Постанова

від 24.11.2021 по справі 420/7056/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/7056/19

Суддя в суді І інстанції Вовченко О.А. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса Дата прийняття рішення суду І інстанції 27 травня 2021 року

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,

при секретарі Ісмієвій А.І.,

за участі:

представника апелянта Тащі М.М.,

представника відповідача Коротких О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВК ОТК на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою ВК ОТК до Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю ВК ОТК звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДФС в Одеській області та Головному управлінню ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: № 0024471403 від 28 травня 2019 року, № 0024461403 від 28 травня 2019 року, № 0024451403 від 28 травня 2019 року, № 0024981406 від 30 травня 2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2019 року № 0024471403; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2019 року № 0024981406, в частині суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені 68 173,40 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у межах спірних правовідносин податковим органом проведено документальну перевірку апелянта за наслідком якої встановлено факти порушень вимог податкового законодавства.

При цьому, на переконання апелянта, ним не допущено спірних порушень у перевіряємому періоді, а зроблені в акті перевірки висновки суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються зібраними доказами у матеріалах справи.

В даному випадку, апелянт наголошує на тому, що проведені ним господарські операції мали реальний характер, а висновки про неможливість проведення таких операцій контрагентами апелянта, зроблено формально, без проведення документальних перевірок таких контрагентів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ ВК ОТК , з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, валютного законодавства, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року.

За результатом проведеної перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 750/15-32-14-03-15/39366897 від 23 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 78-176), яким встановлено наступні порушення:

1. п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПК України, п. 5, п. 7, п. 8, п. 10, п. 21 П(С)БО 15 Дохід , п.7, п.11, п.15 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 368 145,00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 621 800,00 грн.

3. п. 120-1.2. ст. 120-1 ПК України, а саме не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні у сумі ПДВ 191 239,00 грн.

4. пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1. ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 13 793,02 грн.

5. ст.168 ПК України, не сплачено військовий збір, у сумі 942,52 грн;

6. ст. 15. ст. 27 Положення Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 29 грудня 2017 року № 148 та пп. 2.6 гл. 2 Положення Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБ України від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі висновків проведеної перевірки та листа №11469/10/15-32-14-13-07 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0024471403 від 28 травня 2019 року (т. 1 а.с. 177), яким за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 144 501,00 грн. застосовано штраф 50% у сумі 72 251,00 грн.;

- № 0024461403 від 28 травня 2019 року (т. 1 а.с. 178), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 917 545,00 грн.;

- № 0024451403 від 28 травня 2019 року (т. 1 а.с. 178 зворот), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 710 181,00 грн.;

- № 0024371406 від 30 травня 2019 року (т.1 а.с.180), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у сумі 78693,92 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин, судом першої інстанції зроблено висновок про часткове задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин підприємством не доведено реальності проведених господарських операцій зі своїми контрагентами, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частиною 2 ст. 3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що на формування спірних податкових зобов`язань товариства у перевіряємому періоді, зокрема, вплинули його господарські операції з придбання товарів та послуг у наступних контрагентів: ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП. , ТОВ ТРЕВІС ГРУПП , ТОВ ВОРКХОРС , ТОВ МИГАРОН , ТОВ МАРВІЛ-ТРЕЙД , ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ , ТОВ КАНТІЛОН , ТОВ РЕБЕКС , ТОВ БУДМОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЇ , ТОВ ГРІН БУД ЛАЙН , ТОВ АЛЬ ТЕКС , ТОВ НЬЮВІНД , ТОВ УРЕМІС , ТОВ КЛАРТЕК , ТОВ БУДСІТІПРОЕКТ , ТОВ САВОН ПЛЮС , ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ , ТОВ ЛІБЕРАЛ БУД , ТОВ СІТІТЕК , ТОВ ГЕЛІАНС , ТОВ ВІДЖЕН та ТОВ ТРІАЛЕКС .

В даному випадку, податковий орган вважає, що проведені товариством господарські операції з його контрагентами не мали реального характеру, а надані до перевірки первинні бухгалтерські документи є неповними, складені формально та не підтверджують реальності проведених господарських операцій.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, а також надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту, або понесених витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання, що підлягають перерахуванню до бюджету.

В свою чергу, окрім формальної констатації наявності первинних документів у платника податків, перевіряючи висновки податкового органу щодо реальності проведених господарських операцій, суду необхідно встановити і перевірити процес руху активів по всьому ланцюгу постачання, а також можливість спірних контрагентів фізично виконати відповідні операції.

Між тим, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні бухгалтерські документи у яких відображено наступні господарські операції з вищевказаними контрагентами.

Так, на підтвердження виконання умов договору № 03-28 від 28 березня 2016 року, що укладено з контрагентом ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП , товариством надано видаткові накладні (т. 1 а.с. 206-207).

При цьому, товариством не надано копії договору № 03-28 від 28 березня 2016 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

Крім того, на підтвердження факту отримання послуг за договором № 2016/2 від 25 лютого 2016 року від ТОВ ГЛОБАЛ ІНВЕСТ ГРУП , товариством надано акти надання послуг та приймально-здавальний акт виконаних робіт (т. 1 а.с. 215-222).

При цьому, товариством не надано копії договору № 2016/2 від 25 лютого 2016 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з акту виконаних робіт неможливо встановити час проведення відповідних робіт.

На підтвердження факту закупівлі товару у ТОВ ТРЕВІС ГРУПП товариством надано видаткову накладну від 31 травня 2016 року (т. 1 а.с. 230).

При цьому, товариством не надано копії договору поставки, рахунків-фактури, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження факту закупівлі товару у ТОВ ВОРКХОРС товариством надано видаткову накладну від 19 липня 2016 року (т. 1 а.с. 244).

При цьому, товариством не надано копії договору поставки, рахунків-фактури, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження факту закупівлі товару у ТОВ МИГАРОН товариством надано видаткові накладні від 19 липня 2016 року та 02 серпня 2016 року (т.1 а.с. 248, 250).

При цьому, товариством не надано копії договору поставки, рахунків-фактури, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 27/ТМЦ від 25 жовтня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ МАРВІЛ-ТРЕЙД , товариством надано видаткову накладну від 27 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 5 з.б.)

При цьому, товариством не надано копії договору № 27/ТМЦ від 25 жовтня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 20/07/16 від 20 липня 2016 року, що укладено з контрагентом ТОВ ФІДЕЯ ГРУП , товариством надано акти надання послуг від 25 та 29 липня 2016 року (т. 2 а.с. 8-9).

При цьому, товариством не надано копії договору № 20/07/16 від 20 липня 2016 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з акту виконаних робіт неможливо встановити місце та час проведення відповідних робіт.

На підтвердження факту закупівлі товару у ТОВ ВАЛЬТЕРІЯ товариством надано видаткові накладні від 30 червня 2016 року, 08 липня 2016 року, 11 липня 2016 року, 01серпня 2016 року (т. 2 а.с. 16-19).

При цьому, товариством не надано копії договору поставки, рахунків-фактури, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 09/20 від 20 вересня 2016 року, що укладено з контрагентом ТОВ КАНТІЛІОН , товариством надано видаткові накладні від 23 вересня 2016 року, 26 вересня 2016 року та 30 вересня 2016 року (т. 2 а.с.25-26).

При цьому, товариством не надано копії договору № 09/20 від 20 вересня 2016 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 29/09/16 від 30 вересня 2016 року, що укладено з контрагентом ТОВ РЕБЕКС , товариством надано видаткові накладні від 03 жовтня 2016 року та 31 жовтня 2016 року (т. 2 а.с.32-33).

При цьому, товариством не надано копії договору № 29/09/16 від 30 вересня 2016 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 21/2010 від 17 жовтня 2016 року, що укладено з контрагентом ТОВ БУДМОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЇ , товариством надано видаткову накладну від 31 жовтня 2016 року (т. 2 а.с. 39).

При цьому, товариством не надано копії договору № 21/2010 від 17 жовтня 2016 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 2/16 від 02 листопада 2016 року, що укладено з контрагентом ТОВ ГРІН БУД ЛАЙН , товариством надано видаткові накладні від 02 листопада 2016 року, 04 листопада 2016 року та 30 листопада 2016 року (т.2 а.с.43-44).

При цьому, товариством не надано копії договору № 2/16 від 02 листопада 2016 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання замовлення № 1 від 04 листопада 2016 року, що укладено з контрагентом ТОВ ГРІН БУД ЛАЙН , товариством надано акти прийому-здачі виконаних робіт від 02 жовтня 2016 року та 02 листопада 2016 року (т. 2 а.с. 50, 56).

При цьому, товариством не надано копії договору підряду, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору підряду.

На підтвердження виконання умов договору № 15/05 від 15 травня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ АЛЬ-ТЕКС , товариством надано видаткові накладні від 15 травня 2017 року, 18 травня 2017 року (т. 2 а.с. 72).

При цьому, товариством не надано копії договору № 15/05 від 15 травня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 27/06 від 26 червня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ НЬЮВІНД , товариством надано видаткові накладні від 27 червня 2017 року (т. 2 а.с.74).

При цьому, товариством не надано копії договору № 27/06 від 26 червня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору № 05СМР від 08 травня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ НЬЮВІНД , товариством надано акти виконаних робіт (т. 2 а.с. 78,81, 83, 85).

При цьому, товариством не надано копії договору №05 СМР від 08 травня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з акту виконаних робіт № 3 неможливо встановити точне місце проведення відповідних робіт.

Також, на підтвердження виконання умов договору № 06-П від 02 червня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ НЬЮВІНД , товариством надано акт виконаних робіт від 26 червня 2017 року (т. 2 а.с. 86).

При цьому, товариством не надано копії договору №06-П від 02 червня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

На підтвердження виконання умов договору №27/08 від 28 серпня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ УРЕМІС , товариством надано видаткову накладну від 28 серпня 2017 року (т.2 а.с. 87).

При цьому, товариством не надано копії договору № 27/08 від 28 серпня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 09/29 від 28 вересня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ КЛАРТЕК , товариством надано видаткові накладні від 29 вересня 2017 року (т. 2 а.с. 88).

При цьому, товариством не надано копії договору № 09/29 від 28 вересня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження факту закупівлі товару у ТОВ БУДСІТІПРОЕКТ товариством надано видаткову накладну від 04 червня 2018 року (т. 2 а.с. 91).

При цьому, товариством не надано копії договору, рахунку-фактури, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту купівлі та транспортування отриманого товару.

Крім того, на підтвердження виконання умов договору №03/2018 від 05 травня 2018 року, що укладено з контрагентом ТОВ БУДСІТІПРОЕКТ , товариством надано акти виконаних робіт (т. 2 а.с. 93, 96, 101, 104, 109, 115, 116).

При цьому, товариством не надано копії договору № 03/2018 від 05 травня 2018 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з акту виконаних робіт неможливо встановити місце проведення відповідних робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 12/10 від 13 жовтня 2017 року, що укладено з контрагентом ТОВ САВОН ПЛЮС , товариством надано видаткову накладну від 13 жовтня 2017 року (т. 2 а.с. 123).

При цьому, товариством не надано копії договору № 12/10 від 13 жовтня 2017 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору та транспортування отриманого товару.

На підтвердження виконання умов договору № 04-01/18 від 04 січня 2018 року, що укладено з контрагентом ТОВ БУД ГАРАНТ КОМПАНІ , товариством надано акт виконаних робіт від 29 січня 2018 року (т. 2 а.с. 126).

При цьому, товариством не надано копії договору № 04-01/18 від 04 січня 2018 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з акту виконаних робіт неможливо встановити місце проведення відповідних робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 18-СМР від 05 лютого 2018 року, що укладено з контрагентом ТОВ ЛІБЕРАЛ БУД , товариством надано акт виконаних робіт від 28 лютого 2018 року (т. 2 а.с. 129).

При цьому, товариством не надано копії договору № 18-СМР від 05 лютого 2018 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з акту виконаних робіт неможливо встановити місце проведення відповідних робіт.

На підтвердження виконання умов договору № 04/2018 від 10 квітня 2018 року, що укладено з контрагентом ТОВ СІТІТЕК , товариством надано акт виконаних робіт від 16 квітня 2018 року (т. 2 а.с. 131).

При цьому, товариством не надано копії договору № 04/2018 від 10 квітня 2018 року, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов укладеного договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з акту виконаних робіт неможливо встановити місце та час проведення відповідних робіт.

На підтвердження виконання робіт контрагентом ТОВ ГЕЛІАНС , товариством надано акт виконаних робіт 05 грудня 2018 (т. 2 а.с. 133).

При цьому, товариством не надано копії та доказів існування відповідного договору підряду, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту виконання зазначених будівельних робіт.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з наданого акту виконаних робіт неможливо встановити місце проведення відповідних робіт.

На підтвердження виконання робіт контрагентом ТОВ ВІДЖЕН , товариством надано акт виконаних робіт від 11 грудня 2018 року (т. 2 а.с. 137).

При цьому, товариством не надано копії та доказів існування відповідного договору підряду, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту виконання зазначених будівельних робіт.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з наданого акту виконаних робіт неможливо встановити місце проведення відповідних робіт.

Також, на підтвердження факту закупівлі товару у ТОВ ВІДЖЕН , товариством надано акт приймання-передачі матеріалів (т. 2 а.с. 138).

Проте, з нього неможливо встановити дату його складання, а також підтвердити факт передачі та транспортування відповідного товару.

На підтвердження виконання робіт контрагентом ТОВ ТРІАЛЕКС , товариством надано акт виконаних робіт (т. 2 а.с. 144,147).

При цьому, товариством не надано копії та доказів існування відповідного договору підряду, а також будь-яких інших первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту виконання зазначених будівельних робіт.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з наданого акту виконаних робіт неможливо встановити місце проведення відповідних робіт.

Також, на підтвердження факту отримання матеріалів від ТОВ ТРІАЛЕКС надано акт приймання-передачі матеріалів (т. 2 а.с. 153).

Проте, з нього неможливо встановити дату його складання, а також підтвердити факт передачі та транспортування відповідного товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що первинні документи на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту позивача.

В свою чергу, наявність лише видаткових накладних та актів приймання виконаних робіт, які в своїй переважній більшості не містять жодної інформації про місце передачі товару та виконання таких робіт, на переконання колегії суддів не підтверджує реальності проведених операцій.

З іншого боку, колегія суддів не приймає посилань апелянта на те, що ним у межах спірних правовідносин використано отримані товари та послуги при виконанні своїх зобов`язань за укладеними договорами підряду перед іншими контрагентами, так як без дослідження усіх первинних документів по спірним правовідносинам суд позбавлений можливості підтвердити такі посилання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт надання послуг позивачем іншим контрагентам не заперечується податковим органом у межах спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів враховує, що товариством, як підрядною організацією, яка виконує свої зобов`язання перед третіми особами, не доведено ділової мети у придбання товарів та послуг від вищеперелічених контрагентів, які за інформацією податкового органу мають ознаки фіктивності, не є виробниками товару, а також не мають достатньої кількості трудових ресурсів та техніки для надання будівельних послуг.

Крім того, постановою Верхового Суду від 30 травня 2019 року (справа №804/7585/17), зокрема, встановлено, що неможливість встановлення ланцюга постачання спірного товару є однією з підстав для визнання нереальними проведені господарські операції.

При цьому, згідно наявної в податкових базах інформації, встановлено факти обриву ланцюга постачання спірного товару та послуг.

Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що документи позивача, на підставі яких сформовано податкові зобов`язання та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання товару та послуг, а тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині.

З аналогічних підстав колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що товариством доведено реальність проведених операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , так як позивачем до суду не надано доказів на підтвердження реальності надання вказаними фізичними особами-підприємцями послуг по нагляду за лінійно-кабельними спорудами згідно договорів від 01 лютого 2017 року № 28/3, від 03 квітня 2017 року № 10/04, від 01 вересня 2017 року №26/9.

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги про те, що товариством доведено спірні факти списання пального у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

В даному випадку, в матеріалах справи зібрано копії наступних документів: наказу № 9 від 29 лютого 2016 року (т.2 а.с.158); наказу № 11 від 01 березня 2016 року про затвердження форми путьового листа (т.2 а.с.159-160); наказів про закріплення автомобіля призначення відповідальних осіб за безпечну експлуатацію транспортних засобів (т. 2 а.с. 161, 167, 168, 170, 175, 177, 178, 180, 182, 183, 185-187); наказів про порядок використання автомобіля (т. 2 а.с.162-165, 166, 169, 171-174, 176, 179, 181, 184, 188).

В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, з вищевикладених документів неможливо встановити, з якою конкретною метою та коли використовувались придбані паливно-мастильні матеріали у спірний період.

Тобто, окрім загальних посилань на внутрішні розпорядчі акти, товариством не надано документів за якими ним списувалось пальне у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги товариства.

При цьому, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Тому, керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВК ОТК - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю ВК ОТК .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складання повного судового рішення, відповідно до вимог ст. 243 КАС України.

Повний текст постанови суду складено 01 грудня 2021 року.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.