслідується,а такожз метою забезпечення проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів, забезпечення проведення судових експертиз, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження вказаного майна та забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вилучений 17.11.2021 під час огляду місця події земснаряд змаркуванням Г-430, іззабороною користування та розпорядження вказаним майном, а тому прокурор звернувся до суду з вказаним клопотанням.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Представник власника майна ОСОБА_4 , щодо задоволення клопотання про арешт майна заперечила, та просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора у зв`язку з його необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю. Підставою даного клопотання прокурором зазначено те, що на башті в смт. Козин Обухівського району Київської області невідомі особи із застосуванням земснаряду добувають із озера корисні копалини державного значення, а саме пісок, без відповідних документів. Зазначила, що вказане твердження не відповідає дійсності та спростовується наданими документами. Дозвіл на виконання будівельних робіт №37/04-03/06 від 06.07.2006, виданий ТОВ «Лотос», та дозвіл на виконання будівельних робіт №22/04-03/06 від 23.05.2006, виданий ЗАТ «ТІЗ-Топаз», як генпідряднику забудови території ТОВ «Лотос», з 02.07.2009 та з 01.01.2009 є безстроковими та чинними до завершення будівництва на підставі пункту 1 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» без необхідності паперового переоформлення. Оскільки будівництво не завершено і на сьогодні, то з 13.03.2011 було підтверджено додатково їх чинність до завершення будівництва об`єкта пунктом 8 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши прокурора та представника вважаю клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 17.11.2021 року о 10 год. 56 хв. до Обухівського РУП ГУНП в Київській області надійшло анонімне повідомлення, про те що на башті в смт. Козин Обухівського району Київської області невідомі особи із застосуванням земснаряду добувають пісок.

17.11.2021 року було проведено невідкладний огляд місця події, яким встановлено, що у водоймі поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:017:0050 та географічними координатами 50°16'25.8"N 30°37'21.8"E (50.273819, 30.622721), яка розташована в смт. Козин Обухівського району Київської області, виявлено земснаряд з маркуванням Г-430, та труби пластикові, які простягаються від нього на вказану земельну ділянку, а також виявлено насипи піску на вказаній земельній ділянці.

Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду відсутня.

Відповідно до інформації з державного земельного кадастру України земельна ділянка з кадастровим номером 3223155400:03:017:0050 належить Козинській селищній раді Обухівського району Київської області, та перебуває в оренді в ТОВ «Лотос».

17.11.2021 року вказані відомості внесені до ЄРДР за №12021111230001425, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 17.11.2021 року вказанийземснаряд з маркуванням Г-430 визнаний речовим доказом та приєднаний до кримінального провадження №12021111230001425.

Крім того в судовому засіданні були досліджені докази надані представником власника майна а саме робочий проект на інженерну підготовку території забудови ТОВ «Лотос» на землях смт. Козин, Обухівського району, Київської області виданий проектно-вишукувальним і конструкторсько-технологічним інститутом річкового транспорту «Річтранспроект», дозвола на виконання будівельних робіт з інженерної підготовки території забудови ТОВ «Лотос» на землях смт. Козин, Обухівського району, Київської області від 06.07.2006 року, від 29.07.2006 року, від 23.05.2006 року, ситуаційні плани розміщення ділянок ТОВ «Лотос» на землях смт. Козин, Обухівського району, Київської області, протокол зборів керівників підприємств землекористувачів №1 від 01.03.2004 року, договір доручення від 10.03.2005 року, дозвіл №10 від 10.09.2007 року на відновлення гідронамивних і днопоглиблювальних робіт, розчищення мілководної частини акваторії річки Дніпро (Канівське водосховище), робіт з інженерної підготовки територій для будівництва житлово-рекреаційних комплексів ПП Етос, ТОВ Лотос, ТОВ Лісове, ТОВ Холдингова компанія Системні інвестиції, ТОВ Дана, ТОВ Затишне, ТОВ Альфа-Плюс, ТОВ ОК-Інвест, ТОВ Конча-Заспа, ТОВ Чотири сезони, TOB ТІЗ Озерне, ТОВ Будінвестгруп та спортивно-оздоровчого комплексу на 23-му км Столичного шосе (Конча-Заспа) на землях Обухівського району Київської області та Голосіївського району м. Києва, судновий білет ДБ №017976, що засвідчує право власності та право плавання судна під Державним прапором України UAK-2628-К земснаряда від 14.06.2019 року, проект забудови комплексу «Конча-Заспа», листи Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, Державної екологічної інспекції, міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.10.2008 року.

Відповідно до ст.2КПКУкраїни завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Згідно п.7 ч.2 ст.131КПКУкраїни арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Статтею 64-2 КПК України встановлено, що третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа.

Третьою особою щодо майна якою вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна та мають права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є збереження речових доказів. Крім того,як встановлено судом вищевказаний земснаряд у даному кримінальному провадженні визнано речовим доказом відповідно до постанови слідчого від 17.11.2021 року.

Однак,постанова про визнання речовими доказами не містить жодного обґрунтування, за яким із критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України земснаряд визнано речовими доказами. На думку слідчого судді вказана постанова є формальною, оскільки органом досудового розслідування не надано доказів, що вказане майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім цього, під час розгляду клопотання представником власника майна було подано ряд документів зокрема дозволів на виконання будівельних робіт, та документ що підтверджує право власності на земснаряд, які прокурором не було спростовано або обґрунтовано доведено невідповідність цих обставин дійсності. Отже, представником були надані достатні докази на підтвердження законності походження вилученого під час несанкціонованого огляду земснаряду.

Як встановлено в судовому засіданні з наданих до клопотання документів, що у кримінальному провадженні № 12021111230001425, від 17.11.2021 року, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке розслідуються в даному кримінальному провадженні, тобто власники майна, на яке просив прокурор в клопотанні накласти арешт на майно, на час розгляду клопотання перебувають в статусі третіх осіб.

Також, судом встановлено, що у клопотанні прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 171 КПК України, тобто не наведені конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження вилученим майном особами стосовно яких здійснюється розслідування вищевказаного кримінального провадження відповідно до витягу з ЄРДР.

З клопотання сторони обвинувачення взагалі не вбачається, для доказу якого факту чи обставин, пов`язаних з розслідуванням даного кримінального правопорушення прокурор просить накласти арешт на вказане у клопотанні майно, особи яка не має процесуального статусу у кримінальному провадженні, також прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у клопотанні прокурора, оскільки ним не надано доказів, що земснаряд відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, з огляду на зміст витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12021111230001425.

Враховуючи викладене, а також оцінюючи мотивувальну частину клопотаннясторони обвинувачення, слідчий суддя вважає, що, у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, наявності таких доказів не вбачає.

На підставі зазначених обставин, які свідчать про недоведеність достатності правових підстав для накладення арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.171,172,173 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволені клопотання прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області про арешт майна, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1