Постанова

від 30.11.2021 по справі 140/7693/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 140/7693/21 пров. № А/857/19051/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Носа С.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №140/7693/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-

суддя в 1-й інстанції -Ковальчук В.Д.,

час ухвалення рішення - 20.09.2021 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

27 липня 2021 року Головне управління ДПС у Волинській області звернулося з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , в якому просило надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 5 343 643,47 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за ДП Волинський облавтодор рахується податковий борг в загальній сумі 7 345 610,76 грн., який встановлено постановами Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 у справі № 803/625/16 та від 08.12.2016 у справі № 803/1709/16, котрі набрали законної сили.

З метою погашення податкового боргу ДП Волинський облавтодор було сформовано та вручено 19.04.2018 податкову вимогу від 03.04.2018 № 13592-17 та на виконання судових рішень податковим органом були виставлені інкасові доручення, однак останні були повернуті банком без виконання, у зв`язку з чим, загальна заборгованість ДП Волинський облавтодор , яка охоплена судовими рішеннями та не сплачена платником в добровільному порядку складає 5 343 643,47 грн.

Податковим органом складено акти опису майна від 30.05.2019 № 36, від 24.12.2019 № 79, від 03.01.2020 № 4, від 26.05.2020 № 32, відповідно до яких здійснено опис майна боржника в податкову заставу на загальну суму 19 956 258,85 грн. З урахуванням актів опису майна зазначених вище, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом у якому просив надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 5 343 643,47 грн. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що статтями 95-96 ПК України чітко передбачено порядок погашення заборгованості платників податків (державних підприємств) перед бюджетами, перелік та їх черговість при примусовому стягненні податкового боргу з державних (комунальних) підприємств, тому апелянт вважає, що ним дотримано вимоги зазначених статей Податкового кодексу України та судом першої інстанції не обгрунтовано відмовлено у задоволенні позовної заяви.

Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 1 Закону України від 29.11.2001 року №2864-III Про введення мораторію на примусову реалізацію майна (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна, оскільки в статутному капіталі ДП Волинський облавтодор частка держави становить не менше 25 відсотків, тому відсутні підстави для надання контролюючому органу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок такого майна відповідача до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Дочірнє підприємство Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України зареєстроване як юридична особа, взяте на облік як платник податків у ГУ ДПС у Волинській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року у справі № 803/625/16, яка набрала законної сили 31.05.2016, адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з банківських рахунків Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в дохід державного бюджету України податковий борг в сумі 3 915 046,24 грн., в дохід місцевого бюджету м. Луцька податковий борг в сумі 1 026,21 грн. та в дохід місцевого бюджету Боратинської сільської ради податковий борг в сумі 2 934,18 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 803/625/16, яка набрала законної сили 14.06.2016, розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року в адміністративній справі за позовом Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення податкового боргу в частині стягнення в дохід Державного бюджету України податкового боргу в загальній сумі 3 915 046 гривень 24 копійки строком на 60 (шістдесят) місяців, шляхом щомісячної сплати коштів у такий спосіб: з червня 2016 року по травень 2021 року по 65 250,77 грн. (шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 77 копійок), червень 2021 року 65 250,81 грн. (шістдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 81 копійку).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року у справі № 803/1709/16, яка набрала законної сили 27.12.2016 року, адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з рахунків ДП Волинський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України в дохід державного бюджету податковий борг в сумі 3 430 564,52 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2017 у справі № 803/1709/16, яка набрала законної сили 18.01.2017, розстрочено виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення податкового боргу в частині стягнення в дохід Державного бюджету України податкового боргу в загальній сумі 3 430 564 гривень 52 копійки строком на 60 (шістдесят) місяців, шляхом щомісячної сплати коштів у такий спосіб: з січня 2017 року по листопад 2021 року в сумі 57 170 грн. (п`ятдесят сім тисяч сто сімдесят гривень) щомісячно та за грудень 2021 року 57 534,52 грн. (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні 52 копійки).

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було сформовано та вручено ДП Волинський облавтодор 19.04.2018 податкову вимогу від 03 квітня 2018 року № 13592-17 про сплату заборгованості в сумі 205 959,48 грн.

Відповідно до інформації про наявність/відсутність податкового боргу у платника по Україні в цілому станом на 11.08.2021 за ДП Волинський облавтодор станом на 11.08.2021 рахується податковий боргу в загальній сумі 14 250 776,53 грн., де діючі розстрочення (відстрочення) податкового боргу становлять 400 236,52 грн.

Згідно зі статтею 89 Податкового кодексу України заступником начальника Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 02.12.2015.

Відповідно до цього рішення податковим органом складені акти опису майна №36 від 30.05.2019 на загальну суму 1 561 633,05 грн., № 79 від 24.12.2019 на загальну суму 7 342 184,40 грн., №4 від 03.01.2020 на загальну суму 7 342 184,40 грн., №32 від 26.05.2020 від 26.05.2020, відповідно до яких внесені записи до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 03.06.2021 № 72974770, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03.06.2021 № 259672159.

Головним управлінням ДПС у Волинській області були направлені до банків, обслуговуючих ДП Волинський облавтодор платіжні вимоги для стягнення податкового боргу (інкасові доручення) від 02.03.2021 №250, № 251, № 252, 253, №254, №255, однак останні були повернуті без виконання згідно із пунктом 4 частини 2 статті 34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 28.12.2014 № 77-VІІІ, пунктами 2.5, 10.9, 11.7, 11.9, 11.11, 12.11 глави 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача для стягнення податкового боргу та неможливістю стягнення цих сум зі страхових рахунків.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом пп. 14.1.155, п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі (пункт 89.6 статті 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1244.

Так, відповідно до пункту 95.1 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Лише сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Так, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо погашення податкового боргу платника. При зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення заборгованості за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, контролюючий орган повинен обґрунтувати, в першу чергу, недостатність у такого платника грошових коштів - готівкових чи на рахунках у банку, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив такий контролюючий орган для того, щоб погасити борг платника за рахунок належних йому коштів та чим це підтверджується.

Контролюючий орган для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у фінансових установах та інкасові доручення (розпорядження).

На всі діючі рахунки контролюючим органом виставлено інкасові доручення (розпорядження).

Судом встановлено, що внаслідок виставлення контролюючим органом інкасових доручень банківськими установами, в яких відповідачем відкриті рахунки, податковий борг не погашено.

В інкасових дорученнях (розпорядженнях) містяться відмітки про повернення інкасових доручень (розпоряджень) у зв`язку з відсутністю грошових коштів; закриття чи відсутності вказаних у інкасових дорученнях рахунків у банку; у зв`язку з тим, що кошти, які є на окремих рахунках, забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, та відсутністю інших коштів на рахунку, що можуть забезпечити виконання інкасових доручень контролюючого органу.

Таким чином, інкасовими дорученнями (розпорядженнями) підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Як зазначено вище, майно платника податків передано у податкову заставу, згідно з актами опису від 30.05.2019 № 36, від 24.12.2019 № 79, від 03.01.2020 № 4, від 26.05.2020 № 32.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючим органом дотримана процедура погашення податкового боргу, визначена Податковим кодексом України.

В свою чергу, з доводів відповідача вбачається, що відповідач є підприємством державної форми власності, держава володіє 100% статутного капіталу підприємства, тому в силу статті 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна заходи стягнення, передбачені ст. 95 Податкового кодексу України, зокрема продаж майна, не можуть бути застосовані до відповідача.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 р. № 2864-III (далі Закон № 2864-ІІІ) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об`єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону № 2864-ІІІ для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов`язань боржника з перерахування фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, враховуючи те, що майно Дочірнього підприємства Волинський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , яке описано в податкову заставу, належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, а частка державної власності в статутному капіталі відповідача становить не менше 25%, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

В свою чергу, що стосується посилань апелянта на те, що в контексті спірних правовідносин норми Податкового кодексу України мають прерогативу по відношенню до інших законодавчих актів, а Законом № 2864-ІІІ не введено мораторій на примусову реалізацію майна у процедурі погашення податкового боргу, то колегія суддів апеляційного суду вважає останні безпідставними, тому як пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України чітко визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами, а відтак норми Закону № 2864-ІІІ, яким встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, мають застосовуватися в обов`язковому порядку.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.02.2020 року по справі №818/1604/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №140/7693/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк С. П. Нос Повне судове рішення складено 30.11.2021 року