Постанова

від 30.11.2021 по справі 826/4728/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 826/4728/17

касаційне провадження № К/9901/38131/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 (суддя - Шрамко Ю.Т.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Вівдиченко Т.Р., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0009261306,

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2016 №0009261306, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 179 255, 55 грн, з яких 143 404, 44 грн - податкове зобов`язання, а 35 851, 11 грн штрафні (фінансові) санкції.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом порушено порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та на підставі висновків за результатами такої перевірки дійшов необґрунтованого висновку, що базується виключно на припущеннях щодо порушення позивачем абз.9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), в зв`язку з тим, що, перебуваючи в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок 2 група), надавав послуги юридичним особам не платникам єдиного податку, внаслідок чого, на думку відповідача, з 01.07.2013 безпідставно не перейшов на сплату інших податків і зборів, що послугувало підставою для переведення позивача з 01.07.2013 на загальну систему оподаткування та донарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, згідно з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідач проти позову заперечував та вважає податкове повідомлення-рішення прийняте законно і обґрунтовано, просив у позові відмовити повністю.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017, позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив повністю: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.12.2016 № 0009261306 визнав протиправним та скасував.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що контролюючий орган посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ`єктивний аналіз судами обставин справи та оцінку поданих доказів, а також на те, що судами невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень. Просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.11.2021 касаційну скаргу ДПІ прийняв до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 30.11.2021.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 23.11.2016 по 29.11.2016 Інспекцією було проведено позапланову документальну перевірку позивача, за результатами якої 06.12.2016 складено акт №14606/26-58-13-06-17-2164106932 про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника - НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державного соціального страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, у якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 291.4 ст. 291, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, (далі у тексті - ПК України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.07.2013; п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177, п. 291.4 ст. 291, пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, у зв`язку з чим занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 143 404, 44 грн; п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у зв`язку із чим занижено зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності у сумі 3 081, 93 грн; п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме: нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу, у розмірі 175 198, 63 грн; п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, ст. 187, п. 201.8 ст. 201 ПК України, не визначено суму податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ), що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 99 209, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0009261306, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 179 255, 55 грн, з яких за основним зобов`язанням 143 404, 44 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 851, 11 грн.

За наслідками адміністративного оскарження акту перевірки від 06.12.2016 №14606/26-58-13-06-17-2164106932 та податкове повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0009261306, скаргу позивача було залишено без задоволення, а висновки акту перевірки та вищевказане податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2016 № 0009261306 протиправним позивач звернувся до суду.

Суди встановили, що протягом періоду, який перевірявся, в період з 01.01.2013 по 31.12.2015 позивач здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування, а саме: єдиний податок ІІ група, основний зареєстрований вид діяльності за КВЕД: 47.41 - роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.

Підпунктом 291.4.2 пункту 291.4 статті 291 ПК України визначено умови перебування платника на другій групі оподаткування, зокрема: фізичні особи підприємці, які здійснюють господарську діяльність надання послуг, у тому числі побутових, платниками єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 000 000, 00 грн.

Відповідно до положень абзацу 2 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом року обсягу доходу встановленого для платників єдиного податку І-ІІІ груп першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Відповідно до п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Згідно з п. 299.10. ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Згідно з абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, в силу вимог пп. 299.15.4 п. 299.15 ст. 299 Податкового кодексу України, свідоцтво платника податку анулюється за рішенням контролюючого органу в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Положеннями п. 299.11. ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Статтею 177 ПК України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Своєю чергою, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 ПК України).

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року позивач здійснював свою діяльність на спрощеній системі оподаткування, а саме: єдиний податок ІІ група, основний зареєстрований вид діяльності за КВЕД: 47.41 - роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах.

У ході проведення перевірки посадовими особами відповідача було встановлено, що згідно з документами, наданими Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва (код ЄДРПОУ 3359799), ТОВ "Рост Агро" (код ЄДРПОУ 31000550), ТОВ "Квартет" ЛТД (код ЄДРПОУ 13670073), ПТ "Алдан" (код ЄДРПОУ 23491680), ТОВ "Методика Паблішинг" (код ЄДРПОУ 20046932), ТОВ "Габасист Україна" (код ЄДРПОУ 19363461), та документами наданими позивачем - ФОП ОСОБА_1 - надавав послуги платникам податків, які не є платниками єдиного податку.

Крім того, як вбачається з висновків акту перевірки, позивачем також надавалися послуги юридичній особі ТОВ "Методика Паблішинг", де в листі від 26.09.2016 р. №44 (вх. в ДПІ 21525/00 від 27.09.2016 р.) зазначено, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги саме з установки та ремонту картриджів. Так, за даними товарних чеків №775 від 07.06.2013, №776 від 08.06.2013, №758 від 01.06.2013 вбачається надання послуг з ремонту та установки оргтехніки. Згідно з банківських виписок ТОВ "Методика Паблішинг", розрахунки з ФОП ОСОБА_1 проводились в безготівковій формі. Відповідно до даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за II квартал 2013 року, ТОВ "Методика Паблішинг" виплачено підприємцю суму доходу у розмірі 3 951, 00 грн.

Проте, як було вірно встановлено судом першої інстанції, грошові кошти для купівлі кольорових чорнил та спеціального паперу ТОВ "Методика Паблішинг" надавало своєму працівнику, а саме завідуючому складом ОСОБА_2 , про що свідчать наявні у справі звітами про використання готівкових коштів, виданих на відрядження або під звіт.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що продаж товарів згідно з товарних чеків №775 від 07.06.2013, №776 від 08.06.2013, №758 від 01.06.2013 фактично здійснено саме фізичній, а не юридичній особі (ТОВ "Методика Паблішинг").

Крім того, судами вірно встановлено, що матеріали справи не містять належних та обґрунтованих доказів відповідача на підтвердження господарських взаємовідносин позивача з КП по утриманню зелених насаджень Голосіївського району м. Києва (код ЄДРПОУ 3359799), ТОВ "Рост Агро" (код ЄДРПОУ 31000550), ТОВ "Квартет" ЛТД (код ЄДРПОУ 13670073), ПТ "Алдан" (код ЄДРПОУ 23491680), ТОВ "Габасист Україна" (код ЄДРПОУ 19363461), що в свою чергу спростовує доводи відповідача в частині порушення позивачем вимог п. 291.4 ст. 291, п.п.298.2.3 п.298.2 ст. 298, п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, Інспекція посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки, ухвалюючи судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то у задоволенні касаційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова