Ухвала

від 23.11.2021 по справі 761/38792/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/38792/21

Провадження № 1-кс/761/21480/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

володільця майна ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №761/17517/18, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №761/17517/18.

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначила, що Шевченківським УП ГУ НП в м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №120181001000310, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2018 за заявою ТОВ «Науково-дослідне підприємство «Євроекологія» за фактом привласнення грошових коштів, які були отримані від реалізації земельних ділянок, кадастрові номери: 3222485200:04:022:0436 та №3222485200:04:022:0438, колишнім директором ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Власником зазначених земельних ділянок є ОСОБА_3 , яка не має жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні та такий вид забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, порушує її право власності та позбавляє останньою можливості у законний спосіб розпоряджатися належним ій майном.

У судовому заявник підтримала доводи клопотання та просила його задовольнити з підстав у ньому викладених, з урахуванням уточнень.

У призначені судові засідання 11.11.2021 та 23.11.2021 слідчий, за клопотанням якого накладено арешт, не з`являвся та на запит слідчого судді не надав матеріали досудового розслідування кримінального провадження №120181001000310. Водночас неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги у його відсутність.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення скаржника, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів клопотання Шевченківським УП ГУ НП в м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №120181001000310, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2018 за заявою ТОВ «Науково-дослідне підприємство «Євроекологія» за фактом привласнення грошових коштів, які були отримані від реалізації земельних ділянок, кадастрові номери: 3222485200:04:022:0436 та №3222485200:04:022:0438, колишнім директором ОСОБА_4 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2018 клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві майора поліції ОСОБА_5 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_6 , задоволено та накладено арешт, зокрема на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107634432224, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ); садовий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485200:04:022:0436 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107547432224), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді, підставою для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене майно, послугував той факт, що таке майно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні постановою Верховного Суду від 14.04.2021 у справі 369/13423/17 (провадження № 61-19587св20) задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення: у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідне підприємство «Євроекологія» до ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , про визнання недійсним договору купівлі продажу, витребування та визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.

При ухваленні зазначеного рішення, судом встановлено зокрема, що земельні ділянки на які ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2018 накладено арешт, набуті у власність законним шляхом.

З матеріалів скарги вбачається, що скаржник набула земельну ділянку та садовий будинок у власність на підставі договору купівлі-продажу №8048 від 07.11.2017 та відповідно договору купівлі-продажу №8044 від 07.11.2017.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому, підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1ст. 174 КПКарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У відповідності до приписівст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Отже, наведені вище обставини не спростовано слідчим у судовому засіданні, необхідність подальшої дії такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, не доведено.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 11.01.2018, питання про арешт майна вирішено ухвалою слідчого судді від 16.05.2018, у той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядкуст. 174 КПК України, власник арештованого майна не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності ОСОБА_3 на таке майно.

Таким чином, за встановлених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2018, у кримінальному провадженні №120181001000310, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2018, на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107634432224, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ); садовий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485200:04:022:0436 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107547432224), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Керуючись частиною другою статті 376, статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2018 у справі №761/17517/18- задовольнити.

Скасувати арешт майна у кримінальному провадженні №120181001000310, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2018, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.05.2018, а саме: на земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107634432224, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ); садовий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222485200:04:022:0436 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107547432224), право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1