Рішення

від 01.12.2021 по справі 904/6516/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2021м. ДніпроСправа № 904/6516/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Свистуна Г.Г.

за позовом Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в інтересах Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, с. Миколаївка

до Фермерського господарства "Годувальник", Дніпропетровська область, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович, Дніпропетровська область, м.Першотравенськ,

про розірвання договору оренди земельної ділянки

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Сидоренко О.П., адвокат;

від третьої особи: Меженна О.В., адвокат;

СУТЬ СПОРУ:

Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в інтересах Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Годувальник", в якій просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.05.2021, загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, укладений між Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області та Фермерським господарством «Годувальник» , зареєстрований 01.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою суду від 21.07.2021 позовну заяву Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області в інтересах Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області залишено без руху.

03.08.2021 до господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 06.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 02.09.2021. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

02.09.2021 третя особа подала до суду письмові пояснення.

Ухвалою суду від 02.09.2021 відкладено підготовче засідання на 27.09.2021.

27.09.2021 відповідач подав до суду відзив.

У зв`язку із перебуванням судді Мілєвої І.В. на лікарняному у період з 15.09.2021 по 04.10.2021 підготовче засідання, призначене на 27.09.2021, не відбулось.

Після виходу судді з лікарняного ухвалою від 05.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 04.11.2021 включно; призначено підготовче засідання на 18.10.2021.

Ухвалою суду від 18.10.2021 відкладено підготовче засідання на 03.11.2021.

17.09.2021 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив залучити Миколаївську сільську раду Синельниківського району в якості позивача-2, розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.05.2021, загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, укладений між Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області та Фермерським господарством «Годувальник» , зареєстрований 01.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

03.11.2021 позивач подав до суду заяву про заміну підстав позову, в якій просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 31.05.2021, загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023., укладений між Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області та Фермерським господарством Годувальник в особі голови фермерського господарства Годованця Валентина Євгеновича, зареєстрованим 01.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що позивачем подано заяву про зміну підстав позову до закінчення підготовчого засідання, а також враховуючи те, що вказана заява не порушує прав та законних інтересів сторін, господарський суд приймає заявлену зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 03.11.2011 у задоволенні клопотання Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області про залучення позивача-2 - відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 01.12.2021

У судове засідання 01.12.2021 з`явились представники відповідача та третьої особи, представник позивача не з`явився.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 по справі № 904/71/19 позовні вимоги Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1- Петропавлівської районної державної адміністрації, до відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича про скасування розпорядження визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення - задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" № Р-509/0/350-15 від 24.12.2015. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016 за номером 13649275. Зобов`язано фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, орієнтовною ринковою вартістю 1 425 500,00 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі землі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/71/19 залишено без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/71/19.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.01.2021 касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі № 904/71/19 скасовано. Справу № 904/71/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2021 позов Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації, відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення - залишено без розгляду.

Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області на підставі акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 20.11.2020 (а.с. 20-23) отримала у власність земельні ділянки загальною площею 2689,7152 га, в тому числі і спірну земельну ділянку (позиція 274) загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023 на підставі Наказу Головного управління Держтеокадастру у Дніпропетровській області від 20.11.2020 № 10-ОТГ.

Рішенням Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 08.12.2020 № 118-2/VIII ця земельна ділянка була прийнята до комунальної власності (а.с. 24).

Позивач зазначає, що дана земельна ділянка була передана Фермерському господарству Годувальник шляхом проведення аукціону на підставі Договору оренди землі від 31.05.2021 строком на 7 років. Обмежень чи обтяжень па дану земельну ділянку на дату проведення аукціону та укладення договору при передачі в оренду не було встановлено. Тому зняти відповідну земельну ділянку з торгів не було підстав, передбачених Земельним кодексом України. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 по справі № 904/71/19 за позовом Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області із інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області до відповідача -1 Петропавлівської районної державної адміністрації та відповідача-2 Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича про скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення, заяву Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича задоволено частково та зобов`язано Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області повернути йому у користування земельну ділянку загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023.

На виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 по справі № 904/71/19, було видано наказ про зобов`язання Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області повернути у користування Фізичній особі-підприємцю Маркову Дмитру Олександровичу земельну ділянку загальною площею 4,8385га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, розташовану на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2021 Начальником Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження (ВП № 65900547), згідно з вказаною постановою боржником визначено Миколаївську сільську раду Петропавлівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339066). Постановою про розмір мінімальних витрат Виконавчого провадження від 24.06.2021 ВП № 65900547 постановлено стягнути з Миколаївської сільської ради мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 269,02 грн. Постановою про стягнення виконавчого збору від 24.06.2021 ВП № 65900547 постановлено: стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 24 000 грн. Відповідно до п.12.2. договору оренди від 31.05.2021, дія договору припиняється в інших випадках, передбачених законодавством. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (п.12.3. договору оренди від 31.05.2021).

Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області розмовляв в телефонному режимі та направив листа ФГ Годувальник з проханням укласти додаткову угоду про добровільне припинення договору. Однак стверджувальної відповіді від ФГ Годувальник не надійшло.

Таким чином, як вважає позивач, договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем є чинним на даний час. У зв`язку із чим ФГ Годувальник не може орендувати дану земельну ділянку, оскільки попередній договір спірної ділянки є чинним.

Вказане, за думкою позивача, є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.05.2021, загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, укладеного між Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області та Фермерським господарством «Годувальник» , зареєстрованого 01.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України).

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України).

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору(ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України).

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт. Орендодавець зобов`язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов`язані з поліпшенням стану об`єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об`єкта оренди. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний податковий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також відповідному територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт; виконувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки. Орендар земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом зобов`язаний не створювати перешкод у здійсненні права загального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до виданих дозволів.

Позивач посилається на ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , в якій, зокрема, є посилання на можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, однак в позовній заяві/уточненій позовній заяві відсутнє обґрунтування щодо порушення відповідачем обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Разом з тим правове значення при вирішенні спору між сторонами має і обраний позивачем спосіб захисту, який є неналежним з огляду на наступне.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. (п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

Стаття 20 Господарського кодексу України також передбачає відповідні способи захисту цивільних прав та інтересів шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм у сукупності дозволяє дійти висновку про те, що господарюючий суб`єкт має право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб, визначений законом.

Верховенство права, як основоположний принцип судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09.12.2010 у справі Буланов та Купчик проти України (пункт 36), яке набуло статусу остаточного 09.03.2011, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 30.05.2013 в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), яке набуло статусу остаточного 30.08.2013, визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що у статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський суд зазначає, що оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає втому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Позивач в своїй позовній заяві посилається на постанову Верховного суду від 20.01.2021 у справі № 154/2429/18, в якій Верховний суд, вирішуючи подібний спір, встановив факт порушення прав позивача на оренду земельної ділянки та визнав недійсним договір оренди , оскільки права орендаря за первинним договором не припинилися, адже договір було поновлено за рішенням суду, яке набрало чинності.

Господарський суд зазначає, що позивачем у справі № 154/2429/18 було обрано спосіб захисту шляхом визнання недійсним договору оренди, а не його розірвання.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що при зверненні до суду із даним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.05.2021, загальною площею 4,8385 га, кадастровий номер 1223881500:02:001:1023, укладеного між Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області та Фермерським господарством «Годувальник» , зареєстрованого 01.06.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту.

Господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.

Верховенство права, як основоположний принцип судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.12.2021

Суддя І.В. Мілєва