Постанова
від 30.11.2021 по справі 686/25342/20
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


Справа № 686/25342/20

Провадження № 22-ц/4820/1704/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Купельського А.В. (суддя-доповідач),

Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

за участю учасників справи: представника позивача - адвоката Остапчука О.О., представника апелянта - адвоката Гуменюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року (суддя Продан Б.Г.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Розсошанської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсними та скасування державних актів, скасування державної реєстрації земельних ділянок та витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

В жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Розсошанської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсними та скасування державних актів, скасування державної реєстрації земельних ділянок та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивує тим, що він є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яке складається із земельної ділянки кадастровий номер 6825087300:04:002:0355, площею 1,3411 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Ружичанської сільської ради Хмельницького р-ну. ОСОБА_2 оформив право власності на зазначену земельну ділянку, однак йому стало відомо, що вказана земельна ділянка перетинається із суміжними земельними ділянками, що належать відповідачам. Позивач вважає, що під час отримання земельних ділянок відповідачами, було порушено порядок набуття їх у власність, що призвело до позбавлення права позивача володіти, користуватись та розпоряджатись земельною ділянкою в повному обсязі. У зв`язку із наведеним позивач змушений звернутись до суду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року позовну заяву задоволено.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 118030 від 08.07.2009 року, виданий ОСОБА_3 , кадастровий номер 6825087300:04:002:1054.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 118008 від 08.07.2009 року, виданий ОСОБА_6 , кадастровий номер 6825087300:04:002:1032.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 118020 від 03.06.2010 року, виданий ОСОБА_1 , кадастровий номер 6825087300:04:002:1044.

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 6825087300:04:002:1054, 6825087300:04:002:1032, 6825087300:04:002:1044.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2338 від 10.07.17 року земельної ділянки, площею 0.11 га, з кадастровим номером: 6825087300:04:002:1032, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А.І.

Визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36072805 від 10.07.17 року, приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Байрачного А.І., щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, площею 0.11 га з кадастровим нмером 6825087300:04:002:1032.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, Розсошанської об`єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_2 по 336 грн. з кожного судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 застосувавши сплив позовної давності.

Вважає, що матеріали справи не містять належних доказів того, що вказана земельна ділянка передалась ОСОБА_5 саме в процесі розпаювання земель колективної власності.

Зазначає, що витяг з технічного висновку за результатами проведення дослідження земельних ділянок, що розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Ружичанська сільська рада в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України не є належним та допустимим доказом накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку відповідача.

Звертає увагу, що з 2014 року ФГ Татьяна (орендар земельної ділянки позивача) знало про факт можливого перетину земельної ділянки та могло повідомити позивача. Однак з 2014 року по теперішній час вільно користується вказаною земельною ділянкою.

Посилається на те, що матеріали справи не містять листа орендаря селянського (фермерського) господарства Татьяна , яке й виявило накладення земельних ділянок та повідомило про це позивача як орендодавця.

Вважає, що станом на день виникнення права власності на земельну ділянку у позивача - 16.05.2015 року відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 6825087300:04:002:1044 були внесені до Державного земельного кадастру, а тому позивач мав усі можливості у спосіб визначений, ЗК України, Законом України Про Державний земельний кадастр довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та підтвердженими доказами, а рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу, що Головне управління та його структурні підрозділи не здійснювали діяльності, спрямованої на порушення законних прав та свобод позивача, у зв`язку з чим заперечує проти позовних вимог в частині визначення співвідповідачем Головного управління.

Вказує, що до вступу 01.01.2013 року в дію Закону України Про Державний земельний кадастр обов`язок ведення Державного реєстру земель покладався виключно на Державне підприємство Центр Державного земельного кадастру та його територіальні органи шляхом внесення записів до бази даних Державного реєстру земель та вчинення записів у відповідних книгах реєстрації.

Посилається на те, що відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087300:04:002:0355, 6825087300:04:002:1054, 6825087300:04:002:1032, 6825087300:04:002:1044 реєстраторами Центру державного земельного кадастру перенесені в автоматичному порядку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Зазначає, що про наявність порушення йому стало відомо тільки після отримання листа орендаря селянського (фермерського) господарства Татьяна , яке й виявило накладку земельних ділянок та повідомило про це позивача як орендодавця.

Крім того, копію листа СГ Татьяна від 16.03.2020 року надавалась суду та надсилалась учасникам справи разом з відповіддю на відзив відповідача ОСОБА_1 .

Рішення суду переглядається в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзивами на неї, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яке складається із земельної ділянки кадастровий номер 6825087300:04:002:0355, площею 1,3411 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Ружичанської сільської ради Хмельницького р-ну, зараз Розсошанської об`єднаної територіальної громади.

Земельна ділянка передавалась у власність ОСОБА_5 в процесі розпаювання земель колективної власності.

Згідно з Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

В порядку, визначеному вищевказаним Законом, спадкодавцю ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 400860 від 29 грудня 2009 року на підставі розпорядження Хмельницької райдержадміністрації № 135/08-р. від 06 лютого 2008 року та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010974300524 (Т1 а.с.15).

Після смерті ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_2 оформив право власності на вказану земельну ділянку, кадастровий номер 6825087300:04:002:0355, в порядку спадкування, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (Т.1 а. с. 13).

Проте, позивачу стало відомо про порушення його права власності на успадковану земельну ділянку, що полягає в позбавленні його права володіння, користування та розпорядження нею в повному обсязі, так як згідно з інформацією, яка міститься в Державному земельному кадастрі та відображена в Публічній кадастровій карті України, належна ОСОБА_2 земельна ділянка перетинається з суміжними земельними ділянками, кадастрові номери 6825087300:04:002:1054, 6825087300:04:002:1032 та 6825087300:04:002:1044.

Суміжна земельна ділянка, з кадастровим номером 6825087300:04:002:1054, перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 118030 від 08 липня 2009 року (Т.1 а.с.25).

Суміжна земельна ділянка, з кадастровим номером 6825087300:04:002:1032, перебувала у власності ОСОБА_6 (первісного власника земельної ділянки, належної відповідачу ОСОБА_4 ) на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 118008 від 08 липня 2009 року (Т.1 а.с.34).

В подальшому земельна ділянка, з кадастровим номером 6825087300:04:002:1032, була відчужена ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 2338 від 10.07.2017 року.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право власності на земельну ділянку, з кадастровим 6825087300:04:002:1032 за ОСОБА_4 .

Третя суміжна земельна ділянка, кадастровий номер 6825087300:04:002:1044, перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 118020 від 03 червня 2010 року (Т.1 а.с.45).

Рішення сільської ради, яке є підставою для видачі державних актів на право власності відповідачами та прийняте після оформлення документів на сусідню земельну ділянку ОСОБА_5 має враховувати права та інтереси власника сусідньої ділянки, а також її розміщення та конфігурацію.

Здійснивши видачу державних актів ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , Ружичанська сільська рада безпідставно позбавила права власності ОСОБА_5 та відповідно позивача, як її спадкоємця, на частину земельної ділянки, яка входить до складу спадщини. При цьому будь-яких рішень сільської ради щодо вилучення чи припинення права власності на частину належної позивачу земельної ділянки не приймалось.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_5 , спадкоємцем майна якої є позивач, набула право власності на спірні земельні ділянки без порушень чинного законодавства, а протиправні дії відповідачів призвели до непропорційного втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном, що унеможливлює ефективне використання позивачем права власності.

З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статями 116 , 118 ЗК України визначені підстави та порядок набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; і) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строку випадках, визначених цим Кодексом.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю надувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України ).

Доводи відповідача про те, що судом не встановлено перетину земельної ділянки позивача з суміжними земельними ділянками, в тому числі і з її земельною ділянкою та не встановлено площу перетину земельних ділянок є необґрунтованими.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з технічним висновком на земельну ділянку № НОМЕР_1 з кадастровим номером 6825087300:04:002:0355, яка належить ОСОБА_2 , накладається:

- ділянка № НОМЕР_2 з кадастровим номером 6825087300:04:002:1054, яка належить ОСОБА_3 , площа накладання 0,0090 га, процент накладання 0,6711%;

- ділянка № НОМЕР_3 з кадастровим номером 6825087300:04:002:1032, яка належить ОСОБА_4 , площа накладення 0,0615 га, процент накладення 4,5858%;

Ділянка №12, з кадастровим номером 6825087300:04:002:1044, належна ОСОБА_1 , площа накладення 0,0483 га, процент накладення 3,6015%.

Крім того, згідно технічного висновку, земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зокрема з кадастровими номерами 6825087300:04:002:1054, 6825087300:04:002:1032, 6825087300:04:002:1044 згідно з схеми організації території земельних часток (паїв) розташовані на землях колективної власності та частково на землях резервного фонду. Даний масив ділянок з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) сформована за рахунок земель, які підлягають розпаюванню та не можуть використовуватись для даного цільового призначення (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) (т.1 а. с. 197-202).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не надала будь - яких письмових доказів, які спростовують відомості про перетин земельних ділянок.

Стосовно посилання апелянта на сплив позовної давності, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ).

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України ), оскільки, в такому разі йдеться про правопорушення, що триває.

Згідно з правовим висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 року у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6825087300:04:002:0355, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16 травня 2015 року. Під час оформлення земельних ділянок позивачу не повідомляли про наявність перетину земельних ділянок, будь-яких перешкод у видачі свідоцтва про право на спадщину не виникало.

З часу оформлення спадкових прав, земельна ділянка оброблялась СФГ Татьяна на підставі договору оренди земельної ділянки. Під час державної реєстрації договорів та під час використання земельної ділянки будь-яких спорів щодо її меж не виникало.

Про наявність порушення ОСОБА_2 стало відомо тільки після отримання листа орендаря селянського (фермерського) господарства Татьяна , яке й виявило перетин меж орендованих земельних ділянок з сусудніми земельними ділянками та повідомило про це позивача як орендодавця (Т.1 а.с. 147).

Оскільки в ОСОБА_2 виникли перешкоди у праві володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6825087300:04:002:0355, які виникли через видачу відповідачу ОСОБА_1 протиправного державного акта на право власності на земельну ділянку, що призвело до виникнення накладки земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку позивача, а тому позов фактично поданий для усунення цих перешкод, а тому є негаторний.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 ргку у справі №653/1096/16-ц зазначено, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь - якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов`язаних із позбавленням його володіння майном.

Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або(та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (постанова Верховного Суду від 12.08.2020 року у справі №599/340/16).

Тлумачення статті 15,16 ЦК України дає підстави для висновку про те, що в разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права (такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.11.2020 року у справі №522/17929/16-ц).

З цих підстав, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 звернувся за захистом свого права з дотриманням строку позовної давності, адже дізнався про порушення своїх прав тільки в 2020 році.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складено 1 грудня 2021 року.

Судді А.В. Купельський

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк

СудХмельницький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення30.11.2021
Оприлюднено01.12.2021
Номер документу101520645
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —686/25342/20

Постанова від 30.11.2021

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Купельський А. В.

Постанова від 30.11.2021

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Купельський А. В.

Ухвала від 22.10.2021

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Купельський А. В.

Ухвала від 22.10.2021

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Купельський А. В.

Ухвала від 08.10.2021

Цивільне

Хмельницький апеляційний суд

Купельський А. В.

Рішення від 31.08.2021

Цивільне

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Продан Б. Г.

Ухвала від 21.12.2020

Цивільне

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Продан Б. Г.

Ухвала від 15.10.2020

Цивільне

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Продан Б. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні