Ухвала

від 29.11.2021 по справі 216/7479/21

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/7479/21

Провадження № 1-кс/216/2666/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 скаргу виконуючої обов`язки директора ТОВ "БАНЗАЙ ТА" ОСОБА_3 на постанову дізнавача сектору дізнання Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 вересня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12021046230000181від 03 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Виконуюча обов`язки директора ТОВ "БАНЗАЙ ТА" ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою на постанову дізнавачки ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим ТОВ "БАНЗАЙ ТА" у вказаному кримінальному провадженні, яку мотивувала таким чином.

Сектором дізнання Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області за її заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 23 квітня 2021 року, відомості за якою були внесені до ЄРДР лише на підставі ухвали слідчого судді від 12 травня 2021 року, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021046230000181 від 03 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

21 вересня 2021 року вона звернулася до дізнавачки ОСОБА_4 з клопотанням про залучення ТОВ "БАНЗАЙ ТА" потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Постановою дізнавачки СД Криворізького РУП ОСОБА_4 від 23 вересня 2021 року у визнанні ТОВ "БАНЗАЙ ТА" потерпілим у кримінальному провадженні було відмовлено.

Скаржник вважає таку постанову незаконною, невмотивованою та передчасною, оскільки з огляду на ч. 2 ст. 55 КПК України він вже є потерпілим в зв`язку з тим, що злочинні дії директора ТОВ "БАНЗАЙ ТА" ОСОБА_5 порушили роботу підприємства, фактично унеможлививши виконання останнім своїх функцій та обов`язків, покладених на нього (зокрема, щодо бухгалтерського обліку, складення податкової та фінансової звітності, організації діловодства, нарахування та сплати податків, зборів, заробітної плати тощо). Вчиненим кримінальним правопорушенням підприємству завдано майнової шкоди, яка полягає у штучному створенні кредиторської заборгованості зі сплати підприємством податків, зборів та заробітної плати, а також у неодержанні підприємством доходів, які воно могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його права не було порушено злочинними діями ОСОБА_5 , що загалом складає 788 433,30 грн. Така постанова прийнята дізнавачкою з порушенням наведених норм Закону: за відсутності очевидних та достатніх підстав. Мотивувальна частина постанови не містить жодних відомостей про зміст обставин, які були підставами для прийняття постанови, їх обґрунтування належними та допустимими доказами відповідно до вимог ст. 84-86 КПК України Наведене в постанові твердження про начебто відсутність майнової шкоди від розслідуваного кримінального правопорушення ґрунтується виключно на непідтверджених жодними доказами припущеннях дізнавачки, позаяк спростувати наявність такої шкоди чи її розмір можливо лише шляхом проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які у кримінальному провадженні взагалі не проводилися.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила скасувати зазначену постанову дізнавачки ОСОБА_4 з підстав її невідповідності вимогам ст. 110 КПК України.

Скаржниця ОСОБА_3 подала слідчому судді заяву про розгляд скарги за її відсутності, в якій одночасно просила задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Дізнавач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, надала матеріали кримінального провадження слідчому судді.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Слідчим суддею встановлено, що дізнавачем сектору дізнання Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12021046230000181 від 03 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Відомості про це кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за відповідною заявою ОСОБА_3 про вчинення директором ТОВ "БАНЗАЙ ТА" ОСОБА_5 кримінального правопорушення. При цьому такі відомості за заявою скаржниці були внесені до ЄРДР лише після оскарження нею відповідної бездіяльності органу досудового розслідування до слідчого судді та постановлення останнім ухвали від 12 травня 2021 року про задоволення скарги ОСОБА_3 і зобов`язання суб`єкта оскарження внести відомості за її заявою до ЄРДР.

Разом з тим 21 вересня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до дізнавачки ОСОБА_4 з заявою про залучення ТОВ "БАНЗАЙ ТА" потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Постановою дізнавачки СД Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 вересня 2021 року у визнанні ТОВ "БАНЗАЙ ТА" потерпілим у цьому кримінальному провадженні було відмовлено з посиланням на положення ч. 1 ст. 55 КПК України.

Оцінивши правомірність прийнятого дізнавачкою рішення про відмову у визнанні потерпілим, слідчий суддя дійшов висновку, що таке рішення дізнавачки не в повній мірі відповідає вимогам кримінального процесуального закону з огляду на таке.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень чч. 1-3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

При цьому ч. 5 ст. 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

У даному контексті слід зауважити, що «очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження та внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв`язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

При визначенні шкоди, як підстави для визнання особи потерпілим, необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням, тобто повинен існувати прямий зв`язок, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Причинний зв`язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку. З цього випливають такі вимоги: причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку; причина (діяння) не лише повинна передувати наслідку в часі, але і викликати його; причинний зв`язок має місце лише у разі, коли діяння є головною, визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного наслідку, тобто діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього суспільно небезпечні наслідки не настали б; діяння перебуває в причинному зв`язку з наслідком, якщо воно з неминучістю викликає настання цього наслідку.

Також наведена норма процесуального закону є загальною та не пов`язує набуття статусу потерпілого в кримінальному провадженні з певним розміром чи ступенем тяжкості завданої фізичній особі шкоди незалежно від її виду. Разом з тим при визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути спричинена особі безпосередньо кримінальним правопорушенням, а також враховувати, що факт заподіяння такої шкоди може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду.

Таким чином, на момент визнання потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт, зокрема, наявність події кримінального правопорушення, шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву, а також причинний зв`язок між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою.

При цьому для визнання потерпілим достатньо спричинення фізичній або юридичній особі якогось одного із перелічених видів шкоди, хоча кримінальне правопорушення, як правило, спричиняє кілька видів шкоди, оскільки, зокрема, і фізична, і моральна шкода тісно між собою пов`язані.

Водночас вказана норма закону передбачає для набуття особою статусу потерпілого одночасної сукупності таких умов як завдання їй злочином відповідної шкоди та подання заяви про вчинення щодо неї злочину або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Отже, зважаючи на наведені положення закону та обставини цієї справи, слідчий суддя не може повністю погодитись з висновком дізнавачки, який містяться в оскаржуваній постанові.

За ч. 1 ст. 40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого та несе відповідальність за законність і своєчасність здійснення дізнання.

Згідно із ч. 5 ст. 110 КПК України постанова дізнавача складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Проте оскаржувана постанова не повністю відповідає зазначеним вимогам закону, з вказаної постанови не вбачається, що дізнавачкою вчинялись будь-які слідчі та процесуальні дії, спрямовані на встановлення заподіяної шкоди. Так в постанові остання дійшла суперечливого висновку про відсутність (не встановлення нею) факту завдання товариству шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України, без зазначення будь-яких мотивів та обґрунтування такого висновку, а також без з`ясування у заявниці конкретного виду (видів) шкоди, заявленої нею як завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в чому саме така полягає та з чого складається, адже таких відомостей оскаржувана постанова не містить.

З огляду на викладене слідчий суддя погоджується з аргументами скаржниці про недостатню вмотивованість прийнятого дізнавачкою процесуального рішення, правомірність якого перевіряється в межах розгляду цієї скарги.

Отже, за відсутності належного обґрунтування своїх висновків, яких дізнавачка дійшла при винесенні оскаржуваної постанови, а також достатніх підстав для застосування в даному випадку положень ч. 5 ст. 55 КПК України, визнати таке рішення обґрунтованим і вмотивованим не можна.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.

Ураховуючи наведене, слідчий суддя вважає за необхідне скаргу виконуючої обов`язки директора ТОВ "БАНЗАЙ ТА" ОСОБА_3 задовольнити та скасувати оскаржувану постанову дізнавачки про відмову у визнанні ТОВ "БАНЗАЙ ТА" потерпілим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 110, 303, 304, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу виконуючої обов`язки директора ТОВ "БАНЗАЙ ТА" ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову дізнавача сектору дізнання Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 вересня 2021 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12021046230000181 від 03 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, - скасувати.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1