Рішення

від 30.11.2021 по справі 400/6030/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 р. № 400/6030/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Софіївської сільської ради, вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632, про: зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Софіївської сільської ради (далі - відповідач), в якому просила суд: зобов`язати Софіївську сільську раду прийняти рішення у формі рішення сесії сільської ради про затвердження документації із землеустрою Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності (код КВЦПЗ - А - 01.03) для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (Софіївська ОТГ) та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки розміром 2 га, кадастровий номер 4824580400:01:000:0437, розташованої в межах території Софіївської сільської ради, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 29.05.2021 року ним подано до відповідача заяву датовану 28.05.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте до моменту звернення до суду з адміністративним позовом відповідачем не прийнято рішення щодо розгляду заяви. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 20.07.2021 року відкрито провадження по справі, та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом із позовом позивачем подано заяву про витребування доказів.

Ухвалою від 25.08.2021р. суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою суду від 30.07.2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі, відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 07.08.2021р. ухвали суду від 30.07.2021р.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадасту у Миколаївській області від 04.03.2020 року №4409/0/14-20-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га пасовищ, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно укладеного договору між позивачем та Миколаївською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", останньою виготовлено документацію із землеустрою "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області".

Державний кадастровий реєстратор зареєстрував земельну ділянку в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 4824580400:01:000:0437 та надав відповідний витяг з земельного кадастру про земельну ділянку від 29.10.2020р.

Згідно із витягу (інформації) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.07.2021р., відомості щодо прав на земельну ділянку відсутні.

29.05.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовної площею 2 га кадастровий номер 4824580400:01:000:0437 та надання її у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до даних офіційного сайту Софіївської сільської ради 15.06.2021 року відбулась 8 сесія восьмого скликання сільської ради та розміщена інформація щодо розглянутих та прийнятих рішень на сесії. Але будь-якого рішення стосовно заяви позивача не прийнято.

Тобто Софіївська сільська рада не вчиняла жодних дій щодо розгляду питання про затвердження поданого позивачем проекту землеустрою.

Жодної відповіді позивачу станом на момент звернення до суду щодо розгляду чи не розгляду його заяви не надано.

Не отримавши жодного рішення відповідача щодо заяви від 29.05.2021р., позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.6,7 ст.118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 8, 9 ст. 118 Земельного Кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.6 ст.186-1 Кодексу, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Таким чином, єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст.186-1 Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

У постановах від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі № 817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. ГУ Держгеокадастру не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

За приписами частин дев`ятої - десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини дев`ятої статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 ЗК України не містить.

Оскільки на затвердження до відповідача позивачем подано погоджений проект з висновком територіального органу Держгеокадастру, то висунення відповідачем зауважень до такого проекту землеустрою та зазначення в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою обставини про те, що відповідна земельна ділянка віднесена до складу земель водного фонду не відповідає в повній мірі вимогам ст. 50 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та ст. 198 Земельного кодексу України.

Крім цього, суд зазначає, що на час розгляду даної справи, інформація щодо зміни форми власності на відповідну земельну ділянку з державної на комунальну форму власності також відсутня. Наразі форма власності відповідної земельної ділянки з кадастровим номером 4824580400:01:000:0437 площею 2 га не визначена.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 4824580400:01:000:0437 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який надавався позивачем до Софіївської сільської ради разом із проектом землеустрою.

Реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (далі - Закон № 1423-ІХ) згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Так, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 такого змісту:

"З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, з дня набрання чинності Законом № 1423-ІХ до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад територіальний орган Держгеокадастру, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Закон № 1423-ІХ також встановлено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

Частиною 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний строк з дня опублікування цього Закону забезпечити письмове повідомлення сільських, селищних, міських рад про надані дозволи на розроблення документації із землеустрою для безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державної власності, що відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України переходять до земель комунальної власності, якщо рішення про затвердження такої документації та надання земельних ділянок у власність органом виконавчої влади не прийнято.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки, під час розгляду справи із наданих позивачем додаткових документів суду стало відомо, що відповідачем все ж не розглянуто заяву позивача, та прийнято відповідне рішення від 02.09.2021 року, суд вважає за необхідне вийти за межі правових вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, оскільки належним способом захисту порушених прав позивача в даній справі є саме визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача датованої 28.05.2021р., та зобов`язання відповідача затвердити документацію із землеустрою, оскільки підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту, інші підстави для відмови вісутні.

Така позиція суду виправдана та пояснюється наступним.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Так, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Матерілами справи підтверджено, що заяву від 28.05.2021р. про затвердження проекту землеустрою позивач направив на адресу Софіївської сільської ради рекомендованим листом, яку представник отримав отримав 03.06.2021р. Проте, станом на час зверненян позивача до суду його заява не була розглянута сільською радою.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Зазначені обставини пояснюють вихід суду за межі заявлених позивачем позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 02.09.2021 року №415 та зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.

Враховуючи наведене вище позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі розподіляються відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Софіївської сільської ради (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632, код ЄДРПОУ 04376788) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Софіївської сільської ради (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область,55632, код ЄДРПОУ 04376788) щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності (код КВЦПЗ - А - 01.03) для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (Софіївська ОТГ) від 28.05.2021р.

3. Зобов`язати Софіївську сільську раду (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область,55632, код ЄДРПОУ 04376788) прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності (код КВЦПЗ - А - 01.03) для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (Софіївська ОТГ) та надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у власність земельну ділянку розміром 2 га з кадастровим номером 4824580400:01:000:0437, розташованої в межах території Софіївської сільської ради, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Софіївської сільської ради (вул. Софіївська, 24/1, с. Софіївка, Новобузький район, Миколаївська область, 55632, код ЄДРПОУ 04376788) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908,00грн. сплачений квитанцією від 20.07.2021р.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов