Ухвала

від 02.12.2021 по справі 909/1166/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/1166/21

УХВАЛА

02.12.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Стефанів Т. В., розглянувши заяву Косівської міської ради № 2338 від 22.11.2021 (вх. № 20751/21 від 30.11.2021) про забезпечення позову у справі

за позовом Косівської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексіка Плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 459564 грн 45 к., з яких: 126150 грн 00 к. борг по орендній платі, 333414 грн 45 к. пеня,

у с т а н о в и в :

Косівська міська рада звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Ексіка Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 459564 грн 45 к., з яких: 126150 грн 00 к. борг по орендній платі, 333414 грн 45 к. пеня.

Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову № 2338 від 22.11.2021 (вх. № 20751/21 від 30.11.2021), в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що зареєстровано за ТОВ "Ексіка Плюс" код ЄДРПОУ 36526043, а саме:

- нежитлову будівлю (складське приміщення) загальною площею 15,0 кв. м, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14022834 від 26.03.2007, зареєстроване за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Вербовець, вул. Хімчинська, буд. № 45/15;

- нежитлову будівлю (трансформаторна підстанція) загальною площею 27,2 кв. м, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14021298 від 26.03.2007, зареєстроване за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Вербовець, вул. Хімчинська, буд. № 45/11;

- нежитлову будівлю (складські приміщення) загальною площею 238,6 кв. м, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14020880 від 26.03.2007, зареєстроване за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Вербовець, вул. Хімчинська, буд. № 45/14;

- нежитлову будівлю (адмінбудинок) загальною площею 495,4 кв. м, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14021407 від 26.03.2007, зареєстроване за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Вербовець, вул. Хімчинська, 45/13.

Мотивуючи заяву позивач вказує на порушення відповідачем п. 8, п. 9 договору оренди землі від 07.09.2015 та вимог ст. 193, 285 ГК України, ст. 96 ЗК України, а також систематичне ухилення від виконання своїх обов`язків щодо належної плати за користування земельною ділянкою. Крім того, зазначає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на нерухоме майно, що належать ТОВ "Ексіка Плюс" може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області в разі задоволення позовних вимог.

При вирішенні поданої заяви суд керується приписами ч. 2 ст. 136 ГПК України, згідно з якими забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Наведені висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в ряді постанов Верховного Суду (наприклад, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 30.09.2021 № 908/3247/20), і враховуються судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до приписів ст. 136, 137 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач обґрунтував заяву про забезпечення позову виключно ухиленням відповідачем від виконання договірних орендних зобов`язань. Проте сам лише факт порушення орендарем своїх зобов`язань за договором не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 ГПК України.

Фактично подана заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду, щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

Позивач не надав належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, з якими чинне законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі відповідача.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення, що є порушенням вимог ст. 139 та 141 ГПК України.

Керуючись ст. 76, 77, 136, 137, 139-141 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні заяви Косівської міської ради про забезпечення позову № 2338 від 22.11.2021 (вх. № 20751/21 від 30.11.2021) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.

Ухвала підписана 02.12.2021.

Суддя Т. В. Стефанів