Рішення

від 26.11.2021 по справі 907/737/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/737/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/737/21

за позовною заявою Державного підприємства Луцький ремонтний завод , м. Луцьк до товариства з обмеженою відповідальністю Севлюш , м. Виноградів про стягнення суми 16.631,70грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 16.631,70грн., у тому числі 12.011,78грн. пені за несвоєчасну поставку товару згідно Договору поставки №560 від 09.12.2020 та 4.619,92грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по Договору, в частині несвоєчасної поставки товару, чим порушено умови укладеного Договору та вимоги статей 525, 526, 610, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/737/21, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 17.09.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 17.09.2021 була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 04.10.2021, з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Луцький ремонтний завод Мотор (ДП ЛРЗ Мотор ) є суб`єктом літакобудування, відноситься до літакобудівної промисловості, створене з метою ремонту військової авіаційної техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, зарубіжних замовників, засноване на державній формі власності, включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. №83, відноситься до підприємств оборонно-промислового комплексу, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2014 р. № 70-р, а також включено до складу Державного концерну Укроборонпром , згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. №1221.

Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Генерального директора ДК Укроборонпром від 16.01.2017 р. № 14, підприємство здійснює капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та технічне обслуговування авіаційних двигунів вузлів та агрегатів) для військових літаків-бомбардувальників: Су-22, Су-24, Су-27, Су-30, літаків - винищувачів Міг-29.

09.12.2020 р. між ДП ЛРЗ Мотор (далі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Севлюш (далі - Відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки № 560 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених Договором, Постачальник зобов`язувався поставити круг, вказаний у Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) (надалі - Продукція), а Покупець - прийняти та оплатити таку Продукцію. Згідно Специфікації №1 до Договору, сторонами було погоджено поставку Круга 115-В1-НД-ІІІ ГОСТ 2590-2006\\13Х11Н2В2МФ-Ш (ЗИ961-Ш) ТУ14- 1-3297-82 у кількості 100 кг на загальну суму 65 998,80 грн.

Місце передачі Продукції - склад Покупця, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 3. Транспортні перевезення - за рахунок Постачальника (п.2.1 Договору).

Згідно п. 2.2. Договору, сторони погодили, що поставка всієї Продукції здійснюється протягом 14 календарних днів з дати підписання Договору обома Сторонами.

Датою поставки Продукції Постачальником та датою отримання Продукції Покупцем є дата підписання Сторонами видаткової накладної (п.2.3 Договору).

У випадку виявлення невідповідності Продукції по кількості умовам, визначених даним Договором, приймання здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 з доповненнями і змінами, внесеними постановами Держарбітражу СРСР) (п.2.4 Договору).

За умовами п. 3.1. Договору Вартість Продукції за даним Договором становить 65 998,80 грн. (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 80 коп.), в т. ч. ПДВ 10 999,80 грн. (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 80 коп.).

Оплата Продукції, яка пройшла 100% вхідний контроль на підприємстві Покупця і визнана кондиційною, здійснюється після підписання видаткової накладної, на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування 100% вартості Продукції протягом 15-ти календарних днів з дати реєстрації Постачальником податкової накладної на Продукцію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (п.3.2 Договору).

У відповідно до п.п. 5.1.1 Договору постачальник зобов`язаний передавати у власність Покупцю Продукцію у строк визначений цим договором.

За порушення умов даного Договору винна сторона несе відповідальність, передбачену ст. 231 Господарського кодексу України та цим Договором (п. 6.1 Договору).

За порушення строків виконання зобов`язання з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п.6.3 Договору).

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором не здійснив поставку Продукції у визначений сторонами строк.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем договірних зобов`язань, Позивачем з метою досудового врегулювання спору надіслано ТОВ Севлюш претензію від 08.04.2021 р. №1-61/1647 про сплату штрафних санкцій за порушення умов поставки згідно Договору на загальну суму 11 549,79 грн.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення претензію було отримано Відповідачем 15.04.2021 р.

Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення до суду.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір поставки № 560 09.12.2020 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару у строки обумовлені договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки обумовленого товару та наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов`язань.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених Договором, Постачальник зобов`язувався поставити круг, вказаний у Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору) (надалі - Продукція), а Покупець - прийняти та оплатити таку Продукцію. Згідно Специфікації №1 до Договору, сторонами було погоджено поставку Круга 115-В1-НД-ІІІ ГОСТ 2590-2006\\13Х11Н2В2МФ-Ш (ЗИ961-Ш) ТУ14- 1-3297-82 у кількості 100 кг на загальну суму 65 998,80 грн.

Місце передачі Продукції - склад Покупця, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 3. Транспортні перевезення - за рахунок Постачальника (п.2.1 Договору).

Згідно п. 2.2. Договору, сторони погодили, що поставка всієї Продукції здійснюється протягом 14 календарних днів з дати підписання Договору обома Сторонами.

Датою поставки Продукції Постачальником та датою отримання Продукції Покупцем є дата підписання Сторонами видаткової накладної (п.2.3 Договору).

За статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив договірні зобов`язання, своєчасно в строк по 23.12.2020 товар не поставив.

Вказані обставини Відповідачем не спростовані та не заперечені.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині вчасної поставки товару, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

З посиланням на приписи 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України та з огляду на прострочення відповідачем строку поставки товару, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 12 011,79 грн. пені, нарахованих за період 24.12.2020 по 23.06.2021 та 7 % штрафу у розмірі 4 619,92 грн.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідно до п.п. 5.1.1 Договору постачальник зобов`язаний передавати у власність Покупцю Продукцію у строк визначений цим договором.

За порушення умов даного Договору винна сторона несе відповідальність, передбачену ст. 231 Господарського кодексу України та цим Договором (п. 6.1 Договору).

За порушення строків виконання зобов`язання з Постачальника стягується пеня у розмірі 0,1% вартості Продукції, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п.6.3 Договору).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Норми даної статті передбачають нарахування пені при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені за кожен день затримки, що склала 12 011,78 грн. суд встановив, що заявлені вимоги обґрунтовані та правомірні, у зв`язку з чим підлягають задоволенню повністю.

Водночас суд перевіривши розмір нарахування штрафу встановив, що такий визначений вірно, а відтак позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 4 619, 92 грн., підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства Луцький ремонтний завод , м. Луцьк до товариства з обмеженою відповідальністю Севлюш , м. Виноградів про стягнення суми 16.631,70 грн. підлягають задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Севлюш (90300, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, місто Виноградів, вулиця Гагаріна, будинок 66, код ЄДРПОУ 43593988) на користь Державного підприємства ЛУЦЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД "МОТОР (43006, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Ківерцівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 08029701) суму 16 631,70 грн. (шістнадцять тисяч шістсот тридцять одну гривню 70 коп.) заборгованості та суму 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 02.12.2021.

Суддя О.Ф. Ремецькі