Рішення

від 26.11.2021 по справі 909/1028/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.11.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1028/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Карпатського округу,

Надвірнянської міської ради,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття",

про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 87 771 грн 07 к.

за участю:

від прокуратури: Чернописька Галина Остапівна - прокурор відділу, (службове посвідчення № 058743 від 16.12.2020)

від позивача Державної екологічної інспекції Карпатського округу: Голубчак Наталія Вікторівна - начальник відділу правового забезпечення, (витяг з ЄДР; посвідчення серія КО № 084 від 03.06.2019)

від позивача Надвірнянської міської ради: Дем`янчук Ярослав Богданович - начальник юридичного відділу, (виписка з ЄДР від 29.01.2021; витяг з посадової інструкції від 28.01.2020; паспорт серія НОМЕР_1 від 18.06.1997)

від відповідача: представники не з`явились

установив: Керівник Надвірнянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу, Надвірнянської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 87 771 грн 07 к.

Заявлені позовні вимоги мотивовані недотриманням відповідачем вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що призвело до заподіяння шкоди довкіллю, що відображено у Акті перевірки №143 від 30.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.10.2021 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.11.2021 відповідачем по справі через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано відзив на позов (вх.№18069/21 від 15.11.2021) відповідно до якого відповідач визнає завдання ним шкоди лише на суму 26 497 грн 12 к. та зазначає про її погашення в підтвердження чого надав суду копію платіжного доручення № 608 від 21.10.2021 про сплату зазначеної суми. Щодо решти суми заборгованості, яка заявлена до стягнення, - заперечує, мотивуючи тим, що при визначені площ ділянок забруднення Державною екологічною інспекцією Карпатського округу не було враховано (не відмінусовано), площі з бетонним покриттям, бетонну водовідвідну канаву, площі бетонних дренажних приямків та кривизну ділянок, на яких розміщено резервуари круглої форми. Відповідач у своїх запереченнях також зазначає, що Інспекцією в акті №143 від 30.04.2021 зазначено забруднюючу речовину - вуглеводні (нафтошлам), а при розрахунку збитків зазначено речовину - нафтопродукти; при розрахунку розміру шкоди Інспекцією помилково застосовано розмір коефіцієнта небезпечності забруднюючої речовини Кн=4, в той час, як зазначає відповідач, зазначений коефіцієнт застосовується у разі потрапляння на грунт речовини у чистому вигляді (кислоти, луги тощо),водночас, при перевірці зазначених нафтопродуктів у чистому вигляді не виявлено. А тому вважає, що при визначені шкоди слід застосовувати не Методику №149 від 04.04.2007, а наказ Міністерства охорони здоров`я України №1595 від 14.07.2020. Відповідач також стверджує, що Протокол №29.04.21.1 від 07.05.2021, який долучений до матеріалів справи не є належним доказом при дослідженні предмету спору. За наведеного відповідач просить суд в позові відмовити.

15.11.2021 відповідачем по справі подано також клопотання за вх. № 18075/21 від 15.11.2021 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року Господарський суд Івано-Франківської області на підставі вказаного вище клопотання вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.11.2021 об 11:00 год.

В судовому засіданні прокурор та представники позивачів позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив, однак подав до суду клопотання за вх.18786/21 від 25.11.2021 про відкладення розгляд справи на іншу дату, без належного обгрунтування щодо її відкладення.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Явку представників сторін суд не визнавав обов`язковою.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на таке:

- по-перше: розгляд справи в суді обмежено часовими рамками ;

- по-друге: сторони зобов`язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов`язками, у відповідності до норм ГПК України.

Рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" містить висновок про те, що з правом особи на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, а також вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі в судовому засіданні представника відповідача, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивачів, прокурора, оцінивши докази у справі та надавши їм належної правової характеристики, суд виходить з наступного.

В період з 19.04.2021 по 30.04.2021 на підставі наказу №210 від 16.04.2021 спеціалістами інспекції у відповідності до вимог Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено плановий захід державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття".

За результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) Інспекцією складено акт №143 від 30.04.2021.

Зазначений акт підписаний зі сторони відповідача та в судовому порядку не оскаржувався.

Згідно вказаного акту державного нагляду (контролю) виявлено, що на території ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" наявний розлив вуглеводнів на відкритих земельних ділянках резервуарного парку цеху №3, поблизу резервуарів №65, 66 та 161.

Інспекцією проведено заміри контурів розливу повіреною рулеткою та складено карту-схему розливів від 29.04.2021, яка долучена як Додаток №1 до акту №143.

Окрім того, відібрано проби грунту в місцях розливів та складено Акт відбору грунтів від 29.04.2021 №29-04-21.

При цьому, спеціалістами Інспекції за результатами лабораторних досліджень складено протокол №29.04.21.1 від 07.05.2021 вимірювання показників складу та властивостей грунту, у якому встановлено, що у відібраних пробах наявні неполярні вуглеводні (нафтопродукти).

За результатами проведеного планового заходу державного нагляду інспекцією виявлено факт порушення природоохоронного законодавства ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", а саме вимог ст. 35 Закону України "Про охорону земель", ст. 63, 164 Земельного кодексу України.

На підставі Методики №149 від 04.04.2007 Інспекцією проведено розрахунок розміру шкоди від забруднення земель нафтопродуктами відповідача по справі, зокрема: по земельній ділянці №1 шкода складає в розмірі 17 903 грн 55 к., по земельній ділянці №2 - 5 458 грн 40 к., по земельній ділянці №3 - 9 006 грн 36 к., по земельній ділянці №4 - 8 733 грн 44к., по земельній ділянці №5 - 46 669 грн 32 к. Загальна сума шкоди складає 87 771 грн 07 к.

Приписом №193 Інспекція звернулась до відповідача про усунення останнім виявлені порушення природоохоронного законодавства, зокрема усунення наслідків розливу нафти на відкритих земельних ділянках резервуарного парку цеху №3 .

31 травня 2021 року позивач по справі звернувся до відповідача із Претензією №33-21 про відшкодування збитків на суму 87 771 грн 07 к.

Листом №692-16 від 16.06.2021 відповідач по справі не погодився із вищезазначеною претензією, оскільки вважає, що сума завданих збитків складає 26 497 грн 12к., оскільки при розрахунку площ ділянок забруднення Інспекцією враховані площі з бетонним покриттям, а також при розрахунку розміру шкоди вибрано невірний коефіцієнт.

21 жовтня 2021 року відповідачем здійснено погашення заборгованості на визнану ним вище суму шкоди, про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення №608 від 21.10.2021 (копія) .

За наведеного, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить, зокрема контроль за додержанням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, згідно з пп. 8, 9 п. 4 даного Положення, пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. (ч. 6 ст. 7 вказаного Закону).

Статтею 38 (ч. ч. 1, 3) даного Закону передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з приписами ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 167 ЗК України господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також перелік цих речовин затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про охорону земель" господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до пункту "б" статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

За приписами ст. 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються, зокрема, виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними.

Статтею 56 вказаного Закону визначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Частиною 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Розмір шкоди встановлено розрахунковим методом згідно із Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 №171 (у редакції наказу Мінприроди від 04.04.2007 №149). Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання та фізичними особами, через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, допущеного внаслідок дії чи бездіяльності і поширюється на всі землі України незалежно від їх категорії та форм власності (п. 1.2).

Ця Методика застосовується саме під час встановлення розмірів шкоди від забруднення, засмічення, земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих, непередбачених проектами, дозволами, скидів, викидів, речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів (п. 1.3.).

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3., 3.4, 4.1 Методики визначено, що землі вважаються забрудненими, якщо в її складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було , а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію , які характерні для складу незабрудненого грунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Факти забруднення (засмічення) земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів , що підтверджують факт забруднення та засмічення земель. Визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об`єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування. Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Згідно з п. 4.6 Методики розмір шкоди від забруднення земель визначається за формулою (1): Р Ш = А ХГ ОЗ Х П Д Х КЗ Х К Н Х КЕГ , де

Рш - розмір шкоди від забруднення земель, грн.;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення (засмічення), грн./кв.м.;

Пд - площа забрудненої земельної ділянки, м 2 ;

Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування;

Кн - коефіцієнт небезпечності забруднюючої речовини, значення якого визначається за додатком 1;

Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Відповідно до п. 8.4.2 Методики, якщо вміст забруднюючої речовини встановлювався за результатами інструментально-лабораторного контролю, Кз визначається за формулою 4 Методики: Кз = ( Сзр х Гп ) / ( Тзш х Іп х Кроз ), (4), де:

Сзр - концентрація (масова частка) забруднюючої речовини за результатами інструментально-лабораторного контролю, мг/кг;

Гп - товща земельного шару (глибина), на яку зафіксовано просочування забруднюючої речовини, м;

Тзш - товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування і дорівнює 0,2 м;

Іп - індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднюючої речовини (додаток 3);

Кроз - розрахунковий коефіцієнт, що дорівнює 1000000 мг/кг.

Загальний розмір відшкодування при одночасному забрудненні земельної ділянки декількома забруднюючими речовинами (але одним суб`єктом господарювання чи фізичною особою) визначається за формулою (5) (п. 4.11 Методики):

Р ш.заг = Р ш.макс + 0.5 х (Рші + Рш2 + Ршп), (5), де:

Р ш.заг - загальний розмір шкоди від забруднення земельної ділянки декількома забруднюючими речовинами, грн;

Р ш. макс - максимальний з усіх розрахованих окремо для кожної забруднюючої речовини розмірів шкоди від забруднення земельної ділянки, грн;

Рш1, Рш2 та Ршп - розраховані розміри шкоди від забруднення земельної ділянки іншими забруднюючими речовинами, грн.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною є будь-яка поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав або інтересів іншої особи, внаслідок якої завдано шкоду, б) наявність шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових або немайнових благ, що охороняються законом, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, г) вина заподіювача шкоди. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. При цьому, необхідно виходити з презумпції вини правопорушника, тобто позивач не повинен доводити наявність вини відповідача, навпаки, відповідач повинен довести, що збитки завдано не з його вини.

Так, протиправна поведінка відповідача полягає у недотриманні екологічних нормативів під час використання земельних ресурсів що призвело до перевищення гранично допустимого скиду (ГДС) забруднюючих речовин та осідання їх у ґрунті.

Вина відповідача полягає у забрудненні земельних ресурсів нафтопродуктами через порушення природоохоронного законодавства та невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, внаслідок чого заподіяно шкоду.

Причинний зв`язок полягає у заподіянні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача.

Згідно розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства забруднюючими речовинами ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття", який здійснено Державною екологічною інспекцією Карпатського округу відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 21.10.1997 р. № 171 (із подальшими змінами), загальний розмір шкоди становить 87 771 грн 07 к.

Відтак, судом перевірено здійснений Державною екологічною інспекцією Карпатського округу розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" земельної ділянки площею 222,1 кв.м, розташованої за адресою: вул. Майданська, буд 5, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область , та встановлено, що вказаний розрахунок є вірним та обґрунтованим.

Відповідач фактично не заперечує протиправність дій .Однак, як встановлено судом, заперечує щодо заявленої позивачем суми шкоди та визнає завдану ним шкоду лиш в сумі 26 497 грн 12 к., обгрунтовуючи свої заперечення у відзиві на позовну заяву, зокрема неправельно визначеною площею землі якій завдано шкоду та застосування коефіцієнту небезпечності.

Відповідач за вказані порушення здійснив оплату за заподіяння шкоди на суму 26 497 грн 12 к., про що свідчить долучене до матеріалів справи платіжне доручення №608 від 21.10.2021. Сплата вказаної суми здійсненна відповідачем в період звернення позивача із спірним позовом до суду.

Таким чином, борг (шкода) відповідача перед позивачем погашена частково, отже в цій частині відсутній предмет спору у даній справі.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Вказане свідчить про відсутність предмету спору в частині стягнення 26 497 грн 12 к., а тому провадження цій частині відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України слід закрити.

Разом з тим, непогашеною залишилась заборгованість за завдану шкоду в сумі 61 273 грн 95 к.

Щодо твердження відповідача про неврахування при розрахунку площі забруднення земельної ділянки бетонного покриття, дринажерних приямків та кривизни ділянок, то суд вважає їх безпідставними, оскільки Акт №143 від 30.04.2021 складений за результатами проведення планового (позапланового заходу) державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів з додатками (зокрема карта-схема обмірів земельних ділянок, на яких виявлено розлив вуглеводні) до нього підписані зі сторони відповідача без зауважень та разом з тим в судовому порядку не оскаржувалися.

Щодо посилання відповідача на те, що Протокол №29.04.21.1 від 07.05.2021 не є належним доказом при дослідженні предмету спору, з мотивів, що він стосується с. Луквиця, Дзиняцької ТГ Івано-Франківськго району, то суд зазначає наступне.

При дослідженні наявних доказів у справі, судом встановлено що саме у вступній частині зазначеного протоколу помилково вказано про проведення вимірювання показників складу та властивостей грунту відібраних на території с. Луквиця, Дзвиняцької ТГ Івано-Франківського району. Однак, відповідно до п.4 "Результати вимірювання" спірного протоколу зазначено дату, відбору, місце відбору, прив`язка до місцевості, площа обстеженої ділянки, показники, тощо. Із вказаних досліджень вбачається, що наведені дані в таблиці відповідають даним із Акту №143 від 30.04.2021 з додатками. Разом з тим, у протоколі вірно зазначенно номер акта відбору проб та дату відбору проб грунтів.

Встановлені судом факти спростовують заперечення відповідача в цій частині.

Щодо посилання відповідача на застосування при визначенні розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства у результаті господарської діяльності відповідача щодо недотримання екологічних нормативів при використанні та охороні земель наказу МОЗ України від 14.07.2020 №1595, а не Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства від 04.04.2007 №149, то суд вважає їх неправомірними, оскільки нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів встановлює саме Кабінет Міністрів України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст.74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, заподіяння відповідачем шкоди, її розмір, причинно-наслідковий зв`язок між ними. Суд враховує, що вина відповідача у вчиненні правопорушення доведена та підтверджується наявними у справі доказами у сукупності.

Перерахування шкоди у розмірі 61 273 грн 95 к. відповідач суду не надав.

Таким чином, суд констатує обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача шкоди відповідно до ст.1166 ЦК України щодо решти суми шкоди. Отже, позов підлягає до задоволення в частині стягнення 61 273 грн 95 к.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

З аналізу наведеного вище позов підлягає частковому задоволенні, зокрема в частині стягнення 61 273 грн 95 к., в частині 26 497 грн 12 к. - провадження у справі закрити.

Щодо подання позову прокурором в інтересах держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою у визначених законом випадках; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у ст. 23 ЗУ „Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, зокрема, у разі їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

В постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладене правова позиція про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ „Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва.

Суд встановив, що порушення інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об`єктами права власності Українською народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Порушення інтересів держави прокурор вбачає у непогашенні відповідачем збитків в розмірі 87 771 грн 07 к., які завдані навколишньому природному середовищу забрудненням земельної ділянки.

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 вказаного Положення). Як передбачено Положенням про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, Державна екологічна інспекції Карпатського округу (надалі - Інспекція) для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, надавати обов`язкові для виконання приписи про усунення порушення природоохоронного законодавства, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах. З огляду на викладене, Інспекція є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Бездіяльність Інспекції полягає в тому, що вона протягом тривалого часу не зверталась до суду з позовом до відповідача про стягнення збитків в розмірі 87 771,07 грн, які завдані навколишньому природному середовищу забрудненням земельної ділянки. Причиною бездіяльності є відсутності коштів на сплату судового збору. Викладені обставини підтверджуються, зокрема, повідомленням Надвірнянську окружну прокуратуру № 02.2-132317 від 03.06.2021 та №022-133814 від 20.09.2021.

Викладене свідчить про наявність підстав в спірному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді і дотримання ним встановленого порядку.

Щодо судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 270 грн 00к. (платіжне доручення від 18.10.2021 №2154). Інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторони не заявили.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В спірному випадку, суд за результатами розгляду справи частково задовольняє позов, а частково закриває провадження у справі , внаслідок сплати відповідачем частини боргу після звернення з позовом до суду.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

В спірному випадку провадження у справі закрито, у зв`язку із сплатою відповідачем заборгованості після звернення з позовом до суду. Клопотання про повернення судового збору на момент ухвалення рішення позивачем до суду не подано.

Разом з тим, частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи, що спір виник внаслідок неправельних дій відповідача, а частина заборгованості, в якій закрито провадження у справі, погашена останнім в момент звернення позивача з позовом до суду (після звернення з позовом до суду), то суд з урахуванням ч.9 ст. 128 ГПК вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судовий збір в повному обсязі.

Керуючись ст. 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу Надвірнянської міської ради до Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" про стягнення шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 87 771 грн 07 к. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (вул. Майданська, буд.5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405, код 00152230) у фонд охорони навколишнього природного середовища Надвірнянської міської ради (р/р UA748999980333109331000009650, отримувач ГУК в Івано-Франківській області/ТГ Надвірна, код 37951998, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету: 24062100) - 61 273 грн 95 к. (шістдесят одну тисячу двісті сімдесят три гривні дев`яносто п`ять копійки) шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.

В частині 26 497 грн 12 к. (двадцять шість тисяч чотириста дев`яносто сім гривень дванадцять копійки) позову - провадження у справі закрити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття" (вул. Майданська, буд.5, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405, код 00152230) на користь Іано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, р/р (IBAN) UA428201720000035215084003924, код ЄДРПОУ 03530483, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) - 2270 грн 00к. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.12.2021

Суддя О. М. Фанда