Постанова

від 30.11.2021 по справі 910/4224/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4224/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Стратієнко Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс Логістик"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пашкіна С.А., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)

від 28.07.2021

у справі за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 109 544, 72 грн.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У березні 2021 року Приватне підприємство "Транс Логістик" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - Страхова компанія) страхового відшкодування у розмірі 109 544,72 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2019 №078999/920/190001043.

3. Страхова компанія проти позову заперечувала, посилаючись на відсутність акту огляду транспортного засобу при укладенні договору страхування, що є підставою для відмови у здійсненні виплати відповідно до підпункту 16.1.11 пункту 16.1 договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 16.07.2019 між сторонами був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019 року (надалі - договір страхування), відповідно до умов якого та додатку 32 до нього, застраховано автомобіль МАN TGM 12/250, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований транспортний засіб) у період з 11.04.2020 по 10.04.2021.

5. 30.12.2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу МАN TGM 12/250, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та припаркованого застрахованого транспортного засобу.

6. 27.01.2021 постановою Макарівського районного суду Київської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

7. Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено застрахований транспортний засіб, є страховим випадком.

8. Відповідно до додатку 32 від 08.04.2020 до договору страховою сумою для транспортного засобу є 1 500 000,00 грн.

9. 30.12.2020 року Підприємство звернулося до Страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

10. Відповідно до рахунку №KYV_AVGOK-0000028 від 04.01.2021 року, що був наданий офіційним сервіс-партнером МАN в Україні згідно з пунктом 12.5 договору страхування, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 109 544,72 грн.

11. Відповідно до пункту 8.3 Правил страхування при страхуванні транспортного засобу, перед укладенням, поновленням чи зміною умов договору страхування, страхувальник зобов`язаний надати страховику транспортний засіб та додаткове обладнання для огляду.

12. Окремо обов`язок страхувальника надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страховику під час укладання договору страхування, після настання страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу страховика протягом дії договору страхування, дублює підпункт 9.2.18 пункту 9.2 Правил страхування, який передбачає обов`язки страхувальника.

13. Згідно з підпунктом 16.1.11 пункту 16.1 розділу 16 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

14. Страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування з підстав відсутності акту огляду транспортного засобу при укладанні договору страхування.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

15. Господарський суд міста Києва рішенням від 04.11.2020 позов задовольнив повністю, стягнув з відповідача на користь позивача 109 544,72 грн страхового відшкодування.

16. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність акту огляду пошкодженого транспортного засобу не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки відповідно до умов підпункту 11.4.6 договору страхування обов`язок зі складання такого акту покладається на страховика.

17. Суд також зазначив, що страховик повинен довести обґрунтованість причин відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема, що зі сторони страхувальника мало місце не тільки невиконання ним встановлених законом обов`язків, а і що саме це невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Проте відповідачем не доведено, невиконання яких саме обов`язків позивачем призвело до неможливості встановити цей факт та відповідні обставини.

18. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 рішення суду першої інстанції та додаткове рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

19. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про страхування" умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону;

- за умовами договору страхування відсутність акту огляду є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування;

- позивач не надав акт огляду, який би засвідчував факт проведення страховиком огляду та фотографування застрахованого транспортного засобу, тому відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 30.12.2020.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

20. 31.08.2021 Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

21. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми пункту 6 частини першої статті 3, частин першої, другої та третьої статті 13, частин третьої та четвертої статті 213 ЦК України та частини першої та другої статті 26 Закону України "Про страхування", і відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах, що є підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

22. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції помилково не брав до уваги, що:

- в основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19);

- Страхова компанія приймала страхові платежі від Підприємства і не зверталась до останнього з вимогами про надання автомобіля для огляду, тому її дії щодо відмови у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність актів огляду транспортного засобу суперечать попередній поведінці та є недобросовісними;

- Страхова компанія фактично отримувала страхові платежі, не маючи наміру виплачувати страхове відшкодування у випадку настання страхової події, тобто такі дії можна розцінювати як такі, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, що суперечить статтям 6 та 13 ЦК України;

- буквальне тлумачення змісту і понять у договорі щодо підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування суперечить статті 213 ЦК України, оскільки у такому разі необхідно також враховувати і інші умови щодо порядку визначення страхової суми;

- страхова сума для транспортного засобу та додаткового обладнання визначається на підставі огляду і не може бути визначена без його проведення. Застосування протилежного підходу позбавляє змісту умови про порядок визначення страхової суми та робить укладення відповідного договору занадто ризиковим для Страхової компанії;

- умова договору про те, що відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника Страхової компанії, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, за своєю природою очевидно суперечить частині першій статті 26 Закону "Про страхування";

- у рішенні Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 року у справі № 910/4995/21 встановлено, що Страхова компанія у вересні 2020 виплатила страхове відшкодування внаслідок настання страхового випадку, незважаючи на те, що в цій справі так само був відсутній акт огляду відповідного автомобіля, що очевидно свідчить про недобросовісність Страхової компанії та демонструє її суперечливу поведінку.

23. 22.10.2021 Страхова компанія надіслала на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

24. Відповідач вказує:

- договором та Правилами страхування чітко та недвозначно було передбачено обов`язок страхувальника надати транспортний засіб для огляду при укладенні договору, а наслідком невиконання такого обов`язку є право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування;

- відмова страховика у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю акту огляду відповідає умовам договору, Правилам страхування та вимогам чинного законодавства;

- сторони не лише однаково розуміли зміст укладеного договору страхування, але й вчиняли конкретні дії, спрямовані на його виконання;

- страхувальник пропонував свої зміни до підпункту 16.1.11 пункту 16.1 договору у протоколі розбіжностей, його пропозиції щодо незастосування цього пункту до транспортних засобів, що купуються в автосалоні, свідчать про чітке усвідомлення тієї обставини, що у спірному підпункті мова йде про акт огляду транспортного засобу саме при укладенні договору страхування;

- страхувальник частково виконав свій обов`язок надати для огляду транспортні засоби, що підтверджується наданими до суду першої інстанції копії кількох із таких актів;

- страхувальник у судовому засіданні не зміг пояснити, чому щодо одних транспортних засобів акти огляду складалася, а щодо інших - ні;

- страхувальник не зміг надати жодних інших доказів (окрім акту) того, що транспортний засіб надавався страхувальнику для огляду при укладенні;

- визначення в договорі страхової суми не є доказом проведення огляду транспортного засобу, оскільки страхова сума є не вартістю застрахованого майна, а максимальною межею страхової виплати за договором страхування;

- ні в законі, ні в Правилах страхування, ні в договорі не зазначено, що проведення огляду транспортного засобу є обов`язковою передумовою або підставою визначення дійсною вартості або страхової суми щодо такого транспортного засобу;

- відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору страхування страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкодження транспортного засобу, які мали місце в момент укладення договору та були зазначені в акті огляду, тому відсутність такого акту унеможливлює встановлення, які пошкодження мали місце до укладення договору, а які - отримані в ДТП, котре сталося після укладення договору;

- спірний транспортний засіб на момент укладення договору вже експлуатувався досить довго, тому міг мати пошкодження, завдані внаслідок ДТП, які сталися до моменту укладення;

- позивач, не надавши автомобіль для огляду до моменту ДТП, унеможливив визначення розміру дійсної шкоди і розміру страхового відшкодування;

- поведінка позивача є недобросовісною, оскільки суперечить його попередній поведінці.

Позиція Верховного Суду

25. Верховний Суд перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

27. Згідно з частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

28. Зокрема, частина перша статті 991 ЦК України та частина перша статті 26 Закону "Про страхування" встановлює перелік випадків, коли страховик вправі відмовити страхувальнику у здійсненні страхових виплат.

29. Одночасно у частині другій статті 991 ЦК України та частині другій статті 26 "Про страхування" визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

30. Отже, перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені законом, не є вичерпним. У договорі сторони мають право визначити інші підстави на власний розсуд, але за умови, що вони не суперечать закону.

31. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). А згідно зі статтею 204 цього Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

32. Таким чином, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована у встановленому порядку: відсутня як пряме зазначення в законі на нікчемність (недійсність) умови, погодженої у підпункті 16.1.11 пункту 16.1 договору, так і судове рішення про визнання недійсним окремої частини правочину, Верховний Суд не має підстав вважати, що така умова суперечить закону.

33. Відповідно до частини третьої статті 237 ГПК України, ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

34. Позивач не заявляв таку вимогу у справі, що переглядається.

35. Згідно з частиною третьою статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

36. З цих підстав Верховний Суд не оцінює аргументи скаржника, що умова договору, що відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника Страхової компанії, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, за своєю природою очевидно суперечить частині першій статті 26 Закону "Про страхування".

37. Водночас Верховний Суд вважає обґрунтованими посилання скаржника на необхідність застосування до спірних правовідносин принципу заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а також статті 13 ЦК України про заборону зловживання правами, зважаючи на таке.

38. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Однак, це не означає, що право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення умов договору (у даному випадку - відсутність акту огляду транспортного засобу перед укладенням договору) є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина третя цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

39. Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року N 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке:

"словосполуку "а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини);

частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

40. Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року N 2-р(ІІ)/2021).

41. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

42. Керуючись наведеними принципами, Верховний Суд доходить висновку, що Страхова компанія за умовами договору мала право на відмову, проте така відмова повинна мати розумне пояснення, мотиви, оскільки інакше - застосування умови договору, що дозволяє одній стороні діяти на шкоду іншій, хоча обидві сторони діяли необачно та не склали акт огляду транспортного засобу, що мав передувати укладанню та виконання договору, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості.

43. При цьому орієнтиром для дотримання межі здійснення цивільного права для суду є мета, для якої Страхова компанія наділялася таким правом, - захист від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення договору. Відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акту) не співмірна з цією метою, оскільки страховик, сплачуючи страхові платежі протягом тривалого часу, має також законне право очікувати на отримання виплати при настанні страхового випадку, і суд не може це не брати до уваги.

44. Верховний Суд бере до уваги, що відповідно до частин першої та четвертої статті 18 Закону України "Про страхування" при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

45. Страховик перед укладенням договору цим правом не скористався, не запросив відповідні документи (акти огляду), і на власний ризик уклав договір, незважаючи на те, що за Правилами страхування огляд транспортного засобу має здійснюватися перед укладенням договору. Після укладення договору страховик отримував страхові платежі, і не звертався з вимогою до страхувальника надати для огляду застраховані транспортні засоби після укладення договору. Тоді як діючи добросовісно і розумно, Страхова компанія мала би направити повідомлення про необхідність проходження огляду застрахованого транспортного засобу чи відмовитися від отримання страхових платежів.

46. У матеріалах справи відсутні докази, і такі обставини не були встановлені судами, що акт не був складений внаслідок ухилення страхувальника від здійснення огляду транспортного засобу чи вчинення інших дій, які перешкоджали проведенню такого огляду Страховою компанією перед укладанням договору.

47. Отже, з одного боку, у страховика наявне право відмови у виплаті страхового відшкодування з підстави, що прямо обумовлена у договорі, а з іншого, має місце недобросовісне та нерозумне здійснення Страховою компанією свого права щодо укладення договору страхування та отримання страхових платежів за відсутності акту огляду транспортного засобу, що мав складатися при укладанні договору.

48. Страхова компанія свої заперечення ґрунтує на припущенні, що застрахований транспортний засіб міг мати пошкодження до укладення договору, що унеможливлює визначення розміру страхового відшкодування, оскільки відповідно до пункту 6.3 договору страховик не відшкодовує витрати на усунення пошкоджень транспортного засобу, які мали місце в момент укладення цього договору та були зазначені в акті огляду. У такий спосіб ставить під сумніви добросовісність дій Підприємства.

49. Водночас Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик мав право залучити до розслідування обставин страхового випадку аварійного комісара, а згідно з підпунктом 11.4.7 страховик зобов`язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого транспортного засобу та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.

50. Страхова компанія не доводила і не надала жодних доказів, які б підтверджували, що механічні пошкодження застрахованого транспортного засобу викликані не страховим випадком. Докази огляду пошкодженого транспортного засобу та/або вжиття заходів для проведення незалежної експертизи з метою з`ясування причин та характеру пошкоджень також відсутні в матеріалах справи. Фактично всі заперечення ґрунтуються на припущеннях наявності пошкоджень до настання страхового випадку.

51. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що страховик повинен довести обґрунтованість причин відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема, що зі сторони страхувальника мало місце не тільки невиконання ним встановлених законом обов`язків, а і що саме це невиконання призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, але відповідач не довів такі обставини. У постанові апеляційної інстанції відсутні доводи, за якими суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем таких обставин.

52. Верховний Суд, беручи до уваги конкретні обставини справи, вважає, що у даному випадку єдиним мотивом відмови було небажання виконання зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки. Суд першої інстанції, хоча й прямо не посилався на наведений принцип, але по суті ухвалив правильне та законне рішення, що узгоджується з ним.

53. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується зі скаржником, що відмова у виплаті з підстав відсутності акту огляду, який необачно не був оформлений при укладенні договору, що не завадило прийняттю від страхувальника платежів на виконання договору, за конкретних обставин справи є зловживанням правом з боку страховика, яке спрямоване на завдання шкоди страхувальнику, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку відсутні правові підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Протилежний висновок суду апеляційної інстанції справи є надто формальним (ґрунтується лише на умові договору без урахування конкретних обставин та поведінки сторін) та суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості.

54. Аргументи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, що відсутність акту огляду було прямим наслідком невиконання страхувальником свого обов`язку відповідно до пунктів 8.3, 9.2.18 Правил страхування надати транспортний засіб для огляду при укладанні договору, Верховний Суд бере до уваги, але виходить з того, що такий обов`язок стосується виключно обов`язку надати транспортний засіб для огляду (а не складання акту). У матеріалах справи відсутні докази, і відповідач це не доводив, що позивач ухилявся від проведення огляду.

55. Верховний Суд бере до уваги також те, що цей обов`язок (надати транспортний засіб для огляду) був визначений не договором страхування, а Правилами страхування. Натомість, відповідно до статті 989 ЦК України, статті 21 Закону України "Про страхування" обов`язки страхувальника визначаються законом та умовами договору. За договором такий обов`язок (як надання транспортного засобу для огляду перед укладанням договором, так і складання акту) прямо не покладений на страхувальника (для порівняння у пункті 11.2.7 договору встановлений такий обов`язок надати для огляду після виплати страхового відшкодування). При цьому у підпункті 16.1.11 договору застережено, що акт огляду повинен містити підпис та печатку саме представника страховика (відповідача). Отже за умовами договору підписання акту огляду транспортного засобу залежить від страховика (відповідача), а не навпаки.

56. Окрім того, як зазначалось вище у цій постанові, складання такого акту мало передувати укладанню договору, тому страховик мав всі підстави не укладати договір до складання акту, але не зробив цього, й приймав страхові платежі без зауважень. Тому така (відсутність акту огляду перед укладанням договору) за цих обставин справи не може бути визнана безумовною та автоматичною підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування.

57. Заперечення відповідача, що страхувальник частково виконав свій обов`язок надати для огляду транспортні засоби, що підтверджується наданими до суду першої інстанції копіями кількох із таких актів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки, по-перше: відповідач сам визнає, що акти ним надавались вибірково, але при цьому прямо не вказує, що надані акти стосувалися саме договору, що є предметом спору, а не іншого договору; по-друге: ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановив такі обставини (складання актів огляду щодо частини застрахованих транспортних засобів за договором страхування), а згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду. У будь-якому разі, зважаючи на висновки щодо нерозумної, необачної та недобросовісної поведінки самого страховика щодо страхування конкретного транспортного засобу без проведення попереднього огляду, Верховний Суд вважає, що обставина щодо можливого підписання актів сторонами на інші транспортні засоби не має суттєвого значення для правильного вирішення спору у справі. Тим більше, зважаючи на те, що скаржник також наполягає, що Страхова компанія здійснювала відшкодування за відсутності актів огляду, що встановлено у справі № 910/4995/21, але відповідач у відзиві на касаційну скаргу жодним чином таку обставину не пояснив та не спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

59. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Розподіл судових витрат

61. Судовий збір, сплачений позивачем за перегляд постанови суду апеляційної інстанції у суді касаційної інстанції, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Транс Логістик" задовольнити.

2. Скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі №910/4224/21.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 40, код 20602681) на користь Приватного підприємства "Транс Логістик" (52005, Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27С код ЄДРПОУ 34307753) 4 204,00 грн - судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова Судді Н. Губенко Л. Стратієнко