Постанова

від 02.12.2021 по справі 480/4235/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 р. Справа № 480/4235/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 (суддя: А.Б. Діска, м. Суми) по справі № 480/4235/21

за позовом ОСОБА_1

до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення четвертої сесії восьмого скликання Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 31.03.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів).

- зобов`язати Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів).

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказує, що рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відмова не пов`язана з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі № 480/4235/21 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, остання просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі № 480/4235/21 і прийняти нове судове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач вказує, що зазначена у рішенні відповідача підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (посилання на ч. 6 ст.79-1 ЗК України) не пов`язана з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а тому є такою, що не передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні Чернеччинської сільської ради від 31.03.2021 підстав для відмови у задоволенні вимог клопотання позивача, виключний перелік яких містить частина сьома статті 118 Земельного кодексу України, не наведено. Вказує, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що згідно з частиною першою статті 50 Закону України Про землеустрій , проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Зазначає, що позивач не є власником, заставодержателем чи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 5920386900:01:002:4587 загальною площею 20,4495 га з цільовим призначенням 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) , в межах якої розташована бажана до відведення земельна ділянка, а тому не є суб`єктом звернення щодо поділу та об`єднання земельної ділянки у відповідності до вищенаведених приписів законодавства. Вважає, що відповідач у будь-якому разі мав би вирішити питання про надання позивачу дозволу на розроблення саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки бажана до відведення земельна ділянка буде потребувати зміни цільового призначення з 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на 01.03 Для ведення особистого селянського господарства .

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Чернеччинської сільської ради з клопотанням від 25.05.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Чернеччинської сільської ради (а.с. 25).

Листом від 31.07.2020 № 02-27/1550 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що бажана до відведення земельна ділянка сформована єдиним масивом шляхом інвентаризації, тому подана заява може бути розглянута після розробки та затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (а.с.26).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №480/5823/20 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, що полягає у неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (за межами населених пунктів). Зобов`язано Чернеччинську сільську раду Охтирського району Сумської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2020 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення на території Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області та прийняти рішення за наслідками її розгляду відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. (а.с.7-9).

На виконання вказаного рішення суду, відповідачем було повторно розглянуто подане позивачем клопотання від 25.05.2020 та рішенням 4 сесії 8 скликання від 31.03.2021, відповідно до статті 25, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 33, 118 Земельного кодексу України, частини першої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", статті 56 Закону України "Про землеустрій", керуючись частиною шість статті 79-1 Земельного кодексу України, враховуючи, що відведення земельної ділянки відбувається за рахунок сформованої земельної ділянки із єдиним присвоєним кадастровим номером, подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою, вирішено відмовити позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу на території Чернеччинської сільської ради у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (а.с. 27).

Не погодившись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржуване рішення від 31.03.2021, відповідач діяв у відповідності до норм чинного земельного законодавства, оскільки позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно з ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"), сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 вказаного закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено судом, позивач звернувся до Чернеччинської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до частин 6-7 якої, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов`язків, зобов`язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з`ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.

Разом з тим, згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Частиною 5 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Як встановлено судовим розглядом, у спірному рішенні, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як підставу для відмови, з посиланням на ст.79-1 Земельного кодексу України, вказано те, що бажане місце розташування земельної ділянки не відповідає місцю розташування об`єкта вимогам законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Так, відповідно до частин 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

За правилами статті 25 Закону України "Про землеустрій", документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Колегія суддів звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Вказані висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.04.2021 у справі № 0640/4182/18.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України, способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Отже надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

З матеріалів справи, а саме викопіювання з публічної кадастрової карти України, що є додатком до клопотання від 25.05.2020, вбачається, що позивачу вже на час подання вказаного клопотання було відомо, що земельна ділянка, на частину якої останній має намір отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, вже є сформованою та має кадастровий номер 5920386900:01:002:4587.

Тобто, подальше формування земельної ділянки, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, яка вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 5920386900:01:002:4587, здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, а її подальше формування (поділ чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, приймаючи оскаржуване рішення від 31.03.2021, відповідач діяв у відповідності до норм чинного земельного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.07.2021 по справі № 480/4235/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк