Постанова

від 30.11.2021 по справі 640/20655/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Шевченко Н.М. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року Справа № 640/20655/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Грибан І.О., Губської Л.В.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника позивача Матійка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2021 року у справі

за позовом державного підприємства Міністерства оборони України

Готель Козацький

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Державне підприємство Міністерства оборони України Готель Козацький (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 3372615147 від 08.08.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що показники податкової звітності позивача, які контролюючим органом поставлені під сумнів, сформовані правомірно та підтверджуються відповідними первинними документами.

При цьому, суд вказав, що наявність досудового розслідування, інформація, відносно якого викладена в ухвалі від 15.02.2018 у справі № 757/8424/18-к, не спростовує товарності спірних операцій.

Крім того, суд вказав, що збільшене оскаржуваним ППР податкове зобов`язання з ПДВ, яке складається із суми заниження позивачем ПДВ за правовідносинами з ГО Цивільний корпус Азов у розмірі 122 411,00 грн та суми завищення податкового кредиту, сформованого за господарськими операціями з ТОВ Ешкере та ПП Овакс-ЛТД у розмірі 593 233,53 грн, слід визнати протиправним, нарахований на суму такого збільшення штраф позбавлений правових підстав.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи наступне:

1) позивачем було занижено податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з надання ГО Товариства сприяння ЗСУ та ВМФ Цивільний корпус Азов в оренду приміщення за адресою: м. Київ, пров. Шевченка, 5;

2) здійснено документальне оформлення операцій з ТОВ ЕШКЕРЕ (ТОВ Солюшн Хаус ) (надання послуг з проведення заходу до дня туризму, з розробки концепції та дизайну кав`ярні, з клінінгу та хімчистки, перетягування меблів, оцінки стану бухгалтерсьуого обліку, оформлення кадрової документації, розробки посадових інструкцій, трудових договорів, проведення рекламної компанії, надання юридичних послуг, розробки меню в ресторані тощо) за відсутності факту їх реального здійснення. При цьому, апелянт зазначає, що у період з червня 2016 року по грудень 2016 року обсяги прання білизни у позивача зросли вдвічі при зменшенні кількості проживаючих.

Разом з тим, стверджуючи про фіктивність операцій позивача з вказаним товариством, контролюючий орган посилається на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.02.2018 у справі №757/8424/18-к, якою встановлено, що ДП МОУ Готель Козацький протягом 2016 року уклало договори про надання послуг з ТОВ Солюшн Хаус , яке має ознаки фіктивності, за статутними документами займається рекламою і ніякого відношення до юриспруденції, аудиту і клінінгу не має, та безпідставно перерахувало кошти в розмірі 1 949 809,82 грн.

Також апелянт зазначає про фіктивність операцій позивача з ПП ОВАКС-ЛТД з виконання ремонтних робіт, посилаючись на не підтвердження відповідних операцій за ланцюгом постачання.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та від 02.11.2021 витребувано додаткові докази та продовжено строк розгляду цієї справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

1. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство Міністерства оборони України Готель Козацький (далі - ДП Готель Козацький ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник ПДВ.

2. 01.10.2014 між позивачем та ГО Цивільний корпус Азов укладено договір № 01-10/2014 про відшкодування витрат на електропостачання, водовідведення, сплату земельного податку та витратні матеріали.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/4153/19 встановлено, що безоплатне користування згаданими приміщеннями за вказаним договором розпочалось з 2014 року за результатами розгляду звернення голови Київської міської державної адміністрації № 327 від 18.03.2014 до Міністра оборони України.

Також зазначеним судовим рішенням установлено, що договір між позивачем та ГО Цивільний корпус Азов № 01-10/2014 від 01.10.2014 не містить ознак договору оренди, оскільки не визначає істотних умов договору оренди, зокрема, строк користування та плату.

3. Між позивачем і ПП Овакс-ЛТД укладено договори, на підставі яких виконувались ремонтні роботи в приміщеннях готелю за адресою вул. Михайлівський, 1/3.

4. Позивачем надано суду первинні документи по господарським операціям з ТОВ Солюшн Хаус (ТОВ Ешкере ) та ПП Овакс ЛТД , серед яких договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, ескізи та результати дизайнерських послуг, кошториси витратних матеріалів на ремонт приміщень тощо.

5. ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ДП Готель Козацький , результати якої оформлено актом перевірки від 03.07.2019.

У зазначено акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 715 644,00 грн.

Підставами для таких висновків акта перевірки стала оцінка взаємовідносин позивача з ТОВ Ешкере (ТОВ Солюшн Хаус ), ПП Овакс-Лтд та Громадською організацією Товариство сприяння Збройним Силам України та військово-морського флоту Цивільний корпус Азов .

Щодо правовідносин з ГО Цивільний корпус Азов , контролюючий орган стверджує про передання останньому приміщень готелю за адресою пров. Шевченка, 5, м. Київ, на безоплатній основі.

При цьому, акт перевірки також містить розрахунок орендної ставки за формулою відповідно до п. 12 Методики № 786 у період користування приміщеннями з квітня 2016 року по березень 2019 року.

Щодо правовідносин з ТОВ Ешкере (ТОВ Солюшн Хаус ), ПП Овакс-Лтд котролюючий орган стверджує про безтоварність операцій.

6. На підставі таких висновків перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 3372615147 від 08.08.2019, яким позивачу збільшено основне зобов`язання з ПДВ на 715 644,00 грн та нараховано штрафну санкцію в розмірі 178 911,00 грн.

7. Позивач, вважаючи протиправними таке податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

8. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

9. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

11. Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

12. Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

13. Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

14. Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

15. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

16. Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

17. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Разом з тим, наявність оформлених первинних документів є не єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

18. Щодо операцій позивача з ГО Цивільний корпус Азов .

Висновки контролюючого органу в цій частині засновуються на тому, що позивачем здійснено за відсутності договору оренди фактичне користування приміщеннями ГО Цивільний корпус Азов , які йому передані за договором від 01.10.2014 № 01-10/2014 про відшкодування витрат на електропостачання, водовідведення, сплату земельного податку та витратні матеріали.

При цьому, апелянт стверджує, що правовідносини позивача з вказаним контрагентом мають ознаки оренди державного майна і наполягає на правомірності застосування ним постанови КМУ № 786 від 04.10.1995 Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу при здійсненні розрахунку орендної ставки за формулою відповідно до п. 12 Методики № 786 за період з квітня 2016 року по березень 2019 року, за якою податковий орган визначив суму коштів, які підлягали сплаті.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що судовим рішенням у справі № 910/4153/19, яке набрало законної сили, установлено, що вищевказаний договір між позивачем та ГО Цивільний корпус Азов не є договором оренди.

Отже, позивач у спірних період часу та в межах спірних правовідносин не був споживачем послуг з оренди державного майна, тому в нього й не виникало податкового зобов`язання з ПДВ.

Водночас, як було правильно зазначено судом першої інстанції, на відміну від податку на прибуток підприємств, об`єктом оподаткування якого є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України), зобов`язання з ПДВ не може визнаватись за попередньою оцінкою, як дохід у розумінні ПСБО 15 Дохід .

Судова колегія також відзначає й те, що жодних документів про постачання послуг позивачем у даних правовідносинах відповідачем не досліджувалось та інформації про фактичний дохід, окрім спрямованого на відшкодування витрат, акт перевірки не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо безпідставності та помилковості висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з ГО Цивільний корпус Азов на загальну суму 122 411,00 грн.

Доводи апеляційної скарги зворотного не підтверджують і наведені обставини не спростовують.

Отже, спірне ППР в частині нарахування позивача основного зобов`язання н суму 122 411,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 30602,75 грн є неправомірним.

19. Щодо операцій позивача з ПП ОВАКС-ЛТД .

Перевіряючи доводи апелянта в цій частині, судова колегія звертає увагу на те, що з ПП Овакс-ЛТД позивачем було укладено договори підряду від 03.10.2016 № 3/10/16, від 05.12.2017 № 5/12/17 та від 26.12.2017 № 6/12/17, на підставі яких виконувались ремонтні роботи в приміщеннях готелю за адресою вул. Михайлівський, 1/3, що підтверджується відповідними документами, зокрема договорами, видатковими накладними, актами виконаних робіт, ескізами та результатами дизайнерських послуг, кошторисами витратних матеріалів на ремонт приміщень тощо.

Разом з тим, доводи апелянта щодо безтоварності таких операцій зводяться до того, що такі операції є безтоварними, оскільки кількість працівників ПП Овакс-ЛТД у 2016-2018 рр. дорівнювала нулю, основним видом діяльності контрагента ПП Овакс-ЛТД , а саме ТОВ АМІГО КОМПАНІ ГРУП (тобто підприємства за ланцюгом постачання), є оптова торгівля відходами, брухтом, такий контрагент та інші контрагенти за ланцюгом постачання (ТОВ ЛІРА-СНЕЙКС , ТОВ ХІЛКА ГРУП ) не мали необхідної кількості трудових ресурсів та не здійснювали відповідних видів економічної діяльності.

Втім, судова колегія зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкової звітності та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

Натомість, з первинних документів, які містяться в матеріалах цієї справи, вбачається, для якої конкретно господарської мети позивач потребував послуги ПП Овакс-ЛТД , а саме для виконання ремонтних робіт у Готелі Козацький ,

При цьому, з наданих позивачем документів також убачається доцільність залучення ним вказаного контрагента і результат здійснених з ним операцій.

Разом з тим, контролюючим органом при формування висновків щодо безтоварності таких операцій позивача було застосовано формальний підхід та не досліджено відповідний ланцюг використання наданих йому послуг (робіт) у господарській діяльності позивача.

Крім того, аналізуючи доводи апелянта щодо відсутності у ПП Овакс-ЛТД та в його контрагентів за ланцюгом необхідної кількості трудових ресурсів, судова колегія зазначає, що суб`єкт господарювання може самостійно визначати порядок і спосіб здійснення власної господарської діяльності та вести її як за рахунок своїх трудових ресурсів (самостійно одноособово чи наймаючи працівників), так і шляхом залучення субпідрядників (третіх осіб) на договірних засадах.

Втім, апелянтом не спростовано можливості залучення ПП Овакс-ЛТД інших осіб для виконання його зобов`язань перед позивачем за вищевказаними договорами підряду та/або можливості його контрагентами, що вказуються апелянтом (ТОВ АМІГО КОМПАНІ ГРУП , ТОВ ЛІРА-СНЕЙКС , ТОВ ХІЛКА ГРУП ) в одноособовому порядку кожним виконати певні роботи чи шляхом залучення ними інших контрагентів/працівників.

Крім того, з матеріалів перевірки, на підставі якої винесено спірне ППР взагалі не вбачається, яким чином контролюючий орган встановлював обсяг ремонтних робіт і кількість необхідних для цього трудових ресурсів.

Також, аналізуючи доводи контролюючого органу судова колегія зазначає, що згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, контрагент позивача та його контрагенти здійснюють різні види економічної діяльності, а не лише оптову торгівлю відходами та брухтом, як вказує апелянт.

Отже, спірне ППР в частині нарахування позивачу по операціям з ПП Овакс-ЛТД основного зобов`язання н суму 234 705,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 58676,25 грн є неправомірним.

20. Щодо операцій з ТОВ ЕШКЕРЕ (попереднє найменування ТОВ Солюшн Хаус ).

Перевіряючи доводи апелянта в цій частині, судова колегія звертає увагу на те, що позивачем сформовано показники податкової звітності по операціям з вказаним контрагентом одночасно за послугами з оформлення кадрової документації, клінінгу, хімчистки, з юридичних питань, з розробки меню ресторану, з оцінки стану бухгалтерського обліку та аналізу фінансової спроможності, з проведення заходів для туризму.

Згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ ЕШКЕРЕ є: Рекламні агентства (основний), оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами, пакування, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, інші види видавничої діяльності, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Разом з тим, ані до суду першої інстанції, ані під час апеляційного провадження позивачем не було надано доказів фактичного надання йому всіх вищевказаних послуг ТОВ ЕШКЕРЕ (ТОВ Солюшн Хаус ), їх використання в господарській діяльності позивача, переслідування відповідної ділової мети та отримання відповідного економічного результату.

Натомість, з аналізу матеріалів цієї справи та з урахуванням інформації щодо кримінального провадження № 42017110350000115, колегія суддів приходить до висновку щодо документального оформлення операцій з ТОВ ЕШКЕРЕ (ТОВ Солюшн Хаус ) без їх фактичного здійснення.

Приходячи до такого висновку, судова колегія в сукупності також враховує й те, що вказане товариство не мало жодних засобів для виконання спірних операцій, не подавало податкову звітність і 31.10.2018 йому анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Такі обставини не мають вирішального значення для розгляду цієї справи, але враховуються апеляційним судом у сукупності з іншими вище встановленими обставинами на виконання вимог щодо повноти та об`єктивності рішення суду.

21. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку щодо правомірності винесення відповідачем ППР № 3372615147 від 08.08.2019 в частині нарахування позивачу зобов`язань по операціям з ТОВ ЕШКЕРЕ , а саме основного зобов`язання в розмірі 358528,00 грн та штрафної санкції у розмірі 89632,00 грн.

Отже, ухвалюючи судове рішення в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення таких спірних правовідносин і, відповідно до ст. 317 КАС України, є підставою для скасування судового рішення у відповідній частині.

22. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

23. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

24. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби в м. Києві підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2019 № 3372615147 в частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 358528,00 (триста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень) грн та штрафної санкції у розмірі 89632,00 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять дві гривні) грн - скасуванню, а в іншій частині рішення суду першої підлягає залишенню без змін.

25. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, оскільки за результатами апеляційного перегляду задоволено 50,1% заявлених позовних вимог, то він має право на відшкодування пропорційної частки сплаченого ним судового збору, тобто 50,1% від суми 13418,32 грн (судовий збір сплачений за подання позову в цій справі), що дорівнює 6722,58 грн.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2019 № 3372615147 в частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 358528,00 (триста п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот двадцять вісім гривень) грн та штрафної санкції у розмірі 89632,00 (вісімдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять дві гривні) грн - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні таких позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року - залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат, стягнувши з Головного управління Державної податкової служби в м. Києві на користь державного підприємства Міністерства оборони України Готель Козацький понесені ним витрати на сплату судового збору в цій справі в розмірі 6722,58 (шість тисяч сімсот двадцять дві гривні та п`ятдесят вісім копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 02 грудня 2021 р.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: І.О. Грибан

Л.В. Губська