Рішення

від 01.12.2021 по справі 527/556/20

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/556/20

провадження 2/527/9/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.

Позовні вимоги мотивує тим, що у червні 2019 року між ним та відповідачем було досягнуто домовленості про те, що він дасть у позику останньому грошові кошти в конвертованій валюті, тобто доларах США. Надалі, 10.06.2019 року відповідач отримав від нього грошові кошти в сумі 10000 доларів США під 3% в місяць та з кінцевим строком повернення до 10.11.2019 року. 11.06.2019 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 7000 доларів США без застосування відсотків за їх користування та з кінцевим строком повернення до 20.12.2019 року. 13.07.2019 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 3000 доларів США під 1% в місяць та з кінцевим строком повернення до 31.12.2019 року. 09.08.2019 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 8000 доларів США під 2% в місяць та з кінцевим строком повернення до 20.12.2019 року. 13.07.2019 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 3300 доларів США без застосування відсотків за їх користування та з кінцевим строком повернення до березня 2020 року.

Вказав, що про отримання коштів у позику відповідач ОСОБА_2 писав власноручно розписки. Відповідач узяті на себе зобов`язання щодо повернення позики не виконав та станом на дату звернення з позовом до суду борг не сплатив.

Ухвалою судді від 04 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, також зазначив, що він не наполягає на стягненні з відповідача витрат на правову допомогу та прохав при винесенні рішення врахувати, що ним при підрахунку суми боргу було допущено технічну помилку, а саме вказано суму 33609 доларів США замість вірної суми 32609 доларів США, яку і прохав стягнути з відповідача на його користь.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 , його законний представник опікун ОСОБА_3 та адвокат Завезіон Є.Л. не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі, також зазначили, що вони позовні вимоги визнають у повному обсязі та проти їх задоволення не заперечують. Також до заяви представником додано рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06.10.2021 року, яким заяву ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна задоволено та визнано ОСОБА_2 недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено його опікуном ОСОБА_3 , строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначено у два роки з наступного дня після дня набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 06.10.2021 року задоволено заяву ОСОБА_3 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна та визнано ОСОБА_2 недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено його опікуном ОСОБА_3 , строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначено у два роки з наступного дня після дня набрання рішенням суду законної сили.

Як встановлено судом, відповідач отримав від позивача грошові кошти, а саме 10.06.2019 року в сумі 10000 доларів США під 3% в місяць та з кінцевим строком повернення до 10.11.2019 року; 11.06.2019 року в сумі 7000 доларів США без застосування відсотків за їх користування та з кінцевим строком повернення до 20.12.2019 року; 13.07.2019 року в сумі 3000 доларів США під 1% в місяць та з кінцевим строком повернення до 31.12.2019 року; 09.08.2019 року в сумі 8000 доларів США під 2% в місяць та з кінцевим строком повернення до 20.12.2019 року; 13.07.2019 року в сумі 3300 доларів США без застосування відсотків за їх користування та з кінцевим строком повернення до кінця березня 2020 року. Укладання договору позики підтверджується розписками (а.с.8-12).

Строк повернення позики та правова природа отриманих ОСОБА_2 коштів як боргу встановлена у текстах розписок.

Доказів належного виконання зобов`язання із повернення позики у терміни, вказані у розписках, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Наслідки порушення договору позичальником визначені статтею 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 особисто підписані розписки про отримання ним від позивача боргу у загальній сумі 32609 доларів США, яку він зобов`язувався повернути у визначені строки.

Разом з цим, як слідує зі змісту наявних у матеріалах справи розписок, предметом позики є грошові кошти в іноземній валюті - доларах США та позивач просить стягнути з боржника суму боргу в іноземній валюті ? доларах США.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України ? гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 Цивільного кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти ? фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасовоокупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів в іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц.

Відповідно до частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, ураховуючи, що кошти у борг відповідно до боргових розписок від 10.06.2019 року, 11.06.2019 року, 13.07.2019 року, 09.08.2019 року, 13.07.2019 року надавались відповідачу ОСОБА_2 в іноземній валюті ? доларах США, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з останнього на користь позивача боргу у валюті, визначеній договором, що становить загальну суму 32609 доларів США та не оспорюється сторонами.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про доведений факт щодо наявності заборгованості за договором позики, укладеного між сторонами. Після укладення цього договору позивач всі обов`язки, передбачені договором виконав, а відповідач взагалі не виконав свої зобов`язання. В результаті чого утворилася заборгованість у загальній сумі 32609 доларів США.

Борг відповідачем не повернуто, однак представник відповідача надав заяву, де вказано про визнання відповідачем та його законним представником - опікуном ОСОБА_3 позовних вимог у повному обсязі та відсутність заперечень проти їх задоволення.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 32609 доларів США.

Згідно з положенням ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (а саме в розмірі 5260,00 грн.), сплаченого при поданні позову, та стягнути з відповідача на користь позивача 50 відсотків, сплаченого при подачі позовної заяви, судового збору (а саме в розмірі 5260,00 грн.).

Крім того, суд приймає до уваги надану заяву позивача, в якій він зазначив, що не наполягає на стягненні витрат на правничу допомогу. Разом з цим, підтверджень таких витрат позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 2, 12, 60, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32609 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 5260,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при подачі позовної заяви відповідно до квитанції №10191 від 31.03.2020 року в розмірі 5260,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Представник відповідач: ОСОБА_4 (місце знаходження: АДРЕСА_3 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік