Постанова

від 24.11.2021 по справі 572/2568/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 572/2568/20

провадження № 61-11700св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Клесівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцей Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області,

представник відповідача - адвокат Бурма Олексій Віталійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (далі - Клесівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцей) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 січня 2011 року вона була прийнята на посаду провідного бібліотекаря Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцей. Наказом Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею № 26-к від 21 серпня 2020 року її звільнено зі вказаної посади з 31 серпня 2020 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема, скороченням штату працівників, зумовлених недостатнім обсягом доведеного розміру селищного бюджету коштів дотації місцевого бюджету на здійснення переданих з бюджету видатків на утримання закладів освіти та неможливістю перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Підставою для звільнення, зазначеною у наказі є: рішення сесії Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 26 травня 2020 року Про внесення змін до штатних розписів установ комунальної власності Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області , наказ Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею № 57Г від 04 червня 2020 року Про скорочення чисельності штату , наказ Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів - ліцею № 58 Г від 09 червня 2020 року Про попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штату , а також повідомлення про заплановане звільнення та наявність вакансій від 29 травня 2020 року.

Вважала незаконним своє звільнення з роботи, оскільки рішення сесії Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області № 2638 від 26 травня 2020 року Про внесення змін до штатних розписів установ комунальної власності Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області прийнято всупереч вимогам Закону України Про освіту та Про повну загальну середню освіту . Крім цього, зазначала, що стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні не передбачає повноважень селищної ради вносити зміни у штатні розписи комунальних закладів загальної середньої освіти.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів-ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області № 26-к від 21 серпня 2020 року Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити її на посаді провідного спеціаліста (завідувача бібліотекою) з часу звільнення;

- стягнути з Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів-ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 вересня 2020 року до дня поновлення на роботі, а також середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку по день фактичного розрахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2020 року у складі судді Ведяніної Т. О. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю порушень відповідачем частини другої статті 40, статті 42, статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивача. При цьому суд зазначив, що відмова первинної профспілкової організації у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є немотивованою.

Районний суд посилався на те, що суду не надано доказів наявності у навчальному закладі можливостей переведення позивача на іншу посаду, оскільки у закладі працювало 2 бібліотекарі (завідувачі бібліотек), одну з посад з яких було скорочено.

Посилаючись на відсутність порушень трудових прав позивача, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2020 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області від 21 серпня 2020 року № 26-к Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного спеціаліста (завідувача бібліотекою) Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області з 01 вересня 2020 року.

Стягнуто з Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01 вересня 2020 року до 08 червня 2021 року у розмірі 75 517,04 грн, що включає обов`язкові відрахування та платежі до державного бюджету.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 204 грн звернуто до негайного виконання.

Суд апеляційної інстанції, мотивуючи судове рішення, не погодився з висновком районного суду про відсутність порушень відповідачем частини другої статті 40, статті 42, статті 49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 .

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, апеляційний суд вважав неправильними висновки суду першої інстанції про відсутність вакантних посад для переведення позивача на іншу роботу, оскільки у період з дня попередження ОСОБА_1 про вивільнення до дня розірвання трудового договору у закладі була наявна вакантна посада прибиральниці службових приміщень. Зазначена посада не була запропонована позивачеві, отже, у діях відповідача є порушення частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

При цьому апеляційний суд визнав факт скорочення штату у відповідача та відхилив доводи ОСОБА_1 про відсутність у селищної ради повноважень ухвалювати рішення від 26 травня 2020 року № 2638 Про внесення змін у штатні розписи комунальних закладів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області , оскільки рішення власника навчального закладу не оспорюється і дане не спростовує законність внесених змін у штатний розпис навчального закладу.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що відмова профспілкової організації у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованою, так як до повноважень профспілкової організації не входить аналіз рішень органів місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Клесівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року скасувати на направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею мотивована тим, що позивач у позовній заяві не посилалася, як на підставу заявлених позовних вимог, на наявність вакантної посади прибиральниці службових приміщень, не вказувала про бажання працювати на зазначеній посаді, а тому не могла на неї посилатися під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Стверджує, що ОСОБА_1 були запропоновані усі посади, які вона могла б займати у навчальному закладі, враховуючи те, яку роботу вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду.

Крім того, у телефонному режимі позивач повідомляла про те, що працювати на іншій посаді вона не бажає та не буде.

Вважає, що Рівненський апеляційний суд вийшов за межі первинних позовних вимог, чим порушив принцип диспозитивності у цивільному процесі, оскільки не повинен був розглядати як підставу позову не надання позивачеві пропозиції зайняти вакантну посаду прибиральниці службових приміщень.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Клесівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та до незгоди заявника з рішенням суду апеляційної інстанції. З огляду на зазначене вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Посилається на те, що Клесівська загальноосвітнья школа І-ІІ ступенів - ліцей не пропонувала їй роботу прибиральника службових приміщень, а посилання відповідача на вік, стан здоров`я, відсутність технічної підготовки підтверджує факт порушення частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу № 170 від 31 грудня 2010 року ОСОБА_1 прийнято на посаду провідного спеціаліста (завідувача бібліотекою) з 01 січня 2011 року по переводу із Сарненської ЦС ПШБ, згідно зі статтею 32 КЗпП України.

Директором Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів - ліцею від 20 травня 2020 року за вих. № 61 до Клесівської селищної ради було направлено звернення з проханням внести зміни до штатного розпису вказаного навчального закладу з виведенням посади завідувача бібліотеки, в зв`язку зі зменшенням кількості класів та обсягу фонду художньої літератури - на підставі наказу МОН № 1205 від 06 грудня 2010 року та у зв`язку з виробничою необхідністю та введення у штатний розпис посади фахівця з охорони праці (том1, а. с. 50).

Рішенням Клесівської селищної ради від 26 травня 2020 року № 2638 Про внесення змін у штатні розписи комунальних закладів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області внесено зміни до штатного розпису, в тому числі, Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів - ліцею, а саме: з 01 вересня 2020 року виводиться 1,0 штатна одиниця завідувача бібліотеки (провідного бібліотекаря) (том 1, а. с. 13).

04 червня 2020 року директором Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів - ліцею видано наказ № 57Г про внесення змін до штатного розпису, відповідно до пункту 1.4 якого виведено зі штату 1 штатну одиницю завідувача бібліотеки (провідного бібліотекаря) з 01 вересня 2020 року (том 1, а. с. 67).

09 червня 2020 року директором Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів - ліцею видано наказ № 58Г про попередження ОСОБА_1 про зміни у штатному розписі працівників Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів - ліцею з 01 вересня 2020 року. Підстава - рішення Клесівської селищної ради від 26 травня 2020 року № 2638 (том 1, а. с. 16).

Відповідно до наказу директора Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею № 19-к від 30 червня 2020 року ОСОБА_3 прийнята на посаду прибиральниці службових приміщень закладу.

Наказом № 26-К від 21 серпня 2020 року за підписом директора Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області ОСОБА_1 звільнена з посади провідного бібліотекаря з 31 серпня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України - у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема, скороченням штату працівників, зумовлених недостатнім обсягом доведеного розміру селищного бюджету коштів дотації місцевого бюджету на здійснення переданих з бюджету видатків на утримання закладів освіти та неможливістю перевести працівника за його згодою на іншу роботу (том 1, а. с. 12).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках , зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівнику оскарження наказу про його звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 була попереджена про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 10 КЗпП України, оскільки відповідне попередження їй було надіслано 30 травня 2020 року.

Отже, у період з дня її попередження про вивільнення до дня розірвання з нею трудового договору роботодавець зобов`язаний був запропонувати ОСОБА_1 всі вакантні посади у закладі, які працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до наказу директора Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею № 19-к від 30 червня 2020 року ОСОБА_3 прийнята на посаду прибиральниці службових приміщень закладу.

З огляду на зазначене, в період з дня попередження ОСОБА_1 про вивільнення до дня розірвання з нею трудового договору у Клесівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів - ліцеї була наявна вакансія прибиральниці службових приміщень.

Встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачеві робота за зазначеною вакансією запропонована не була.

Посилання касаційної скарги на те, що у телефонному режимі позивач повідомляла про те, що працювати на іншій посаді не бажає та не буде, не є підставою для невиконання роботодавцем вимог частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 були запропоновані усі посади, які вона могла б займати у навчальному закладі, враховуючи те, яку роботу вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, зокрема наявністю вакансії прибиральниці службових приміщень та відсутністю пропозиції зайняти вказану посаду та виконувати зазначену роботу.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем вимог частини другої статті 40, статті 49-2 КЗпП України, як підстава для визнання незаконним та скасування наказу Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею від 21 серпня 2020 року № 26-к Про звільнення ОСОБА_1 , є обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відхилення доводів позивача щодо відсутності у селищної ради повноважень ухвалювати рішення від 26 травня 2020 року № 2638 Про внесення змін у штатні розписи комунальних закладів Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області , оскільки рішення власника навчального закладу не оспорюється і дане не спростовує законність внесених змін у штатний розпис навчального закладу.

При цьому суд звертає увагу на те, що скасування наказів власника підприємства щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників є складовою права на управління діяльністю підприємством, та є неналежним способом захисту у цій справі, оскільки вирішення зазначених питань відноситься до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Ураховуючи положення частини першої статті 235 КЗпП України, судове рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі на посаді провідного спеціаліста (завідувача бібліотекою), є правильними.

За змістом частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100), передбачено що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року до 08 червня 2021 року, який підлягає виплаті ОСОБА_1 , оскільки розрахунки здійснені на підставі Порядку № 100.

Посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17 (провадження № 61-34640св18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній заявником справі встановлені інші фактичні обставини справи, які не дають підстав для висновку про неоднакове застосування норм права у подібних правовідносинах.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в апеляційному суді з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотримання вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, вірно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін й правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалив судове рішення.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції на користь заявника, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Клесівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів - ліцею Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк