Постанова

від 01.12.2021 по справі 695/2883/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 695/2883/19 Провадження № 22-ц/821/1752/21 категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В.О.

суддів: Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретаря: Захарченко А.Д.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Король Олег Анатолійович

відповідачі : Золотоніська районна бібліотека для дорослих та дітей; відділ освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області

представник відповідача Відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області: адвокат Манжара Дмитро Сергійович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської районної бібліотеки для дорослих та дітей, відділ освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22.08.2019 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Золотоніської центральної районної бібліотеки для дорослих та районної бібліотеки для дітей, Золотоніської РДА про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наказом № 11-к від 18.06.2019, її було звільнено 08.07.2019 з посади бібліотекаря І категорії сектору обслуговування та інформування користувачів Золотоніської ЦРБ у зв`язку із скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП. Своє звільнення позивач вважає незаконним оскільки при її звільненні не було отримано згоди профспілки і їй не було запропоновано іншої роботи.

Також просила поновити строк звернення до суду, оскільки вона зверталася в усному порядку до відповідача про надання документів, але їй відмовляли. Вона самостійно не могла підготувати позов, тому звернулася до адвоката, якому теж документи не давали тривалий час. 24.07.2019 року вона поїхала за кордон на роботу і лише 16 серпня отримала від адвоката позовну заяву в електронному вигляді, яку підписала та передала водієм автобуса для подачі в суд.

Просила скасувати наказ № 11-к від 18.06.2019 про її звільнення та поновити її на роботі бібліотекаря І категорії сектору обслуговування та інформування користувачів Золотоніської ЦРБ та стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

У додаткових поясненнях від 15.04.2020 р. позивачка просила:

- Скасувати наказ № 11-к від 18.06.2019 про її звільнення та поновити на роботі бібліотекаря 1 категорії сектору обслуговування та інформування користувачів Золотоніської ЦРБ;

- Стягнути з Відповідачів на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 54 033 грн;

- Стягнути з Відповідачів надбавку за особливі умови роботи у розмірі 50 % з 01.01.2015 по 31.01.2020 у розмірі 93 050, 25 грн.

- Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше, чим за один місяць.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Золотоніської районної бібліотеки для дорослих та дітей, відділу освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустила місячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, підстав для його поновлення суд не вбачає, оскільки зазначені позивачем причини пропуску строку на звернення до суду з позовом, не є поважними, що є підставою для відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, прийнятого з істотним порушенням норм процесуального права судом 1 інстанції, невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що строк звернення до суду був пропущений у зв`язку із наявністю ряду причин, які не залежали від її волі. Вказує, що вона 24.07.2019, тобто до закінчення строку звернення до суду (08.08.2019) поїхала за кордон на заробітки та розраховувала, що позов буде подано адвокатом вчасно. Але, у зв`язку з неправомірними діями відповідача, які проявились у затягуванні з наданням відповіді на адвокатський запит про витребування документів, які складалися під час проведення процедури звільнення, позов не був поданий вчасно. Таким чином, дії відповідача унеможливили звернення позивача з обґрунтованим позовом у межах строків звернення до суду. При цьому, судом 1 інстанції проігноровано той факт, що вона перебувала за кордоном, що унеможливило пошук нового адвоката. Крім того, зміна адвоката жодним чином не вплинула б на ситуацію, оскільки є маловірною та обставина, що на адвокатський запит іншого адвоката відповідачем були б надані документи.

Вказує, що судом 1 інстанції не враховано той факт, що адвокат ОСОБА_2 являвся членом окружної виборчої комісії №198 в м. Сміла, яка однією з останніх встановила результати голосування по своєму округу та була найбільш скандальною в Україні. Адвокат фактично щоденно змушений був відвідувати вказане місто і виконувати обов`язки, покладені на нього Законом України Про вибори народних депутатів України та постановами адміністративних судів. Судом 1 інстанції не враховано норму закону, що згідно ч.11 ст. 36 Закону України Про вибори народних депутатів України , членни виборчої комісії звільняються від виконання службових обов`язків за місцем постійної роботи на час, необхідний для здійснення обов`язків члена комісії.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

26 серпня 2021 року до апеляційного суду Черкаської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської районної бібліотеки для дорослих та дітей, відділ освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 серпня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Суд 1 інстанції встановив, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 03.08.1992 року була прийнята на посаду бібліотекаря центральної дитячої бібліотеки. У подальшому 01.06.2001 року була переведена на посаду бібліотекаря І категорії відділу обслуговування читачів центральної бібліотеки.

Наказом директора Золотоніської центральної районної бібліотеки для дорослих та районної бібліотеки для дітей (далі Золотоніська ЦРБ та РДБ) № 8-к від 08.05.2019 працівників бібліотеки, в тому числі і ОСОБА_1 , було повідомлено про скорочення, зокрема посади бібліотекаря І категорії. Даний наказ містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення.

Попередженням від 08.05.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення штатних одиниць та про її вивільнення після закінчення 2-х місячного терміну.

20.05.2019 року директор Золотоніської ЦРБ та РДБ звернулася до районного комітету профспілки працівників культури з поданням про звільнення ОСОБА_1 з 08.07.2019 року з посади бібліотекаря І категорії на підставі ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Золотоніського районного комітету профспілки працівників культури № 1 від 05.06.2019 року було відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії, оскільки скорочуючи штат установи руйнується структура районної бібліотеки.

Наказом Золотоніської ЦРБ та РДБ № 11-к від 18.06.2019 року ОСОБА_1 було звільнено 08.07.2019 року з посади бібліотекаря І категорії сектору обслуговування та інформування користувачів Золотоніської ЦРБ, у зв`язку із скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП.

Як встановлено в судовому засіданні та стверджено позивачкою, копію даного наказу вона отримала 08.07.2019 року.

Так, 08.05.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення штатних одиниць та про її вивільнення після закінчення 2-х місячного терміну, але в даному письмовому попередженні не зазначено одночасної пропозиції про наявні конкретні вакантні посади та відповідно пропозиції позивачу іншої роботи, як цього вимагає ч. 2 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України.

Належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт надання персональних пропозицій про усі наявні протягом строку попередження вакантні посади та відповідно пропозиції позивачу іншої роботи відповідачами не надано.

Також судом встановлено, що рішенням Золотоніського районного комітету профспілки працівників культури № 1 від 05.06.2019 року було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії з наведенням належного обґрунтування, однак незважаючи на дану обставину позивача було звільнено , що є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

Таким чином, судом встановлено, що Золотоніською районною бібліотекою своєчасно та належним чином повідомлено позивача про наступне вивільнення, але не виконано обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні в організації вакансії, які з`явилися в організації протягом двох місяців і які існували на день звільнення, і проведено звільнення за наявності відмови профспілки у звільненні позивача, тим самим Золотоніською районною бібліотекою не було дотримано вимоги ч. 2 ст. 40 , ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з наказу про звільнення № 11-к від 18.06.2019 та стверджено позивачкою в засіданні, ОСОБА_1 отримала даний наказ 08.07.2019.

З даним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 22.08.2019 року.

Таким чином, ОСОБА_1 пропустила місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник,

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18 та в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 487/2191/17, від 04.12.2019 у справі № 465/2451/16-ц.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 03.08.1992 року була прийнята на посаду бібліотекаря центральної дитячої бібліотеки. У подальшому 01.06.2001 року була переведена на посаду бібліотекаря І категорії відділу обслуговування читачів центральної бібліотеки.

Наказом директора Золотоніської центральної районної бібліотеки для дорослих та районної бібліотеки для дітей (далі Золотоніська ЦРБ та РДБ) № 8-к від 08.05.2019 працівників бібліотеки, в тому числі і ОСОБА_1 , було повідомлено про скорочення, зокрема посади бібліотекаря І категорії. Даний наказ містить підпис ОСОБА_1 про ознайомлення.

Попередженням від 08.05.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення штатних одиниць та про її вивільнення після закінчення 2-х місячного терміну.

20.05.2019 року директор Золотоніської ЦРБ та РДБ звернулася до районного комітету профспілки працівників культури з поданням про звільнення ОСОБА_1 з 08.07.2019 року з посади бібліотекаря І категорії на підставі ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Золотоніського районного комітету профспілки працівників культури № 1 від 05.06.2019 року було відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії, оскільки скорочуючи штат установи руйнується структура районної бібліотеки.

Наказом Золотоніської ЦРБ та РДБ № 11-к від 18.06.2019 року ОСОБА_1 було звільнено 08.07.2019 року з посади бібліотекаря І категорії сектору обслуговування та інформування користувачів Золотоніської ЦРБ, у зв`язку із скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП.

Як встановлено в судовому засіданні та стверджено позивачкою, копію даного наказу вона отримала 08.07.2019 року.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що 08.05.2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення штатних одиниць та про її вивільнення після закінчення 2-х місячного терміну, але в даному письмовому попередженні не зазначено одночасної пропозиції про наявні конкретні вакантні посади та відповідно пропозиції позивачу іншої роботи, як цього вимагає ч. 2 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України.

Належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт надання персональних пропозицій про усі наявні протягом строку попередження вакантні посади та відповідно пропозиції позивачу іншої роботи відповідачами не надано.

Рішенням Золотоніського районного комітету профспілки працівників культури № 1 від 05.06.2019 року було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії з наведенням належного обґрунтування, однак незважаючи на дану обставину позивача було звільнено, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

Таким чином, Золотоніською районною бібліотекою своєчасно та належним чином повідомлено позивача про наступне вивільнення, але не виконано обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні в організації вакансії, які з`явилися в організації протягом двох місяців і які існували на день звільнення, і проведено звільнення за наявності відмови профспілки у звільненні позивача, тим самим Золотоніською районною бібліотекою не було дотримано вимоги ч. 2 ст. 40 , ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з наказу про звільнення № 11-к від 18.06.2019 та стверджено позивачкою в засіданні, ОСОБА_1 отримала даний наказ 08.07.2019.

З даним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 22.08.2019 року.

Таким чином, ОСОБА_1 пропустила місячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, підстав для його поновлення суд не вбачає, оскільки зазначені позивачем причини пропуску строку на звернення до суду з позовом, не є поважними, що є підставою для відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі.

Оскільки позовні вимоги в частині поновлення на роботі не підлягають до задоволення, то позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, як похідні вимоги, також не підлягають до задоволення.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апелянта лише зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків суду 1 інстанції.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської районної бібліотеки для дорослих та дітей, відділ освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий В.О. Єльцов

Судді Л.І. Василенко

Л.В. Нерушак