Ухвала

від 18.11.2021 по справі 623/2717/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 623/2717/21 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11сс/818/1988/21 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5

представника третьої особи (апелянта) ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Борівського відділу Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021226050000144 від 23.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчогосудді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року задоволено клопотання прокурора про арешт майна.

Суд вирішив накласти арешт яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прайд», код ЄДРПОУ 33411320, юридична адреса: 61145, Харківська область, місто Харків, вулиця Клочківська, будинок 174, офіс 208, а саме на:

-термометр стекло прибор ТБ-100-100+120-1,5-0 ту у 33,2-14307481- 8 шт.,

-світильник НСП 11X200-414- 6 шт.,

-лічильник тепла Suptrcal 531/РІ30-60Ду100/Pt84- 1 шт.,

-клапан запобіжний Afriso 2 5/0- 4 шт.,

-циклон ЦН 15-600- 2шт.,

-фільтр осадовий флянцевий Ду20-1 шт.,

-клапан балансувальний Danfos MSV-F2 DN10-1 шт.,

-шнек-питатель для подачі тепла 6м- 2 шт.,

-кран кульковий LD DN 200/150- 1 шт.,

-клапан регулюючий тип Danfos VF3PN 1680/100akfyw-2 шт.,

-редуктор тиску Honeywall-3/4 А-1 шт.,

-манометр ДМ 05-МП-4У.160-2 шт.,

-теплообмінник Thermaks РТА (GX)-42-P-2784-l К- 1 шт.,

-клапан зворотній міжфлянцевий підпряжений Honeywall DN 50-2 шт.,

-засувка поворотна Honeywall батерфляй DN80- 4 шт.,

-клапан електромагнітний Danfos EV220W -1 шт.,

-накриття щільності 120 срібне- 3 шт.,

-насос циркуляційний DAB DPN 180/360.80Т- 3 шт.,

-клапан балансувальний Danfos MSV-F2 DN80- 2 шт.,

-розподілювач автоматичний Valtec (new)- 8 шт.,

-світильник НББ 64В-10-019 селена 32ф-1 шт.,

-електропривід редукторний Danfos AMV4365 230V- 2 шт.,

-стержень різьбовий метричний оцинкований М20 1000-44 шт.,

-манометр ДП 05-МП-ЗУ 10-16 кгс/см2 GTУ У 33ю2-14307481-031005 - 2 шт.,

на котел водогрійний SAYPET SPYS 800 у кількості 2 (двох) штук, потужністю 8000,000 ккал (928 кВт), довжина 3950 мм, ширина 1600 мм, висота: 2650 мм, діаметр димоходу 400 мм, діаметр водяної труби "5" робочі напруга 380 вольт, робочий тиск 5Бар, які належать на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_9 ,

на нежитлову будівлю - твердопаливну котельню, загальною площею 174,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1187041463210, що належить на праві власності ТОВ «Прайд- Енерго», код ЄДРПОУ 40853382.

Представник АБ «Укргазбанк» - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволені клопотання в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник АБ«Укргазбанк» посилається нате,що обставинивикладені прокуроромв клопотанніпро арештмайна взагалісвідчать провідсутність вданому випадкускладу будь-якогозлочину, натомість свідчать лише про факт наявності господарсько-правового спору та спроби боржника уникнути звернення стягнення заборгованості з нього на його майно.

На думкуапелянта,судовий розглядслідчим суддеюклопотання пронакладення арештуна майнобув неповним,однобічним інеоб`єктивним,наслідком чогостало безпідставнезастосування заходузабезпечення укримінальному провадженніу виглядінакладення арештуна майноборжника,що всвою чергусуттєво порушиломайнові праваАБ «Укргазбанк».Вказує навідсутність ознакскладу злочинув даномувипадку тапідтверджує дійснінаміри боржникапри зверненніз заявоюпро нібитовчинення відноснонього злочину,що полягаютьу черговихспробах блокування реалізації Банком свого законного права на задоволення своїх позовних грошових вимог, котрі підтверджені рішеннями судів.

Прокурор до початку судового засідання подав заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника АБ «Укргазбанк», який апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

В апеляційній скарзі представник АБ «Укргазбанк» просить поновити строк на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що АБ «Укргазбанк» не було залучено до участі у судовому засіданні під час розгляду клопотання про арешт майна, а про оскаржуване судове рішення стало відомо тільки під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Колегія суддів доводи представника АБ «Укргазбанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді визнає поважними та вважає за необхідне поновити цей строк.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що у провадженні уповноваженого з дізнання - інспектора реагування патрульної поліції СІІД №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12021226050000144 від 23 червня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

Підставою внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_10 від 23 червня 2021 року про те, що 12 червня 2021 року представники ПАТ АБ «Укргазбанк» на незаконних підставах виставили на продаж майно, яке перебуває в оренді ТОВ «Прайд-Енерго» та належить на праві власності ТОВ «Компанія «Прайд», код ЄДРПОУ 33411320, а саме: термометр стекло прибор ТБ-100-100+120-1,5-0 ту у 33,2-14307481- 8 шт., світильник НСП 11X200-414- 6 шт., лічильник тепла Suptrcal 531/РІ30-60Ду100/Pt84- 1 шт., клапан запобіжний Afriso 2 5/0- 4 шт., циклон ЦН 15-600- 2шт., фільтр осадовий флянцевий Ду20-1 шт., клапан балансувальний Danfos MSV-F2 DN10-1 шт., шнек-питатель для подачі тепла 6м- 2 шт., кран кульковий LD DN 200/150- 1 шт., клапан регулюючий тип Danfos VF3PN 1680/100akfyw-2 шт., редуктор тиску Honeywall-3/4 А-1 шт., манометр ДМ 05-МП-4У.160-2 шт., теплообмінник Thermaks РТА (GX)-42-P-2784-l К- 1 шт., клапан зворотній міжфлянцевий підпряжений Honeywall DN 50-2 шт., засувка поворотна Honeywall батерфляй DN80- 4 шт., клапан електромагнітний Danfos EV220W -1 шт., накриття щільності 120 срібне- 3 шт., насос циркуляційний DAB DPN 180/360.80Т- 3 шт., клапан балансувальний Danfos MSV-F2 DN80- 2 шт., розподілювач автоматичний Valtec (new)- 8 шт., світильник НББ 64В-10-019 селена 32ф-1 шт., електропривід редукторний Danfos AMV4365 230V- 2 шт., стержень різьбовий метричний оцинкований М20 1000-44 шт., манометр ДП 05-МП-ЗУ 10-16 кгс/см2 GTУ У 33ю2-14307481-031005 - 2 шт.

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя врахував обставини зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, тобто виходив з того, що за версією органу досудового розслідування, згідно відомостей, що стали підставою для внесення їх у ЄРДР з певною кваліфікацією на теперішній час, наявні підстави вважати, що не застосування такого заходу забезпечення як арешт майна призведе до втрати вищезазначених речей та настання цих наслідків перешкоджатиме встановленню істини у даному кримінальному провадженні, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження, з метою забезпечення збереження речових доказів, відсутністю правових підстав для відмови в задоволенні поданого клопотання про арешт майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановлені ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України. Натомість апелянт у своїх доводах суб`єктивно стверджує про безпідставність проведення досудового розслідування, висуваючи вимоги, які можуть бути розглянути судом в межах оскарження обґрунтованості підозри, тобто лише в іншому провадженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. При цьому зазначене майно у кримінальному провадженні розглядається як об`єкт злочинних посягань, а відтак існують ризики у вигляді подальшого відчуження майна третім особам з метою знищення слідів вчинення кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів з урахуванням зазначеного та з метою перевірки заяви ОСОБА_10 на даному етапі кримінального провадження існує необхідність вжиття заходів щодо заборони вчиняти будь-яких дії, пов`язаних з розпорядженням, а саме відчуженням та перереєстрацією права власності на майно.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.2, 3 ст.170КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтами в їх доводах, що вказує про необґрунтованість апеляційних вимог.

Враховуючи те, що спірне майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, вони, відповідають критеріям майна, визначеним статтею 98 КПК України, на яке відповідно до положень ч.3 ст.170КПК України може бути накладений арешт. ( том 1 а.с. 179-181)

Апеляційний суд бере до уваги, що майно на яке накладено цілком ймовірно, за версією органу досудового розслідування, могли бути предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, що підлягає ретельній перевірці у процесуальний спосіб, передбачений КПК, тобто шляхом проведення досудового розслідування.

З огляду на викладене, обставини вчинення кримінальних правопорушень, які розслідуються в межах кримінального провадження, про які зазначається у клопотанні про арешт майна, дозволяють застосовувати такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою дієвості цього провадження, а також з урахуванням того, що майно має доказове значення у кримінальному провадженні.

При цьому колегія суддів зазначає, що до повноважень суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Доказів того, що оскаржувана ухвала за своєю суттю фактично направлена на перешкоджання виконання рішень судів про стягнення заборгованості з ТОВ «Компанія «Прайд», TOB "Прайд-Енерго" апелянтом не надано. Натомість, як вбачається з матеріалів клопотання ухвала слідчого судді направлена для встановлення обставин кримінального правопорушення, яке внесено до ЄРДР за №12021226050000144, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

Колегія суддів враховує і те, що захід забезпечення кримінального правопорушення ніяким чином не погіршує становища третіх осіб, а саме АБ «Укргазбанк», яке має майнові вимоги, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, а тому арешт майна, застосований ухвалою слідчого судді стосується лише становища власника майна, а саме ТОВ «Компанія «Прайд», ОСОБА_9 ,ТОВ «Прайд-Енерго» які ухвалу слідчого судді не оскаржували.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами клопотання про арешт майна, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційних скарг третіх осіб стосовно незаконності та неповноти ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Колегія суддів також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст.219 КПК України. Разом з цим, у подальшому власник майна або інший володілець має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту, згідно положень ст.174 КПК України.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, усупереч вимог п.4 ч.5 ст.173 КПК України не визначив спосіб арешту майна.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді в частині визначення способу арешту майна підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нової та покладенням контролю за виконанням ухвали про арешт майна на прокурора.

В решті ухвала слідчого судді слідчого судді, постановлена відповідно до вимогст.370КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 24, 309, 392, 399, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Поновити представнику ПАТ АБ «Укргазбанк» - ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року.

Апеляційну скаргу представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року в частині визначення способу арешту майна скасувати та постановити в цій частині нову.

Визначити спосіб накладення арешту на майно шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.

Контроль за виконанням ухвали про арешт майна покласти на прокурора.

В решті ухвалу слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2021 року залишити без змін

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, але в частині поновлення строку на апеляційне оскарження може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: